У Кам'янському залі важкої атлетики ім. Олімпійського чемпіона Султана Рахманова (ККФВ) пройшов чемпіонат Дніпропетровської області з важкої атлетики.
На поміст виходили 59 юнаків і дівчат не старше сімнадцяти років (2004 р.н. і молодше) з восьми колективів. Кам'янське представляли атлети ККФВ, ДЮСШ № 2 та ВПТУ № 22. У зв'язку з підготовкою до чемпіонату України, не змогли взяти участь спортсмени ДЮСШ № 1.
Як повідомив суддя міжнародної категорії Олексій Петеримов, першими на поміст вийшли змагатися дівчата. На рахунку наших спортсменок три нагороди - дві золоті медалі і одна бронзова. "Золото" завоювали представниці ККФВ-ДЮСШ № 2 Оксана Ярмошенко і Дарина Маринець. Третє місце на рахунку юної Діани Іщенко. "Особливо варто відзначити виступ Оксани Ярмошенко, - розповідає О.Петеримов. - Виступаючи у ваговій категорії 55 кілограмів дівчина спрацювала надійно, чітко і красиво у всіх шести підходах. У ривку показала результат 50 кілограмів, у поштовху 62, що в сумі двоєборства склало 112 кілограмів. Треба зауважити, що її результат виявився кращим серед всіх вагових категорій у дівчат. Ще одна медаль на рахунку юного Гліба Котенко. у впертій боротьбі зі спортсменом з Кривого Рогу Аміром Мінгалієвим, буквально в останньому вдалому підході Гліб завоював "срібло". Хочеться так само відзначити хороший виступ Руслана Коваленко з ВПТУ № 22. Виступаючи у ваговій категорії 61 кілограм, він спрацював успішно у всіх підходах, побив свої особисті рекорди, і був дуже близький до завоювання бронзової нагороди".
Абсолютним чемпіоном Дніпропетровщини серед юнаків став вихованець Криворізької ДЮСШ № 1 Іван Попил. Виступаючи у ваговій категорії 73 кг він показав суму двоборства 215 кг (95+120).
Почесним гостем чемпіонату був Олімпійський чемпіон Юрій Зайцев. Переможцям і призерам було приємно отримувати нагороди з рук великого спортсмена.
Готували спортсменів-кам'янчан до чемпіонату тренери Олексій, Василь і Антон Петеримови.
ПРИЗЕРИ-КАМ'ЯНЧАНИ
ПЕРШЕ МІСЦЕ
55 кг - Ярмошенко Оксана (ККФВ-ДЮСШ № 2) 50+62=112 кг
59 кг Маринець Дарина (ДЮСШ № 2-ККФВ) 41+51=92 кг
ДРУГЕ МІСЦЕ
45 кг - Котенко Гліб (ДЮСШ № 2-ККФВ) 42+52=94 кг
ТРЕТЄ МІСЦЕ
49 кг - Іщенко Діана (ККФВ-ДЮСШ № 2) 30+37=67 кг
У Запоріжжі 14 березня пройшов щорічний чемпіонат з кіокушин будокай "Запорізька Січ".
На бійцівських килимах змагалися понад 400 каратистів. Вихованки тренера з Кам'янського Олексія Удовицького (4 дан) провели по два бої і стали призерками. Вероніка Почапська завоювала титул чемпіонки, а Вікторія Абрамова посіла друге місце.
"Дівчата взяли участь у цих змаганнях з метою підготовки до участі в чемпіонаті України, який відбудеться 26-27 березня в Дніпрі. Приємно, що в Запоріжжі вони показали досить високий рівень професіоналізму і завоювали нагороди", - прокоментував бої з їх участю О.Удовицький.
На рингу Кам`янської "Академії боксу" з 11 по 13 березня проходив XI Всеукраїнський турнір пам'яті тренера, майстра спорту СРСР Володимира Прокоповича Кургузова. Змагання відбулися завдяки підтримці міського голови Андрія Білоусова і президента Кам'янської федерації боксу Костянтина Саусь.
