20 років тому, 11 вересня 2001 року в США було здійснено найбільший теракт в історії людства. Трагедія, яка увійшла в історію під кодом дати - 9/11, вплинула на подальший хід подій у світі в багатьох сферах - політичній, економічній, гуманітарній та, звичайно, військовій.
Безпосереднім наслідком терористичної атаки, відповідальність за яку взяли бойовики "Аль-Каїди" і їх лідер Усама бен Ладен, стало повалення афганського уряду Талібану міжнародним альянсом, і введення військ західних держав, в основному, американських, в цю країну, що вважалася базою ісламських екстремістів.
Нещодавно ситуація повернулася на вихідну точку. Кілька днів тому останній американський солдат покинув Афганістан. До влади повернувся Талібан - ніби й не було двадцяти років зусиль США по демократизації країни, витрачених на це трильйони доларів, 2500 загиблих і 20 тисяч поранених військовослужбовців армії США. Моторошні знімки людей, в розпачі вистрибуючих з палаючих хмарочосів-близнюків, як в калейдоскопі змінилися не менше жахливими кадрами афганців, що падають з шасі злітавших американських літаків, до яких вони чіплялися в самогубнії надії покинути ставшу чужою країну...
ХРОНІКА ПІКІРУЮЧИХ ЛАЙНЕРІВ
Нагадаємо коротко основні події 9/11. Чотири групи терористів захопили чотири пасажирські "Боїнга", два літаки були спрямовані в вежі Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку. ВТЦ складався з семи будівель, центральними були 110-поверхові башти-близнюки - Північна і Південна. У кожному будинку перебували офіси, де працювали 35 тисяч чоловік. 11 вересня в 8:46 за місцевим часом "Boeing 767" врізався в Північну вежу. Удар припав між 93-м і 99-м поверхами. На борту знаходилися 81 пасажир і 11 членів екіпажу. Як з'ясувалося пізніше, 5 пасажирів були терористами. Вони напали на льотний склад з канцелярськими ножами і газовими балончиками.
В 9:03 другий "Boeing 767" врізався в Південну вежу між 77-м і 85-м поверхами. На борту були 56 пасажирів і 9 членів екіпажу. В 9:37 третій літак врізався в штаб-квартиру Міністерства оборони США - Пентагон. На борту були 58 пасажирів і 6 членів екіпажу. Одне крило Пентагону постраждало від вибуху і вогню.
За планами терористів, четвертий літак повинен був таранити Капітолій або Білий дім. Але пасажири і члени екіпажу чинили запеклий опір. В результаті "Boeing 757" впав в поле в південно-західній частині Пенсільванії, Всі, хто знаходився на борту, - 37 пасажирів і 7 членів екіпажу - загинули. Літак не долетів до Вашингтона 240 кілометрів - для "Боїнга" це всього 17 хвилин польоту...
Влетівші у вежі-близнюки літаки були з повними баками, спалахнула пожежа, що тривала в Південній вежі 56 хвилин, в Північній - 102. Південна вежа звалилася в 9:59. Через 32 хвилини впала друга. Уламки розлетілися на десятки кілометрів, пошкодили інші будівлі. Увечері того ж дня, о 17:20 обвалилася будівля ВТЦ-7. Гора уламків продовжувала жевріти ще три місяці, поки її не розчистили.
В результаті авіаатак загинули 2977 громадян 92-х держав, (не рахуючи 19 терористів-смертників). Велика частина - 2606 людей загинули в Нью-Йорку, в тому числі 341 пожежний, 60 поліцейських і 10 медиків; 125 - в будівлі Пентагону. Більше 5 тис. осіб отримали травми і поранення. На місці веж-близнюків побудований Національний меморіал і музей. Кожного року 11 вересня небо Нью-Йорка висвітлюють два променя - в пам'ять про жертви теракту.
Навіть приблизна цифра економічного збитку невідома досі. У 2006 році президент Джордж Буш-молодший заявляв, що збиток становить 500 мільярдів доларів. Але за минулі роки ця сума зросла багаторазово через віддалення наслідків терактів, - на одну афганську кампанію Штати викинули - в переносному і прямому сенсі, більше трильйона доларів.
До сих пір не вщухають суперечки щодо справжніх причин і організаторів терактів. Крім офіційних висновків комісії, яка звинуватила у всьому "Аль-Каїду", існує безліч альтернативних версій і теорій змови. Найпоширеніша - обвалення Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку було результатом не авіатарана, а контрольованого підриву. Інша конспірологічна версія стверджує, що в Пентагон літаки не врізалися - занадто маленьким виявилося вхідний отвір для величезного авіалайнера. Будівля Пентагону нібито теж було пошкоджено закладеною зсередини вибухівкою або ракетою. За всім цим стояли американські спецслужби. Мотивом було виправдання військових вторгнень США в Афганістан і Ірак, організованих заради досягнення стратегічних інтересів на багатому нафтою Близькому Сході.
