В кінці 2020 року новим чемпіоном Кам`янського з шашок-64 став Ілля Демченко.

Коли хлопчикові було два роки, з життя пішов його батько, Ігор Олексійович. Всі навантаження виховання Іллі ляглj на плечі мами. Наталі Олександрівні, художниці театру імені Лесі Українки, довелося непросто, так як крім Іллюші у неї на руках були ще п'ятирічна Яна і одинадцятирічний Денис. Як і багато однолітків, Ілля любив рухливі ігри, які іноді закінчувалися бійками. "Я був спритним хлопчиком, любив побитися. Вдома за це не карали, зате отримував по повній виховній програмі в дитячому садку "Барвінок", коли мене ставили в куток. Діти всі гралися, а я в цей час, так би мовити, мовчки "відпрацьовував" свою провину", - так згадує про своє дитинство Ілля Демченко.

ШАШКОВІ КУРЙОЗИ

Коли хлопчик перейшов у другий клас школи № 25, в сімейному колі вирішувалося питання в яку спортивну секцію його записати. "Я сказав, щоб мене записали в секцію дзюдо, навівши приклад свого брата Дениса, вже займався у Миколи Андрійовича Радченко раніше, - розповідає Ілля Демченко. - Що і було одноголосно прийнято. Боротьбою я займався шість років. Не можу сказати, що здобув в ній славу. Більше займався для себе. Шашками захопився після того, як Яна сама записалася в секцію до тренера Віталія Сергійовича Шкури в СШ № 43. А на наступне заняття вже і я з нею пішов. У перший день, коли мені тренер дав домашній урок, що складався з трьох шашкових завдань, намальованих в зошиті, стався курйозний випадок. Завдання я-то вирішив. Але, замість усної відповіді тренеру, я зробив це графічно: показуючи стрілочками ходи. Яна подивилася на рішення і забракувала, сказавши, що рішення треба показувати тренеру, а не малювати. Можете зрозуміти, як я був тоді гірко розчарований".

Першим серйозним випробуванням для юного спортсмена стала участь в районних змаганнях "Чудо-шашки". "Від нашої школи виступала команда з трьох чоловік - Яна, я і мій однокласник Ілля Грицай. Мене здивувало, що Грицай теж займався шашками у Віталія Сергійовича. Виявилося, що він перестав ходити в секцію перед самою моєю появою в ній. На жаль, наша команда не стала тоді призером". А перший успіх, коли третьокласник Ілля Демченко став бронзовим призером, прийшов на першості області. "В останньому турі мені належало змагатися з лідером Микитою Литвишко. Мені тренер показав, як треба грати перші сім ходів. Сказав, походиш ось так, а потім або грай, або запропонуєш нічию. Микиту вона повинна влаштувати, і ти третім будеш. Але тут трапився конфуз, на сьомому ходу я забув, як треба далі діяти. Зробив хід, згадав, що точно не так треба було ходити, і швиденько запропонував нічию. Добре, що Микита погодився", - з посмішкою розповідає І. Демченко. А вже наступний рік для нашого земляка був тріумфальним, він став чемпіоном області. "Саме тоді зі мною сталася дуже неприємна історія, - згадує шашкіст. - У школі я побився з хлопчиком, і мене з мамою викликали до директора. Сталося це напередодні чемпіонату області. Я весь на нервах. У цей час директору подзвонили і кажуть, що у того хлопчика зняли побої. А я не зрозумів і перепитав: "що, знімали на відео як я його бив?". Потім ми швидко в усьому розібралися. Мама скоренько знайшла машину і повезла мене до Дніпропетровська. В результаті я не тільки встиг на початок чемпіонату, а і навіть виграв його".

