Видно в крови у грузинских мальчишек любовь к силовым видам спорта и единоборствам. Не минула сия чаша и нашего героя Геннадия Джумберовича Басиладзе, ныне работника кафе "Старый город" в городе Марганец.
"Я рос в живописном и уютном черноморском курортном городке Новый Афон, что в Абхазии, - вспоминает Геннадий Джумберович. - С детства мечтал стать хорошим спортсменом. Нравились боксеры Валерий Попенченко, Руфат Рискиев, актер Гойко Митич. Я им старался подражать. Занимался сразу несколькими видами спорта. До 16 лет уже имел первые взрослые разряды по плаванию и дзюдо. Свою первую победу одержал на заводских соревнованиях по борьбе дзюдо, когда проходил как "пэтэушник" практику на заводе, где выпускали автомобили "Колхида". Я очень восхищался своим первым тренером по дзюдо М.Авалиании, который не только нас мальчишек тренировал, но и сам активно выступал на разных соревнованиях. Авалиани выработал у меня жилку настойчивости, смелости, а главное твердости характера. Я в детстве был пугливый. Но это состояние ушло, после одного случая. Как-то в шестом классе я пересилил себя и дал отпор парню, которого очень боялся, даже от одного его голоса дрожал. После этого случая я понял, что тоже что-то могу. Потом стал заниматься боксом у двоюродного брата Рамаза Басиладзе".
В 1989 году начиналась война между Грузией и Абхазией. В то время Г.Басиладзе жил в Абхазии, а двое его братьев, сестра и мама (папа умер в 1978 г. - прим. автора) - в Грузии. "Я не мог идти воевать против них, - с горечью в интонации говорит Геннадий Джумберович. - Ведь мама по национальности абхазка, а папа грузин. И чтобы не стать жертвой межнациональных распрей я уехал в Украину, где у меня уже были друзья. В то время в СССР только появились частные предприниматели и я приезжал в Никополь, где в обмен на мандарины брал карбид. Потом довелось ездить туда сюда. В Марганце окончательно "заземлился" только в 2008 году, когда нашел свою вторую половинку. Здесь я стал работать начальником охранной фирмы "Альфа", тренрировал детей боксу. Сейчас вместе с сыном работаем в охране кафе "Старый город".
Имея довольно солидный опыт тренерской работы, Геннадий Басиладзе воспитал немало спортсменов, покорявших самые высокие вершины в боксе и кикбоксинге. Его воспитанники дважды становились обладателями кубка Грузии. "Одним из моих подопечных является всемирноизвестный ныне боксер Автандил "Торнадо" Хурцидзе, - говорит тренер Басиладзе. - Конечно не могу сказать, что я воспитал его лично от и до. Но свою руку приложил к тому, чтобы Автандил стал чемпионом мира и выступал в промоутерской компании Кличко. Я, как президент федерации бокса Грузии, помогал Муртазу Бебия, тренеру Хурцидзе, продвигать парня. В Грузии говорили, что из Хурцидзе не выйдет хороший боксер. Но я увидел в нем талант и говорил, чтобы он не бросла заниматься, общал помочь чем могу. Я даже меньше уделял внимания тренировкам сына, чем Автандилу. В 2001 г. в Греции Хурцидзе стал серебряным призером чемпионата мира среди юниоров по кикбоксингу в весовой категории 72 кг".
В 2003 году, когда в Грузии прошла "революция роз", в охране у будущего президента страны Михаила Саакашвили были отец и сын Басиладзе. "Я в то время работал заместителем президента федерации кикбоксинга Грузии Сосо Долидзе, - рассказывает Геннадий Басиладзе. - Когда создавалась президентская партия "Национальное движение" полковник Сосо Долидзе был у Саакашвили начальником контрразведки. Естественно, меня, как своего помощника, Сосо рекомендовал будущему президенту. Когда приезжал Саакашвили, в мою обязанность входило обеспечение его охраны. У меня в подчинении была штурмовая бригада из 11 человек. Мы шли впереди, а сзади личная охрана президента. И "Бачо" (псевдоним Джумбера Басиладзе. - прим. автора) там тоже был. В Тбилиси, по сравнению с Майданом, тогда более гуманно обошлось. Были правда маленькие, но мирные стычки с милицией, ГАИ. А через некоторое время, когда нам сообщили, что уже не нуждаются в охране, так как у них есть квалифицированные люди, прошедшие тренировочные лагеря в Америке, я обиделся и уехал в Украину".
