В Одессе 4-6 апреля прошел I международный фестиваль-конкурс "Музыкальные жемчужины". В фестивале, организованном всеукраинской общественной организацией "Союз музыкантов Украины" приняли участие более 400 участников. Кромпетентное жюри при выполнении музыкальных программ исполнителями оценивало их по нескольким критериям. В частности, особое внимание уделялось технике и чистоте интонации, артистизму. Всем этим требованиям отвечали выступления студенток третьего курса Днепродзержинского музыкального училища Анастасии Галайды и Натальи Пантюхиной (преподаватель Л.Градосельская), получивших соответственно дипломы I и II степени. За высокий профессионализм также была отмечена грамотой концертмейстер этого училища Л.Сафронова.
Текст: Виктор Куленко.
Источник: dndzmusic.in.ua
Ровно 25 лет назад 15 апреля 1990 года в Днепродзержинске семейная чета Сергей и Елена Соколы открыли школу бальных танцев, преобразованную в 1997 году в танцевальный спортивный клуб "Сокол". Четверть вековой юбилей праздновали не только многие жители города, а и ныне живущие в разных странах Европы, Азии и Америки его выпускники. Ведь за время существования клуба из уютного гнезда разлетелись более пяти тысяч "соколят". И на этом их "родители" останавливаться не намерены.
"По сегодняшним меркам танец нас захватил очень поздно, в 12 лет, - рассказывает Сергей Борисович Сокол. - Мы с Леной пришли во Дворец пионеров к Николаю Ильичу Дремину и танцевали у него в кружке бального танца "Элегия" 21 год. То есть наш танцевальный стаж очень большой, плюс педагогический стаж больше четверти века".
Для Сергея и Елены Сокола, увлечение юности становится делом их жизни. Трехкратные вице-чемпионы Днепропетровской области по европейской программе, победители и призеры многих областных и всеукраинских соревнований начали тренерскую работу в 1984 году. Сначала, как тренеры ансамбля "Элегия". А 15 апреля 1990 года они основали в Центре внешкольной работы и детского творчества школу бальных танцев, преобразованную в 1997 году в танцевальный спортивный клуб "Сокол". Четверть века пролетела как одно мгновение...
В празднично украшенном зале Центра внешкольной работы и детского творчества 15 апреля 2015 года царило оживление. На концерт "Perpetuum mobile" ("Вечное движение"), посвященный 25-летию танцевального клуба "Сокол" собрались представители разных поколений, и бальники первых выпусков и совсем зеленые новички. Вместе с участниками (а их в тот день на сцене выступало 90 человек) зрители скандировали "Соколы – это круто!". Действия на сцене и в зрительном зале органически вписывались в единую схему. Потому что они были единой большой семьей "СОКОЛ".
"Когда я наблюдаю за их тренировками, мне хочется выпрямить спину и встать рядом; когда я веду соревнования, меня переполняет гордость от того, что они команда тружеников (ежедневный кропотливый труд троих педагогов творит из массы непохожих ни на кого личностей); когда я вижу их танцующими, я испытываю восхищение, как мои коллеги и их воспитанники танцевально-спортивный клуб "Сокол" дарят людям радость", - поделилась мыслями ведущая концертной программы Галина Александровна Михненко.
Концерт получил имя "Perpetuum mobile" – вечное движение, по праву. Потому что это не только крылатая фраза из физики, это один из лозунгов тренеров. Ведь, по их мнению, мысль рождает движение. Юбилейный концерт был составлен из лучших конкурсных номеров. В ритмах танго, зажигательных ча-ча-ча, джайва, самбы и румбы танцевали клубные пары.
Никакой иной танец так точно не предает стремление к совершенному движению, как вальс. Свой первый вальс юные танцоры посвятили всем ученикам, а также их родителям, как стержню клуба.
А еще один этот прекрасный танец посвящался двум женщинам, оказавшим самое большое влияние на развитие клуба: Инессе Николаевне Олейниковой, пришедшей в клуб как мама спортсменки и ставшей впоследствии меценатом этого коллектива и Татьяне Михайловне Аникеевой, директору Центра, не побоявшейся взять молодых хореографов Сергея и Елену Сокол на работу и давшей им путевку в профессиональную педагогику. Кстати, оказывается, что еще в 1970-х годах танцуя в паре с Сережей Соколом Таня Аникеева стала победительницей областного конкурса пионервожатых.
Завершилось праздничное театрализованное действо звездопадом талантов, когда на сцене одновременно закружились танцоры-бальники увешанные обилием медалей, заработанных тяжким трудом и по праву принадлежащих каждому из них.