Перші всеукраїнські змагання теж стали для Іллі Демченка курйозними. "По приїзду в Мелітополь на чемпіонат України я захворів, - говорить співрозмовник. - Віталій Сергійович хотів відправити мене додому, щоб я не заразив інших гравців. Хоча вже заразився грипом Саша Шнейдер, у якого температура була ще вищою. Ми обидва грали в масках. Мене так обурило, що відправляють додому, я тут вперше потрапив на чемпіонат країни і повинен їхати! Наполіг на своєму. Я все ж залишився, і в підсумку посів сьоме місце. До речі, Саша тоді поділив третє місце з Зайцевим. Унікальний випадок, коли обидва здобули бронзові медалі. Хоча можна було зіграти додаткові партії".

НОВИЙ ТРЕНЕР

У 2015 році на чемпіонат України до Львова Ілля Демченко поїхав вже з іншим тренером, де зайняв менш вдале 11 місце. "Після того, як Віталій Шкура поїхав до Києва, всі його вихованці розійшлися хто куди. Мені він порадив перейти до тренера Дмитра Олександровича Савінського, - пояснює новоспечений чемпіон міста. - Після цього новий тренер багато чому мене вчив, показував, я все став в себе вбирати. У 2016 році чемпіонат країни проходив в Косові. Туди я вже їхав підготовленим і впевненим у собі. Крім того, я був темною конячкою для всіх, адже там грало багато титулованих шашкістів, і фаворитів було хоч греблю гати. Завдяки якісній підготовці до кожного суперника я їх обігрував. Уже в першому турі я обіграв поточного на той момент чемпіона України Романа Залуцького в абсолютно програному для мене варіанті! Дмитро Олександрович приділяв мені багато часу і нам вдалося вибитися в лідери. Мені було дуже приємно, коли я дивився на таблицю і до мене підійшов тренер з іншого міста, сказавши, що здивований тим, що я зазвичай бовтався в середині, а зараз раптом вирвався. Але в останньому турі, я зустрівся з суперником, до якого ми абсолютно не готувалися. Притому, що в партії пішов хід, на який у мене теж не було ніякої заготовки. Я розгубився, став панікувати, поплив, програв дві партії. І замість чемпіонського титулу посів друге місце".

У спортивній кар'єрі молодого чемпіона Кам'янського особливо стоять чемпіонати міста з шашок-64 серед дорослих. "У 2013 році, коли я виконав норматив першого розряду, тільки-тільки стартував чемпіонат міста серед дорослих. Не дивлячись на це, я був допущений до ігор, - розповідає Ілля Демченко. - Пам'ятаю, що перший тур з Добринею Савінським ми завершили двома нічиїми. У другому турі я грав з Дмитром Савінським, який для мене ще не був тренером. Першу партію зіграли внічию, чим я дуже загордився, але в наступній я програв другим ходом. Мені стало якось образливо. Так багато старань в одній і така безладна гра в іншій". Довгий час Ілля Демченко в чемпіонатах міста бовтався десь внизу або в середині турнірної таблиці. "І лише після того, як став серйозно ставитися до шашок, пішли результати", - говорить Ілля.

Чемпіонат Кам'янського останнім часом збирає значно сильніший склад гравців, в порівнянні з чемпіонатом Дніпропетровської області. І це незважаючи на те, що перестали грати майстри спорту, чемпіони та призери України Олександр Коробський, Кирило Іванов, Артем Верьовкін, Віталій Шкура. "Дитячі болячки, коли в останніх турах змагань Ілля ніяковів, він вже переріс. Як приклад, гра з гросмейстером Оленою Короткою в останньому чемпіонаті міста. Ілля показав, що він вже не боїться грати проти відомих, маститих шашкістів. У першій партії він, граючи чорними, чітко захищався. У другій до останньої шашки створював суперникові проблеми", - пояснює тренер Дмитро Савінський. За три роки Ілля зібрав повний комплект медалей, адже в останніх чемпіонатах міста він був лише в призерах: другий в 2018 році, третій в 2019 році і нарешті перший в 2020-му.

