На коротенькие новогодние каникулы домой из Ужгорода приезжала чемпионка страны по гандболу в составе "Карпат", наша землячка Дарья Кот. Мы заранее договорились, что встретимся в кафе "Викрутаси". На встречу Даша пришла немножко прихрамывая.
28 декабря в последней игре второго тура "Карпаты" играли со своим главным конкурентом за чемпионский титул львовской "Галичанкой". В этом матче и получила травму Дарья Кот. "Мячик вылетал за боковую линию, - объясняла Даша. - Вратарь соперниц Елизавета Гилязетдинова и я побежали за ним. Я наклонилась, а она меня коленом (конечно неумышленно), ка-а-ак саданет в глаз. У меня миллион искр полетели. Девочки побежали на улицу, набрали снега и сделали охлаждение. Лиза конечно поизвинялась...".
Вечный соперник ужгородцев в том матче одержал победу. "Вот они и выиграли, убрав двух основных игроков - Кот травмировали, а Уманец удалили", - не скрывая досады, добавил первый тренер "Кошечки" (как Дашу с любовью называют близкие и родственники. - прим. автора) Алексей Алексеевич Комых.
В процессе беседы и Алексей Алексеевич, и Олег Петрович Усенко, из группы которого Даша уехала продолжать учиться в Киевский спортивный лицей-интернат, - вспомнили и самые яркие успехи своей ученицы, и даже некоторые забытые подробности. "На гандбол привел мой старший брат Виталик, - улыбаясь вспоминает Даша. - Вообще я посещала какие-то кружки рукоделья, занималась волейболом, спортивными танцами и даже ...боевым гопаком. Гандбол у меня был по понедельникам, средам, пятницам, а боевой гопак - по вторникам и четвергам".
О том, что его воспитанница когда-то занималась даже боевым искусством для Олега Усенка стало откровением.
"А я, набирая группу, ходил по школам и искал желающих, - говорит А.Комых. - В одном из классов СШ № 20 классный руководитель сказала, что вот Даша Кот будет с удовольствием заниматься гандболом, она уже расспрашивала о нем. Я потом, когда узнал, что она ходит еще и на единоборство, подумал: это не надолго, набьют ей лицо и перестанет посещать. А еще обрадовался, когда сказали, что девочка - левша".
В беседе о школьных годах, Даша вспомниала, что одним из любимых предметов была география. А сейчас она ее постигает уже не по учебникам, а наочно, посещая с командой разные страны. "Во время первого выезда за рубеж я побывала в Польше, когда с командой спортивного лицея-интерната участвовали в международных соревнованиях, - говорит спортсменка. - Потом были Финляндия, Франция, Дания, Латвия, Словакия, Венгрия, Румыния. Надеюсь побывать не только в Европе, а и на других континентах".
Завершилась наша встреча небольшой фотосессией и раздачей автографов.
В.Куленко
Нещодавно із братньої Чехословаччини повернулися учасники заслуженого ансамблю танцю УРСР "Дніпро". Наш кореспондент зустрвся з керівником колективу, заслуженим артистом УРСР Олексієм Матєєвим і ветераном ансамблю, робітником стана "120" заводу імені Дзержинського Леонідом Дерцем і попросив їх поділитися враженнями від гастрольної поїздки.
О.Матвєєв: - До Чехословаччини ми приїжджали вдруге. Першу подорож здійснили ще в 1965 році. Зустрічали тут нас, як старих знайомих, та й ми залишили в цій братній країні чимало друзів. З квітами, щирими посмішками вітали нашу делегацію на вокзалі міста Жиліна представники Тржинецького металургійного комбінату. Наступного дня вони показали нам своє підприємство.
Л.Дерець: - Основне ядро ансамблю "Дніпро" - робітники Дзержинки. Це Юрій Князєв, Віктор Волошин, Яків Радомський, Володимир Тереньков, Нелля Годіна, Любов Кашуба, валентина Біленко, Володимир та Юрій Григор'єви і багато інших. Цілком природно, що нам, металургам, цікаво було дізнатися, як працюють наші зарубіжні колеги. Особливе враження справив на нас колектив третього мартенівського цеху Тржинецького металургійного комбінату. Із чехословацькими сталеплавильниками одразу зав'язалася добра, щира розмова. Вони розповідали нам про свої трудові здобутки, цікавилися нашими. Ми охоче відповідали на їхні запитання. Навіть без перекладачів ми добре розуміли один одного, оскільки багато спільного об'єднувало нас.