На ринг виходили сто бійців вікової категорії 2007/2008 років народження. Майже половина юних боксерів представляла Камянське. Були також гості з Дніпра, Запоріжжя, Миколаєва, Світловодська, Кривого Рогу, Павлограда, Орєхово, Нікополя, Енергодара, Південноукраїнська. В фіналі за нагороди змагалися 16 пар боксерів. На рахунку місцевих майстрів шкіряної рукавички чотири перших і три третіх місць. "Золото" у Данила Рохтіна і Руслана Сидорова, яких тренує Андрій Шешурєв, а також у Микити Шаганенка (тр. Вадим Хамаза) та Михайла Плахотніченка (тр. Олег Лісняк).
"Наші спортсмени показали хорошу підготовку до наступних змагань. Цей турнір став етапом підготовки боксерів до зональної першості, яка відбудеться 1-4 квітня у Кропивницькому. А вже потім в Одеській області відбудеться чемпіонат України", - прокоментував тренер В.Хамаза.
ПРИЗЕРИ (першими вказані переможці)
37 кг - Аркатов Микита (Енергодар) - Колесник Максим (Південноукраїнськ)
38 кг - Бодюл Іван (Орєхов) - Біленко Андрій (Нікополь)
40 кг - Шаманський Максим (Енергодар) - Шляховий Максим (Павлоград)
50 кг - Геращенко Оскар (Орєхов) - Лісняк Микита (Кам`янське)
42 кг - Таловиря Артем (Дніпро) - Макаров Дмитро (Енергодар)
42 кг - Рохтін Данило (Кам`янське) - Гулієв Тимур (Миколаїв)
44 кг - Шаганенко Микита (Кам`янське) - Юрченко Дмитро (Кам`янське)
46 кг - Сидоров Руслан (Кам`янське) - Варченков Костянтин (Миколаїв)
48 кг - Мельниченко Дмитро (Нікополь) - Разумов Артем (Запоріжжя)
50 кг - Нікітін Ілля (Орєхов) - Ярошенко Назар (Кам`янське)
52 кг - Мельниченко Сергій (Нікополь) - Удод Олександр (Запоріжжя)
54 кг - Плахотніченко Михайло (Кам`янське) - Скорченко Олександр (Південноукраїнськ)
57 кг - Кармазін Марк (Дніпро) - Олешко Руслан (Миколаїв)
60 кг - Ковальчук Назар (Запоріжжя) - Кравченко Данило (Павлоград)
63 кг - Бериславич Леонід (Запоріжжя) - Вихренко Єгор (Орєхов)
66 кг - Литавлін Богдан (Запоріжжя) - Гришин Назар (Кривий Ріг)
На базі басейну "Дніпровець" 13 березня відбувся відкритий чемпіонат Кам`янського з плавання.
Свої сили могли випробувати як зовсім юні спортсмени без плавального розряду, так і досвідчені майстри і кандидати в майстри спорту України, як Роксолана Сулейманова, Владислав Ковальський, Діана Мамедова.
Змагання проходили в шести вікових групах:
2006 р.н. і старше.
2007/2008 р.н.
2009/2010 р.н.
2011/2012 р.н.
2013 р.н.
2014 р.н. і молодше.
Всі переможці та призери на дистанціях 50, 100, 200 метрів кроль, брас, на спині, батерфляй, 100 і 200 метрів комплексне плавання отримали грамоти та медалі. Найменші плавці (2013 і 2014 р.н.) змогли проявити себе на найкоротших дистанціях 25 метрів кроль, брас, на спині, батерфляй.
Учасники більш ніж тригодинного плавального "баттла" отримали солодкі призи. Всього в видовищному спортивному святі було задіяно 168 дітей, які змогли не тільки помірятися силами в різних способах плавання, але і взяти участь в цікавих квестах від чемпіона світу Дмитра Краєвського, а також весело провести час у колі однолітків-однодумців.
Переможці, призери та учасники турніру тренуються під керівництвом Дмитра та Інни Краєвських, Геннадія Коломойця, Заслуженого тренера України Галини Вишницько, Ірини Лапіної, Тетяни Липи, Максима Коліщука, Людмили Литвиненко, Ірини Субботіної, Таміли Гладушко, Анатолія Перченко, Володимира Набокова на базі басейнів "МіКомп","Дніпровець", а також в СШ № 44 та академічному ліцеї № 15.