РОБОЧИЙ ХЛОПЕЦЬ З ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА
Все це - широко відомо. Набагато менш відомим фактом є те, що одним з телерепортерів, які вели прямі репортажі з місць терористичних атак 11 вересня, був наш земляк, журналіст-міжнародник Володимир Сухий, в той час - завідувач американським бюро СРТ. Біля пошкодженого вибухом Пентагону він з оператором виявився одним з перших, - а може, і першим з усіх журналістів світу. Про це - подальша розповідь, заснована на опублікованих спогадах В.Сухого і подробицях, які він повідомив місцевим журналістам під час приїздів на батьківщину.
Спочатку кілька слів про Володимира Васильовича. Народився він 26 грудня 1952 року в селі Аули Дніпропетровської області в простій робітничій сім'ї, яка переїхала до Дніпродзержинська. Батько - інвалід війни, брат Анатолій став художником, згодом теж працював тележурналістом на місцевому телебаченні. Володимир закінчив 35-у школу із золотою медаллю і поставив собі амбітну мету - вступити до Московського інституту міжнародних відносин.
Знаменитий Московський державний інститут міжнародних відносин (МДІМВ) при МЗС СРСР був не просто елітарним, - а кастовим навчальним закладом, призначеним для дітей дипломатів і радянської еліти. Природно, зухвалого провінціала жорстко завалили на іспитах - вліпили двійку з англійської.
Але Володимир, зі своєю, як сам каже, впертістю, не відступився від мрії. Відслужив строкову, після демобілізації пішов на завод, вступив в партію. Такі анкетні дані були вже серйозним фактором для приймальної комісії - мінімальна квота для робітничого класу існувала навіть в МДІМВ. І з третьої спроби простого хлопця з Дніпродзержинська таки прийняли - спочатку на підготовче відділення, а звідти відкривалася пряма дорога в кузню кадрів радянської дипломатії.
У 1979 році Володимир з червоним дипломом закінчив факультет міжнародної журналістики МДІМВ і отримав розподіл в головну газету країни - "Правду". Там його відразу попередили, щоб на відрядження в Америку і Європу не розраховував - занадто багато бажаючих, може бути в Африку, і то, - якщо пощастить.
НІЧ З НЬЮ-ЙОРКСЬКИМИ ВОЛОЦЮГАМИ
Але все склалося інакше - в 1986 році захворів кореспондент "Правди" в США і терміново потрібна була заміна. Так Володимир несподівано для себе опинився в Нью-Йорку. Багато хто підозрював його в наявності родинних зв'язків зі знаменитим радянським авіаконструктором, двічі Героєм Соцпраці Павлом Сухим. Володимир будь-яке споріднення довго і наполегливо заперечував, потім перестав - чи то просто набридло, чи то знайшов-таки щось в родоводу. А зараз він вже сам говорить про авіаконструктора, як про далекого родича, і навіть зняв про нього документальний фільм.
У Нью-Йорку Володимир працював власним кореспондентом "Правди" до розпаду Союзу і ліквідації цієї газети - рупора забороненої КПРС. Спочатку доводилося нелегко - мало того, що англійська, якому вчили в МДІМВ, сильно відрізнявся від нью-йоркського діалекту, так ще й доводилося виконувати досить дивні завдання: "У Нью-Йорку живуть різні люди, ти починаєш з ними розмовляти, і, отримавши червоний диплом МДІМВ з прекрасними оцінками по мовам, розумієш, що нічого не знаєш. Ключові фрази повинен будеш вивчити сам - і як з таксистом спілкуватися, і як з людиною, яка спить у коробці на вулиці. Це було партійне завдання - написати матеріал про супротивників капіталістичної системи. А для цього треба з ними познайомитися, втертися в довіру, пробути з ними пару днів на вулиці. Я це зробив, сидів з ними, розмовляв про життя, ми жартували - і написав цікавий матеріал про життя бездомних".
Після шести років в США, Володимир Сухий повернувся 1992 року в абсолютно незнайому країну. Незважаючи на важкі часи, знання і досвід нашого земляка в Москві оцінили. У телекомпанії "Останкіно" йому доручили керівництво студією міжнародних програм, він вів відроджену передачу "Міжнародна панорама". Потім керував творчим об'єднання "Воскресенье", працював політичним оглядачем програми "Час".