О.Матвєєв: - Така ж обстановка дружби і взаєморозуміння панували в залах, де ми давали концерти. Доброзичливі чехословацькі глядачі влаштували нам овації, подовгу не відпускали зі сцени. Перед металургами Тржинця ми виступали двічі. Один із концертів був присвячений бригадам соціалістичної праці. Особливим успіхом користувалися хореографічна картинка "Ми з України", тематична композиція "Металурги", танці "Івушка", "Женихи", "Молдавська сюїта" і, звичайно, традиційний український гопак. Добре приймали зарубіжні глядачі і дніпродзержинських співачок Н.Бабійчук та О.Подлепич. У знак глибокої поваги, визнання нашого мистецтва нам вручили живі гвоздики, пам'ятні сувеніри.
Ми, в свою чергу, подарували тржинецьким металургам макети пам'ятників "Прометей" і "Металурги". У Пріскопі наша делегація поклала квіти до підніжжя пам'ятника на честь словацького народного повстання.
Л.Дерець: - Велике враження справив на нас металургійний комбінат в Остраві. Нещодавно тут став до ладу один із найпотужніших цехів підприємства - листопрокатний стан.
У Слезані відвідали текстильну фабрику імені Радянсько-чехословацької дружби. Приємно було дізнатися, що в спорудженні цього підприємства брали участь радянські спеціалісти, що фабрика оснащена нашим вітчизняним обладнанням.
Працівникам цих підприємств ми також показали велику концертну програму.
Цікава деталь. Де ми не виступали б, нас завжди просили розповісти, як нам вдається поєднати працю і відпочинок, які умови для занять художньою самодіяльністю, які у нас палаци культури, де черпаємо теми для танців і т.п.
О.Матвєєв: - Подібні запитання мені ставили навіть керівники професіональних колективів у Празі. Їх захоплювала, передусім, висока техніка і виконавська культура наших аматорів.
До речі, в Празі ми завершували своє зарубіжне турне. Нас запросили взяти участь у концерті, присвяченому закінченню місячника радянсько-чехословацької дружби. У великому Палаці спорту ми виконували "Молдавську сюїту", ордельянський танок і гопак. О.Подлепич проспівала пісні "Степом, степом" і "Моя біла хата".
Після того, як ми виконали гопак, на сцену вийшли учасники концерту, і ми разом станцювали танок дружби - чеську польку.
Поїздка до Чехословаччини - одна з яскравих сторінок творчої біографії колективу "Дніпра".
Кореспондент: - Які тепер ваші плани на майбутнє?
О.Матвєєв: - Зараз ми готуємо велику тематичну програму, яку присвятимо 30-річчю Перемоги над фашистською Німеччиною. Сподіваємося, що своїм мистецтвом ансамбль "Дніпро" принесе глядачам чимало приємних годин.
(Інтерв'ю провів В.Луценко).
"Дзержинець" 05.01.1975.
Не розщедрилася нинішня зима на сніг, проте не зіпсувало це новорічного настрою. По-святковому вбралися вулиці, в квартирах засяли ялинки. Звабливо кличуть лісові красуні на торжество в клуби, палаци, на площі міста. Радіють люди. Але, певно, ніхто в ці дні не зрівняється у веселощах з гамірною малечею.
У Палаці культури металургів біля входу гостей ласкаво зустрічають Дід-Мороз (сталевар мартенівського цеху № 3 В.Юдін) і Снігуронька (учениця школи № 30 Л.Крюк). Звучить улюблена мелодія дітлахів. "Сонячне коло", яку виконують учасники дитячого духового оркестру. Веселкою барв спалахують гірлянди, що прикрасила зал. Одразу потрапляєш немов у чарівний світ казок. Яких тут тільки звірят немає, і до чого вони всі кумедні! Хоча б оцей ведмедик з гармошкою, або зайчатко з гітарою чи поросятко з барабаном. А яка лукава посмішка у скрипачки Лисички-сестрички!
У захопленні зупиняються малюки біля живого куточка, де поважно походжає лисиця, вихваляючись своїм розпушеним хвостом. Поруч нахмурився гірський орел. Певно, цареві птиць не зовсім зручно опинитися в клітці. А от білочці, мабуть, приємно демонструвати свої здібності у верткому колі.
