Закінчуючи надрукований у "Дзержинці" репортаж "Перша ластівка", де йшлося про новосілля у першому в Дніпродзержинську молодіжному житловому комплексі, автор пише:
"А тепер давайте трохи помріємо. У щойно завершеному будівництві взяли участь представники різних професій, з різними характерами, нахилами, захопленнями. Чи не близько той час, коли буде можливість об'єднуватися в МЖК людям, чиї захоплення співпадають? Скажімо, Будинок різьбярів, художників, Будинок моделістів, Будинок любителів музики. Це ж прекрасно - жити в домі, де кожен розділяє твою пристрасть, де можна не тільки поділитися своїми знаннями із зацікавленим сусідом, а й посперечатися в пошуках істини!".
Взагалі згоден з автором, хоч де в чому можна посперечатися. Хоча б у тому, що і серед металургів, взагалі робітників, є чимало людей, які захоплюються і музикою, і живописом, і літературою та театром - тож і нам цікаво спілкуватися один з одним, обмінюватися думками, враженнями. Особливо, коли це відбувається в домашній обстановці. Коротше кажучи, МЖК - це у всіх відношеннях здорово! Але якщо будинки музикантів, художників - справді поки що моя мрія, то другий молодіжний житловий корпус, який повністю довірено молодим металургам, - це сьогднішня реальність.
Знову на лівому березі розгорнуто новий будівельний майданчик. І знову ми починаємо з нульвої позначки - риємо котлован, переносимо комунікації теплотраси. Знаємо: попереду чекають і труднощі, і всілякі непорозуміння, і чимало проблем. Та від цього не меншає у нас енергії, ентузіазму. Ще б пак - своїми руками будуємо свій дім!
У будівельному загоні молодіжного житлового комплексу, командиром якого призначено В.Портного, 51 молодий металург. До початку будівництва МЖК ми майже місяць працювали на спорудженні заводського адміністративно-господарського корпусу - освоїлись з новими для нас професіями, набули чимало практичних навичок. Та й досвід "пінерів" цієї важливої справи - бійців першого загону МЖК - стане для нас у великій нагоді.
Кожен з нас подумки вже уявляє собі "наш будинок" - 14-поверховий красень із затишними благоустроєними квартирами. І ми зробимо все для того, щоб швидше справити новосілля.
В.Дробаха, електромонтер конвертерного цеху металургійного комбінату імені Дзержинського, член будівельного загону молодіжного житлового комплексу.
"Дзержинець" 18.01.1987.
Нещодавно в Кривому Розі проводились обласні змагання з настільного тенісу серед учнів профтехосвіти в залік обласної спартакіади всесоюзного добровільного спортивного товариства "Трудові резерви".
Команду нашого міста представляли вихованці СПТУ № 22, Андрій Шерстюк, Сергій Лимар, Вадим Дяченко та інші.
Протягом чотирьох днів тривала напружена боротьба за першість. У сузір'ї міст Дніпропетровська, Нікополя, Кривого Рога наші спортсмени були кращими і здобули перше місце, стали чемпіонами "Трудових резервів".
У даний час команда СПТУ № 22 готується до республіканських змагань.
В.Стефанюк, тренер-викладач СПТУ № 22.
"Дзержинець" 18.01.1987.
Під час зимових канікул - на базі дитячо-юнацької спортивної школи № 4 проходила відкрита першість із спортивної акробатики. П'ять команд (у тому числі гості з міст Токмака, Бердянська, Кривого Рога) боролись за право бути першими.
Успішним виступом на акробатичній доріжці порадували глядачів наші спортсмени. Так, учениця СШ № 23 Саша Цвєтненко і Надя Гвоздик (СШ № 10) вибороли перемогу.
Вдало виступив у вільній комбінації (подвійне сальто назад) Сергій Леонтян (СШ № 30). Це ж можна сказати і про ученицю цієї школи Наталку Стеблову. Вони піднялися на другу сходинку п'єдесталу пошани, на третю - спортсмен із Кривого Рога Петро Козак.
