Галина ЛИТОВЧЕНКО, головна редакторка “НР”
Який багатий наш край на талановитих, цікавих, красивих людей! У цьому ще раз переконалась, познайомившись із Леонідом Івановичем Антоновим. Розповісти про нього з нагоди ювілейної дати попросили одразу дві людини — його племінниця Ганна та Володимир Федорович Німчик з Божедарівки. На їхню думку, Леонід Іванович на це заслужив, повідомляє https://novi-rubezhi.com.ua/doli-lyudski/velosyped-smartfon-i-shahy-u-85-rokiv-same-te-shho-treba/.
Леонід Іванович Антонов народився у Кам’янському 13 квітня 1938 року. Льоні виповнився рік, коли його батьки розійшлися. Мама трудилась на ДМК. Важко їй було одній ростити синочка. Тож дуже скоро їхня невеличка сім’я переїхала у Василівку тоді ще Щорського району. Там Леонід і зростав, і вчився у школі до 15 літ. У Божедарівській СШ став навчатись у 1953 році. Особливо любив математику. Тож після школи вступив на мехмат Дніпропетровського державного університету. Та навчання довелось покинути через захоплення спортом. Адже ще у школі він захопився ним. Не раз відстоював честь району на різних змаганнях. Ось одна із почесних грамот, якою юнак був нагороджений у 1960 році. У ній говориться: «Комітет по фізичній культурі і спорту при виконкомі Щорської районної ради депутатів трудящих нагороджує Антонова Леоніда Івановича за зайняте перше місце з шахів у змаганнях на першість району і присвоює звання Чемпіона району 1960 року».
А в університеті Леонід Антонов захопився футболом. Тоді і став на роздоріжжі: спорт чи наука. Перше стало переважувати. Він грав у команді «Дніпра». Був воротарем. На хлопця дивилися, нібито обіцяли непогану перспективу. Але… нічого з того не вийшло. Просто так склалось. І Антонов знову повертається в університет. Де з 1964 по 1969 рік гризе граніт науки, вивчає гідроаеродинаміку.
На тренувальній базі “Дніпра”, Леонід АНТОНОВ — воротар (у центрі), 1964 рік
Ви помітили ці три ключові моменти? Народився 13 квітня (не 12-го, та все ж), прізвище має Антонов, вивчав гідроаеродинаміку. Доля закинула Леоніда у Москву, в дуже серйозну організацію, де він пропрацював понад два десятки років.
А тоді розпався Союз. Леонід Іванович повернувся на батьківщину у Божедарівку. Конструктор, математик високої кваліфікації залишився без улюбленої роботи. Влаштуватись працювати за спеціальністю не вдалось. Не потрібні були вчителі цього фаху ні в селищі, ні у найближчих населених пунктах. Жаль, звичайно. Бо мав чого навчити, що передати любителям цього предмета. Можна тільки уявити, скільком би талантам допоміг Антонов. Бо ж і тепер у свої 85 він досконально володіє предметом.
Працював на базі комплектації, у комунальному господарстві селища інженером із забезпечення, на підприємствах Кам’янського, у ТОВ «Унірем-Сервіс». Причому до досить поважного віку. Було йому уже за 80, коли полишив роботу. Хоча міг би іще трудитись.
І сила, і розум світлий, і досвід науковий, життєвий у Івановича ще ого-го-го! Він не розлучається із велосипедом. Ним добирається до залізничної станції. Звідти електричкою у Кам’янське, де має квартиру (тут у Божедарівці мамина оселя, а Івановича — дача). По місту теж на велику роз’їжджає. Активно користується смартфоном. Всі фінансові операції здійснює виключно за допомогою телефона. Як зауважила племінниця Ганна, навіть PayPass у нього швидше з’явився, ніж у неї.
Леонід Іванович у курсі всіх спортивних подій світового масштабу. Інтернет йому допомагає тримати руку на пульсі чемпіонатів, кубків, ігор. Аналізувати, оцінювати гру, робити прогнози, радіти за фаворитів.
Леонід Іванович (крайній праворуч) у складі спортивної збірної Божедарівської громади на змаганнях восени 2022 року
Та й сам він постійно тренує розум, підштовхує інших своєю відданістю шахам. Це не жарт — 63 роки бути із шахівницею на ти (пам’ятаєте грамоту 1960 р.?), бути активним учасником Божедарівської спортивної родини, відстоювати честь громади на змаганнях. Тут Леонід Іванович у багаторічній зв’язці із ще одним любителем і знавцем шахів з Божедарівки — Володимиром Федоровичем Німчиком. Наш ювіляр трохи жалкує, що спілкуватись із ним став десь з 2003 року, а не з того часу, як осів у рідних краях. Скільки за цей час не зіграно партій, скільки втрачено позитивних моментів, які б, безумовно, скрасили життя. Тож ветерани надолужують все нині і подекуди можуть дати фору й набагато молодшим суперникам.