Мультимедалістами турніру стали:
• Роксолана Сулейманова (2007 р.н., тр. Д.Краєвський, Л.Литвиненко)
• Діана Мамедова (2007 р.н., тр.Г.Коломоєць, Г.Вишницька)
• Михайло Мішин (2007 р.н., тр. Д.Краєвський, Л.Литвиненко)
• Володимир Китайцев (2008 р.н., тр. Д.Краєвський, Л.Литвиненко)
• Владислав Рудков (2014 р.н., тр. М.Колещук)
• Анастасія Котілевець (2011 р.н., тр. Л.Литвиненко)
• Кіра Масалкіна (2010 р.н., тр. Г.Коломоєць)
Повні результати змагань будуть опубліковані найближчим часом.
13 березня своє ювілей відзначила директор Академічного музично-драматичного театру ім. Лесі Українки Маргарита Андріївна Кудіна, яку добре знають і щиро люблять у нас в місті. Саме їй і її чоловікові, режисерові Сергію Анатолійовичу Чулкову, наш театр зобов'язаний своїм відродженням і своєю нинішньою славою. Маргарита Андріївна неодноразово була героїнею численних матеріалів міських і обласних ЗМІ, тому здавалося, що про неї і про її творчий шлях відомо практично все. Але журналісту "ЛГ" вдалося дізнатися у майбутньої іменинниці кілька невідомих досі фактів з її особистого життя, а головне - саме нам вона першим зізналася про те, що збирається повернутися на сцену в якості актриси. Про що повідомляє https://kstati.dp.ua/kultura/margarita-kudina-ya-po-svoemu-kharakteru-sozidatel-ya-dolzhna-ponimat-chto-delayu-chto
Головне завдання директора театру - створити всі умови для реалізації творчого проекту
- Маргарита Андріївна, скажіть, хто в театрі головний - директор театру чи головний режисер?
- З цього приводу у мене є моя особиста думка. У театрі може бути висококласний директор - прекрасний менеджер і талановитий організатор, але при цьому в театрі все одно може не бути хороших вистав. А немає вистав - значить немає театру. Тому однозначно, стовідсотково в театрі головне - це творчість. А творчість - це режисура. Якщо є хороший режисер - значить, є і театр. Тому самі класні театри завжди були пов'язані з іменами їх режисерів: театр Товстоногова, театр Ефроса, театр Любимова. А хто там був директор - ніхто не знає. Тому головний в театрі - це його режисер, художній керівник.
- Але ж і у Вас посада в театрі "директор-художній керівник".
- Скажу про те, що наболіло. Зараз у нас комусь спало на думку об'єднати в театрах посади директора і художнього керівника. На сьогоднішній день - це просто утопія. Театр - це ні з чим не порівнянне величезн4 виробництво. Це - мікрозавод! Роль хорошого директора полягає в тому, щоб це виробництво функціонувало чітко і безперебійно. Він повинен зробити все можливе для організації виробництва кінцевого продукту. А художній керівник повинен відповідати за творчу складову. І тому, однозначно, він головний в театрі. Але поєднувати ці два види діяльності в одній посаді "директор-художній керівник" - неможливо! Сергій Анатолійович був художнім керівником театру ще кілька років тому, а я була директором. Але після реорганізації ці посади поєднали, і тепер я - "директор-художній керівник" театру, а він - головний режисер. Ви знаєте, скільки конфліктів в театрах по всій Україні зараз відбувається через такий поділ?! Якщо директором-художнім керівником призначають людину, яка все життя була режисером, що вона може розуміти в господарських справах!? Художній керівник не повинен думати про те, де йому купити матеріали, взуття, колготи, як зробити в будівлі ремонт. Людей, які можуть поєднати ці напрямки, - одиниці. Якби ми з Сергієм Анатолійовичем не були однією сім'єю, і кожний не намагався в театрі робити краще те, що він вміє, а тягнули один в одного ковдру і розділяли повноваження, то це була б катастрофа для театру! За художню частину і за творчу складову у нас в театрі відповідає Сергій Анатолійович, і тому він - однозначно головний. Він - лідер в театрі. А я залишаюся організатором. У мене характер такий. Я, за своїм характером, творець. Я люблю щось створювати, творити, організовувати. Я повинна розуміти, що роблю щось потрібне і варте. Без цього я не можу.
- Мені все-таки здається, що Ви дещо принижуєте роль директора театру. Без його, невидимої рядовому обивателю, діяльності, навіть самий талановитий режисер не зміг би створювати свої шедеври. Якщо в будівлі театру немає опалення, тече дах, немає матеріалів для створення декорацій і пошиття костюмів, а актори не отримують зарплату, то в таких умовах важко займатися "чистою творчістю".