Красу, силу показали і жіночі пари Іра Дишковець та Наташа Черненко (обоє з Кривого Рога). Вони і вибороли першість на цьому етапі змагань.
У романтичному стилі була виконана нова композиція за програмою майстрів спорту нашою змішаною парою - Ганною Гончар (СШ № 4) та Андрієм Петренком, теж учнем цієї школи. Їх виступ був найкращим.
У жіночих групових вправах кращими були Інна Гордієнко (СШ № 12), Іра Балан (СШ № 23), Оля Устимова (СШ № 4).
У командному заліку першими стали спортсмени із ДЮСШ №4, яких підготували тренери Г.М.Горяїнов, С.Л.Савенков та інші.
Словом, змагання розкрили, що резерв потенціальних можливостей перед чемпіонатами області і республіки з цього виду спорту у юних спортсменів нашого міста надійний. Отже, можна сподіватись на успіх в подальшому і на більш масштабних змаганнях.
О.Горяїнова, тренер ДЮСШ № 4.
"Дзержинець" 18.01.1987.
Олександр Никифорович Тимохін. Можна без перебільшення сказати, що його знають тисячі молодих людей. В нинішньому році минає тридцять років, як він викладає фізичну культуру і спорт у системі трудових резервів. О.Н.Тимохіна знають і як хорошого тренера з волейбола. Багато його вихованців - юнаків і дівчат гідно захищалиі захищають спортивну честь міста, області, республіки.
Недавно в професійно-технічному училищі № 22, де працює О.Н.Тимохін, надійшла "Почесна грамота" Державного комітетупо професійно-технічній освітіпри Держплані Союзу РСР. Голова Державного Комітету тов. Булгаков нагородив грамотою т.Тимохіна за великі успіхи в підготовці молодих кваліфікованих робітничих кадрів.
Щиро поздоровляємо О.Н.Тимохіна з нагородою і ювілеєм тренерської діяльності.
В.Вєсєнін.
"Дзержинець" 18.01.1966.
лист з Радянської Армії
Дорога редакціє! Комсомольські збори нашого підрозділудоручили мені написати листа про вашого земляка Івана Лабу.
Він прийшов на нашу заставуі згодом показав себе чеснимі сумлінним товаришем, який старанно оволодіває бойовою програмою і політичною підготовкою, пильно охороняє священні рубежі Батьківщини.
Іван лабав брав участь у затриманні порушника кордону. Це трапилось, коли сонце ще тільки піднімалось. Прикордонний наряд почув шерехт. Він був незвичайним. Лаба швидко зорієнтувався в обстановці, прийняв правильне рішення.
Ми, воїни-прикордонники, гордимося дніпродзержинцем Лабою. Хай інші беруть з нього приклад!
В.Котін, секретар комсомольської організації.
"Дзержинець" 18.01.1966.
Немає кращого задоволення для 64-річного пенсіонера праці Фоки Яковлевича Гулого, ніж ходити з рушницею в руках по полю. Любителі мисливського спорту у нашому місті справедливо називають тов. Гулого майстром своєї справи. Він щороку виконує план здачі хутра державі на 200 і більше процентів. Товариш Гулий одержав багато премій, зокрема, грошових та 6 мисливських рушниць. На грудях Фоки Яковлевича красується значок "Відмінник полювання".
На фото: мисливець тов. Гулий перед здачею пушнини на прийомочному пункті.
Фото Д.Бремграєва.
"Дзержинець" 18.01.1951.
Школярі міста охоче відвідують гурток бального танцю при станції юних техніків, який ось уже третій рік веде Ольга Олександрівна Пугачова. Зараз тут навчається близько 70 чоловік. Навіть учні сусідніх шкіл приходять сюди цілими класами. Молодші школярі знайомляться тут з основами хореографії, розучують елементи бального танцю.
На знімку: Йде заняття гуртка.
Фото В.Ніколича.
"Дзержинець" 17.11.1981.