C недавних пор на тренерскую стезю перешел и сын Сергея и Елены, Сергей Сокол-младший. Воспитанники танцевально-спортивного клуба "Сокол" добивались значительных успехов на конкурсах различного уровня. Клубные пары становились победителями открытых чемпионатов Словакии, четвертьфиналистами международных соревнований в Нидерландах, Блекпульского фестиваля, "Imperial Championships", "International Championships", полуфиналистами соревнований "London open" и "All England Championships", финалистами польского турнира "Tropicana Cup". "Соколята" продолжают танцевальную карьеру в ведущих клубах Украины, Германии, США. Четыре спортсмена клуба стали кандидатами в мастера спорта. Наиболее значительных успехов добились: танцевальная пара Влад Дегтяревский/Елизавета Бурбыга, ставшие обладателями суперкубка Украины; Сергей Будянский/Виктория Ильченко – чемпионы Днепропетровской области и Украины; Давид Небиеридзе/Анастасия Пилипенко, являющиеся чемпионами Днепропетровской области, серебряными призерами чемпионата Украины, обладателями Суперкубка Украины, серебряными призерами Кубка мира среди студентов. А на смену старшим бальникам приходит новое поколение. Подающие надежды пятилетние Игорь Старовойтов и Даша Слипченко танцуют с сентября прошлого года. "Мы хотим стать лучшими", - в унисон сказали воспитанники Сергея Сокола-младшего.
Давид Небиеридзе, учащийся четвертого курса Национального горного университета и Анастасия Пилипенко, студентка второго курса Национального университета физического воспитания и спорта Украины, танцуют в паре уже четыре года. "14 лет назад я начал заниматься бальными танцами, - рассказывает Давид. - Поначалу не очень хотелось посещать занятия. Родители заставляли силой ходить, просто вытаскивали из дому. А теперь наоборот, меня из тренировочного зала не вытащишь. Я прикипел душой и телом к занятию спортивными бальными танцами. Очень трудно, но это стоит". Немного меньше занимается танцами Анастасия Пилипенко. "Начинала танцевать в другом клубе, но уже четыре года как перешла к Соколам и все это время танцую в паре с Давидом, - говорит его партнерша. - Здесь профессиональность тренеров очень высокая. Да и взаимоотношения тренер - дети очень важный фактор. Клуб "Сокол" стал нашей огромной семьей, где мы чувствуем себя как дома".
Руководители со своими воспитанниками - в постоянном творческом поиске, постоянно совершенствуются сами, живут в непрерывном ритме танца, думая о будущем своих учеников. Ведь каждый танцор - индивидуальность и каждый ребенок имеет свой характер и свой творческий путь. Их ученики мечтают взлетать все выше, уже успев понять, что для этого мало таланта, - нужна одержимость, эмоциональный подъем. Те, кто в движенье, видят свет. Главное — идти. Дорога не кончается, а цель — всегда обман зрения странника: он поднялся на вершину, но ему уже видится другая.
Текст: Виктор Куленко
http://vk.com/album84493189_214739561 фотоальбом
В командном чемпионате области по лёгкой атлетике среди юношей и девушек 1998/1999 г.р., который прошел 16 апреля в Днепропетровске, сборная Днепродзержинского колледжа физичческого воспитания выставила 17 спортсменов. И воспитанники тренера Сергея Гужвы завоевала четыре награды.
"В первом виде соревнований, прыжкам в длину у девушек, студентка первого курса ДКФВ Екатерина Малышко среди 18 соперниц заняла десятое место, - рассказывает С.Гужва. - В беге на 1500 метров выступали три моих воспитанницы. Второкурсница Юлия Кушка в абсолютном зачёте стала шестой. К сожалению, Валерия Устименко, по состоянию здоровья, сошла с дистанции. Восьмой в абсолютке была Лина Дорошенко. Но по своему возрасту он стала пятой.
На полуторакилометровой дистанции выступали 16 легкоатлетов. Среди них бежали и два наших студента второго курса. Абсолютным чемпионом Днепропетровской области стал Игорь Книжник. Он всю дистанцию бежал третим, а за 400 метров вышел вперед и на финишной линии был первым. Теперь Игорь отобрался на чемпионат Украины, который пройдет вскоре в Кировограде. А Богдан Милаш занял восьмое место.
В отборе на 110 м с/б Никита Коваль с результатом 15,1 сек. был первым в забеге. В финале "А" в упорной борьбе он показал второе время - 15,2 сек.
