"На приз героя"
40-річчю Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні був присвячений 15-кілометровий легкоатлетичний пробіг на приз Героя Радянського Союзу Йосипа Кузьмича Сачка. На урочистому відкритті змагань виступили голова організаційного комітету, член клубу любителів бігу "Темп" Придніпровського хімзаводу Б.О.Гусєв та сестра Героя М.К.Сачко. Вони побажали спортсменам успішно подолати дистанцію, успіхів у навчанні і роботі.
Майстер спорту Віктор Андросович дав старт, і 65 учасників пробігу рушили вулицями міста. Через 54 хвилини 34 секунди визначився лідер - Борис Бедарєв, член клубу любителів бігу "Вершина" з Дніпропетровська. Другим фінішував Леонід Волчек, третім - Василь Карпович (обидва із спортклубу "Дзержинка").
Серед дівчат віком до 18 років місця розприділилися так: на першому - Любов Судак, на другому - Юлія Коник (обидві із спортклубу "Дзержинка"), на третьому - Вікторія Кучеренко (клуб любителів бігу "Темп"). Серед юнаків призерами стали Василь Буговський, Вячеслав Ігнатенко, Сергій Черинго (спортклуб "Дзержинка"). У вікових категоріях до 40, старше 40 і старше 50 років найкращі результати показали Валентина Козак, Валентина Комлєва, Анатолій Простаков, Марія Борисова (всі з Жовтих Вод) і Олексій Таранчук ("Темп").
В урочистій обстаноці М.К.Сачко вручила головний приз пробігу Борису Бедарєву. Приз у командному заліку (він запроваджений клубом любителів бігу "Темп") було вручено бігунам спортклубу "Ювілейний" із Жовтих Вод. Друге місце посіли представники спортклубу "Дзержинка", третє - клубу любителів бігу "Темп".
Спеціальним призом був нагороджений наймолодший учасник пробігу другокласник Денис Яланський, який біг разом із батьком. Хлопчик подолав половину дистанції.
А.Барандін, позаштатний кореспондент "Дзержинця".
На знімку: нга дистанції пробігу.
Фото автора.
"Дзержинець" 7 травня 1985 рік.
"Пам`ять у зеленому вбранні"
Напередодні Першотравневого свята у дев`ятому мікрорайоні лівобережжя, по проспекту Перемоги, був закладений парк на честь 40-річчя Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. Разом з учнями медичного училища у висадці дерев взяли участь ветерани Великої Вітчизняної В.М.Сусліков, М.С.Лобко, К.І.Шевцов, А.А.Джафаров, жителі розташованих поблизу будинків. По кілька дерев перед зміною висадили робітники металургійного комбінату імені Дзержинського М.Фабрій, М.Терновський, А.Мішура.
На площі понад два гектари розкинеться парк Перемоги. Він стане прямою ознакою нашої вдячної пам`яті про тих, хто виборов щастя і мир на землі.
Н.Юхіна, робкор.
"Дзержинець" 8 травня 1985 рік.
В мартенівському цеху № 3 заводу ім. Дзержинського успішно працює бригада сталевара Олексія Євдокимова, колектив якої змагається з запорізьким сталеваром Семеном Якименком.
На фото (зліва направо): О.Євджокимов разом підручними А.Доценком, П.Матвієнком і А.Случ підписують договір на соціалістичне змагання.
Фото П.Філоненка
"Дзержинець" 1 травня 1952 рік.
"На першість України з футбола"
У неділю, 4 травня, відбулись чергові зустрічі футбольних команд на першість України з футбола по першій і другій групах.
***
В Ізмаїлі перша команда "Металург" заводу ім. Дзержинського зустрілась з місцевою командою спортивного товариства "Водниек". Це змагання команд першої групи закінчилось нічийним рахунком 1:1. Таким чином, після проведених зустрічей команда "Металург" має три очка з шести можливих.
І.Єрохін. тренер команди "Металург".
***
У Дніпропетровську на стадіоні "Локомотив" відбулась зустріч команд другої групи. Грали футболісти команд "Дзержинець" (вагонобудівного заводу імені газети "Правда") і "Наука" (Дніпропетровськ). Жодній команді не вдалось відкрити рахунок і гра завершилась з рахунком 0:0.
М.Білосвіт, член спортивного товариства "Дзержинець"
"Дзержинець" 6 травня 1952 рік.
"Клуб енергетиків"
"Дзержинець" 1 травня 1952 рік.
На першотравневій демонстрації в Дніпродзержинську.
Фото І.Василенка
"Дзержинець" 4 травня 1967 рік
"Герой п`ятого океану"
"Дзержинець" 4 травня 1967 рік.