До речі, як розповів В.Ф.Німчик, у 2006 році у Божедарівці розпочалось будівництво комплексу з переробки та зберігання зернових культур (ТОВ «Унірем-Сервіс») місткістю 20 тис. тонн. Володимир Федорович, як головний інженер, керував будівельними роботами, до яких було залучено понад 100 робітників. У вересні того ж року на підприємстві заснували шаховий клуб, який і нині діє. Щотижня там проходять шахові турніри за участю любителів цього виду спорту — Л.І.Аксьонова, В.Ф.Німчика, М.О.Лубенця, М.П.Мельника, К.О.Костюченка, С.І.Франчука, М.А.Скоченка, М.М.Падалка. Баталії за шаховою дошкою тривають, буває, до 4 годин ранку.
В.В.Кристалевський, М.О.Лубенець, К.О.Костюченко, М.П.Мельник, В.Ф.Німчик, Л.І.Антонов, 2016 рік
На жаль, вже пішли у засвіти шанувальники шахів М.І.Трофимюк, В.В.Кристалевський, О.О.Лашин, С.Д.Ткачук, М.Ф.Складаний.
Володимир Федорович Німчик дуже високої думки про життєві цінності, риси характеру ювіляра: «Надзвичайно скромна людина. Інший би з його талантами та вмінням дуже далеко пішов би… Іванович не вмів по головах… Тільки працею, тільки розумом, тільки з добром, тільки людяно».
Крім Володимира Федоровича, надійною опорою у житті нашого земляка є його сестра Тетяна, яка мешкає у Просяній Синельниківського району, її діти та онуки і особливо племінниця Аня. З початком повномасштабного вторгнення вони кілька місяців жили у брата і дядька, бо ж їхня оселя знаходиться за 10 км від Донеччини. І зараз рідня постійно на зв’язку. Як розповіла Ганна, Леонід Іванович дуже переживає з приводу нинішньої війни. Хоч і був маленьким у часи Другої світової, та добре пам’ятає, що навіть фашисти не чинили таких звірств, як нинішні «визволителі». Іванович завдяки інтернету добре обізнаний із ситуацією у світі щодо російсько-української війни. Так не повинно бути. Можна змагатись у наукових досягненнях, економіці, спорті, розвитку мистецтв, але знищувати цілий народ, цивільне населення, дітей — хіба це не варварство, не жах?! Але і це мине…
13 квітня рідні та друзі вітали Леоніда Івановича із 85-літтям. Не знаю, як вам, а мені ну ніяк він на стільки не виглядає, максимум — 65! Хай і надалі радують Леоніда Антонова шахові поєдинки. Хай таким же міцним буде здоров’я, допитливим і гострим — розум. Хай рідні і друзі тішаться його енергією, оптимізмом, скромністю та добротою. Хай ще багато буде у вас перемог і здобутків, шановний ювіляре!
"Давайте уявимо, що ми перенеслися в 2017 рік...".
Послухайте, як артисти естради Юрій Тимошенко (Тарапунька) та Юхим Березін (Штепсель) за допомогою своїх авторів - Роберта Віккерса та Олександра Канівського представляли 1967 року далекий 2017-й...
Концертна програма "Будьте тут як удома"
Рік виробництва: 1968.
17-річний Павло Коваль з міста Кам’янського – студент, молодий автор, актор і режисер театральних постановок, заступник голови Молодіжної ради міста. З нагоди прем’єри другої вистави Павла Коваля, драми "Як важко бути актором", студентка-журналістка Дар’я Богуш поспілкувалася з Павлом перед початком вистави.
- В який момент вашого життя Ви стали тісно пов’язані з театром?
- Це, насправді, досить таке цікаве питання, тому що в дитинстві я театр буквально ненавидів. Коли ми від школи з однокласниками ходили в театр то я ходив щоб просто прогуляти якість уроки. А потім вже коли почалося більш-менш свідоме життя, 14-15 років, то я почав думати «чого б не сходити на якусь виставу». Сходив один раз, другий, третій і «як на голку підсів». І відтоді театр мене аж ніяк не відпускає (сміється).
- В який момент Ви почали дивитись на театр не з точки зору глядача, а очами постановника?