Прыгнув в длину в третьей попытке на 5 м. 65 см. Максим Поляков показал среди 26 спортсменов десятый результат.
На дистанции 100 метров выступала четверка наших девушек. Среди тридцати спортсменок Анастасия Жукова была десятой, Екатерина Малышко одиннадцатой, Мирослава Скугарева девятнадцатой. Бежавшая в спринте вне конкурса Юлия Соколова показала результат 13,3 сек. Для повышения спортивного мастерства также бежали вне зачета Богдан Курдес, Валерий Лебедь, Владислав Селянкин и Станислав Гаврик. А вот Никита Коваль с результатом 11,3 сек. попал в финал "А", где занял второе место.
Следующим видом стал бег на 400 метров у девушек. Здесь выступали четыре наших спортсменки. Анастасия Жукова пробежала в своём забеге второй, а в абсолютке была четвёртой. Мирослава Скугарева стала соответственно четвертой и восьмой. Выступавшие вне конкурсе Юлия Соколова показала первый результат, а Виктория Ярмола второй. Эту же дистанцию бежали Сергей Музыченко и Владислав Селянкин".
Шесть команд завершили эти соревнования эстафетой, состоявшей из четырех отрезков: 100+200+300+400 метров. Сборная ДКФВ, выставившая только команду юношей (М.Поляков, Н.Коваль, Б.Курдес, И.Книжник) пересекла финишную линию второй, проиграв 2 секунды команде Кривого Рога.
По мнению предметной комиссии лёгкой атлетики С.Наволочко, Ю.Янченко, В.Блюдо, для первого весеннего старта наша команда выглядела не хуже других, и ребята смогли побороться в каждом виде соревнований.
ПРИЗЕРЫ ИЗ ДКФВ
ПЕРВОЕ МЕСТО
Книжник Игорь (бег 1500 м)
ВТОРОЕ МЕСТО
Коваль Никита (бег 110 м с/б)
Коваль Никита (бег 100 м)
М.Поляков, Н.Коваль, Б.Курдес, И.Книжник (эстафета)
Текст: Виктор Куленко
Сегодня в Днепродзержинском колледже физического воспитания завершилась областная спартакиада по волейболу среди вузов первого-второго уровня аккредитации. После первого дня в погруппах были сыграны матчи и показаны соответствующие результаты:
Подгруппа "А"
ККНАУ-ДКФВ (0:2)
ДКТД-ККНАУ (2:0)
ДКТД-ДКФВ (2:0)
Подгруппа "Б"
ДМТ-ДМК (0:2)
ДТЭК-ДМТ (2:0)
ДТЭК-ДМК (2:0)
После встреч в подгруппах, 16 апреля игрались матчи за распределение общих мест. В финале команда ДКТД победила соперника из ДТЭК. В матче за третье место боролись два днепродзержинских коллектива. Сильнее металлургов оказались физкультурники. Аутсайдер ДМТ так и не сумел одержать ни одной победы.
ТУРНИРНАЯ ТАБЛИЦА
1 - ДКТД
2 - ДТЭК
3 - ДКФВ
4 - ДМК
5 - ККНАУ
6 - ДМТ
Состав команды ДКФВ
Бондарь Владислав
Калиниченко Олег
Шистя Владимир
Столяренко Сергей
Козюк Андрей
Козенко Евгений
Неклеса Владислав
Краснощик Дмитрий
Миронченко Ярослав
Кузьменко Виталий
Подберезный Анатолий - тренер
Текст: Виктор Куленко.
В Днепропетровске 16 апреля прошел чемпионат области по легкой атлетике. Как сообщил тренер Виктор Сидорович Андросович, Днепродзержинск представляли несколько воспитанников ДЮСШ № 3, тренирующихся в спортивном клубе "Прометей". Чемпионский титул завоевала наша "звездочка" Дарья Попадюк. "14-летняя спортсменка преодолела планку на высоте 170 сантиметров, - говорит тренер. - Примечательно, что она не только побила на пять сантиметров свой личный рекорд, а и "перепрыгнула" серебряного призера на целых 15 сантиметров. Была так близка до выполнения кандидатского норматива (175 см. - прим. автора). Во всех трех попытках чуточку не дотягивала. У Даши есть шанс попасть на юношеский чемпионат Европы. Но для этого ей надо выступить и подтвердить этот результат на чемпионате Украины".
Текст: Виктор Куленко.
В Харькове 16 апреля параллельно приняли старт чемпионаты Украины по плаванию среди взрослых и молодежи. Главные соревнования текущего сезона являются отборочными к трем международным спортивным форумам: чемпионата мира по водным видам спорта, Европейских Игр и чемпионата мира среди юниоров.
