25 июня, в День дружбы и единения славян, в юношеском отделе Днепродзержинской центральной библиотеки им. Т.Г.Шевченко прошел День славянских игр.
Игра – самое любимое занятие детей и взрослых. Игра – самая лучшая и самая эффективная форма получения новых знаний, навыков, умений, опыта. В играх человек учится всему, что ему нужно в жизни. Именно поэтому в славянской традиции весь процесс обучения детей строился в форме игры. Однако сейчас многие взрослые не помнят игр, в которые играли в детстве. И вспоминая их на праздниках веселятся, как дети. Вспомните и вы те игры, в которые играли вы и ваши пра-пра-пра...родители. Многие из них развивают способности: ловкость, внимательность, выносливость, смекалку и т.д. Именно таким играм, как сообщила зам. директора библиотеки Татьяна Доронина, и была посвящена встреча, организованная совместно библиотекой и Центром культуры и искусств "Златоуст" для детей из Центра социально - психологической реабилитации службы по делам детей Днепродзержинского городского совета.
Библиотекарь Лариса Лощенкова рассказала ребятам о традиционных славянских играх: зазывалках, считалках, "Водяной","Жмурки","Пол, нос, потолок","Волки и овцы","Медведь и вожак", "Невод", "Удочка", "Птицелов" и др.
Дети с удовольствием играли в игры своих прадедов. Потом было традиционное славянское чаепитие с пирогом.
Директор Центра культуры и искусств "Златоуст" Светлана Волошина пригласила детей в городской парк на аттракционы. Все остались довольны проведенным днем славянских игр.
Текст: Виктор КУЛЕНКО.
З кожним роком змінює вигляд територія коксохімічного заводу ім. Орджонікідзе. тут збудовані асфальтові шляхи, тротуари, біля цехів посаджено багато дерев, обладнано квіткові клумби. Біля приміщення матеріального складу в минулому році посаджені фруктові дерева: яблуні, вишні і за ними уважно доглядають.
Багато попрацювали над благоустроєм своєї території працівники вуглезбагачувальної фабрики.
Але не всі піклуються про озеленення, благоустрій заводу. Біля парокотельного цеху навесні обладнали клумби, а щоб посадити квітів ніхто не подбав. Не люблять квіти і в заводській їдальні № 22. Тут на жодному столі ви не побачите живих квітів, хоч їх багато у заводській оранжереї.
С.Чумаченко, робітник коксохімічного заводу ім. Орджонікідзе.
"Дзержинець" 26.06.1952.
У клубі коксохімічного заводу імені Орджонікідзе відбувся вечір, організованний за ініціативою студентів Московського ордена Леніна хіміко-технологічного інституту імені Менделєєва, які зараз перебувають на практиці на заводі.
Сотні присутніх робітників, інженерно-технічних працівників і службовців, учнівська молодь з великим інтересом прослухали літературний монтаж "Ми - за мир".
Студенти тт. Кругляк, Маленкова, Орляніна, Козловцева, Бухарова прочитали уривки з творів радянських письменників, в яких показується боротьба народів світу за мир.
А.Кравченко, завідуюча бібліотекою клубу.
"Дзержинець" 26.06.1955.
Концерт капели "Трембіта"
В літньому театрі міського парку культури і відпочинку відбувся концерт Державної заслуженої хорової капели УРСР "Трембіта".
Про любов до рідної Комуністичної партії велично прозвучала пісня композитора Филипенка "Комуністичній партії хвала". З великою майстерністю виконала капела класичні твори "Анчар" композитора Аренського на слова Пушкіна, а також вальс "Весна" Штрауса.
Друге відділення концерту розпочалося виконанням пісні "Гімн миру" композитора Молінелі (соло П.Мартиненко). Дуже добре розвучала українська пісня "Стелися, барвінку" композитора Лисенка.
Великий успіх мала солістка капели Євгенія Січкар (сопрано). Двічі вона співала "Казахський вальс" Хаміді. Слід відмітити також солістів Івна Брусника (тенор) та Василя Гарбузова (бас).