Але найбільше приваблює дітвору ялинка. Нарядна, розкішна, вона виблискує розмаїттям вогнів, опромінюючи радістю обличчя малюків. Збуджені, веселі, вони стають у коло. Культмасовики О.Клещевникова і В.Ківа керують їх іграми. Дзвінкоголоссям малят наповняється фойє:
- Гори, гори, ялинко!
Традиційний танець виконує Дід-Мороз. Йому дружно аплодують, підбадьорюють, а потім усі разом зливаються в іскрометній польці.
Біля ялинки з'являються учасники циркового колективу. Вони показують вправи на велосипедах.
Кожному малюкові хочеться сподобатися Діду-Морозу і Снігуроньці. Тому з таким завзяттям виконують вони пісні, танці, вірші.
Тричі лунає дзвоник. Дід-Мороз запрошує присутніх до залу на спектакль учасників дитячого сектора Палацу культури металургів "Сказання про Червону Зірочку". Затамувавши подих, стежать глядачі за двобоєв хлопчиків і дівчаток, які борються з підступними лісовими чаклунами, носіями зла, за торжество правди і справедливості. Скільки обурення викликають у дітей вчинки Ідолища, Лісовика, Володарки Пітьми, Голодухи! Скільки співчуття - Охоронниці Червоної Зорі, Прохорові-Богатиреві, Митькові-Літописцеві. Виконують це ролі учнів шкіл Олександр Нестеров, олександр Ткаченко, Людмила Бойченко, Олена Пигорєва, Наталя Шепель, Сергій Барановський, Сергій Соболєв. Поставила спектакль молодий режисер Т.Клименко.
Сподобалися дітям і танці у виконанні студійців класичного танцю Палацу (керівник С.Кузнєцова), і виступ дитячого танцювального колективу (керівник С.Федоров). Задоволено приймали в залі й героїв улюбленого мультиплікаційного фільму "Ну, зачекай!" - Вовка та Зайця, яких грали Сергій Боговський (школа № 9) і Нелля Банкова (школа № 30).
Закінчився спектакль веселим карнавалом. А потім ще довго тривають ігри, веселі хороводи біля красуні-ялинки.
Добре подбали про відпочинок дітей партійна та профспілкова організацій заводу імені Дзержинського, правління Палацу культури металургів.
В.Луценко
"Дзержинець" 05.01.1974.
Розширенням сфери послуг дніпродзержинцям розпочав новий рік колектив комбінату побутового обслуговування населення. Вперше в нашому місті він приступив до виробництва килимів.
- Виготовляти килими, а також різні сувеніри ми доручили працівникам Будинку побуту, що в соцмістечку, - розповів директор комбінату побутового обслуговування населення В.М.Куцевол. - Ткацькі верстати виготовили самі, навчили людей працювати на них. На виготовленні килимів зайняті поки що десять спеціалістів, однак незабаром їх кількість зросте вдвоє. Килими виготовляємо на замовлення населення.
Новий цех по виготовленню килимів відвідали перші замовники.
А.Петренко.
"Дзержинець" 05.01.1974.
Минулого року в багатьох квартирах дніпродзержинців уперше залунали телефонні сигнали. Особливо багато новосіль справив телефон у південно-західному районі міста, де введено в експлуатацію другу чергу АТС-2. У цьому районі телефони встановлені на квартирах семи тисяч дніпродзержинців.
У недалекому майбутньому телефонна мережа розшириться. Недавно державна комісія прийняла споруджене будівельниками в соцмісті нове приміщення автоматичної телефонної станції № 7, розрахованої на 10 тисяч номерів. Перша її черга - на 5 тисяч - стане до ладу в другому півріччі 1975 року. На новій АТС розпочався монтаж устаткування. На таку ж кількість абонентів розрахована й нова АТС-4, проектування якої триває. До 10 тисяч номерів розшириться і АТС-2 в південно-західному районі міста.
З.Лопатін, начальник цеху міської телефонної мережі.
"Дзержинець" 05.01.1974.
Шановна редакція! Футбольний сезон 1965 року закінчився. Болільники цікавляться, що роблять дніпровці, які перспективи команди на 1966 рік.
С.Дуденко, житель проспекту Леніна.
Ми попросили в.о. старшого тренера "Дніпровця" В.Г.Багдасарова відповісти на ряд запитань.
- Перше запитання до вас, т.Багдасаров, буде традиційним: як ви розцінюєте виступ "Дніпровця" в сезоні 1965 року?
