Вісім років трудиться у дитячому садку № 77 "Журавушка" вихователь Лідія Георгіївна Денькович. Після закінчення педагогічного училища у м.Жовтих Водах приїхала за направленням до нашого міста, та так і залишилася. За цей час встигла набути досвіду роботи з дітьми, а головне - переконалася, що не помилилася у виборі професії. Доброта, лагідність, чуйне ставлення до малюків, притаманні Лідії Георгіївні, такою ж любовю відлунюються в дитячих душах.
На знімку: Л.Г.Денькович.
Фото М.Тупицина.
"Дзержинець" 21 липня 1989 року.
"ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ"
Проводить попередній продаж квитків на швидкісні лінії:
1. Дніпропетровськ - Київ (час відправлення з Дніпродзержинська - 7 год. 45 хв.).
2. Кременчук - Херсон (час відправлення з Дніпродзержинська - 9 год. 50 хв.).
3. Дніпропетровськ - Кременчук (час відправлення з Дніпродзержинська - 6 год. 55 хв., 18 год. 25 хв.).
Річпорт також приймає колективні замовлення від організацій, підприємств та навчальних закладів на екскурсії і прогулянки по Дніпру на комфортабельному теплоході ОМ-22. Екскурсії можна здійснити в Кременчук, порт ім.Леніна, Дніпропетровськ, Дубовий гай та в інші зупиночні пункти.
Вартість прогулянки за 1 год. для дорослих - 30 коп., для дітей - 15 коп.
Адміністрація річкового порту.
"Дзержинець" 24 липня 1987 року.
"ВОГОНЬ ЕЛЛАДИ НЕСЛИ ЗЕМЛЯКИ"
5 липня естафета олімпійського вогню ступила на радянську землю. Рішенням Оргкомітету Олімпіади-80 почесне право нести і супроводжувати вогонь на території Житомирської області, по місцях бойового шляху легендарної 18-ї армії було надано і найкращим дніпродзержинським спортсменам.
На 161 кілометрі шосе Житомир-Київ біля пам'ятника на могилі воїнів 18-ї армії вогонь Еллади від житомирської десятикласниці Наталії Сокіл прийняв дніпродзержинець, неодноразовий учасник надмарафонських пробігів, доцент індустріального інституту імені М.І.Арсенічева - Казимир Романович Розумовський. Супроводжував нашого земляка-факелоносця почесний ескорт в складі марафонця, начальника лабораторії держнагляду І.Клішканя, неодноразового переможця першості СРСР зі спортивного орієнтування, інженера Придніпровського хімічного заводу В.Симонова, чемпіона ЦР ДСТ "Авангард" в 1979 році з академічного веслування, призера першості СРСР 1979-1980 років, учня металургійного технікуму О.Литвиненка, чемпіона Всесоюзних змагань "Київська регата-80", учня ПТУ № 22 А.Акішева, кандидата в майстри спорту з боксу, помічника машиніста тепловоза залізничного цеху № 2 заводу імені Дзержинського І.Карповича , студентів ДІІ - веслярів А.Архіпова, В.Виноградова і легкоатлета О.Апсуваєва. Керівник групи - студент діі Д.Джібгашвілі.
"Дзержинець" 16 липня 1980 року.
"БУДЗАГОНІВЦЕМ БУТИ ПОЧЕСНО"
Коли на лівобережжі вперше з`явився будзагін МЖК, мало хто тоді вірив, що вчорашні металурги, хіміки, вагонобудівники спорудять дім своїми руками. Спорудили. Та ще й гарний який! Чотирнадцятиповерховий будинок у першому мікрорайоні став окрасою лівобережжя, гаромонійно вписався у його архітектурний ансамбль.
А справу, що почали перші емжековці, продовжують їх ровесники. Сьогодні тут же, на лівобережжі, вони споруджують два будинки. На одному з них і трудяться хлопці, котрих ви бачите на знімку. Зліва - Сергій Похил. Працює він газорізальником у конвертерному цеху Дзержинки. Це його основна професія. Нині ж, у загоні МЖК, Сергій став муляром. І може, не професіонал він, бо на все потрібен час, та працює бездоганно. Тому й довірили йому передати бодай і невеликий, але все-таки досвід тим, хто споруджуватиме житло наступного року.