- Насправді, коли ти починаєш аналізувати, що відбувається на сцені, в тебе пропадає «вся магія». Тобто, коли ти просто глядач і просто приходиш подивитися, то якийсь «вау-ефект» можеш отримати. А коли сидиш та конкретно аналізуєш все, що відбувається на сцені, то по-перше це складно, по-друге ти розбираєш кожне слово на підтекст, тому що підтекст формує загальну картину вистави. Це відбулося десь півроку тому, коли я ставив свою першу виставу («Новорічне рандеву» - Д.Б.), і ось з тих пір відкрив для себе таку здібність.
- Як на думку спала ідея драми "Як важко бути актором" або ж «ЯВБА»?
- Я виношував ідею десь два місяці. Ідея просто народилась мов на помах, просто народилася проблематика і за цією проблематикою я написав образ головного героя. На мою думку, як автора цієї вистави, це пропрацьовування власних відкритих гештальтів. Головний меседж вистави – не жити минулим, як би складно це не було.
- Ви злі на акторів які не можуть передати суті, яка була задумана?
- Дуже і дуже сильно дратує. Рівно тиждень тому була генеральна репетиція на сцені, мені хотілося їх всіх «повбивати», тому що вони розгубилися через зміну локації. А потім їхав додому з репетиції і думав «а чого я від них хотів, від першої генрепетиції». Заспокоїв себе і все стало окей».
- Яке ваше бачення театрального майбутнього?
- Театр буде жити вічно завдяки таким, як я. Його не можна чимось замінити , як би людство не намагалось. Жодний фільм не замінить і не передасть усі ті емоції, що передаються актором зі сцени.
- Які ваші джерела натхнення?
- Музика. Якщо ти слухаєш щось ліричне, то в тебе прям сцена народжується в голові. Є пісні, слова яких можуть тебе надихнути на створення чогось нового. Для цієї вистави дуже багато монологів було написано завдяки музиці одного сучасного композитора – Флоріана Крістла.
- Якщо ви працюєте в сфері де люди відпочивають, то як відпочиваєте Ви?
- Головне, щоб справа, якою ти займаєшся, приносила тобі максимально задоволення. Я не відчуваю власної втоми. Треба звичайно відпочивати, а то в один момент «криша поїде». Я відпочиваю, дозволяю собі нічого не робити, не сидіти на лекціях і слухати подкасти».
- Не секрет, що Ви тривалий час захоплювались кіно. Не хотіли б спробувати себе як кінорежисера?
- Тільки театр. Театр це специфіка живого діалогу між глядачем та драматургом. Кіно це теж мистецтво і теж дуже складне, але кіно відзняли лише раз і воно назавжди залишиться таким як є. А в театрі, кожна вистава, навіть якщо ви йдете за одним сценарієм із разу в раз, то кожна вистава неповторна. Кожен раз щось змінюється і це круто.
Фото: під час інтерв’ю з Павлом Ковалем, сцена з вистави.
Двома нагородами в Кубку Дніпропетровщини відкрив для себе сезон веслування байдарочник із Кам`янського Ільдар Гільмутдінов.
З 13 по 15 квітня на веслувальному каналі обласного центру відбувся Кубок Дніпропетровщини з веслування на байдарках і каное. Ільдар Гільмутдінов із Кам`янської ДЮСШ № 1 двічі піднімався на п`єдестал пошани. Вихованець тренера Анатолія Грабка став срібним призером на дистанції 1000 метрів (К1-1000) та виборов бронзову нагороду на дистанції 500 метрів (К1-500).
Напередодні Великодня, в Кам`янському відбувся відкритий Кубок ДЮСШ № 3 з тенісу.
На двох зимових кортах СК "Прометей" змагалися 24 пари юнаків та дівчат вікової групи до тринадцяти років. Географія учасників турніру була обширна. До місцевих тенісистів в гості завітали представники тенісних клубів із Запоріжжя, Харкова, Дніпра, Жовтих Вод, Новомосковська, Підгороднього. Як повідомив головний суддя відкритого Кубку Григорій Никифоров, виграли турнір юні тенісистки із Кам`янського Аріана Багбая і Марія Кочерженко, яких тренує Сергій Козченко. Србні медалі дісталися ще одній вихованці тренера - Анні Кузнецовій, що грала в парі разом з Мариною Левадною із Підгороднього. Нагадаємо, що минулого місяця цей дует став переможницями Київського турніру "Tennispark CUP U-12". А третє місце у відкритому Кубку ДЮСШ № 3 посів Архип Пікуш (вихованець тренерів Григорія Никифорова і Вадима Бойко), який грав разом з Марком Мещеряковим із Жовтих Вод. "Дуже не пощастило Владиславу Андрєєву і Анастасії Архиповій, які грали з майбутніми срібними призерами. Маючи чотири матч-боли, вони примудрилися програти на тай-брейку 6:7 і залишилися поза призовою трійкою. Чим дуже засмутився Влад і пролив багато сліз", - пояснив один з тренерів пари Григорій Никифоров.