"Цвісти саду"
У дворі будинку № 11 по Магнітогорській вулиці росте багато фруктових дерев, кущів. Добре тут потрудилися жителі. У березні на зборах вони обрали уповноваженого по озелененню миколу Бартенєва. Він згуртував навколо себе актив, до якого ввійшли В.Гаврилович, М.Попик та інші. Вони зібрали по кілька копійок з кожної квартири і закупили фруктові дерева. Декоративними саджанцями і кущами їх забезпечив міськкомунгосп.
Жителі будинку провели кілька недільників по озелененню. Посаджено 52 фруктових дерева, 26 декоративних. 350 кущів, зокрема смородина, агрус. Цвісти саду біля будинку № 11!
А.Литвинов, робітник заводу імені Дзержинського.
"Дзержинець" 4 травня 1967 рік.
"Буде ще один парк"
Було на Коліусівській вулиці звалище. Зараз тут проводяться великі роботи по благоустрою. Бульдозери засипають балки, розплановують територію. Сюди завезено сотні сажанців декоративних і фруктових дерев, кущі. Жителі, школярі Баглійського району закладають тут парк. Мине небагато часу, зазеленіють дерева, кущі, і баглійці порадуются плодами своєї праці. Буде в місті ще один парк.
І.Власенко, головний архітектор Баглійського району.
"Дзержинець" 4 травня 1967 рік.
Багато юнаків і дівчат учаться в Дніпродзержинському музичному училищі.
На знімку: учениця другого курсу Валентина Бондарчук.
"Дзержинець" 5 травня 1970 рік.
"Дзержинець" 5 травня 1970 рік.
Один з найавторитетніших тренерів в українському велоспорті Євген Штермер третього травня помер за кермом власного автомобіля в Миколаєві.
Повертаючись з тренування, Штермерe стало погано, але він встиг загальмувати і зупинив автомобіль недалеко від супермаркету "Магеллан". Перехожі викликали швидку допомогу. Втім лікарі, які прибули на виклик, лише констатували смерть 76-річного чоловіка. Ймовірною причиною смерті називають серцевий напад. Євген Штермер за життя мав проблеми з серцем.
Штермер в останні роки життя працював в Миколаївській обласній школі вищої спортивної майстерності. Серед його вихованців близько півтора десятка учасників Олімпійських ігор, чемпіонатів світу, Європи, призерів і переможців інших престижних змагань. З першого травня 2015 року в нього займалася Яна Майданник, вихованка тренера Сергія Федоренка з Кам'янської ДЮСШ № 4.
За успіхи у своїй роботі тренер був нагороджений званнями "Заслужений тренер України" і "Заслужений працівник фізичної культури України", а також орденом "За заслуги".
На фото: Яна Майданник і Євген Штермер на велогонці в Кіровограді. 15.08.2015.
Першотравень. Як хороше навкруги! Ласкаво гріє сонечко, у пишний білий цвіт вдяглися сади. І радісно дітворі, що прийшла весна, що над головою блакитне небо. Заради наших дітей, їхнього щастя хай завжди буде небо чистим, а дитячі обличчя усміхненими.
На знімку: вихованці дитячого садка № 54 Оля Танчук (зліва) та Віта Крицька.
Фото І.Василенка.
"Дзержинець" 1 травня 1967 рік.
"Заняття літгрупи "Прометей"
Відбулось чергове заняття міської літературної групи "Прометей". Нарис "Служу Радянському Союзу" прочитав М.Григор`єв. З новими віршами виступили учень Савчук, робітник Горбаренко. Поему "Хай це ніколи не повториться" прочитала вихователька Д.Семенова.
Члени літгрупи тт. Шкуренко, Кучер, Кальянов, Кублицький вказали товаришам на деякі вади і їх творах.
Г.Кривошеєва, член літгрупи.
"Дзержинець" 1 травня 1967 рік.
"Змагання стрільців"
На честь 50-річчя Радянської влади проведено міські змагання молодих стрільців.Першими на вогневий рубіж вийшли стрільці з пістолета. Після першої серії лідерство захопив учень металургійного технікуму Вячеслав Дяговець. Другим був Анатолій Галагуза і тільки третім - торішній чемпіон Олег Кушко.
Відмінний фініш дозволив Кушко обійти суперників і вирвати перемогу. Дяговець перемістився на друге місце, а Галагуза на третє. Для молодого Анатолія Галагузи це успіх. Стрільбою він займається два роки, має перший розряд.