В Марганце укоренился и Джумбер Басиладзе. "Моему сыну пять лет, и он уже тоже тянеться к боксу, - улыбаясь говорит 29-летний "Бачо". - Видно это все на генном уровне. Я ведь тоже с такого же возраста бредил Майком Тайсоном. Отец со мной стал серьезно заниматься тайским боксом. Я был чемпионом Грузии, трижды становился победителем кубка Евразии, являюся обладателем кубка мира. Мои воспитанники тоже становились чемпионами Грузии и Евразии".
ДОСЬЕ
Геннадий Джумберович Басиладзе, тренер по боксу, кикбоксингу.
Родился - 15 сентября 1959 г. в городе Кутаиси (Грузинская ССР).
Заслуженный тренер Грузии по кикбоксингу (2002).
Жена - Виктория Владимировна (Черная), учитель истории в СШ № 11.
Сын - Джумбер.
В.Куленко
Великою популярністю в учнів середнього професіно-технічного училища № 22 користується важка атлетика. Шкода тільки, що прихильникам цього виду спорту не було місця для постійних тренувань. Тепер цей недолік виправлено. Ентузіастами доброї справи - обладнати зал своїми силами - стали керівник фізичного виховання, майстер спорту Олексій Павлович Бурма, викладачі фізвиховання, самі учні. Багато довелось попрацювати, щоб з колишнього підвального приміщення створити хороший спортивний зал. Є гімнастичні стінки, важкі снаряди, помости, тренажери.
Із задоволенням тренуються тепер важкоатлети у своєму залі. Слід сподіватися, що і перемоги прийдуть, адже важкоатлети училища вже неодноразово виборювали призові місця, виступаючи в першості обласної і республіканської рад товариства "Трудові резерви".
На знімках: важкоатлети профтехучилища № 22 на тренуванні у спортивному залі, спорудженому своїми руками.
Фото В.Ніколича.
"Дзержинець" 11.02.1986.
В технічному училищі № 8 вчаться професіям металургів молоді казахи. Особливо хороших успіхів у навчанні добивається Нурсултан Назарбаєв, який оволодіває спеціальністю горнового. Він завжди допомогає своїм товаришам.
На знімку (зліва направо): Н.Назарбаєв пояснює на макеті співучням А.Солбекову та К.Саракенову будову доменної печі.
Фото М.Назаренка.
"Дзержинець" 11.02.1960.
Це був незвичайний вечір. У клубі робітничого селища Романково нещодавно зустрілись колишні учні школи № 26 з своїми вчителями. Палкі були промови юнаків і дівчат, які, закінчивши 10-й клас, пішли далі вчитись у середні і вищі навчальні заклади. Кожне їх слово було пройняте почуттям безмежної гордості: за свою соціалістичну Батьківщину, більшовицьку партію, кращого друга радянської молоді великого Сталіна. Діти робітників, службовців, колгоспників говорили про величезні права, надані їм Сталінською Конституцією, запевняли, що вони будуть достойними будівниками комуністичного суспільства.
Багато випускників школи № 26 вчаться у великих містах країни, а зараз приїхали на канікули у рідне селище.
Леонід Бєляєв нині студент Дніпропетровського держуніверситету, Генріх Кузнєцов - вчиться у Дніпропетровському інженерно-будівельному інституті, Валентина Лисенко - студентка Дніпропетровського медичного інституту, Олена Булавінець - випускниця Запорізького педагогічного інституту, Надія Лижник - студентка Станіславського педагогічного інституту, Борис Бурячок - курсант військового училища, Марія Журавель - студентка Дніпропетровського транспортного інституту.