- Природно, що від директора багато залежить. На моїй пам'яті було багато талановитих режисерів, які, якщо не потрапляли в хороший театр, де все було організовано, так і не змогли реалізуватися повною мірою. Повторюся, що головне завдання директора театру - створити всі умови для реалізації творчого проекту. А вийшов цей творчий проект чи ні - це залежить від таланту режисера і акторів.
Народження дитини дозволило мені зупинитися і повністю перезавантажитися.
- Я вважаю, нашому місту дійсно пощастило, що Ваш творчий і сімейний тандем з Сергієм Анатолійовичем зміг відродити театр і досить високо підняти його творчу планку. Але, на мій погляд, це випадок унікальний. Адже нерідко буває, що сімейні пари, що працюють в одному колективі, та ще на керівних посадах, перетягують на виробництво свої якісь особистісні проблеми. Якщо дружина вдома пересолила борщ, то чоловік їй на роботі може неусвідомлено це пригадати.
- Так, таке буває (сміється). Але ж у нас артистична сім'я. Ми разом з Сергієм Анатолійовичем працювали в багатьох театрах. Він був режисером, а я - актрисою. І я завжди була раніше зайнята в його спектаклях. Тобто процес "притирання" ми пройшли задовго до того, як прийшли працювати в театр в Кам'янському.
- Коли Ви грали в спектаклях Сергія Анатолійовича, він робив Вам, як своїй дружині, якісь поблажки або, навпаки, був більш суворий, ніж до інших акторів?
- Однозначно! Він же не може на когось іншого накричати. Там же наслідки можуть бути. А мені діставалося.
- Якщо не помиляюся, до нашого театру Ви з Сергієм Анатолійовичем працювали в п'яти театрах і "покочували" по всій країні. Тобто Ви за ним слідували, як віддана дружина за чоловіком-офіцером по військовим містечкам. Цікаво, якою була Ваша реакція, коли, припустимо, приходить Сергій Анатолійович і каже: "Збирайся, ми їдемо в Казахстан"?
- Знаєте, тоді ж все було простіше. І ми були молодші. Та й їздити по країні в радянські часи було одне задоволення. Скажу Вам чесно: коли ти працюєш в одному театрі 5-6 років, то потім розумієш, що потрібно щось змінювати, що ти досяг своєї стелі. Тому роботу в кожному новому театрі, я сприймала з натхненням. Ми з Сергієм Анатолійовичем зустрілися і познайомилися в Іжевську, потім поїхали разом в Тюмень, куди директор місцевого театру запросив його як режисера. Але вони знали, що у нього дружина - актриса і що я приїду разом з ним. Тому коли ми туди приїхали, нам відразу дали як сім'ї двокімнатну квартиру. При цьому нам повністю оплатили всі квитки на переїзд і видали "підйомні". Природно, що ми поїхали. А чому ні? Сергій Анатолійович був там черговим режисером, я, природно, актрисою. Працювала і в його спектаклях, і у головного режисера Євгена Анатолійовича Плавінського. А Тюмень це ж багатющий край! Ми на виїзні спектаклі в Нафтоюганськ і інші сибірські міста не їздили, а літали на літаках! Так що нам там дуже подобалося. А у нас в театрі в ті роки працювала одна актриса з Казахстану, родом з Петропавловська. Вона знала, що в Петропавловську в обласному російському драматичному театрі шукають людину на посаду головного режисера. І вона запропонувала керівництву міста розглянути кандидатуру Сергія Анатолійовича. Його запросили на переговори, де запропонували трикімнатну квартиру і повністю забезпечити весь переїзд і перевезення всього нашого майна. А театр там був шикарний. Це було нове сучасне приміщення на тисячу з гаком місць. Сергій Анатолійович погодився, і ми приїхали. Спочатку мені не сподобалося ні місто, ні квартира - вона була на першому поверсі. Але почали працювати, і з'ясувалося, що в театрі дуже сильна трупа. І квартиру нам потім надали іншу, поліпшену. Саме там я в 30 років отримала звання Заслуженої артистки Казахстану, якраз, коли ми були на гастролях в Алма-Аті. Новина стала для мене повною несподіванкою, хоча я тоді дійсно була в дуже хорошій творчій формі.
- Але в тому ж 1982 році, коли Ви отримали це звання, Ви також ще і сина народили. Взагалі доленосний рік виходить для Вас.