На закінчення концерту з великим темпераментом були виконані молдавська народна пісня "Вот так и только так", та віночок українських пісень в обробці львівського композитора Козака.
Концерт пройшов з великим успіхом.
П.Ігнатенко, робітник заводу імені Дзержинського.
"Дзержинець" 26.06.1955.
У ремісничому училищі № 23 створені хороші умови для культурного виховання учнів. До їх послуг в бібліотеці багато книг, журналів і газет, часто проводяться бесіди про нашу соціалістичну Батьківщину, героїчну працю радянських людей. В читальні училища часто можна бачити учнів, які уважно читають літературу.
На знімку: у читальному залі ремісничого училища № 23 (зліва направо) учні Іван Полницький, Василь Ниник, Володимир мазур, Олександр Гольдштейн.
Фото Ф.Козловського.
"Дзержинець" 25.06.1953.
Кращі сталевари третього мартенівського цеху заводу ім. Дзержинського успішно застосовують передові методи роботи запорізьких стахановців. Сталевар Михайло Матвієнко проводить послойну завлку шихти в піч з прогрівом. Плавку ще не випущено, а він уже починає заправку. Завдяки цьому його бригада систематично перевищує виробничі завдання.
На знімку: сталевар М.Матвієнко.
Фото М.Шишкова.
"Дзержинець" 25.06.1953.
В центральній Дніпродзержинській бібліотеці ім. Т.Шевченка 25 червня відбувся вечір пам'яті відомого поета, громадского діяча, лауреата літературної премії "Благовіст", дисидента Володимира Івановича Сіренка, на який зібралися його родичі, друзі, колеги, однодумці.
"Тихо, без нарікань, у восьмий день квітучого травня цього року пішов від нас Володимир Іванович Сіренко, поет, член Національної спілки письменників України, щирий патріот рідної землі, - такими словами розпочала вечір директор бібліотеки Тетяна Іванівна Герасюта. - Проте живим залишається слово поета, енергетика його духовної сили". Присутні знову почули аудіоголос свого товариша, який декламував вірш "Як умів так і жив".
Начальник управління культури Дніпродзержинської міської ради Ніна Стрілець прочитала рядки вірша Володимира Івановича. "Втративши Володимира Івановича, ми втратили не тільки поета, патріота своєї рідної країни, ми втратили свого доброго друга, - стримуючи сльозами на очах, сказала вона. - Коли я дізналася про його смерть і розповіла своїм колегам по роботі, то одна молода дівчина, спитала, як же ми тепер будем без Володимира Івановича? Він часто заходив до нас. Коли його довго не бувало, ми завжди телефонували і питали, чому він не заходив".
"Чому ми саме зібралися в бібліотеці, - спитала Тетяна Іванівна присутніх. - Тому що в 1947 році Володимир Сіренко вперше прийшов саме до нашої бібліотеки, і саме тут він знайшов і друзів, і однодумців, і шанувальників своїх численних віршів та творів прози. Саме тут він проводив вечори, зустрічі зі своїми читачами. Саме за його активної підтримки було створено і дуже плідно існувало міське літературне об'єднання імені Олекси Коваленка. І саме 29 травня на прохання його читачів ми планували творчий вечір Володимира Сіренка. Але не сталося. Тому це перша літературна зустріч без нього".
Володимир Сіренко був нагороджений відзнакою міського голови Дніпродзержинська за заслуги перед містом, державною нагородою орденом "За заслуги". Він був лауреатом міської премії в номінації "література". ЙОГО ІМ'Я ЗАНЕСЕНО ДО ВСЕСВІТНЬОГО ДОВІДНИКА "ЛЮДИНА І ТВОРЧІСТЬ", ЯКИЙ ВИДАЄ ОКСФОРДСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ. Літературна творчість Володимира Івановича тим і унікальна, що вона пробуджує наші душі правдиво, з любов'ю, просто і чесно. І спонукає нас задуматися над цінністю нашого життя. Вічні теми про матір, Україну, українську мову барвистою ниткою ппроходять через всі його твори. Яскравим прикладом є вірш "Бережіть матерів".
