Технічний відділ заводу ім.Дзержинського провадить велику роботу по вивченню і узагальненню методів праці доменщиків, сталеплавильників, прокатників, і популяризації досвіду роботи передових металургів.
Днями вийшов з друку великий плакат, в якому розповідається про узагальнені прийоми роботи машиністів пресу гарячого різання стану "550" залізопрокатного цеху тт. Недведської, Книжки і Білого. У випущеному плакаті докладно розповідається про передові прийоми роботи машиніста пресу Людмили Недведської.
Готується до друку плакат про метод роботи старшого оператора універсального стану новопрокатного цеху Михайла Іваніна, та ряд інших плакатів про роботу передових металургів.
"Дзержинець" 07.01.1951.
Настав 1975 - рік, коли радянські люди відзначатимуть 30-річчя Перемоги нашого народу у Великій Вітчизняній війні. Міг би відсвяткувати ювілей разом з усіма і колишній фронтовик Микола Іванович Бондаренко, але командир кулеметного взводу загинув смертю хоробрих у боях з фашистами. Це сталося під Харковим.
Лейтенант М.І.Бондаренко, як і я, - дніпродзержинець. Можливо в місті живуть його рідні або знайомі і не знають, за яких обставин він загинув. Я можу розповісти про командира, бо знаю подробиці останнього бою. Якщо у нього є в Дніпродзержинську рідні, прошу завітати до мене на адресу: Ленінградська вул., № 134, кв. 5.
В.Березняк, учасник Великої Вітчизняної війни.
"Дзержинець" 07.01.1975.
На підставі рішення "Укрпромради" артілі "Труженик" і "Дзержинець" об'єднуються в одну артіль "Дзержинець". Претензії до артілі "Труженик" приймаються ліквідкомом до 15 січня 1955 року.
Адреса ліквідкому: вулиця Сировця, № 57-а, телефон 1-37 (2 дзвонки) по місту.
"Дзержинець" 06.01.1955.
На коротенькие новогодние каникулы домой из Ужгорода приезжала чемпионка страны по гандболу в составе "Карпат", наша землячка Дарья Кот. Мы заранее договорились, что встретимся в кафе "Викрутаси". На встречу Даша пришла немножко прихрамывая.
28 декабря в последней игре второго тура "Карпаты" играли со своим главным конкурентом за чемпионский титул львовской "Галичанкой". В этом матче и получила травму Дарья Кот. "Мячик вылетал за боковую линию, - объясняла Даша. - Вратарь соперниц Елизавета Гилязетдинова и я побежали за ним. Я наклонилась, а она меня коленом (конечно неумышленно), ка-а-ак саданет в глаз. У меня миллион искр полетели. Девочки побежали на улицу, набрали снега и сделали охлаждение. Лиза конечно поизвинялась...".
Вечный соперник ужгородцев в том матче одержал победу. "Вот они и выиграли, убрав двух основных игроков - Кот травмировали, а Уманец удалили", - не скрывая досады, добавил первый тренер "Кошечки" (как Дашу с любовью называют близкие и родственники. - прим. автора) Алексей Алексеевич Комых.
В процессе беседы и Алексей Алексеевич, и Олег Петрович Усенко, из группы которого Даша уехала продолжать учиться в Киевский спортивный лицей-интернат, - вспомнили и самые яркие успехи своей ученицы, и даже некоторые забытые подробности. "На гандбол привел мой старший брат Виталик, - улыбаясь вспоминает Даша. - Вообще я посещала какие-то кружки рукоделья, занималась волейболом, спортивными танцами и даже ...боевым гопаком. Гандбол у меня был по понедельникам, средам, пятницам, а боевой гопак - по вторникам и четвергам".
О том, что его воспитанница когда-то занималась даже боевым искусством для Олега Усенка стало откровением.
"А я, набирая группу, ходил по школам и искал желающих, - говорит А.Комых. - В одном из классов СШ № 20 классный руководитель сказала, что вот Даша Кот будет с удовольствием заниматься гандболом, она уже расспрашивала о нем. Я потом, когда узнал, что она ходит еще и на единоборство, подумал: это не надолго, набьют ей лицо и перестанет посещать. А еще обрадовался, когда сказали, что девочка - левша".
В беседе о школьных годах, Даша вспомниала, что одним из любимых предметов была география. А сейчас она ее постигает уже не по учебникам, а наочно, посещая с командой разные страны. "Во время первого выезда за рубеж я побывала в Польше, когда с командой спортивного лицея-интерната участвовали в международных соревнованиях, - говорит спортсменка. - Потом были Финляндия, Франция, Дания, Латвия, Словакия, Венгрия, Румыния. Надеюсь побывать не только в Европе, а и на других континентах".