ПРО КІШОК - ЗАБУДЬТЕ!
У 1998 році його знову направили в Америку - завідувачем північноамериканським бюро Суспільного російського телебачення (СРТ) у Вашингтоні. Цього разу адаптуватися не довелося - все знайоме, завдання теж продовжували надходити з Москви не менш безглузді, ніж при комуністах. Так було і в той самий, фатальний день ...
"11 вересня десь о 8 годині подзвонили з Москви і сказали - тут ми знайшли публікацію про те, що Пентагон розробляє кішок в шпигунських цілях, засилає їх на секретні об'єкти, в тому числі, радянські і російські, тому зроби репортаж, - згадує Сухий.
- Я кажу: хлопці, як ви уявляєте це відео? Ну, кішок я назнімаю скільки завгодно, їх у столиці вистачає. А на чому ще робити цей матеріал?
- Ну, придумай там що-небудь!
І ось сидимо, розмовляємо, продовжуємо сперечатися. Зв'язок то переривається, то знову виникає. І раптом о 8:50 я бачу на екрані, - а стрічка новин включена постійно, - цей перший літак, ці випадкові кадри з Нью-Йорка, які зняв CNN. І я кажу: "Все, по-моєму, вже не до кішок. Тут щось серйозне відбувається" ...
Після цього зв'язок переривається. Блекаут повний, ніякого зв'язку, всі польоти зупинені. Але ми про це не знали. Ми стрибаємо з оператором в машину і мчимо в аеропорт. Але місцеві станції пробиваються в ефір, і в машині по радіо чуємо: "Черговий літак врізався в Пентагон». Ми повертаємося і, - це здається неймовірним, - першими прибуваємо до Пентагону, куди бабахнув черговий літак. Ми все знімаємо, і нам ніхто взагалі не заважає - ніяких стрічок, оточення, нічого! Наскільки були розгублені не тільки всі служби, а й американські журналісти. Америка була тоді безтурботна абсолютно...
Після ексклюзивного репортажу з-під стін зруйнованого крила Пентагону керівництво СРТ зажадало репортаж з Нью-Йорка. Але як туди потрапити? Літаки не літають, дороги закриті, нічого більше немає. І хоча ми до цього часу вже три роки працюємо і знаємо всякі вовчі стежки, але це було непросто. Але через два дні ми все-таки прориваємося в Нью-Йорк".
Зняті біля зруйнованих веж нашим земляком матеріали теж стали унікальними: "Дрезден Банк" ми висвітлюємо, коли він руйнується. Я знімаю стендап на тлі російської церкви, де ще стоїть похилений хрест, а до кінця стендапа він вже падає - церкви немає. І це все унікально. Але кому це все зараз потрібно, якщо все вирішили, що це американці самі все підлаштували"...
ЖАХ В ОЧАХ ОПЕРАТОРА
Володимира потім часто запитували: чи не страшно було? Ви ж не військовий кореспондент, адже не на війну їхали. Хто ж знав, куди в таку хвилину прилетить? Він відповідає, як справжній профі:
- У такі моменти про небезпеку не думаєш. Коли я знімав ураган "Катрін" і там накочували ці хвилі, я тільки по жаху в очах оператора дізнавався, що у мене за спиною. Встигали відскакувати сяк-так...
... Але потім все одно накриває. Чотири доби без сну. Зараз я сам не розумію, звідки бралися сили. Інформації ніякої. Весь час або хрипиш або наговорюєш по телефону, якщо немає зв'язку або на прямий ... Сюжети робити нема коли і кожні півгодини потрібно щось повідомляти. А питання найрізноманітніші: хто? чому? як було все в цих літаках? Придумувати можна. Хтось бреше, звичайно. Я не брехав, по таким речам вважаю - не можна це робити. Краще сказати: я не знаю, чи - у мене немає інформації.
Було складно чисто професійно, тому що були моменти, коли просто не знаєш, що говорити. Питають: "Це були льотчики - зрадники? Чи їх убили? А чому NORAD (командування повітряно-космічної оборони Північної Америки) не діяли - на 16-й секунді винищувачі мали злетіти і збити ці літаки?"
Дзвониш найвищому чину Пентагону, до якого вдається додзвонитися, він говорить: "Я не можу відповісти на це питання". Важко, коли відчуваєш безсилля через те, що професійно не можеш дати оцінку якоїсь події або факту. Тому свої джерела інформації потрібно мати всюди: серед колег, у всіх відомствах, в Пентагоні, в NORAD, знати, що таке літаки, що таке "Боїнг". І тоді у тебе якась картина вималюється, і тоді те, про що ти розповідаєш, буде цікаво, перш за все, тобі і іншим...
