Стовпи сірої землі від вибухів снарядів виростають перед червоними кінотниками.
Микола Руднєв ледь похитнувся в сідлі. У вихорі бою цього ніхто не помітив. Проте вірний товариш, червоногвардієць Естрін хотів підтримати пораненого Миколу. Але той відвів руку.
- Передайте Ворошилову, що наказ виконано. Прорив... ліквідовано...
І блідими губами ледь чутно додав:
- Йосипе, знайди сина... І потурбуйся про його долю...
Відцвіли блискавицями ночі громадянської війни. З вулиці Уманського, 34, що в Києві на Чокалівському масиві, в дитячі будинки країни розходилися листи. І в кожному з них - питання: чи нема серед вихованців Костянтина Руднєва? і підпис - Йосип Естрін.
А доля Костика була не по-дитячому гіркою.
Матір він майже не пам'ятав. Єдине, про що, згадуючи, розповідав товаришам по дитбудинку, це - жовтий портфель білого генерала, з якого мати пошила йому чоботи. В той час усі йшли на фронт. Пішла й вона, віддавши сина в надійні руки другої матері - Марії Іллінічни Ульянової, яка в той час завідувала дитячою трудовою колонією при Реввійськраді 12-ї армії. Жовті чоботи були останнім подарунком Костикової матері. Вона загинула від білогвардійської кулі...
І ось він стоїть і говорить: - Йосип Естрін знайшов мене.
У Києві Костянтин Руднєв закінчив сім класів і школу ФЗН, трудився на заводі "Київська кузня". По путівці комсомолу працював токарем у Каневській МТС, а потім на заводі імені Дзержинського в Дніпродзержинську.
З 1935 по 1941 рік він - токар кіровоградського заводу "Червона зірка".
Коли фашисти підійшли до моста, членові цехового комітету комсомолу Костянтину Руднєву було доручено висадити в повітря завод, щоб його устаткування не потрапило до рук загарбників. Завдання було виконано, але виїхати з окупованої території не пощастило. Проте молодий патріот і його товариші обрали вірний шлях, який привів їх до партизанського загону. Народні месники, що залишились живими, пам'ятають, як безстрашний син Микола Руднєв виконував будь-які завдання командування.
Після визволення міста Руднєв пішов у діючу армію. Поранений і контужений, повернувся він у Кіровоград. Працював на відбудові міської електростанції, а потім знову на заводі "Червона зірка".
Нині він - майстер токарного цеху і студент Кіровоградського технікуму сільськогосподарського машинобудування. Його дипломна робота - конструювання вертикально-фрезерного верстата з програмним управлінням - обіцяє принести велику користь заводові.
Все це розповів Костянтин Миколайович Руднєв комсомольським активістам Харкова, які одного разу зібралися в обкомі ЛКСМУ.
Після невимушеної бесіди посипались запитання. Виявляється у безсмертного героя громадянської війни Микола Руднєва є онуки. Правда, названі. Коли рідний син Костянтина Миколайовича і Онисії Семенівни помер, вони взяли на виховання двох хлопчиків з дитячого будинку. Зараз діти уже вийшли на самостійний життєвий шлях.
Вечірній Харків. Тисячі вогнів освітлюють одну з площ, що носить ім'я Руднєва. Тихо, наче яблуневий цвіт, падає сніг. Стоїть Костянтин Руднєв перед пам'ятником батькові - Миколі Руднєву, створеному руками скульптора Віктора Воловика. В цьому пам'ятнику - вічна молодість.
Г.Бочаров, С.Шумицький.
"Дзержинець" 13.02.1960.
Кілька днів в Ужгороді проходили змагання з легкої атлетики на першість республіки. В складі команди Дніпропетровської області в цих змаганнях брали участь дніпродзержинські легкоатлети Колесников, Коліуш і Полторак.
Незважаючи на складні метеорологічні умови - змагання провадились на відкритому повітрі - дніпродзержинський легкоатлет Володимир Колесников вийшов переможцем у стрибках з жердиною, показавши результат 3 метри 90 см, що відповідає вимогам першого спортивного розряду.
Тов. Колесников нагороджений дипломом першого ступеня і цінним подарунком.
"Дзержинець" 13.02.1956.
У вільний від занять час учень 10 класу школи № 17 Боря Корінець займається цікавою і корисною справою. Ось уже п'ятий рік він розводить кролів. За допомогою батьків Борис обладнав для тварин затишне приміщення.
Подивитися кролів приходить багато товаришів. Боря з задоволенням розповідає їм. У нього є кілька порід кролів.
Друзі Бориса - Володимир Посилаєв, Адік Рябовол, Юра Мізевич та інші теж вирішили зайнятися розведенням кролів.