Будзагонівцем почесно бути. Але стати ним непросто. Треба сумлінно трудитися, брати активну участь у громадському житті. Таке право заслужив і комсомолець Юрій Лікар (на знімку справа), слюсар по ремонту металургійного устаткування аглоремонтного цеху. Сьогодні він ще не споруджує свого будинку, а лише вчиться як класти цегляне мурування, виконувати інші будівельні роботи. Про всі ці тонкощі йому якраз і розповідають Сергій Похил, його товариші по будзагону.
Цеглинка до цеглинки - і зростає дім на лівобережжі. Мине небагато часу, і десятки молодих, щасливих сімей справлятимуть у ньому новосілля. А на підприємствах, де трудяться емжековці, поменшає черга на житло. Бо ж МЖК сьогодні - один з реальних шляхів вирішення житлової проблеми.
Фото і текст В.Стороженка.
"Дзержинець" 10 липня 1987 року.
"МУЖНІ СЕСТРИ"
"Дзержинець" 15 липня 1987 року.
"ПОТРАПЛЯЄШ НАЧЕ У КАЗКУ"
Піднімаюся на третій поверх. Звіряюся з адресою. Так і є - це квртира Анатолія Півнюка.
Відчинив двері сам господар. Анатолій працює в тресті "Дніпрохімремонт" електро-газозварником, а у вільний час займається розведенням акваріумних рибок і декоративних птахів. Це його захоплення і привело мене до нього в гості .
Заходжу в кімнату і зупиняюся зачарована. Вздовж стіни стоять акваріуми. Один - великий, а кілька - менші. В них серед смарагдових водоростей, що потонули в потоках світла, плавають рибки різноманітних порід. Стіна навпроти вся увішана клітками з птахами. Одні пурхають, інші чистять дзьобики. А всі разом - пересвистуються, мабуть, діляться враженнями про незнайому людину. Закриваю очі, і здається, що я десь у лісі. Обертаюся і потрапляю в казковий світ мешканців тропічного моря. І все це - не виходячи з кімнати, в умовах сучасної міської квартири.
- Певно, багато часу займає таке господарство? - запитую в Анатолія.
- Не дуже, - відповідає він. - Одна - дві години на день.
- А як давно прийшло до вас це захоплення?
- Приблизно п`ять років тому.
- Як ставляться до нього домашні?
- Позитивно. Адже приємно мати такий живий куточок у квартирі.
Анатолій цікаво розповідає про своїх "підлеглих", знайомив із своїми планами на майбутнє.
- Займаюся селекцією, - сказав він. - Мрію вивести нову породу риб. Дещо вже виходить...
На прощання Анатолій висловив думку, яку певно, підхоплять всі любителі природи.
В місті назріла необхідність відкрити зоомагазин. Тоді людям, які захоплюються розведенням акваріумних рибок і декоративних птахів, не треба буде йти на базар, щоб придбати рибок, птахів, корм, обладнання. А куди дівати пташенят і мальків? Знову ж таки на базар. А там вистачає перекупників, які закупляють їх оптом, а потім перепродують втридорога. Як бачимо, непогана лазівка для любителів нетрудових доходів. Нині то тут, то там закривають пивбари, магазини по продажу вина й горілки. Чому в одному з таких приміщень не відкрити зоомагазин. Мені здається, непогана думка. А вам?
М.Зайцева, жителька проспекту Металургів.
На знімку: Анатолій Півнюк із своїми пернатими друзями.
Фото В.Ніколича.
"Дзержинець" 8 липня 1986.
Колектив магазину "Дари ланів" протягом останніх десяти років успішно виконує планові завдання і соціалістичні зобов`язання. У колективі працює багато славних трудівниць.
На знімку: працівники магазину (зліва направо) Л.Ф.Кривицька, Л.П.Ступа, В.А.Нижник, А.П.Пільгуй.
Фото В.Савчука.
"Дзержинець" 5 липня 1980 року