На фото з архіву сім`ї Кульвінських: трудящі ДДРЕС на Дніпрі. Середина 50-х років.
До кінця XIX століття ніхто і знати нічого не знав про чоловічі труси. Тільки на рубежі XIX і XX століть представники знаті почали показуватися в місцях відпочинку, на пляжах і курортах, у чомусь, що нагадувало в якійсь мірі цей предмет одягу.
У 1930 році вся радянська країна стає суцільним стадіоном. У кожному кіножурналі показують бадьорих і енергійних фізкультурників. На першотравневі паради не тільки в Москві перед урядовою трибуною, а й по всій країні виходять колони молоді та школярів. Всі вони одягнені в труси і майки і браво марширують під звуки спортивного маршу. В результаті труси і майки стають символом справжніх чоловіків, їх популярність зростає. Молоде покоління обирає спортивний стиль одягу. Чоловіки наслідують кумирам спорту, тому кальсони стають все менш популярними і замінюються трусами. Просунуті містяни, в тому числі і дніпродзержинці, з гордістю стали виходити на кухні комунальних квартир в такому спортивному одязі, шокуючи своїх не надто молодих сусідів.
Якщо жіноча мода згодом змінювалася, то радянський чоловік у 30-х виглядав так само просто, як і в 60-х. "Сильна стать" носила білі кальсони, майки та безформні чорні труси, які пізніше назвали "сімейними". Існував навіть радянський стандарт трусів середнього розміру, який повинен був підійти для всіх. Плавки державні підприємства майже не випускали, тому на пляж чоловіки надягали звичайні труси. Це були виключно чорні або темно-сині вироби, що мали довжину в півметра і ширину нижньої частини однієї холоші в 65 сантиметрів.
Такий одяг коштував недорого, був універсальним - підходив кожному члену сім'ї, починаючи від молодшого сина і закінчуючи батьком сімейства. Він добре стирався, швидко висихав, тому всі хлопці протягом літа бігали по дворах тільки в одних широких трусах, які отримали назву парашутів.
У них не соромно було сісти за обідній стіл в родинному колі або посидіти у дворі з друзями, граючи в карти, доміно або шахи чи шашки. Сімейні труси стали універсальним домашнім одягом. Іноді і жінки одягали це чоловіче вбрання.
На фото: по центру Михайло Кульвінський. Середина 50-х років.
Кожна поважаюча себе матір сімейства вміла шити одяг. Дівчаток на уроках праці вчили цьому ще в молодших класах. Разом з фартухами і спідничками, в їх підручнику була і форма сімейних трусів. За традицією дешеву тканину для суконь купували довжиною в кілька метрів. Потім з неї шили обнови для всіх. Халати і сарафани - для дівчаток і жінок, а сімейні труси - для чоловіків і хлопчиків.
Речі, шиті вручну, були яскравими і строкатими. Вони відрізнялися від чорних і синіх сатинових "сімейок", куплених в магазині, і з часом стали кращими. Тому і промислове виробництво ближче до сімдесятих років починає випускати сімейні труси для чоловіків не тільки з сатину, але з інших видів тканин, причому різних кольорів і моделей.