Переможці і призери були нагороджені медалями та грамотами. Нагадаємо, що спонсори турніру - волонтерська організація "Паляниця", подарували кожному учаснику змагань солодощі та м'які іграшки.
ПРИЗЕРИ ТУРНІРУ
1 - Багбая Аріана/Кочерженко Марія
2 - Кузнєцова Анна/Левадна Марина
3 - Пікуш Архип/Мещеряков Марк
Текст Віктора КУЛЕНКА.
На базі СК "Прометей", 15 квітня пройшов відкритий Чемпіонат Кам`янської ДЮСШ № 2 з художньої гімнастики.
В змаганнях прийняли участь близько сотні учасниць з Кам`янських ДЮСШ № 2 і № 4, а також Олександрії та Дніпра. Як повідомила тренерка Олена Кондратюк, ДЮСШ № 4 представляли 29 вихованок тренерів Лариси Заєць, Валентини Циганкової, Олени Кондратюк. У їхньому активі сім перших, дванадцять других і десять третіх місць.
ПРИЗЕРКИ ДЮСШ № 4
ПЕРШЕ МІСЦЕ
Марєєва Надія (2017 р.н., категорія "А")
Земелько Ганна (2016, “light”)
Рибкіна Марія (2015, "С")
Марєєва Ангеліна (2014, “light”)
Астровська Вероніка (2014, “light”)
Голобородько Злата (2013, "С")
Полтавець Софія (2012, "А")
ДРУГЕ МІСЦЕ
Вязова Вікторія (2017, категорія "А")
Саранча Поліна (2016, “light”)
Білоус Мілана (2015, "С")
Ситникова Діна (2014, “light”)
Кармазіна Любов (2014, “light”)
Павелко Єва (2013, "А")
Васильєва Олександра (2013, "А")
Петлинська Емілія (2012, "А")
Бєлошапка Маргарита (2012, "А")
Анікольчук Марія (2012, "А")
Клименко Кіра (2012, "А")
Бедрак Карина (2011, "А")
ТРЕТЄ МІСЦЕ
Поташкіна Афіна (2016, "С")
Одновол Анастасія (2015, "В")
Врещ Марія (2015, "С")
Ялоза Анфіса (2014, "В")
Соколянська Єсенія (2014, “light”)
Тернавська Марʼяна (2013, "А")
Заволока Софія (2012, "А")
Іванець Діана (2012, "А")
Камишна Софія (2012, "А")
Негрієнко Софія (2011, "А")
Фотоальобом https://www.facebook.com/photo/?fbid=1663356054129805&set=pcb.1324547891461177
Минулої суботи (15 квітня), відбувся відкритий чtмпіонат Кам`янської ДЮСШ № 3 "Новачок" з тхеквондо ВТФ.
На двох даянках в спортзалі ліцея ІТ, свою майстерність демонстрували 145 бійців, які представляли сім команд із Кам`янського (ДЮСШ № 1, 3 і 4), Дніпра ("Штурм", "Тхеквондо", МДЮСШОР), Кривого Рогу (ДЮСШ № 1). За нагороди боролися новачки, поділені на клас "А" і "Б" (2016/2017 р.н.), діти (2014/2015), молодші юнаки (2012/2013), юнаки (2011/2009), кадети (2006/2008), юніори. Як повідомив голова Дніпропетровської обласної федерації тхеквондо ВТФ Юрій Пальок, найбільше перших місць посіли спортсмени Кам`янської ДЮСШ № 4 (тренери О.Кірпа, В.Лобанов, А.Крістєва, К.Ковдря, Р.Курись) - 15. Вони і стали переможцями турніру. Друге місце у ДЮСШ № 3 (тр. Ю.Пальок, Я.Пальок, Ю.Свіжевська, Є.Свіжевський, Д.Марченко). Третіми стали бійці з обласної команди МДЮСШОР.
Найближчим часом бійці Кам`янської федерації тхеквондо приймуть участь в навчально-тренувальних зборах, а тренери в суддівському семінарі, що пройдуть у Луцьку. А 6-7 травня там же відбудеться відкритий всеукраїнський турнір "Кубок Любарта".
ПРИЗЕРИ ЗМАГАНЬ
1 - Кам`янська ДЮСШ № 4 (18+10+7)
2 - Кам`янська ДЮСШ № 3 (13+14+6)
3 - Дніпровська МДЮСШОР (12+13+6)
Текст Віктора КУЛЕНКА.