З 1987 року в умови соціалістичного змагання серед комсомольско-молодіжних колективів металургійного комбінату внесено приємні зміни: для переможців встановлено почесні перехідні призи імені знатних дзержинців - Героїв Соціалістичної Праці Сергія Федоровича Гладкого (по аглодоменному виробництву), Віктора Васильовича Канарейкіна (по сталеплавильному виробництву), Михайла Петровича Іваніна (по прокатному виробництву).
Перехідні призи будуть вручатися кращим комсомольсько-молодіжним колективам раз на рік у переддень професійного свята металургів.
Р.Васильєва
"Дзержинець"
18.01.1987
Мало хто в Дніпродзержинську не знає Володимира Нечитайленка, бо немає в місті такої сцени, на якій би він не виступав. Не раз він співав у Дніпропетровську, разом з агітбригадою вагонобудівного заводу виступав у Києві, в Нікополі, буває частим гостем у підшефних заводу і колгоспах. І завжди його виступи користуються великим успіхом.
Володимир Данилович бере участь в художній самодіяльності вже понад 15 років.За цей час він добре оволодів виконавською майстерністю, розвинув свій хороший голос. Вперше дніпродзержинські любителі мистецтва познайомились з ним в 1952 році, коли після закінчення Харківського машинобудівного технікуму т.Нечитайленко почав працювати електриком на заводі імені газети "Правда". Після закінчення першого ж робочого дня він направився в заводський клуб. З того часу він тут соліст, учасник хору і агітбригади.
Зв'язавши з клубом свій відпочинок, т.Нечитайленко правильно розуміє обов'язок клубного активіста. Він підшукав у півскатно-тележечному цеху друзів по любові до мистецтва і з їх допомогою організував цеховий колектив художньої самодіяльності. Слюсарі тт. Берлін, Атаманенко, Баскін, кладовщиці тт. Плиско, Рижова та інші - його актив у цій благородній справі. Разом підготували до виступу на заводському фестивалі хор, танцювальний колектив, індивідуальних виконавців.
Особливо пожвавилась робота самодіяльних гуртків цеху зараз, коли вся республіка готується до Декади української літератури і мистецтва у Москві. Хор під керівництвом т.Нечитайленка вивчив кілька хороших пісень , агітбригада "Півскатник" виступає з новою програмою, танцювальний колектив під керівництвом слюсаря-складальника т.Корнєєва підготував українські народні танці. З хорошими номерами виступають солісти, любителі художнього слова, виконавці на музичних інструментах. Організатором і душею цехової самодіяльності є Володимир Данилович. Він і сам наполегливо готується до Декади, вдосконалює свою виконавську майстерність. З червоного кутка цеху в час обідніх перерв і після роботи часто лине його чудовий голос. "Пісню про рушник", "Місяць на небі", "Київ мій" та інші пісні підготував він. Володимир Данилович дуже любить українські пісні. В його репертуарі: "Ми підем, де трави похилі", "Вечір надворі", "Колгоспний вальс", "Дивлюсь я на небо", "Незабутній вальс" та багато інших.
В клубі т. Нечитайленко бере активну участь у підготовці нової програми агітбригади і в організації хору. За успішний виступ на міському огляді, присвяченому підготовці до Декади, жюрі рекомаендувало т.Нечитайленка для участі в обласному конкурсі.
Захоплення мистецтвом прикрашує життя Володимира Даниловича, робить цікавим і змістовним його дозвілля. Як активний учасник художньої самодіяльності він по комсомольській путівці був у Москві на VI Всесвітньому фестивалі, на республіканському фестивалі - в Києві, на обласному - в Дніпропетровську. Він нагороджений дипломами, грамотами, цінними подарунками. На все життя запам'ятаються йому дні проведені на фестивалях, те, що там бачив.
У т.Нечитайленка є дружина і двоє дітей. Заняття мистецтвом не заважають йому бути хорошим сім'янином, дбати про виховання синів. На все вистачає часу, коли його правильно використовувати.
Комуніст В.Нечитайленко подає гідний приклад молоді, як треба використовувати своє дозвілля.
В.Ферман.
На знімку: В.Нечитайленко.
Фото А.Бахмутського.
"Дзержинець" 17.01.1960.