"ОДНОЗНАЧНО ШАШКИ-64"

На питання, що йому більше до душі, гра в шашки-100 або шашки-64, Ілля Демченко відповів: "Однозначно шашки-64. До міжнародних шашок душа просто не лежить. Також серед шашкових дисциплін: класика, рапід, бліц - мені імпонують найбільше класичні шашки, оскільки там можна порахувати ходи. А в бліці і рапіді треба швидко ходити. Класика - це та дисципліна, де проявляються всі рівні гри. Там основний момент, хто далі прорахує хід. А все інше - це поруч з шашками. Так - це екшен, так - це підігрів інтересу, так - це більш видовищно, більш емоційно, якийсь елемент удачі. Але не більше ніж в класиці". "Російські шашки Ілля любить тому, що в них знає практично все. А шашки-100 - це гра за великим рахунком стратегічна" - коментує Дмитро Олександрович.

БІЛЯСПОРТИВНИЙ ПОРТРЕТ ЧЕМПІОНА

Навчався Ілля Демченко в школі непогано. З усіх загальноосвітніх предметів любив математику. Можливо, через те, що у Іллі присутній математичний аналіз, він і закохався в таку логічну гру як шашки. А вже у восьмому класі виявилося бажання більше займатися англійською мовою. І навіть після закінчення одинадцяти класів хлопець продовжує активно вивчати іноземну мову. "Дитяча мрія стати програмістом збувається. Зараз я вчуся в університеті саме на програміста", - посміхаючись каже студент першого курсу ДДТУ.

Крім шашок Ілля Демченко захоплюється комп'ютерними іграми. Незважаючи на те, що давно закинув боротьбу, як одним з елементів загальнофізичної підготовки вважає важливими заняття в тренажерному залі. Юнак не проти подивитися ігри футбольної збірної України. А на останньому чемпіонаті світу вболівав за команду Франції. "Ще я люблю читати історичну літературу, - ділиться своїми захопленнями Ілля. - Якщо пофантазувати, то мені б хотілося зустрітися з самим собою, коли я тільки став на спортивну стезю. Я б переконливо порадив займатися шашками доцільно, а не так, як це було зі мною раніше. Тоді я можливо б їздив і на чемпіонати світу, і вигравав там. Якби почати все спочатку, то я б так і вчинив". Ще хлопець любить грати на гітарі. Музичні жанри сприймає різні, аби сподобалися. Так само і з фільмами. А ось в їжі все ж є перевага. Улюблені страви - крабовий салат і пельмені. "Правда, готувати не вмію нічого, навіть найпростіше блюдо - смажену картоплю. Якщо у моєї дружини теж будуть з цим проблеми, то будемо вчитися разом", - посміхаючись, розкрив свій секрет Ілля Демченко.

Досьє

Ілля Ігоревич Демченко, кандидат в майстри спорту з шашок.
Народився 20 вересня 2002 року.
Закінчив СШ № 25.
Студент ДДТУ.
Тренер Д.О.Савінський (ДЮСШ № 2).
У колекції нагород - 41 медаль, завойована на змаганнях різного рівня.
Шашки-64:
Чемпіон (2020), срібний (2018) і бронзовий (2019) призер Кам'янського.
Срібний (2018) призер Дніпропетровської області.
Бронзовий (2011) призер області (до 10 років).
Чемпіон (2013), срібний (2014, 2015) призер області (до 13 років).
Срібний (2016, 2017), бронзовий (2018) призер області (до 16 років).
Срібний (2019, 2020) призер області (до 19 років).
Срібний (2016) призер України (до 16 років).
Бронзовий (2019) призер України (до 19 років).
Шашки-100:
Бронзовий (2012) призер області (до 10 років).
Срібний (2013), бронзовий (2014, 2015) призер області (до 13 років).
Бронзовий (2017, 2018) призер області (до 16 років).
Срібний (2019, 2020) призер області (до 19 років).

Автор Віктор Куленко.