- У виступі команди спостерігався певний прогрес. У 1964 році наша команда зайняла 37-е місце в республіці, а торік ми посіли 25-е місце в Україні і 11-е в зоні. Ніби успіх. Насправді ж просунулися вперед ми не набагато і все ще відстаємо від провідних колективів класу "Б" України.
- В чому причина того, що "Дніпровець" не радує своїх прихильників?
- Перш за все в гравцях. Торік за порушення спортивного режиму з "Дніпровця" були відчислені Русаков і Стахєєв; за низькі спортивно-технічні показники - Савін. Ось чому в першому колі змагань "Дніпровець" набрав всього 10 очок. В другому ми мали 17 очок. Найслабшою у нас виявилася лінія нападу. Співвідношення забитих і пропущених м'ячів у команді становить 16:20. Наші захисники і воротарі пропустили в свої ворота менше м'ячів, ніж переможець зони - армійці Києва. А от нападники дуже підвели. Коли в колектив прийшли Безбожний, Бузовський, Литовченко, справи дещо поліпшились, але не настільки, щоб зовсім виправити становище.
- Що нового чекає любителів футбола в сезоні цього року?
- Болільники, напевне, помітили, що в кінці 1965 року ми взяли рішучий курс на місцеву молодь. В останніх іграх першості, а також у змаганнях за кубок імені П.Р.Поповича, добре зарекомендували себе Боговик, Кучма, Чередник та інші. Ми раді, що наш курс на омолодження співпав з постановою Союзу спортивних товариств і організацій та Федерації футбола республіки. За цим рішенням у новому сезоні в колективах класу "Б" мають право виступати тільки 5 футболістів віком старше 23 років. Тому ми змушені були відчислити Шиляєва, Непочатих, Курчанінова, Авельцева, Криуненка, Олійника та інших. З ветеранів залишились Бублейник, Білий, Купрієнко, Віктор Литовченко, до яких приєднався Орлов, що повернувся в колектив з Радянської Армії.
- Як вирішуватиметься заміна ветеранів, що вибули?
- Наша надія - молодь! Юнаки "Дніпровця" в минулому сезоні непогано зарекомендували себе на всесоюзній арені. Більшість з них у 1966 році виступатиме за основний склад "Дніпровця". Це Боговик, Шмонов, Грейсман, Кучма, Чередник, Гарькавий, Щепанський, Ворона та інші. Зараз у колективі 16 гравців. З 4 січня ми приступили до регулярних тренувань.
- Кілька слів про наступні тактичні плани команди?
- Як і раніше, застосовуватимемо системи 4:2:4 або 4:3:3. Для атаки більш підходить перша, а проти грізного суперника ми відтягуємо у півзахист когось з нападників.
Новий футбольний сезон не за горами. Багато команд уже приступили до тренувань. Залишається побажати успіху "Дніпровцю". Думається, що курс на місцеву молодь - найбільш виправданий.
В.Базарянінов.
"Дзержинець" 05.01.1966.
Бронзовый призер чемпионата Европы, серебряный призер всемирной Универсиады по спортивной гимнастике наш земляк Макисм Семянкив нуждается в помощи. Для того, чтобы сделать в клинике Израиля операцию на правом лучезапястном суставе 23-летнему спортсмену необходимы 12 тысяч долларов. Такой суммы парень не имеет. Просьба к меценатам, к неравнодушным людям, давайте поможем гордости днепродзержинского спорта. Кто сколько сможет, пожалуйста, перечисляйте на номер счета в Приватбанке 5168757288391222, получатель Семянкив Максим Александрович. Номер телефона Максима 0982963434.
Посеянный под четвертым номером на теннисном турнире в городе Ченнай (Индия) воспитанник днепродзержинского СК "Прометей" Илья Марченко не смог преодолеть квалификационный рубеж. Сегодня в его финальной части он уступил индийскому спортсмену Виджаю Синдару Прашантху 6:2, 6:7(7), 5:7. Во встрече, длившейся два часа сорок минут, наш земляк сделал двенадцать эйсов и пять двойных ошибок. За это же время он сумел реализовать только пять брейкпойнтов из девятнадцати. Ведя в счете 5:2 в решающей партии, Илья так и не смог реализовать свое преимущество.
ШТРИХ
Турнир в Ченнай стал для третьей ракетки Украины Ильи Марченко первым под руководством нового тренера, словацкого специалиста Тибора Тота. Кстати, украинский теннисист объявил об этом ровно месяц назад - 4 декабря.
В.Куленко