Всі вони - гордість вчительського колективу середньої школи № 26, свідоцтво світлого і радісного шляху, по якому йде щаслива радянська молодь. Під час цієї зустрічі випускниці десятого класу школи № 26 Лідії Шаповал було вручено срібну медаль за відмінні показники в навчанні.
В.Тараненко, вчитель.
"Дзержинець" 11.02.1951.
За успішну роботу по підготовці кадрів колективу ремісничого училища № 1 на базі заводу ім.Дзержинського неодноразово присуджувалась першість у Всесоюзному соціалістичному змаганні.
По підсумкам змагання училищ і шкіл Міністерства трудових резервів СРСР за успішну роботу в четвертому кварталі 1950 року училищу присуджено друге місце.
"Дзержинець" 11.02.1951.
Як тільки стало відомо про цінний почин інженера-новатора Ф.Ковальова, в нашій артілі було скликано розширену виробничу нараду. Ми утворили технічну раду, до складу якої увійшли інженерно-технічні працівники і кращі стахановці.
Технічна рада провела ряд хронометражів роботи робітників провідних професій. Було встановлено, що формувальниця Кушнарьова спершу відрізає галку від маси глини, потім катає валюшку, після чого заповнює форму. На всі операції витрачала 10 секунд.
Технічна рада, вивчивши операції ряду інших формувальниць, прийшла до висновку, що процес формування можна скоротити наполовину.
Опрацювавши нові процеси формування, ми провели стахановські школи. В результаті продуктивність праці у формувальному відділенні зросла на 14 процентів.
Велика робота по запровадженню метода Ф.Ковальова була проведена в черепичному цеху. Хронометражем встановлено, що формувальниця Марфа Моспан на набивку станка шихтою витрачає 68-70 секунд. Надія Луценко - 60-65 секунд, Валентина Карпенко - 50-55 секунд.
Відібравши кращі прийоми праці, узагальнивши їх, технічна рада організувала стахановські школи по передачі узагальнених методів роботи. В результаті продуктивність черепичного цеху зросла на 12 процентів.
Раніше ми використовували річковий пісок для виготовлення черепиці у суміші з великою кількістю цементу. Проводячи експерименти, ми встановили, що застосування крупнозернистого піску з П'ятихатського району дозволяє економити цемент Перейшовши на цей пісок, ми щомісяця економимо стільки цементу, що його вистачає на добу роботи.
Застосування методу Ф.Ковальова дало можливість колективу нашої артілі достроково вивершити план. Зараз, вступивши в новий рцк, ми продовжуємо вишукувати нові резерви дальшого нарощування продуктивності праці, щоб з честю виконати нові, підвищені завдання.
І.Шутєєв, заступник голови правління артілі "Червоний цегель".
"Дзержинець" 11.02.1951.
С победы начал свои выступления на турнире серии АТР в итальянском Бергамо воспитанник днепродзержинской школы тенниса Илья Марченко. Наш земляк в паре с россиянином Константином Кравчуком 10 февраля разобрались с лидерами посева австралийско-канадской парой Рамиз Джунейд/Адиль Шамасдин. В матче, длившемся 1 час 25 минут они выиграли со счетом 6:3, 5:7, 7:10.
ДОСЬЕ
Кравчук Константин.
Страна - Россия.
Рост - 190 см.
Вес - 80 кг.
Правша.
Дата рождения - 23.02.1985.
Текущий рейтинг - 204 место.
Наивысший рейтинг в карьере - 126 место (29.11.2010)
АНЕКДОТ В ТЕМУ
- Доктор, а когда я поправлюсь, я смогу играть в теннис?
- Обязательно сможете.
- Вы волшебник доктор! До операции я не мог.
В.Куленко
6-8 февраля в Новомосковске прошел чемпионат области по мини-футболу среди игроков 2004 г.р. Как сообщил тренер Николай Голик, его команда "Прометей" стала победителем соревнований. А малыши "Стали" среди пятнадцати команд стали пятыми. "В чемпионате было три подгруппы, - рассказывает Н.Голик. - Победители в финальной пульке по кругу разыграли первое место. В результате "Прометей" выиграл все матчи и стал чемпионом".
В.Куленко