"Чемпионат Украины и чемпионат Украины по плаванию среди молодежи - важнейшие украинские соревнования в нынешнем плавательном сезоне. По их результами мы сформируем три команды лучших пловцов, которые будут представлять Украину на международной спортивной арене", - сказал президент Федерации плавания Украины Дмитрий Качуровский.
В соревнованиях принимают участие более 500 сильнейших пловцов различных возрастных групп из 20 областей Украины и Киева, в том числе из Донецкой области. Среди них - лучшая пловчиха Украины 2014, рекордсменка и чемпионка Европы Дарья Зевина; чемпионы II летних юношеских Олимпийских игр Михаил Романчук и Анастасия Малявина; бронзовый призер чемпионата мира на короткой воде и чемпионата Европы Андрей Говоров; серебряный призер чемпионата Европы на короткой воде Сергей Фролов и другие.
Cвои притязания на награды на голубых дорожках 50-метрового бассейна "Акварена" будут подтверждать и 21 воспитанник днепродзержинской школы плавания. Среди них Дмитрий Сидорченко, Александр Мороз ("МиКомп", тренер А.Сидорченко), Александр Андриенко, Никита Глущенко ("МиКомп", обоих тренирует Г.Коломоец), Владислав Дмитрук, Мария Краевская, Мария Мельничук, Вероника Жучкевич ("Проминь", тр. Д.Краевский) и другие пловцы.
"Это рекордное количество участников для таких соревнований. По всей стране проходили отборочные региональные чемпионаты, по результатам которых было отобраны лучшие пловцов Украины, которые будут бороться на национальных соревнованиях в Харькове, - говорит главный тренер сборной команды Украины по плаванию и председатель тренерского совета Федерации плавания Украины Андрей Сердинов. Лидеры сборной команды по плаванию готовились к чемпионатам за рубежом. В частности, Дарья Зевина - в Южно-Африканской Республике; Андрей Говоров - в Италии; Сергей Фролов, Максим Шемберев, Анна Дзеркаль и Михаил Романчук - в Киргизии, Мария Ливер - в Армении. Поэтому ожидаем, что на чемпионатах они покажут свои лучшие результаты и войдут в состав команд, которые будут выступать на международных соревнованиях".
24 квітня Дніпродзержинський металургійний коледж буде відзначити своє 85-річчя.
У 1924 році у Кам'янському утворилася електропрофтехшкола з трьохрічним строком навчання, яка підпорядковувалась Народному Комісаріату освіти УРСР. Школа готувала кадри для Дніпровського державного металургійного заводу (згодом ім. Ф. Е. Дзержинського), робітники якого домоглися виділення коштів на відновлення підприємства. Зростаючі промислові підприємства особливо потребували кадрів спеціалістів середньої ланки.
У березні 1930 року директор електропрофтехшколи Зінчик С.Г. домігся реорганізації її в електро-механіко-металургійний технікум. В різних документах перших років роботи технікуму його називали також хіміко-металургійним технікумом (1930-1931 роки). Учні електропрофтехшколи, які до її реорганізації закінчили третій курс, були залишені як студенти четвертого курсу технікуму. Директор Зінчик Сергій Григорович оголосив набір на 1930-1931 навчальний рік у кількості 360 осіб, з яких 240 на денне, а 120 – на вечірнє навчання. У групах вечірнього навчання готували техніків з числа кваліфікованих робітників. На денне навчання запрошувались бажаючі після закінчення сьомого класу трудової школи, причому перевагу мали діти робітників і селян. З 1 червня до 1 вересня працювали короткострокові курси для підготовки до технікуму робітників, які мали світу нижчу, ніж 7 класів, але не нижчу 6-ти класів. Був затверджений набір на такі відділення: металургійне, електротехнічне, механічне. Однак електротехнічне відділення проіснувало недовго.
Питання про навчальні площі у 1930-ті роки залишалося відкритим. Всі відділення технікуму вміщалися в двоповерховій будівлі на вул. Пеліна, дуже тісні, в плачевному стані. Заняття йшли в три зміни. До кінця 1931 року контингент технікуму повинен був складати 1208 осіб, а споруда в дві зміни могла вмістити лише 500. У 1932 році Зінчик С. Г. згоди на надбудову третього поверху і добудову до технікуму нових площ. В середині 30-их років була завершена добудова приміщень, і лише через 30 років після створення технікум переселився в облаштовану будівлю на вул. Ленінградській (тепер пр.-т Аношкіна), 86.