У стрільбі з дрібнокаліберної гвинтівки після першої вправи однаковий результат мали четверо. Потім вперед вирвався Валентин Корнієнко з металургійного технікуму, який став чемпіоном. На другому і третьому місцях відповідно В.Пушкар та Б.Геращенко. Чемпіон минулого року Леонід Говоруха поступив у завод-втуз де, на жаль, немає умов для тренувань. Леонід був на цих змаганнях глядачем.
Спортклуби "Прометей" та "Дзержинка" в цих змаганнях участі не взяли.
С.Вайзер, суддя змагань.
"Дзержинець" 1 травня 1967 рік.
"Сувеніри до ювілею"
У міському професійно-технічному училищі № 22 відкрилася виставка технічної творчості учнів. На ній демонструються моделі доменної печі, шлакового стопора, бесемерівського конвертора, зубчастого редуктора, машин екзаменаторів. Крім того, представлені різні сувеніри, виготовлені учнями на 50-річчя Радянської влади.
Запрошуємо учнів шкіл міста побувати у нас на виставці.
Н.Биковська, викладач училища.
"Дзержинець" 1 травня 1967 рік.
Які радісні обличчя цих дівчаток! Весняне сонечко освітлює їх щасливе безтурботне дитинство. Їх батьки трудяться на підприємствах міста, а вони виховуються в дитячому садку № 32 цементного заводу. Для них - багато ігор, атракціони.
На знімку (зліва направо): Іра Денисенко, Таня Горкіна і Наташа Мазуренко.
Фото М.Василенка.
"Дзержинець" 1 травня 1964 рік.
"Новий універмаг"
На вулиці Димитрова виріс красивий триповерховий будинок. Це новий універмаг. На першому поверсі продаватимуться меблі, господарські товари, на другому - інші товари. На третьому поверсі розмістився комбінат побутового обслуговування.
Хороший подарунок до весняного свята одержали жителі Дніпродзержинських Черемушек. Цими днями універмаг відкриється.
"Дзержинець" 1 травня 1964 рік.
"Новий автовокзал"
Почав працювати двоповерховий новий автовокзал. На першому поверсі розмістились диспетчерська, каси, кімната матері і дитини, камера схоронення речей, кімната водія. На другому - великий зал чекання, кімнати для приїжджих, транзитних водіїв. Тут же є буфет.
Від нового автовокзалу починаються і нові маршрути. Цими днями підуть автобуси на Канів і Полтаву.
На знімку: новий автовокзал.
Фото М.Назаренка.
"Дзержинець" 1 травня 1964 рік.
"Промінь" запалив вогні
"Дзержинець" 1 травня 1964 рік.
"Вшанування пам`яті видатного радянського металурга"
Діяльність видатного радянського металурга Івана Павловича Бардіна тісно пов`язане з роботою металургійного заводу імені Дзержинського. Він багато зробив для нарощення потужностей заводу, реконструкції його агрегатів.
Нещодавно на фасаді заводоуправління заводу імені Дзержинського встановлено мармурову меморіальну дошку з барельєфом І.П.Бардіна. На ній написано: "Віце-президент Академії наук СРСР Бардін Іван Павлович з 1925 по 1929 рік працював головним інженером заводу імені Дзержинського".
"Дзержинець" 1 травня 1964 рік.
Розповідь колишнього політв`язня "Дубравлагу", нашого земляка письменника Миколи Кучера.
Для багатьох в`язнів концтабір був не місцем тимчасового перебування, а постійною "домівкою". Половина дубравлагівців прожила за колючими дротами по 15-20 років, тобто більшу частину свідомого життя. Саме серед таких зеків з`явився похмурий жарт: тяжко відсидіти перші десять років, а далі все піде, як по маслу. Щоб вижити, треба не думати щодня про волю, бо можна збожеволіти. Необхідно знайти собі таке заняття, таку віддушину, якаб відтягала від важких думок...
... Особливе місце, як вихід у вільний світ, як ліки від ностальгії за рідним краєм посідав футбол. У мене збереглася вирізка з газети "За отличный труд", яка видавалася політвідділом "Дубравлагу" для в`язнів. Вирізка датована 20 жовтня 1956 року. Ось вона:
"Большой популярностью среди производственников подразделения, где начальником Бирюков, пользуется футбол. Здесь организованы две команды, возглавляют которые Шавдия и Сидоров. В субботние и воскресные дни проходят интересные товарищеские встречи. В прошлое воскресенье на футбольном поле состоялась встреча футболистов сборной команды подразделения Бирюкова и футболистов из подразделения Ярового. Победу со счетом 5:0 одержали спортсмены подразделения Бирюкова".