- Так, зізнаюся чесно, що в Алма-Аті на гастролях я виступала, будучи вже в "положенні". Алма-Ата - це шикарне місто! Воно таке гарне! Будували місто проектанти з Санкт-Петербурга, і там немає жодного будинку, схожого на інший. І жодного фонтана, схожого на інший. Кожен фонтан - це витвір мистецтва. А ринок !!! Він був просто чудовий! Але я вже була в "положенні" і на запахи цього ринку реагувала дуже гостро. А в театрі я грала Машу в "Трьох сестрах". І критики, які дивилися цей спектакль, потім писали про мою гру: "Яка чудова актриса! Таке відчуття, що вона всередині чимось наповнена!"
А я в цей час дійсно була вже "наповнена" (сміється). Природно, що у мене був корсет, щоб це не було так помітно. Але я хочу сказати, що ми, артисти того покоління, не могли по-іншому. Нас так вчили. Що артист не може прийти на спектакль тільки в одному випадку - якщо він помер. І тому я не могла підвести театр і не поїхати на ці гастролі. Гастролі були влітку, в липні. 8-го грудня я народила, а в кінці лютого вже знову вийшла на роботу і почала репетирувати "Кішку на розпеченому даху" Теннессі Вільямса. В кінці березня у нас була прем'єра, і я в фіналі вистави танцювала в комбінації. Можете собі уявити, як я швидко увійшла в форму? Звичайно, мені допомагала мама, вона сиділа з дитиною, а я репетирувала з повною віддачею. У нас тоді був дуже щільний графік: з 11 до 14 годин репетиція, потім перерва, і ввечері або ти спектакль граєш, або ти знову репетируєш.
- А коли ж тоді займатися будинком? Коли Ви встигали, вибачте, борщі Сергію Анатолійовичу варити?
- Можу сказати, що Сергій Анатолійович в цьому плані - не капризна людина. Хоча йому щось з їжі подобається, а щось ні ... Але я якось все встигала. І ще встигала днем, між ранковою репетицією і вечірньою, відпочити і повторити роль. Швиденько прибігла додому - картоплю чистиш, паралельно читаєш роль ... Я навіть не знаю, як все встигала. Хоча мені і зараз зустрічаються актори, які живуть насиченим життям і процвітають в професії. Ви знаєте, я буквально схиляюся перед нашою актрисою Мариною Юрченко. Я її просто обожнюю! У неї четверо дітей, вона провідна актриса театру, вона багато грає на сцені і ще займається з дітьми з театральної студії. Які вона спектаклі з ними ставить! Вона все встигає, і я не разу не бачила її в поганому настрої, щоб вона кричала, нервувала, з кимось сварилася. Я дійсно перед нею схиляюся!
Так, я працювала дуже багато. І народження моєї другої дитини - це було усвідомлене рішення.
Я розуміла, що мені потрібно зупинитися і перезавантажитися, тому що акторське і творче життя неймовірно тебе вихолощує, коли ти дуже багато зайнятий в театрі, коли у тебе багато ролей, які вимагають великих фізичних і емоційних навантажень, коли ти всі ці емоції і переживання "пропускаєш" через себе. У мене і зараз бувають іноді моменти, коли я розумію: так завантажена, що потрібно обов'язково якимось чином "перезавантажитися". Людина повинна вміти "перебудуватися". І народження дитини тоді дозволило мені зупинитися і повністю перезавантажитися. Після того, як я не виходила на сцену 7-8 місяців, для мене знову робота була як політ. Я з новими силами знову була в улюбленій роботі.
Я давно хотіла повернутися на сцену
- Скажіть, а жінок-директорів театрів багато? Або це все-таки більше чоловіча професія?
- Чоловіків - більше. Тут потрібні певні навички господарника і організатора. Але у мене досить сильні організаторські здібності. Коли я працювала в Дніпрі в театрі імені Горького, то була там ще й головою профспілки. Один з трьох директорів, під чиїм керівництвом я працювала, Олег Костянтинович Гришкін, прийшов до нас з Оперного театру. Він був справжнім висококласним організатором. Якось запрошує мене до себе і каже:
- Знаєш, мені потрібна твоя допомога. У мене не вистачає часу на все і мені потрібен заступник. Підеш?
- Я що - погана актриса, раз Ви мені пропонуєте посаду заступника?