Юний кролівник здав на заготівельний пункт десятки пухнастих кролячих шкірок і велику кількість м'яса.
Юлія Солод, учениця школи № 17.
"Дзержинець" 13.02.1956.
В Днепродзержинской библиотеке им. Т.Шевченко 12 февраля состоялось заседание краеведческого клуба "Днепродзержинск-Каменское". Своими находками о судьбе украинского поэта, драматурга и баснописца Алексея Ильича Сеника (12.08.1909-28.05.1968), более известного под псевдонимом Алексей Запорожский, поделилась Людмила Сергеевна Глок.
Судьба учителя школы № 21 Алексея Сеника сложилась так, что он почти неизвестен у себя на родине. Родился Алексей Ильич в селе Миролюбовка Запорожской области. Учился в сельскохозяйственной школе, в Запорожском пединституте. Там же начал писать стихи и прозу. В 1934 году свет увидела первая книга Сеника "Бои в долине". А в следующем году он был арестован якобы за участие в контрреволюционном мятеже и отправлен на три года в Сибирь. Через 20 лет Постановлением Президиума Верховного Суда УССР приговор О.Сенику был отменен. Вернувшись из лагеря, Алексей долго искал работу. Но его нигде не принимали. К счастью его земляк Григорий Мартыненко, который в то время занимал ответственную должность, помог ему устроиться учителем в Запорожье. А со временем даже в отделе народного образования. Алексей продолжал заниматься литературным трудом. Во время оккупации гитлеровцамии Запорожья Алексей Сеник творчество не оставил. Тогда же он написал пьесу "Марко Отава", и узнав, что в Днепродзержинске работает театр, решил попытать счастья. И оно ему улыбнулось. Директор театра Федор Гладков в декабре 1942 г. поставил драму в пяти действиях под названием "Марко Отава". Главную роль Марка Отавы выполнял актер Леонид Семенов. Пьеса показывала жизнь украинского села периода 1931-1933 годов. Но поскольку пьеса была националистической, немцы ее после третьего представления запретили. Впоследствии понимая, что советская власть не простит ему создание пьесы, где речь шла о голодоморе в Украине, Алексей эвакуировался на Запад. После тягостных скитаний он оказался в лагере для перемещенных лиц немецкого города Аугсбург. Там он познакомился "в очереди за миской супа" с Надеждой Коваль. В последствии они поженились и переехали в Бразилию, где в сложных условиях прожили 12 лет. В этой южноамериканской стране Сеник приобрел славу баснеписца, выпустив сборник "Новые басни". В 1961 г. семья перебирается в США, где Алексей прожил до самой смерти. Умер он 28 мая 1968 года от рака.
Резюмируя свой рассказ о А.Сенике, Л.Глок сказала: "Мне хотелось напомнить, что Алексей Сеник у нас был. Что это очень интересный украинский баснеписец, очень талантиливый автор. И мне как филологу обидно, что он несправедливо забытый".
В.Куленко
12 февраля в СШ № 40 прошел турнир по шашкам-64 среди детей до 13 лет. Как сообщила тренер Алена Губарева, соревнования были организованы шашечной федерацией города совместно с Центром "Спорт для всех". "22 участника были разделены на две возрастные группы, до 10 и до 13 лет, - рассказывает Алена Губарева. - Соревнования проводились по швейцарской системе в семь туров. Если рёбёнок, выступавший в первой возрастной категории проходил дальше, то он награждался грамотой и призом. Всем призерам городской Центр "Спорт для всех" вручал сладости".
Надо отметить, что самыми юными участниками турнира были Илья Балабан и Ева Бабий, воспитаннки тренера Алены Губаревой. Оба 2008 года рождения. Иллюша учится в первом классе СШ № 40, а Ева пойдет в школу только в этом году.
ПРИЗЕРЫ
ДО 10 ЛЕТ
ДЕВОЧКИ
1 - Панченко Екатерина (лицей НИТ, тр. А.Губарева)
2 - Бабий Ева (тр. А.Губарева)
МАЛЬЧИКИ
1 - Козин Максим (СШ № 40, тр. А.Губарева)
2 - Зебзеев Артём (СШ № 40, тр. И.Губарев)
3 - Савинский Добрыня ("Ор Авнер", тр. Д.Савинский)
ДО 13 ЛЕТ
ДЕВОЧКИ
1 - Губарева Анастасия (лицей НИТ, тр. А.Губарев)
2 - Купатенко София (лицей НИТ, тр. Д.Савинский)
3 - Панченко Екатерина (лицей НИТ, тр. А.Губарева)
МАЛЬЧИКИ
1 - Шнейдер Александр (СШ № 40, тр. И.Губарев)
2 - Козин Максим (СШ № 40, тр. А.Губарева)
3 - Агарков Даниил (лицей НИТ, тр. В.Шкура)
В.Куленко
На фото играют Анастасия Губарева и Максим Козин
Сегодня, 12 февраля, воспитанник Днепродзержинского СК "Прометей" Илья Марченко одержал победу во втором раунде одиночного разряда на челленджере в итальянском Бергамо. На пути в четвертьфинал наш земляк, посеянный под пятым номером, преодолел сопротивление француза Акселя Мишона. Почти двухчасовый матч (а если точнее - 1 час 55 минут), завершился со счетом 6:2, 4:6, 6:2. За это время Илья провел 10 эйсов и сделал четыре двойные ошибки. Его оппонент совершил таких действий ровно в два раза меньше.
