У Кам`янському завершився Чемпіонат України серед ветеранів фізичного виховання та спорту (спортсмени старше 50 років) з шашок, в якому місцеві гравці отримали вісім нагород.
В Кам`янському техніко-економічному фаховому коледжі, який до речі вперше приймав змагання такого рівня, на протязі десяти днів змагшалися 25 представників із семи регіонів країни. Гравці розіграли нагороди в турнірах з шашок-64 та шашок-100 в класиці, рапіді і бліці.
Кам`янчанам вдалося на змаганнях вибороти 8 нагород (4 золоті, 2 срібні та 2 бронзові медалі). П`ять медалей у жіночому турнірі виграла національна гросмейстерка Людмила Сивук. На рахунку заступниці директора ДЮСШ № 5 дві золоті і одна срібна мелдалі у шашках-100 та "золото" і "бронза" у шашках-64. Три медалі в активі Заслуженого тренера України з ДЮСШ № 2, викладача ДДТУ Ігоря Губарєва. Його досягнення - бронзова медаль в міжнародних шашках та "золото" і "бронза" у шашках-64.
Стартуваши у жовтні у Відкритому чемпіонаті Дніпра "Dniproleague" з перемоги над чинним чемпіоном, місцевою командою "Thema", баскетбольна команда "Кам`янське" провела ще вісім переможних зустрічей.
В останній, минулорічні бронзові призери з Кам`янського показали надпотужноу гру і буквально розчавили команду СДЮСШОР № 5 з рахунком 115:45 (27:17, 22:11, 34:12, 32:5). Як повідомив граючий тренер БК "Кам`янське" Олександр Литвиненко, завдяки підтримці Сергія Миршавки та будівельній компанії Мтс "Бетон", у команди є можливість добре готуватися до чемпіонату і здобувати перемоги в кожному турі.
Отже після дев`яти матчів, баскетболісти "Кам`янського" мають в своєму активі дев`ять перемог і ведуть лідерську гонку. Але головні матчі з принциповими суперниками ще попереду.
В 2023 році володарем Ордена Усмішки став український дитячий письменник з Кам'янського, автор видавництво "Підручники і посібники" Олег Майборода. Нагородження відбулося 5 грудня 2023 року у Варшаві. Потрібно відзначити, що і в минулому році наш земляк теж отримав цю нагороду.
Орден Усмішки - спочатку польська, а потім міжнародна нагорода, що присуджується відомим людям, які приносять дітям радість. Нагорода була заснована польським журналом "Kurier Polski" в 1968 році. А через 11 років, у 1979 році, Орден набув статусу міжнародного рішенням Генерального секретаря ООН. Орденом нагороджуються найпопулярніші серед дітей дорослі. Це лікарі, письменники, педагоги, музиканти, відомі політики та релігійні діячі. Діти називають своїх кандидатів, і в перший день весни міжнародне журі оголошує кавалерів "Ордену Усмішки", а в останній день осені відбувається вручення нагороди. Лицарів ордена обирають в результаті великого обговорення і голосування в школах і ліцеях Польщі. До комісії (капітулу) входять 60 чоловік-представників Азербайджану, Аргентини, Австралії, Бельгії, Великобританії, Вірменії, Грузії, Ізраїль, Італії, Канади, Литви, Німеччини, Польщі, Румунії, Сербії, США, Тунісу, України, Угорщини, Франції, Чехії, Японії. Більшість з них - громадяни Польщі.
Є одна незвичайна вимога до лауреатів: перед врученням нагороди кожен з них повинен випити склянку лимонного соку з посмішкою на обличчі. Ідея полягає в тому, щоб в найскладніших ситуаціях знайти в собі сили і подарувати дитині усмішку.
* Серед нагороджених - Маргарет Тетчер, Далай-Лама XIV, Іван Павло II, Мати Тереза, письменниця Астрід Лінгрен, літератор Ян Твардовський, режисер Стівен Спілберг.
* Наймолодшим лауреатом став Марек Міхалек у 23 роки, найстаршою - Ірена Сендлерова у 97 років. Загалом понад 1000 лицарів із 45 країн.
ДОСЬЄ
Олег Вікторович Майборода – дитячий письменник, автор близько ста книжок ("Їжачок - рятівничок", "Чудасія», "Англійська абетка", "Весела зарядка", "Не зовсім казки", "Знаю я один секрет", "А ти знаєш що я знаю", "Дитяче хоку" тощо) народився 2 червня 1971 року. Закінчив медичне училище і з 1992 року працює масажистом у Кам`янській лівобережній поліклініці № 1. В 2004 році у Харківському видавництві "Торнадо" вийшла його перша дитяча збірка віршів "Сонечко". Відтоді почалася активна робота письменника з українськими видавництвами: "Клуб Сімейного дозвілля", "Манго", "Белкар-книга", "Пегас", "Видавництво Старого Лева", "Підручники і посібники" та ін.