- Ні. Актриса ти хороша. Якщо хочеш, залишайся на ставці актриси, а на півставки підеш до мене заступником директора із зовнішньоекономічної діяльності. Мені дійсно потрібна допомога. Я відчуваю, що тільки ти це можеш зробити. Скільки тобі ролей потрібно зіграти в рік? Вибирай!
У нього в той час було кілька проектів, і він дійсно не встигав їх все вести сам. Я подумала - і погодилася. Всі проекти, які були в розробці Олега Костянтиновича, я тоді реалізувала. Я уклала договір з Польщею і вивезла туди наш колектив на гастролі з виставою "Лісова пісня". Я придбала автобус для театру у Львові. Думаю, що Гришкін мене тоді вчив і готував на своє місце. Але він дуже різко захворів. Відправив мене з трупою на гастролі, а після гастролей ми приїхали вже на його похорон. Після цього в театр прийшов новий директор. Я кілька тижнів з ним попрацювала і зрозуміла, що хочу зосередитися на професії актриси. Тобто коли мене запросили в Кам'янське (тоді Дніпродзержинськ) директором театру, у мене вже було розуміння того, як і чим повинен займатися директор, і був певний досвід. Але коли я прийшла сюди в театр, я не планувала затримуватися - хотіла трохи допомогти і повернутися. Я два роки поєднувала: працювала тут директором і догравала свої спектаклі в Дніпрі. Але з часом зрозуміла, що потрібно визначатися і обирати, чим займатися далі. Тут було шкода кинути почате і недороблені, та й там, у театрі Горького, керівництво змінилося, і сам театр був далеко не в кращій ситуації. Так що я залишилася тут.
- Упевнений, що цей вибір був правильним. І не тільки нашого міста пощастило, що Ви з Сергієм Анатолійовичем змогли відродити театр, але ж і Ви теж змогли в повній мірі реалізуватись як керівник театру. І звання заслуженого діяча мистецтв України, багато інших нагород і звання, в тому числі і спеціальна премія фестивалю-конкурсу "Січеславна" кращому директору театру однозначно отримані Вами заслужено.
- Я хочу сказати, що спеціальна премія "Січеславни" в номінації "Кращий директор" має для мене особливе значення. Адже її заснував син того самого Олега Гришкіна, який вчив мене секретам професії директора театру. У минулому році я отримала її вже в сьомий раз за ці 24 роки, що є директором театру імені Лесі Українки в Кам'янському. Гришкін дуже багато мені дав.
- Але невже із-за спини директора на сцену не хоче знову вийти актриса?
- Хоче. Чесно зізнаюся, що я давно хотіла вийти на сцену, але все якось не виходило. Але ... Відкрию Вам секрет - зараз ми репетируємо виставу "Дивна місіс Севідж" за п'єсою Джона Патріка, в якому у мене головна роль. Сподіваємося, що все буде добре, і в квітні ми зможемо показати цю виставу глядачам.
Вихованець Кам'янського тенісного клубу "Прометей" Ілля Марченко пройшов до півфіналу челленджера ATP з призовим фондом 44 280 € в Бьелла (Італія).
У матчі 1/4 фіналу наш земляк без особливих зусиль з рахунком 6:4, 6:1 обіграв 19-річного чеха Йонаса Форейтека, який пробився в основну сітку турніру через кваліфікацію.
Матч тривав 1 годину і 23 хвилини. За цей час Марченко зумів зробити 5 ейсів, реалізувати 4 брейкпоінта з 13-и і виграти 6 геймів поспіль, допустивши 3 подвійні помилки. Йонас так само 5 разів подав навиліт, виграв 5 геймів на своїй подачі, допустив 2 "подвійні". Це була перша очна зустріч тенісистів на корті.
У матчі 1/2-й Ілля Марченко зіграє проти 27-річного британського тенісиста Ліама Броаді, що займає 170 строчку в світовій класифікації.
Для Марченко це буде другий півфінал на турнірах категорії ATP-challenger. Український тенісист вже виграв титул на одному з турнірво в Бієлла, обігравши в фіналі британця Енді Маррея.
Джерело https://xsport.ua
"Дзержинець" 13 березня 1951 року.
Учасники художньої самодіяльності клубу металургів селища Романково солісти хорового колективу мати і дочка Коваленко.
Фото М.Медлінського.
"Дзержинець" 15 березня 1951 року.