ВІДЛУННЯ 9/11 НА ДУБРОВЦІ
За свою роботу в гарячих точках, - а димлячі місця терористичних атак 11 вересня, такими, безумовно були, наш земляк не отримав нічого - ні журналістських нагород, ні подяки від начальства. Навпаки, згадка цієї події рік потому, обернулося для нього достроковим припиненням американського відрядження, а в кінцевому підсумку - і відлученням від екрану:
- Прямий ефір, 24 жовтня 2002 року, Дубровка. Йде ця страшна драма "Норд-Ост". Я працюю завідувачем бюро "Першого каналу" у Вашингтоні. З Москви мене викликають на прямий ефір. Питання один - що пишуть, що говорять про це в американських ЗМІ?
Я приймаю рішення говорити те, що є: "Я цитую газету "Нью-Йорк Таймс". Вона пише сьогодні буквально наступне:"Коли стався 9/11, то мер Нью-Йорка Рудольф Джуліані звернувся до жителів міста через 10 хвилин. Президент, який був в штаті Флорида і потім переїхав в свій бункер в штаті Луїзіана, звернувся до нації через 35 хвилин. Драма на Дубровці триває вже більше 48 годин - президент Російської Федерації Володимир Путін не сказав своєму народу ще ні слова". Я далі цитую "Нью-Йорк Таймс":"Або ж у Володимира Путіна погані радники або ж він не любить свій народ"...
Після цього лунає крик: "Спасибі-спасибі! У нас на прямому ефірі був власний кореспондент у Вашингтоні Володимир Сухий. Все-все-все"! Через 30 секунд лунає дзвінок від генерального директора: "Ти чого, з глузду з'їхав?" Я кажу: "А чого? Ви мені сказали - я процитував "Нью-Йорк Таймс". Можете перевірити - точна цитата". - "Ти розумієш, що я відповідаю за весь ефір?" Я кажу: "Я розумію, але ти можеш сказати, що у нас в Вашингтоні ось такий відчайдушний кореспондент працює - він каже, що думає".
На три місяці мене позбавили прямого ефіру, і потім це позначилося на моїй подальшій роботі, і до сих пір позначається, тому що деякі речі не прощаються. Але головне - я не перебільшую своєї ролі - через три години Володимир Путін звернувся до країни і виклав своє бачення, що відбувається на Дубровці, правда воно, як завжди, було перевернуте, але, тим не менше...
ТИ НЕ МОЖЕШ СЬОГОДНІ ЗРАДИТИ СЕБЕ...
Але на цьому, власне, вражаюча телекар'єра нашого земляка і завершилася. Через півроку Сухого відкликали з Вашингтона. За п'ять років його відсутності в Росії знову багато що змінилося, і не в кращу сторону. Не стало незалежного телеканалу НТВ, а потім - незалежного телебачення взагалі, кардинально погіршилась ситуація зі свободою слова.
З липня 2005 до січня 2014 року Володимира працював на новому телеканалі Russia Today, орієнтованому на зарубіжну аудиторію. В основному, на адміністративних посадах - випусковий редактор, директор по персоналу. Був звільнений після того, як критично висловився про інформагентстві "Росія сьогодні" і про призначення Дмитра Кисельова на посаду його керівника.
З 2014 року Володимир Васильович зосередився на викладацькій роботі - спочатку в рідному МДІМВ, з листопада 2017 року - в Московському Міжнародному Університеті. "Я читаю студентам курс "Актуальні проблеми сучасності та журналістики", і найактуальніша проблема сучасної журналістики в тому, що журналістики російської немає, міжнародної - тим більше", - з гіркотою констатує наш земляк.
І все ж він не залишає улюблену професію, продовжує співпрацювати з багатьма російськими і закордонними ЗМІ як експерт-американист. У планах Володимира Сухого - написати книгу спогадів, де, напевно, буде детально відображена трагедія 11 вересня.
Він вважає це своїм обов'язком: "Якщо ти горів у тому вогні, якщо за твоєю спиною бігли люди, чулися крики, якщо ти в сусідніх будинках в Нью-Йорку бачив на ліжках літакові крісла, якщо ти бачив розплавившийся від пожежі золотий хрест на маленькій церковці на розі вулиці Барклая ... Коли ти бачив родичів і з ними розмовляв, і все це з оператором знімав, - ти не можеш зрадити сьогодні себе того, сказати, що цього не було"...
Джерело https://kstati.dp.ua/index.php/politika/kamenchanin-v-nyu-yorke