Олег Вікторович - постійний автор журналів "Малятко", "Пізнайко". Діти з задоволенням читають його вірші в іронічному стилі. У 2011 році він став лауреатом Міжнародного фестивалю української книги (Феодосія), а в 2014 році - одним із переможців міжнародного конкурсу "Нові добрі казки", який запровадив благодійний фонд "Діти – дітям". У тому ж році Олег Майборода став лауреатом премії ім. Леся Мартовича (Жовква) та премії ім. Василя Юхимовича (Коростень). Поезія Олега Майбороди представлена на міжнародних конференціях і виставках, зокрема в Канаді, США, Великій Британії, Угорщині. Олег бажаний гість на книжкових форумах та ярмарках "Книжковий арсенал" (Київ), Львівський книжковий форум, Книжкова толока "Запоріжжя", книжковий ярмарок "Український дім" (Київ).
Докладніше про сучасні, цікаві та веселі видання Олега Майбороди
https://pp-books.com.ua/it-slovnychok-kotyka-ajtyka/
https://pp-books.com.ua/dytyachi-hoku/
В Івано-Франківську, 6 грудня пройшов VI Всеукраїнський турнір з легкої атлетики "College open", на якому кам`янчанин Максим Гончар став бронзовим призером.
У манежі Івано-Франківського фахового коледжу фізичного виховання одночасно пройшли два змаганння: VI Всеукраїнський турнір з легкої атлетики "College open" і Відкрита першість спортивного товариства "Колос" та ДЮСШ "Колос". Цього року змагалися спортсмени 2006/2010 років народження. Представниками від Дніпропетровської області на Всеукраїнських змаганнях виступала команда Кам'янського фахового коледжу фізичного виховання. Як повідомила тренерка Марія Полковникова, 12 легкоатлетів з Кам`янського змагалися на бігових доріжках, в секторах для стрибків та штовхання ядра. "В нашій команді виступали юні студенти нового набору з груп №№ 12, 23 і 24. Адміністрація коледжу надала безпосередню допомогу для виступу команди в цих змаганнях. Максим Гончар, студент 23-ї групи став бронзовим призером в стрибках у довжину. А команда нашого коледжу в загальному заліку стала четвертою", - говорить тренерка Марія Полковникова.
СКЛАД КОМАНДИ ККФВ
Юлія Опря, Ельвіра Шабанова, Богдан Костюк, Данило Катуркін, Олег Глєбов, Радмір Шурай, Євген Терещенко (всі 12 група); Максим Гончар (23 група); Михайло Лимар, Максим Лихоліт, Вероніка Печерна, Єлизавета Сівеня (всі 24 група).
В кожному населеному пункті є такі місця, самоназва яких говорить сама за себе. Для жителів Аулів само собою зрозуміло про що йде мова, коли згадують слова "дев`ята", "пам`ятник", "хлорка", "Бузиноватка". Звичайно це ж залізнична станція 139 кілометр, скульптура воїна-визволителя на вулиці Шевченка, Аульська хлоропереливна станція, район лісопосадки між пам`ятником і АХПС. Та є такі топоніми, про які знають лише старожили. Ну, наприклад, хто знає де знаходяться Білокурівське кладовище, третє провалля або Ріжок? І ще цікаво, якщо є третє провалля, то значить десь є ще перше та друге. Або - є малий міст, а де ж тоді знаходиться великий міст? Це щодо сучасних топонімів. А скільки таких залишились тільки в пам`яті "аборигенів". Ну, хоча б згадати хто такі горяни, або де знаходилися Жабівка, Камчатка, Кураївка, Шокалівка. Давайте залишимо для наших потомків історію рідного села. Пока живі носії пам`яті, записуйте по крихтах їх згадки про старі назви, односельців, кого і як називали по вуличному, їх побут і т.п. Час швидкоплинний...
Ось що згадує старожил Аулів журналіст Анатолій Сухий (на фото): "В моєму дитинстві залишились такі назви: Сошинівка, Забора, Корбино, Жабівка, озеро Глушець. А яке було ближче до Романкового? Не можу згадати, чи то Кругле, а може (в пам'яті, щось блука) Гниленьке? Згадую таку назву як балка Чепино. А ще Тишківка. Якось Світлана Біліченко розмістила фото хати діда Федора Сухого, яка там вже стоїть боком. Хата була на початку вулиці, яка протягувалась перпендикулярно до вулиці Заварихіна і з'єднувалась на "клинці" біля бригади колгоспу "Сьомого партз'їзду". Так от, на цій вулиці проживали Федір Сухий, поруч його брат Ларивон, потім іх брат (рідний) Євмен (то мій дід, який помер чи то в 32 чи в 33 році). І через дорогу їх родичі Михайло Сухий, Полікарп Сухий і ще були Сухі. Так от їх усих чомусь називали ТИШКАМИ - від цього і назва топоніму. А під горою, як відшельниця, в акаційній посадці була хатина Тетяни Сухої. Для мене в пам'яті залишилися Бакумове, Бочине, Катеринівський будинок, Кураївка, Смичка, Кар`єр. На Кар`єрі я був з моїми однокласниками СШ № 35 (сьомий клас) коли ми ходили "в похід". Навіть там біля Кар'єру ночували, і я ту місцину дуже запам`ятав. А ще пам`ятаю назву "Біля провалля", Клинець (там жили Торішні, Чорні, Ліжники, Германи, Перевєрзєви, Білоуси)".
