ЙОМУ ВКЛОНЯЮТЬСЯ ВИХОВАНЦІ
Михайло Григорович приїздив у Дніпропетровськ у справах. Уже поспішав додому, коли хтось на трамвайній зупинці хтось ухопив його за руку, обняв за плечі, міцно притснув до грудей.
- Громадянине, що з вами? - вирвалось у М.Г.Сафонова.
- Михайле Григоровичу, дорогий не впізнаєте?
Перед ним стояв підполковник, стрункий, чорнявий, і посміхався.
"Хто ж це? - подумав Михайло Григорович. - Посмішка знайома. Так посміхався тільки..."
- Сашко! Саша Чижко! - вигукнув Михайло Григорович, і "люди на зупинці повернулися в їх бік. Якось уже не йшло це "Сашко" до підполковника.
А військовий обняв за плечі Михайла Григоровича, і вони пішли до "Волги", що стояла неподалік.
- Саша, Саша, - все ще схвильовано говорив Сафонов. - Хіба впізнаєш тебе одразу? Скільки ж літ минуло, як ти вчився в ремісничому училищі? Більше двадцяти!
- Точно. - по-військовому підтвердив підполковник.
Отак, майже чверть віку згодом зустрілися викладач технічного училища № 22 нашого міста М.Г.Сафонов і один з його перших учнів Олександр Чижко. Таких як Олександр, у Михайла Григоровича вчилося багато, але він усіх їх пам`ятає. Може, забулося ім`я, прізвище, але враз очей, посмішка, характерний рух нагадують учителеві того, кого виховував.
27 років викладає спеціальні дисципліни в школах трудових резервів інженер Сафонов. Його вихованців можна зустріти на Магнітці, в Казахстані, Запоріжжі, Кривому Розі - всюди, де є металургійні підприємства.
Йдуть по місту вальцювальники, зварники, техніки, інженери і ще здалеку низько вклоняються своєму вчителю.
- Добрий день, Михайле Григоровичу!
Вчитель, як і мати та батько, залишається для людини найдорожчим на все життя.
Партія і уряд високо оцінили педагогічну діяльність М.Г.Сафонова, нагородивши його в день 25-річчя трудових резервів орденом Трудового Червоного Прапора.
В.Базарянінов.
На знімку М.Г.Сафонов.
Фото І.Василенка.
"Дзержинець 10 жовтня 1965 року.