В 30-ті роки педагогічний склад Кам'янського металургійного технікуму складав в середньому 30-35 осіб. Приблизно третина з них були штатними викладачами, дві третини – сумісники.
У ці роки промисловість отримала близько 100 тисяч інженерів та техніків. Вклад Дніпродзержинського металургійного технікуму був дуже великий, і в планах на другу п'ятирічку (1933-1937) було збільшення кількості випуску спеціалістів.
У листопаді 1936 року директором ДМТ був призначений Леонід Ілліч Брежнєв, який керував технікумом до 1939 року. В цей час не вистачало навчальних площ, інвентарю, житла для іногородніх студентів. Брежнєв Л. І. за власною ініціативою добудовує третій поверх, за що на бюро міськкому партіїї його ледь не виключили з лав КПРС (17 вересня 2010 року на фасаді будівлі коледжу була урочисто встановлена меморіальна дошка на честь Л. І. Брежнєва).
1932 – 1936 роки ознаменовані цілою групою випускників, які пізніше стали провідними спеціалістами і керівниками підприємств та інститутів. Як підтвердження цьому, Філонов І.Г. приходить на металургійний завод ім. Дзержинського, де проходить шлях від інженера до директора заводу. А також випускник Грушевий К. С., який з заводу пішов на фронт, продовжив службу після війни і став генерал-полковником, начальником політуправління Московського військового округу.
Випускники 1931-1940 років практично всі продовжували навчання в інститутах, багато з них стали вченими, керівниками підприємств і наукових інститутів.
В ці роки предмет «Методи і форми політпросвіт роботи з дорослими» Казимір Францевич Ляудіс. В минулому червоногвардієць, член партії більшовиків з 1925 року. В роки Великої Вітчизняної війни був секретарем підпільного міськкому партії у Дніпродзержинську. Згодом був секретарем ЦККП Литви, міністром сільського господарства Литовської СРР, Герой Соціалістичної Праці, Почесний громадянин м. Дніпродзержинська. На пенсію вийшов у званні генерал-майора.
Колектив технікуму у довоєнний час заклав фундамент кузні кадрів для Дніпродзержинська і України. Мирне життя нашого навчального закладу, як і всієї країни, перервала Велика Вітчизняна війна. В перші дні війни багато студентів і викладачів пішли на фронт, а після окупації нашого міста технікум припинив свою роботу. З архівних матеріалах і спогадах учасників війни, ми бачимо, як вони захищали Батьківщину.
До вересня 1941 року майже весь колектив технікуму пішов воювати. Це викладачі Ляудіс К.Ф., Куценко А.Д.(близький друг Л.І.Брежнева, який служив з ним у 18-ій армії), Туржанский Б.Т., Грушевой К.С. і сотні інших викладачів і студентів, які разом з багатонаціональним народом СРСР вистояли і відвоювали велику перемогу. Багато не повернулися з поля битви. Більше 20 мільйонів радянських громадян віддали свої життя, щоб люди могли насолоджуватись мирним життям.
260 студентів і викладачів, не повернулися з війни, серед них Козін Леонід Володимирович, який добровольцем пішов на фронт і загинув у боях на Курській дузі, Штефан Антон Олексійович – воював у Заполяр'ї, загинув у 1945 році, має 13 бойових нагород.
За 26 місяців окупації міста гітлерівці нанесли жорстокі рани нашому Дніпродзержинську. В руїнах стояли заводи, лише на ДГЗ було зруйновано 10 основних цехів. За цей період на заводі ім. Дзержинського не було виплавлено жодної тони сталі. Наші підпільники, серед яких і студенти металургійного технікуму - Таня Андрієнко, Михайло Шипулін, Анатолій Грушевський, на чолі з К. Ф. Ляудісом, робили все, щоб не працював завод. За донесенням зрадника гестапівці багатьох розстріляли, багатьох заслали в концтабори. Серед останніх була наша випускниця Таня Андрієнко. Вона загинула в концтаборі, посмертно нагороджена медаллю «За відвагу». В застінках гестапо загинув Анатолій Грушевський.
25 жовтня 1945 року Дніпродзержинськ був звільнений від німецько-фашистських загарбників. Місто почало повертатися до життя. Є постанова міської ради за підписом Смірнова С. С., яка вийшла 27.09.1943 р., в які сказано про те, що в зв'язку зі звільненням міста, необхідно поновити роботу двох лікарень, трьох шкіл, магазинів і металургійного технікуму.