В складеному списку топонімів і сленгових назв Аулів та їх околиць в дужках вказано повідомивших про них. Назви вулиць дореформенні. Обов'язково напишіть (електронна адреса Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. Віктор Куленко) де знаходиться об`єкт, чому він так називається (чудово було б знати ще й з якої пори), і я з радістю додам нове місце на "народній карті" Аулів. Сподіваюся на вашу допомогу в поповненні словника.
Бакумове, (А)Бакумове - ліс, можливо колишня власність пана (?) Абакумова.
Балки - місцевість вулиці Красноярської (А.Сухий).
Білокурівське кладовище - кладовище на вулиці Дніпровій (Н.Степанян).
Бочино - урвище, в якому росли липи, між Аулами і Шошинівкою.
Бузиноватка - район лісопосадки між пам`ятником воїнам і АХПС (Н.Степанян).
Вугловий (угол-рос.) магазин - магазин на вулиці Заварихіна біля церкви - нині затоплено Кам`янським водосховищем (Л.Куленко).
Галявина - частина Бакумовського лісу.
Гордіївка - район вулиці Островського, де буле старе кишло Гордія Пузенка (Г.Цибулько).
Горяни - всі, хто жив в районі восьмирічної школи № 2 і на Кар`єрі. Коли Нові Аули не були заселені, на горі (вище всіх) проживали мешканці цього району.
Дев`ята - залізнична станція 139 кілометр.
Жабівка - район Старих Аулів.
Забора - район Кар`єру на Дніпрі (А.Сухий).
Зайцівка - район Старих Аулів.
Катеринівський будинок - двоповерховий кам`яний будинок на станції Воскобійня. Зведенний під час будівництва Катеринівської залізниці (А.Сухий).
Калюжки - район біля Рябопиківки (С.Бельговська)
Кар`єр - частина Аулів, де видобували граніт в кар`єрі.
Камчатка - назва будинку (в ньому раніше жив Микола Заварихін), де проводилися заняття школярів до середини 50-х років. Поруч зі семирічною школою № 1. Таку назву дали школярі (Н.Степанян).
Клинець - район вулиці біля бригади колгоспу "Сьомого партз'їзду" (А.Сухий).
Корбино - район села Корбине, де знаходився металургійний завод Корбе.
Кураївка - район Аулів (між вулицями Островська і Челюскіна).
Малий міст - проїзд під залізничним полотном на виїзді з Аулів в сторону Верхньодніпровська.
Мамракова балка - балка між Верхньодніпровським і Аулами.
Млин - вітряк на пагорбі вулиці Колгоспної. Поруч була МТС, клуб (невеличка хата крита черепицею).
Море - самоназва Кам`янського водосховища.
Пам`ятник - скульптура воїна-визволителя на вулиці Шевченка.
Підгорки - двоповерхівки (як на вулиці Пушкіна) в присілках міського типу жартома називали "підгорками". Підгорний - недоХрущов, відповідно, недохрущівки - підгорки (В.Туйнов).
Поляна - місце в центрі Бакумовського лісу, де в радянські часи піонери проводили зльоти.
Пристіни - район Старих Аулів.
Радька - автобусна зупинка на вулиці Дніпровій, де жив вчитель Іван Трохимович Малюк (Малюків називали по-вуличному Радьки).
Рябопиківка - район біля старої школи № 1 - вулиця Горького і прилегла територія (С.Бельговська).
Ріжок - частина Бакумовського лісу.
Смичка - самоназва пароплава, який возив людей із Аулів до Кам`янського.
Сошиновка - район села Шошинівка (нині на дні Кам`янського водосховища).
Сранівка - район Старих Аулів.
Сраний камінь - скала на Кар`єрі. Назва пішла від того, що камінь був покритий пташиним послідом (В.Бабенко).
Тишківка - район вулиці Красноярської. Під горою, як підніматися по старих стежках до Воскобойні (А.Сухий).
Топольки - район лісопосадки нижче лікарні біля Дніпра.
Трансформатор - автобусна зупинка на вулиці Калиновій (колишня Калініна) біля трансформаторної будки.
Третє провалля - район між Бакумовським лісом і кладовищем біля Малого моста (В.Бабенко).
Фабрика - район між СШ № 1 і АХПС (Н.Степанян).
Хановське - поле вище вулиці Дніпрової. До революції це була земля пана Хановського.
Хлорка - АХПС.
Червона хата - хата на спуску між вулицями Островського і Колгоспною (нині затоплена водосховищем). Назва пішла від червоної черепиці, якою була покрита хата.
Шокалівка - район між вулицями Дніпрова і Чапаєва (Шокалами називали Григоренків). Там був великий фруктовий сад.
Текст Віктора КУЛЕНКА.