Ця замітка цікава не тільки езопівською мовою, де за словом "производственник" ховається звичайнісінький в`язень, а за словами "подразделения Бирюкова и Ярового" - сьома і перша зони "Дубравлагу". Вона свідчить також про те, що редакція уважно стежила за популярністю футболу, аби ця популярність не вийшла за рамки дозволеного.
У 1956 році футбол у сьомій зоні переживав період становлення. Постійного складу команд не було. Не було назв команд. В наступному році ще з весни футболісти активізувалися. Ініціаторами виступили українські спортсмени. Вони організували українську команду і дали їй назву "Дніпро". Пошили спортивну форму. На футболках зробили назву команди і номери, так як прийнято у великому спорті. Коли "Дніпро" вперше вийшов на поле, його привітали підбадорливими вигуками і оплесками сотні глядачів. У відповідь росіяни створили команду "Буревестник". Тоді естонці, латиші та литовці разом виставили команду "Балтікум". І пішло! Кожної суботи та неділі на стадіоні кипіли футбольні баталії, які збирали навколо майже всіх мешканців зони. Болільники показували зразки об`єктивності та справедливості: вболіваючи за свою команду, аплодували і успіхам суперника. З`явилися футболісти загальноулюбленці: естонець Уйбо, латиш Ширвіс, українець Петро Мисоковець, росіянин Григор`єв, литовець Рандіс. Ширилася чутка, що скоро з`явиться на футбольному полі команда "Кавказ", в якій виступатимуть грузини, вірмени, азербайджанці та дагестанці.
І тут несподівано в цей природний процес втрутився начальник політвідділу "Дубравлагу" полковник Богатирьов. На його думку, футболісти і по полю не так бігали і голи забивали не з тієї ноги і не в ті ворота.
- Ну. як, ви Василю Олександровичу, дозволили купці націоналістів водити себе за ніс? - відчитував він начальника політико-виховної частини сьомої зони Прошина. - Що це за "Дніпро", а не "Днепр", і що це за фрукт "Балтікум" та ще й німецькими буквами?!
- Я думав, що в цьому нема нічого особливого, - виправдовувався Прошин. - Бігають по полю і хай собі бігають, аби нічого поганого не робили.
- Невже ви не розумієте, - продовжував Богатирьов, - що націоналістам з "Дніпра" не футбол важливий, а українське "і", з якого так і пре духом націоналізму. Дивіться, мовляв, ви, кацапи, самі по собі, а ми, хохли, самі по собі. А "Балтікум" ще гірше, тут уже фашизмом попахує. Як цього не зрозуміть вам, політпрацівникові?!
І Прошин зрозумів...
Виступи національних команд суворо заборонили, футбольну форму відібрали. Віднині футбольні команди повинні були формуватися за виробничим принципом. Кожен цех мусив створювати свою. Назви команд пропонувалися такі: "Ударник труда", "Отличник производства", "Стахановец", "Передовик соревнования".
Футболісти дружно пробойкотували виробничий футбол. Спортивні ігри завмерли. Футбольне поле почало заростати бур`яном...
- Ну й що, що в зоні футболу нема, - пояснював цікавим Прошин, - зате нема і націоналізму, переміг пролетраський інтернаціоналізм. А це важливіше футболу.
"Дубравлаг" Микола Кучер. ВПОП "Лніпро" Дніпропетровськ. 1996. ст. 26-28.
Під час вимушеної паузи в футбольних чемпіонатах з президентом Кам'янської команди "Газовик" Сергієм Васильовичем Солнцевим поспілкувався журналіст Асоціації футболу Дніпропетровської області (АФДО).
- Сергію Васильовичу, "Газовик" - нове футбольне обличчя в нашому регіоні. Команда в кінці 2019 року заявилася в Кубок М.Кудрицького, де відразу показала досить впевнену гру і результати, як для дебютанта турніру. Чия була ідея заявитися в такий серйозний обласний турнір, і які завдання Ви ставите в ньому?
- Це був експеримент. В період чемпіонату міста Кам'янського з'явилася цікава команда "Дніпровець", в складі яких були молоді хлопці, які пройшли футбольні академії "Сталі", "Інтера", "Волині". В середині чемпіонату команда розпалася і хлопці залишилися без ігрової практики і тренувального процесу. Я вирішив, що вони не повинні втратити свої футбольні кондиції. Так ми і заявилися на один з найсильніших кубків зимової першості. Мені, в першу чергу, хотілося, щоб вони отримали величезний футбольний досвід в цьому турнірі.