Нам добре відомо, як відновлювався металургійний завод, ТЕЦ, азотно-туковий та ін. підприємства міста. Водночас, особлива увага приділялася освіті дітей. Вже в грудні 1943 року технікум відкрив свої аудиторії для студентства. Довелося починати все з початку, але ентузіазм молодих і радість від звільнення рідного міста зробили свою справу.
У 1943 – 1944 рр. були впроваджені 5 спеціальностей: доменна, сталеплавильна, прокатна, коксохімічна, хіміко-аналітична. Споруди були зруйновані, не було меблів, в роки окупації в будівлі знаходилось гестапо. Звернулись з проханням до всіх вступників, принести хто що може – столи, тумбочки, дошки... за чотири дні, тобто 19 листопада 1943 року всі аудиторії були укомплектовані меблями, і заняття проводилися в повному обсязі. В цей час відновив роботу й інститут. Директором і інституту і технікуму був Семич Віктор Артемович. Були створені партійна і комсомольська організації. Першим повоєнним секретарем парторганізації був Михайлов К.А., а комсомольським вожаком – Климанов С.
У травні 1944 року міська газета «Дзержинець» писала, що 36 студентів технікуму підписались на участь у третьому державному займі від трьох до семимісячної стипендії, а вона на той час складала від 155 до 175 рублів. До 9 травня 1945 року залишався ще рік. У визволених районах країни йшло відновлення народного господарства, а Радянська армія звільняла Західну Європу. На Бранденбурзьких воротах 8 травня 1945 року свій переможний запис залишив випускник і комсорг металургійного технікуму Семенча І. Ф.
24 червня 1945 року на Красній площі в Москві відбувся парад Перемоги. На чолі колони 4-го Українського фронту йшов генерал-майор Л. І. Брежнєв, колишній директор Дніпродзержинського металургійного коледжу.
Повоєнний період життя металургійного технікуму характеризується поверненням студентів і викладачів до навчальної діяльності, розвитку навчально-матеріальної бази, участі студентства у громадському житті міста. Перший повоєнний випуск, який відбувся у 1946 році, ознаменований цілим рядом випускників, які згодом стали крупними вченими і керівниками металургійних підприємств і інститутів. Це Січевой О. П., який вступив до технікуму у 1943 році на спеціальність «Прокатне виробництво», закінчив у1948 році з відзнакою. У 1954 р. закінчив наш інститут і у 1967 р. захистив кандидатську дисертацію. В 1978 р. став Лауреатом Державної премії в галузі науки и техніки за створення першого в світовій практиці прокатного агрегату «250» і комплексної технології для масового виробництва новий осей залізничного транспорту.
Січевой А. П. пройшов шлях від інженера до генерального директора комбінату. Лебедєв В.І. вступив у технікум у 1945 році, потім закінчив інститут, працюючи одночасно на металургійному заводі. За 28 років роботи з поданих ним 1048 раціоналізаторських пропозицій було прийнято і впроваджено в практику 736. Економічний ефект склав 330 тис. 495 рублів. Йому присвоєно звання «Заслужений раціоналізатор УРСР». Можна видати не один том про діяльність випускників того часу: Литвинова А.Г., Руденка С.Ф., Шиша Ю.І. та інших, які зробили величезний внесок у розвиток металургійної галузі.
50 –ті роки металургійного технікуму характеризуються не лише навчанням, а й участю студентів у роботі заводу, наданню практичної допомоги сільському господарству. Наші студенти були закріплені за колгоспом «Червоний степ» Лихівського району. Газета «Червоний лан» в той час писала, як студенти і викладачі збирали урожай і відновлювали ставки для рибного господарства в колгоспі «Жовтнева революція» Криничанського району. Там студенти працювали і виступали з концертами художньої самодіяльності.
В середині 50-их років відкрилась навчальна майстерні, де виготовлялись запасні частини для сільськогосподарських машин (зі звітів видно, що в майстернях виготовлено більше 30 тисяч штук деталей).
В травні 1949 року технікум зайняв перше місце серед технікум Міністерства металургійної промисловості. У 1959 році відзначався 20–річний ювілей технікуму. Напередодні була проведена конференція молодих спеціалістів-техніків, які працюють на підприємствах країни. За цей період було підготовлено близько 2 000 техніків-металургів, а в цілому, починаючи з 1925 року – більше 6 000 робітників і техніків.
Справдилася мрія студентів і педагогів технікуму 30-50 р.р. про новий навчальний корпус. У 1957 р. на площадці, що вже існувала, розпочалось будівництво під керівництвом Скотнікова Володимира Федоровича, директора (1955-1972р.р.), який в свій час багато зробив для розвитку технікуму. За роки роботи розширена і зміцнена матеріальна база. Має медалі «За доблесний труд», грамоти.