Следующим соперником Ильи Марченка стал теннисист из Германии Даниэль Брандс. Соперники ранее встречались дважды, и оба раза на кортах с хардовым покрытием. Счет игр 1:1. Во втором раунде квалификации U.S.Open 27.08.2009 г. сильнее оказался И.Марченко - 3:6, 7:5, 6:4. А уже 27.09.2010 г. в первом раунде турнира в Бангкоке (хард) победу одержал немецкий теннисист 6:3, 6:4.
ДОСЬЕ
Даниэль Брандс.
Страна - Германия.
Рост - 195 см.
Вес - 92 кг.
Правша
Дата рождения - 17.07.1987.
Текущий рейтинг - 421 место.
Наивысший рейтинг в карьере - 51 место (26.08.2013).
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ, ЧТО...
* В истории тенниса есть уникальная личность - американка Рене Ричардс. Она - единственная в истории спорта, кто смог принять участие в официальных соревнованиях сначала в мужском разряде, а после операции по смене пола - в женском.
* Самой молодой среди теннисисток олимпийской чемпионкой оказалась американка Дженнифер Каприати, которой было небольше 16 лет, когда она победила на Играх 1992 года в Барселоне в одиночном разряде.
* Анна Курникова за свою спортивную карьеру не выиграла ни одного взрослого профессионального турнира в одиночном разряде. Игроки в покер назвали в её честь комбинацию из туза и короля (АК), так как она красиво выглядит, но редко выигрывает.
В.Куленко
Біля дитячого комбінату № 73 "Маля" будівельники залишили майданчик. Очевидно, для того, щоб там посадити дерева щоб приємно було жильцям будинку № 22 по вул. Димитрова і малюкам.
Але діти побачили не не зелені дерева, а різнокольорові... гаражі. Нині їх тут уже більше 20. Замість кисню, який виділяють дерева, малюки вдихають запахи бензину та вихлопні газів. А місце, відведене для колективних гаражів, звідси знаходиться звідси за якихось 700 метрів.
М.Косяченко, робітник заводу імені Дзержинського.
"Дзержинець"
12.02.1971.
Жителі селища Карнаухівка звернулися у міськвиконком та Баглійський райвиконком з проханням спорудити продовольчий магазин. Згодом в селище завезли будівельні матеріали, а жителі першого кварталу тт. Білий, Панін, Ковбаса, Катан, Черніков, Штефан, Власенко, Кононенко та багато інших спорудили магазин. Зараз тут у продажу є все необхідне.
А.Левченко, голова квартального комітету селища Карнаухівки.
"Дзержинець" 12.02.1966.
После победной игры в парном разряде на турнире серии АТР в итальянском городе Бергамо, днепродзержинец Илья Марченко выиграл и стартовый матч в одиночке. Наш земляк, посеянный под пятым номером, за 1 час 27 минут разобрался с Андреа Арнабольди (Италия) - 6:3, 7:5. Бывший "прометеевец" выполнил 7 эйсов и сделал две двойные ошибки. Игра достигла невероятного эмоционального накала. И свое преимущество Марченко одержал лишь со второго матч-бола. Чтобы попасть в четвертьфинал Илья Марченко должен пройти француза Акселя Мишона. С ним украинец встречался лишь однажды. 19 февраля 2014 года на турнире Нью-Дели (Индия) во втором раунде викторию праздновал Марченко - 3:6, 6:2, 6:4.
ДОСЬЕ
Аксель Мишон.
Страна - Франция.
Дата рождения - 16.12.1990.
Рост - 176 см.
Вес -74 кг.
Левша.
Текущий рейтинг - 203 место.
Наивысший рейтинг в карьере - 177 место (14.07.2014).
АНЕКДОТ В ТЕМУ
Минск. Выступает президент Лукашенко на сессии национального парламента:
– Уважаемые товарищи! Хочу сообщить вам о том, что Россия должна нам 2 миллиарда долларов.
Вопрос из зала:
– Позвольте узнать, за что?
– А что же вы думали, я с ними в теннис на фантики играю.
В.Куленко