- Кістяк команди - молоді гравці, але є і досвідчені хлопці, які добре знайомі Дніпропетровському футболу. Як збирали цю команду і хто є лідером в колективі, готовий повести хлопців за собою?
- Для того, щоб молоді хлопці відчували себе впевненіше, граючи проти досвідчених команд, ми спільно з тренерським штабом прийняли рішення розбавити їх більш старшими і сильними футболістами. Лідером команди став Микита Полюлях з краматорського "Авангарду", який і повів за собою молодий колектив. А також в команду додалося кілька досвідчених і сильних футболістів (Обревко, Шаповал та інші). Після того, як хлопці поїхали грати в команди майстрів, ми прийняли їм на зміну іменитих гравців, які завершили свої професійні кар'єри. Лідерські якості замість Микити Полюляха і Микити Жукова взяли на себе Максим Кордан і Сергій Чеботарьов.
- На даний момент "Газовик" цілком заслужено займає друге місце в Кубку М.Кудрицького, поступаючись лише чемпіону Суперліги-2019 Томаківській команді "Скорук". Могли б Ви уявити ще до початку турніру, що хлопці будуть боротися за один з комплектів нагород?
- Як я вже казав, наша головна задача полягала в тому, щоб молоді футболісти отримали поштовх в футбольному розвитку, і у них з'явився шанс зіграти на більш високому рівні. Тому ми не мали ілюзій виграти Кубок М.Кудрицького. Але як то кажуть, апетит приходить під час їжі, і з кожною грою команда набирала обертів і показала себе гідним суперником.
- Позитивні результати Вашої команди підтверджує лише те, що у хлопців є стабільний тренувальний процес і хороший тренерський штаб. Де проводить свої тренування "Газовик" та хто головний тренер команди?
- Зі своїм проектом ми звернулися до голови Федерації футболу міста Кам'янського Едуарда Миколайовича Коряка, який пішов нам на зустріч і надав лівобережний стадіон для здійснення задуманого. Не відмовив нам і Юрій Петрович Мокієнко, завдяки якому ми побудували свій тренувальний процес. За це їм величезне спасибі! Команду очолив Ігор Половенченков, який пройшов школу Київського "Динамо" і має безумовний досвід в участі таких турнірів. Тренером по фізичній підготовці став Євген Проненко. За невеликий час вони встигли створити боєздатний колектив. А якісний тренувальний процес став запорукою, що команда почала грати в атакуючий футбол. Все-таки "Газовик" в турнірі має кращий показник забитих голів.
- Уже близько двох місяців у футбольній громадськості Кам'янського бурхливо обговорюється про створення третьої футбольної сили у Вашому місті. Крім граючих "Газовика" і "Рапіда" місцева влада створює ще один футбольний колектив. І найцікавіше, що у деяких гравців "Газовика" вже з'явилося бажання грати в новоствореній команді. Прокоментуйте, будь ласка цю інформацію.
- Хотілося б, щоб ця "третя" сила втілила всі задумані плани в реальність. Футбольна громадськість уважно стежить за цим і з нетерпінням чекає продовження. А то, що хлопці за час зимової першості стали цікаві іншим командам, надає великого значення задуманого нами проекту.
- Ми всі сподіваємося, що незабаром нам вдасться побороти корнавірус і ми повернемося на футбольні поля України. Які плани у "Газовика" на поточний футбольний рік? Чи плануєте Ви брати участь в офіційних турнірах, що проводяться під егідою АФДО?
- Ми теж все сподіваємося, що незабаром все закінчиться благополучно. Про наші плани я поки сказати нічого не можу, так як до більшості футболістів проявили інтерес такі команди, як ФК "Нікополь", ФК "Перемога», ФК "Кристал" (Херсон), ФК "Енергія" (Нова Каховка), що представляють аматорський і професійний футбол України. Це ще раз підтверджує, що наш проект вдалий. Всім 36.6!
СКЛАД КОМАНДИ "ГАЗОВИК"
Білоус Максим
Богочаров Роман
Бойко Роман
Водолага Андрій
Гришин Олег
Єлісєєв Єгор
Жеребцов Віталій
Жуков Микита
Зарва Віталій
Кисельов Єгор
Коваль Ігор
Козин Олександр
Кордан Максим
Кучер Богдан
Люсик Дмитро
Мироненко Ігор
Обревко Олександр
Половенченков Ігор
Полюлях Микита
Пометун Андрій
Пономаренко Сергій
Проненко Євген
Рудченко Богдан
Серебряников Олександр
Симашко Костянтин
Скиба Віктор
Солнцев Сергій
Таран Максим
Циганок Сергій
Чеботарьов Сергій