У 1960 році технікум переїхав у новий навчальний корпус на вул. Ленінградській (сьогодні – пр-т Аношкіна). Поряд збудовано гуртожиток, лабораторний корпус з майстернями.
60-ті роки були насичені облаштуванням нового комплексу. Паралельно йшла навчальна і викладацька робота. Студенти приймали участь в республіканських виставках, де отримували срібні й бронзові медалі ВДНГ України,а також у різних змаганнях і конкурсах.
Один з найвідоміших випускників – Анатолій Павлович Огурцов – кандидат технічних наук, професор, 15 років був ректором університету. Після закінчення технікуму активно приймав участь у суспільному житті, захоплювався спортом. Має 120 друкованих наукових робіт, 15 винаходів.
Багато випускників стали вченими, партійними і господарськими діячами:
Шиш Юрій Іванович – випуск 1953 р., сталевар, доктор наук. Більше 30-ти років працював на кафедрі сталі нашого університету.
Гладкий Сергій Федорович – старший горновий доменного цеху. Про навчання в технікумі він пише: «Ми навчалися, працювали і встигали добре відпочивати. Вчитися було цікаво». У 1966 році йому було присвоєно звання Героя Соціалістичної праці. Пропрацював на Дзержинці майже 40 років.
Стороженко Анатолій Сергійович – 1956 р., сталевар, Герой Соціалістичної праці. Не менш почесна робота випускників, що стояли біля агрегатів, домен і мартенів. Де б не працювали випускники, головне – бути корисним людям. В ті роки на всю країну гриміла бригада комуністичної праці доменного цеху (бригадир Лигун П.П.), яка першою в Україні отримала це звання в листопаді 1958 року. Лигун П.П. був депутатом Верховної Ради СРСР, членом ЦК ВЛКСМ України.
Стороженко В.І. – ударник комуністичної праці,депутат міської ради, ветеран праці.
Сахаров Євген Сергійович, випускник 1934 року. Після війни працював заступником голови міськвиконкому. Був заступником міністра фінансів УРСР. У 1949 році присвоєно звання Державного радника фінансової служби. Нагороджений орденом «Знак пошани», «Трудового Червоного Прапора».
Сокол Володимир Харитонович – старший оператор новопрокатного цеху заводу ім. Дзержинського. В минулому лейтенант, присвятив своє життя прокатній справі. Депутат Верховної Ради СРСР 10-ти скликань. У 1979 році був членом делегації в Німеччину. На честь 30-річчя НДР були проведені плавки і вахти Дружби.
Іванін Михайло Григорович – 1956 р., старший оператор новопрокатного цеху, Герой Соціалістичної праці.
Депутатами Верховної Ради обиралися Н. Коваленко, А. Коропенко, В. Анісімов, В. Пільтяй.
Семидесяті роки ознаменувались нагородженням технікуму перехідним Червоним Прапором ЦК ВЛКСМ, а 30 квітня 1980 року зростання авторитету й значимості привів до нагородження Орденом Трудового Червоного Прапора ВККПУ. В постанові КПУ від 04.01.1967 р. було сказано: «Заснувати як символ трудової доблесті пам'ятні знамена на честь 50-річчя Великої Жовтневої Соціалістичної Революції». Прапор вручено на вічне зберігання.
Накопичений досвід роботи попередніх колег - викладачів і співробітників сприяв подальшому вдосконаленню навчально-виховного процесу, матеріально-технічної бази тощо.
На зміну прийшли молоді, талановиті педагогічні кадри, які з покоління в покоління примножують славу колективу. Про всіх написати в короткому нарисі неможливо, ось деякі, найвидатніші:заслужені вчителі України: Баращук Є.З. , Войтюк А.Я. , Шестакова Ф.Р. Педагоги найвищого класу - Шипунова З.І., Ванда С.Т., Омельченко Н.І., Шашкова Е.В., Сириця Т.Н., Горбенко Л.П., Александрова О.А., Анісімов Ю.Л., Терепа Г.Б., Ялова Л.І. і т.д. Перелічити всіх просто неможливо.
Середина 80-х років була пов'язана з пошуком нових форм і методів навчально-виховного процесу. Для цього було організовано поїздку до навчальних закладів західних країн. Вивчений досвід роботи в освітніх закладах був використаний при створенні навчального закладу нового типу. Паралельно велося проектування нового комплексу в лівобережній частині міста кошторисною вартістю 10 млн. рублів. Проект був розроблений і можна було приступати до його реалізації, але розпад Радянського Союзу призупинив цю роботу.