Завершилась наша встреча небольшой фотосессией и раздачей автографов.
В.Куленко
Нещодавно із братньої Чехословаччини повернулися учасники заслуженого ансамблю танцю УРСР "Дніпро". Наш кореспондент зустрвся з керівником колективу, заслуженим артистом УРСР Олексієм Матєєвим і ветераном ансамблю, робітником стана "120" заводу імені Дзержинського Леонідом Дерцем і попросив їх поділитися враженнями від гастрольної поїздки.
О.Матвєєв: - До Чехословаччини ми приїжджали вдруге. Першу подорож здійснили ще в 1965 році. Зустрічали тут нас, як старих знайомих, та й ми залишили в цій братній країні чимало друзів. З квітами, щирими посмішками вітали нашу делегацію на вокзалі міста Жиліна представники Тржинецького металургійного комбінату. Наступного дня вони показали нам своє підприємство.
Л.Дерець: - Основне ядро ансамблю "Дніпро" - робітники Дзержинки. Це Юрій Князєв, Віктор Волошин, Яків Радомський, Володимир Тереньков, Нелля Годіна, Любов Кашуба, валентина Біленко, Володимир та Юрій Григор'єви і багато інших. Цілком природно, що нам, металургам, цікаво було дізнатися, як працюють наші зарубіжні колеги. Особливе враження справив на нас колектив третього мартенівського цеху Тржинецького металургійного комбінату. Із чехословацькими сталеплавильниками одразу зав'язалася добра, щира розмова. Вони розповідали нам про свої трудові здобутки, цікавилися нашими. Ми охоче відповідали на їхні запитання. Навіть без перекладачів ми добре розуміли один одного, оскільки багато спільного об'єднувало нас.
О.Матвєєв: - Така ж обстановка дружби і взаєморозуміння панували в залах, де ми давали концерти. Доброзичливі чехословацькі глядачі влаштували нам овації, подовгу не відпускали зі сцени. Перед металургами Тржинця ми виступали двічі. Один із концертів був присвячений бригадам соціалістичної праці. Особливим успіхом користувалися хореографічна картинка "Ми з України", тематична композиція "Металурги", танці "Івушка", "Женихи", "Молдавська сюїта" і, звичайно, традиційний український гопак. Добре приймали зарубіжні глядачі і дніпродзержинських співачок Н.Бабійчук та О.Подлепич. У знак глибокої поваги, визнання нашого мистецтва нам вручили живі гвоздики, пам'ятні сувеніри.
Ми, в свою чергу, подарували тржинецьким металургам макети пам'ятників "Прометей" і "Металурги". У Пріскопі наша делегація поклала квіти до підніжжя пам'ятника на честь словацького народного повстання.
Л.Дерець: - Велике враження справив на нас металургійний комбінат в Остраві. Нещодавно тут став до ладу один із найпотужніших цехів підприємства - листопрокатний стан.
У Слезані відвідали текстильну фабрику імені Радянсько-чехословацької дружби. Приємно було дізнатися, що в спорудженні цього підприємства брали участь радянські спеціалісти, що фабрика оснащена нашим вітчизняним обладнанням.
Працівникам цих підприємств ми також показали велику концертну програму.
Цікава деталь. Де ми не виступали б, нас завжди просили розповісти, як нам вдається поєднати працю і відпочинок, які умови для занять художньою самодіяльністю, які у нас палаци культури, де черпаємо теми для танців і т.п.
О.Матвєєв: - Подібні запитання мені ставили навіть керівники професіональних колективів у Празі. Їх захоплювала, передусім, висока техніка і виконавська культура наших аматорів.
До речі, в Празі ми завершували своє зарубіжне турне. Нас запросили взяти участь у концерті, присвяченому закінченню місячника радянсько-чехословацької дружби. У великому Палаці спорту ми виконували "Молдавську сюїту", ордельянський танок і гопак. О.Подлепич проспівала пісні "Степом, степом" і "Моя біла хата".
Після того, як ми виконали гопак, на сцену вийшли учасники концерту, і ми разом станцювали танок дружби - чеську польку.
Поїздка до Чехословаччини - одна з яскравих сторінок творчої біографії колективу "Дніпра".
Кореспондент: - Які тепер ваші плани на майбутнє?
О.Матвєєв: - Зараз ми готуємо велику тематичну програму, яку присвятимо 30-річчю Перемоги над фашистською Німеччиною. Сподіваємося, що своїм мистецтвом ансамбль "Дніпро" принесе глядачам чимало приємних годин.
(Інтерв'ю провів В.Луценко).
"Дзержинець" 05.01.1975.