БІЛЯ ПАМ`ЯТНИКА ПРОМЕТЕЯ
В газеті "Дзержинець" 17 жовтня опублікована стаття головного архітектора міста А.Кримцова, в якій викладено проект реконструкції частини скверу в районі пам`ятника Прометея. На наш погляд в статті є ряд спірних пропозицій, проти яких нам би хотілося дещо сказати.
По-перше, варто відзначити, що вирубування багаторічних дерев не забезпечить бажаного результату. Справді, забудова малоповерховими приміщеннями різної висоти і слабкої архітектурної виразності не відповідає духу монумента. Крім того, будинки з боку проспекта Пеліна дуже наближені до пам`ятника. Отже, якщо до кінця здійснювати запропоновану рекомендацію, то виникає питання і про те, що слід знести деякі приміщення. Ясно, що цього ніхто не збирається робити.
По-друге, нам зовсім не зрозумілий термін - вирубування "малоцінних" порід дерев. Справа в тому, що житлова забудова в районі пам`ятника Прометея прилягає безпосередньо до металургійного заводу. Ця частина міста розташована в котловині, тому шкідливі викиди в атмосферу осідають в цьому районі. Багаторічні дерева, які ростуть тут, виконують не тільки і не стільки декоративної функції, а, головним чином, функції санітарно-гігієнічні, захищаючи територію від пилу. Саме цьому багаторічні дерева є життєво необхідними. Сквер, про який йде мова, - улюблене місце відпочинку трудящих. Тому, нам здаються недоречними приклади з пам`ятниками Петру I та Богдану Хмельницькому, оскільки в районах розташування цих пам`ятників немає необхідності створювати спеціальні захисні зелені масиви. Ми вважаємо зовсім неправильним, вирубувати багаторічні дерева в районі пам`ятника Прометея, хоч т.Кримцов і вважає їх малоцінними.
Разом з тим, враховуючи революційну значимість цього монумента, може, слід перенести останки загинулих борців у район площі біля путепроводу на початку проспекту Леніна і туди перемістити пам`ятник Прометея з вогнем вічної слави. При такому розташуванні монумента він набере особливої архітектурної виразності. Вогонь Прометея засяє над містом. Передбачений в цьому місці пам`ятник Ф.Е.Дзержинському слід спорудити на привокзальній площі.
С.Кушнер - головний будівельник філіалу Державного інституту азотної промисловості, І.Власенко - старший архітектор.
"Дзержинець" 26 жовтня 1965 року.
ЙОМУ ВКЛОНЯЮТЬСЯ ВИХОВАНЦІ
Михайло Григорович приїздив у Дніпропетровськ у справах. Уже поспішав додому, коли хтось на трамвайній зупинці хтось ухопив його за руку, обняв за плечі, міцно притснув до грудей.
- Громадянине, що з вами? - вирвалось у М.Г.Сафонова.
- Михайле Григоровичу, дорогий не впізнаєте?
Перед ним стояв підполковник, стрункий, чорнявий, і посміхався.
"Хто ж це? - подумав Михайло Григорович. - Посмішка знайома. Так посміхався тільки..."
- Сашко! Саша Чижко! - вигукнув Михайло Григорович, і "люди на зупинці повернулися в їх бік. Якось уже не йшло це "Сашко" до підполковника.
А військовий обняв за плечі Михайла Григоровича, і вони пішли до "Волги", що стояла неподалік.
- Саша, Саша, - все ще схвильовано говорив Сафонов. - Хіба впізнаєш тебе одразу? Скільки ж літ минуло, як ти вчився в ремісничому училищі? Більше двадцяти!
- Точно. - по-військовому підтвердив підполковник.
Отак, майже чверть віку згодом зустрілися викладач технічного училища № 22 нашого міста М.Г.Сафонов і один з його перших учнів Олександр Чижко. Таких як Олександр, у Михайла Григоровича вчилося багато, але він усіх їх пам`ятає. Може, забулося ім`я, прізвище, але враз очей, посмішка, характерний рух нагадують учителеві того, кого виховував.
27 років викладає спеціальні дисципліни в школах трудових резервів інженер Сафонов. Його вихованців можна зустріти на Магнітці, в Казахстані, Запоріжжі, Кривому Розі - всюди, де є металургійні підприємства.
Йдуть по місту вальцювальники, зварники, техніки, інженери і ще здалеку низько вклоняються своєму вчителю.
- Добрий день, Михайле Григоровичу!
Вчитель, як і мати та батько, залишається для людини найдорожчим на все життя.
Партія і уряд високо оцінили педагогічну діяльність М.Г.Сафонова, нагородивши його в день 25-річчя трудових резервів орденом Трудового Червоного Прапора.
В.Базарянінов.
На знімку М.Г.Сафонов.
Фото І.Василенка.
"Дзержинець 10 жовтня 1965 року.