Валентина Плякун, Олена Косенко (керівник фольклорного гурту "Калина"), Ігор Фень (керівник літературного об'єднання "Факел"), Тамара Шаповал (вчителька СШ № 6), Володимир Жупанов та інші поділилися спогадами про їх дружбу з Володимиром Сіренко, прочитали вірші присвячені поету, а також вірші, написані самим поетом. "Людина маючи прекрасне почуття гумору, ніколи не була смішною. Людина яка мала пафосні вірші, ніколи не фальшивила цьому пафосу", - так коротко, але так ємно сказав про Володимира Івановича інший дніпродзержинський поет Сергій Злючий.
Вечір закінчився виступом дуета бандуристок Лариси Персіянової і Тетяни Буйницької.
Текст: Віктор КУЛЕНКО.
Фотоальбом http://vk.com/album84493189_217793196
В районе Новых Кулешей в минувшие выходные прошло открытое первенство Днепродзержинска по спортивному ориентированию (заданное направление). Как сообщил главный судья соревнований Владимир Троицкий, первенство проводилось на трех дистанциях "А", "В", "С". "На старты выходили 46 спортсменов, рассказывает В.Троицкий. - В группе МА (мужчины) на дистанции 5.730 метров призерами стали днепропетровчане мастер спорта, член сборной Украины Александр Ткачук (СК "Наш клуб"), кандидат в мастера спорта Дмитрий Косицин (СК "Карника") и мастер спорта Валерий Заерко (СК "Наш клуб"). Я стал победителем в группе МВ (дистанция 4.070 м). Второе и третье места на счету представителей из областного центра (впрочем как и в остальных группах. - прим. автора) Дмитрия Рябова и Алексея Гулова (оба из СК "Наш клуб""). В группе МС выступал взрослый спортсмен, мастер спорта Владимир Томаш и (СК "Сириус"). А среди детей, соревновавшихся там на дистанции 1.970 м, призерами стали Андрей Пионтковский (СК Наш клуб"), Михаил Пронин (СК "Сириус") и Лев Марицинив (СК "Наш клуб"). У женщин в группе "А" первое место досталось Дарье Томаш (СК "Сириус"), второй стала Тамила Андросова (СК "Карника"). В группе "В" призовая тройка, выглядит следующим образом: Лариса Зинкевич (СК "Победа"), Наталья Гудович (СК "Карника"), Ольга Ожогина (СК "Наш клуб"). И, наконец, в группе "С" выступала одна Лина Литвиненко".
Интересно, что с начала года уже прошло пять первенств Днепродзержинска, и каждый раз они проводились в разных местах (в ориентировании так принято. прим. автора). Следующие соревнования состоятся в июле в районе Куриловского леса.
Текст: Виктор КУЛЕНКО.
Фото из личного архива Дарьи Томаш.
С 14 по 25 июня в Одесской области проводился второй гандбольный турнир "Кубок Южной Пальмиры". Как сообщил тренер Днепродзержинской ДЮСШ № 1 Олег Усенко, в соревнованиях принимали участие гандболисты разных возрастных групп. Днепродзержинск представляли команды девочек 2002 г.р и мальчиков 2005/2006 г.р. Девочки стали третьими.