Наприкінці 80-х років адміністрація домоглася створення на базі металургійного технікуму навчального закладу нового рівня - коледжу. Але, на жаль, після розпаду Радянського Союзу, всі документи про створення коледжу виявилися недійсними. І тільки після тривалої дискусії в провладних кабінетах Міністерства освіти України директор Лясота С.М. зміг переконати чиновників від освіти про переваги трьохступеневої підготовки спеціалістів і захистити статус коледжу.
Таким чином, в 1991 році навчальний заклад проходить своє третє перетворення ( з 1925 р. - електропрофтехшкола, з 1930 р. - технікум, 1991р.- Дніпродзержинський металургійний коледж).
Перші п'ять років були серйозним випробуванням для колективу. Пройшовши всі три ступені підготовки, стало ясно, що рішення вірне.
Наш навчальний заклад пережив всі випробування і став сильнішим. Підтвердженням цього є випускники коледжу, які успішно працюють на керівних посадах меткомбінату і викладають в ВНЗ країни.
В 1997 році, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України до Дніпродзержинського металургійного коледжу був приєднаний політехнічний технікум. Це приєднання додало багато нових турбот. Перед колективами обох навчальних закладів постали питання про об'єднання двох різних колективів, різних систем навчання. Через тринадцять років можна сказати, що це зроблено якісно.
Металургійний коледж досяг реальних успіхів в галузі спорту, культури і технічної творчості. Наші студенти та викладачі беруть найактивнішу участь у громадському житті не тільки коледжу, але й міста та області. З гордістю можна сказати старшому поколінню, що їх досягнення тримаються на висоті. Починаючи з 1998 року спортсмени коледжу займають призові місця у міських та обласних змаганнях завдяки таким викладачам, як Стефанюк Є.Й., Коцюба М.В., Якименко І.І., Гричук П.В. та ін.
Учасники художньої самодіяльності протягом останніх 15 років є переможцями оглядів - конкурсів області та міста . Команди КВК - учасники міських, обласних та республіканських конкурсів та змагань, де посідають перші місця.
Кращі студенти беруть участь у міських та обласних олімпіадах з різних напрямків науки і техніки, де також займають призові місця.
Для якісного навчання та розвитку в розпорядженні коледжу три навчальних корпуси, навчальні майстерні, гуртожиток, дві їдальні на 500 місць, актовий та спортивний зали, тренажерний і тенісний зали, стрілецький тир, дві бібліотеки з книжковим фондом 154 тис. екз. технічної, навчальної та художньої літератури, комп'ютерний і мультимедійний центри.
В навчально-виховному процесі приймають участь більше ста викладачів, з яких три «Заслужені вчителі України», більше 40 мають вищу категорію, 5 - відмінники освіти України. У коледжі щорічно навчаються 1020 - 1050 студентів за денною формою навчання. Всі студенти отримують освіту тільки за рахунок державного бюджету. Щороку коледж випускає 200-300 молодих фахівців, які розподіляються на підприємства міста та області.
Джерело: http://koledg.in.ua
В Дніпродзержинському Центрі позашкільної роботи та дитячої творчості імені О.Кошового відбудеться творчий звіт зразкового колективу студії сучасної хореографії "Стиль життя". В програмі також приймає участь фіналіст всеукраїнського телевізійного проекту "Голос країни. Діти" Іван Лєсной.
ДЕ - ДЦПРДТ (пл.Дзержинського, 1А).
КОЛИ - 17 квітня.
ПОЧАТОК - 17:00.
Встречами в двух подгруппах начались финальные соревнования по волейболу в зачет областной спартакиады среди вузов первого-второго уровня аккредитации. В соревнованиях, которые проходят в Днепродзержинском колледже физического воспитания принимают участие Криворожский колледж национального авиационного университета (ККНАУ), Днепродзержинский колледж физического воспитания (ДКФВ), Днепропетровский колледж технологии и дизайна (ДКТД) и Днепропетровский монтажный техникум (ДМТ), Днепродзержинский металлургический колледж (ДМК), Днепропетровский транспортно-экономический колледж (ДТЭК). Сегодня определились места, которые заняли команды в своих подгруппах. Чемпион прошлого сезона команда ДКТД, победив своего основного конкурента ДКФВ со счетом 2:0 (25:15, 25:21), заняла первое место в подгруппе "А" и завтра будет играть за чемпионский титул.
Тест: Виктор Куленко.
http://vk.com/album84493189_214691951 фотоальбом