"В подгруппе они выиграли три встречи у команд из Одесской области, - рассказывает О.Усенко. - В финале встречались со сборной Днепропетровщины (Терновка-Томаковка), а также коллективами Городенка (Ивано-Франковская область) и Шостки (Сумская область). В составе нашей недоукомплектованной команды не было несколько основных гандболисток. Ирина Яловая, Дарья Панасенко, Дарья Чепурная уехали на каникулы с родителями отдыхать. Зато Нармина Салимова попросилась сама поиграть в команде. Поэтому этот турнир стал дебютным для нее. Когда перед игрой с Терновкой их тренер спросил, что это у тебя за новенькая, я не стал врать, а рассказал все как оно есть. Ведь по игре видно, что девочка неопытная. Поэтому терновчане весь матч нагружали тот фланг, на котором играла Салимова. В первом тайме мы уступили три мяча 4:7. Девчонки не сумели реализовать пять семиметровых бросков. Окончательный результат 10:18 в пользу соперника. Второй матч играли против Шостки, которая проиграла всем практически с одинаковым результатом 10:20, 11:21. Победили и мы. Была хорошая игра Городенка - Терновка, во время которой гандболисты из Днепропетровской области забили на последних секундах два гола. А мы играли с командой из Городенка в последнем туре и уступили два мяча. По ходу проигрывали пять мячей. Во втором тайме перестроились и начали играть персонально. Не выдержала такого темпа наша дебютантка, поришлось ее просто без замены посадить на скамейку запасных. Девчонки сократили разрыв в счете до двух голов. Но, увы... После встречи девчата даже плакали. Обидно, но игра есть игра. Зато я увидел боеспособный коллектив. Похвалил, расцеловал их.
В команде мальчишек, для которых этот турнир стал первым выездним, играли семь человек. Здесь та же ситуация, что и у девочек. В последний день изъявил желание поехать с нами поиграть Егор.., который провел с нами всего две тренировки. Как потом выяснилось, его мама - моя выпускница. Задачи перед командой ставились уже в процессе выступлений. Я сказал, что им надо забить хотя бы два гола. И первую игру мы проиграли победителям турнира команде из Доманевки Николаевской области со счетом 2:20. Вторую встречу уступили Ивановке Одесской области - 4:18. А в третьем матче забили аж семь голов. Но пропустили четырнадцать. В последней игре проиграли 7:8. Отец Леши Паршукова, сидевший на трибуне, после матча сиплым голосом отметил, что он на "Днепро-арене" не так громко болел, как здесь. Был шанс даже победить, тогда мы бы заняли третье место. А так только пятое.
Лучшими игроками названы София Матяж, сыгравшая впервые так классно на позиции голкипера, и Елизавета Дорошенко, а также Артем Усенко и Кирилл Москальчук. В награду они получили наколенники.
Надо сказать слова благодарности организатору турнира бизнесмену Валерию Леонидовичу Воскобойнику. Он был в одном лице организатор, спонсор и водитель. Кстати, Валерий Леонидович 18 лет был спонсором волейбольных турниров. А потом перешел на гандбол. Он только медалей накупил на четыре с половиной тысячи гривен, каждому тренеру подарил по секундомеру. Так как мы жили в Затоке, а играли в Шабо, расположенному в 20 километрах, то Валерий Леонидович целый день увозил, привозил команды. В прошлом году нас приглашали на "Кубок Южной Пальмиры", но тогда из-за сложной ситуации в стране мы не поехали. Жили мы в совдеповских домиках на базе "Чорноморські зорі". Условия как и везде, но нас этим не испугаешь. Практически ежедневно загорали на пляже, купались в море, благо вода в тридцати метрах от домиков, играли в пляжный гандбол. Посетили концерт, на котором артисты выступали на ходулях, ездили на Белгород-Днестровскую крепость. В последний день мы приготовили детям шашлыки. Короче совместили приятное с полезным".
СОСТАВЫ КОМАНД ДЮСШ № 1
ДЕВОЧКИ
Матяж София
Дорошенко Елизавета
Панарина Мария
Пылева Ирина
Кулешова Вероника
Проваторова Анастасия
Салимова Нармина
МАЛЬЧИКИ
Буханцев Илья
Усенко Артем
Коноваленко Михаил
Москальчук Кирилл
Паршуков Алексей
Лупандин Егор
Кутовой Максим
Текст: Виктор КУЛЕНКО.