В Днепропетровской ДЮСШ № 3 проходит чемпионат области по легкоатлетическому многоборью среди спортсменов 1998/1997, 1999/2000 и 2001/2002 годов рождения. Сегодня, 20 ноября, воспитанницы тренерского триумвирата Андросовичей (Сергея, Виктора и Раисы) из Днепродзержинской ДЮСШ № 3, Дарья Шишкина и Дарья Попадюк заняли первое и второе места среди спортсменок 1999/2000 годов рождения.
"Шишкина пробежала 60 метров с барьерами с результатом первого разряда, - говорит Виктор Сидорович Андросович. - Она также становила личные рекорды в толкании ядра, а также в прыжках в длину и высоту. А вот 800 метров пробежала слабенько, просто "протрусила". Но в общем зачете Дарья заняла первое место. Младше на год за Шишкину, Даша Попадюк стала первой в прыжках в высоту, так как это ее конек, и четвертой на 800-метровке. Результаты остальных видов дали ей возможность стать серебряным призером чемпионата. Еще с нашей школы выступали Елизавета Пилявская и Полина Ребристая. Лиза стала седьмой, а Полина "забаранила" первый вид - бег с барьерами, и в кончном итоге заняла восьмое место".
РЕЗУЛЬТАТЫ ДАРЬИ ШИШКИНОЙ
60 м с/б - 8,7 сек.
800 м - 3 мин 10 сек.
Ядро - 8 м 80 см.
Прыжки в высоту - 1 м 55 см.
Прыжки в длину - 5 м 01 см.
РЕЗУЛЬТАТЫ ДАРЬИ ПОПАДЮК
60 м с/б - 10,4 сек.
800 м - 2 мин 54 сек.
Ядро - 6 м 80 см.
Прыжки в высоту - 1 м 65 см.
Прыжки в длину - 4 м 60 см.
Текст: Виктор КУЛЕНКО.
Вінні-Пух, Карлсон, Чебурашка... Цих персонажів знає кожен! А от чи існують герої, вигадані українцями і гідні того, щоб ними захоплювалися та любили? Український контент пропонує добірку історій про найбільш чудернацьких створінь, яких вигадали українські письменники.
Дракон Омелько
Дракон Омелько любить розповідати казки... Та що там – він просто-таки невтомний казкар, готовий вигадувати все нові та нові історії від ранку до вечора! Щоправда, ці дивовижні оповідки не завжди знаходять слухачів. Адже тільки-но Омелько підкрадається до когось, щоб розповісти казку, як усі одразу верещать: «Дракон!» — і втікають...
Сашко Дерманський, «Казки дракона Омелька»
Бухтик
Дивовижне підводне створіння, вигадане Володимиром Рутківським. Цей незвичайний герой має шерсть, ріжки і чудово плаває. А ще – він неабиякий бешкетник! А тому просто приречений на читацьку любов.
Володимир Рутківський, «Бухтик з тихого затону»
Кентавр Габріель
Габріель мешкає у гущавині лісу. Він грає на арфі, флейті і сопілці, читає кам'яні книжки і п'є чай з духмяних трав. Білки стрибають Габріелеві на плечі, і той катає їх на собі. Цей дивовижний добрий кентавр товаришує з лисицею і грає з ведмедиком у горішки.
А ще – чекає на своїх батьків.
Марина і Сергій Дяченки, «Габріель і сталевий Лісоруб»
Лулука
Це таке собі сонечко, добра і щира душа. Лулука може літати, бо ще не подорослішав. У нього добра мама, яка готує найсмачніше за всіх, і дивний батько, який думає про дивні речі. Маленьке звірятко Лулука – з тих мандрівників, що готові вирушити у незнайомий світ заради порятунку іншого. А поки ніхто не кличе на допомогу, Лулука мешкає в оселі поміж Коренів Найбільшого Дерева, де так затишно пахне здобою, шоколадом і кавою.
Катерина Паньо, «Сонечко для мами Лу»
Чудовисько Чу
Незвичайне створіння із густою яскраво-рожевою шерстю. Чу постійно вигадує нові забавлянки і знає чимало цікавих історій та страшилок. А ще має унікальну здатність розчинятися в темряві, як і годиться справжньому чудовиську.
Сашко Дерманський, «Чудове Чудовисько»
Чекалка
Казкове страшидло з роду бабаїв та бабаїх, якими зазвичай, батьки лякають неслухняних і вередливих діток. Насправді це фольклорний образ, адже Чекалкою і справді лякали неслухняних дітей на Слобожанщині й Полтавщині. У книзі це страховисько постає схожим на аж занадто досвідченого педагога.
Іван Андрусяк, «Стефа і її Чакалка»
Хоботарки
Дивакуваті свинки з хоботами, що мешкають у власному вигаданому світі. І вони не просто забавляються, а рятують світ! Відомий хоботарський архітектор Герман Миша спроектував у Дивовижному Лісі найвищу в світі антену стільникового зв'язку. Одного дня трапилася катастрофа: Весняне Сонечко зачепилося промінчиком за антену, і зупинився час. Негайно була скликана хоботарська нарада, щоб розробити стратегію порятунку світу.
Леся Кара-Коця, «Пригоди хоботарок. Порятунок Весняного Сонечка»
Джерело http://bibliopazlu.blogspot.com
Завершился чемпионат мира по пауэрлифтингу, который проходил в Киеве. За первенство боролись сильнейшие спортсмены из более, чем 10 стран. Уверенную победу одержал воспитанник Петриковского профессионально-технического училища №79 Олег Корниенко, сообщает http://dnpr.com.ua
В свои 16 лет парень осваивает профессию «Тракторист-машинист, слесарь - ремонтник, водитель». Пауэрлфитинг для Олега - занятие для души. Такое хобби уже принесло юноше победу на чемпионате Украины, теперь - признание на мировом уровне. Он вернулся домой сразу с двумя золотыми медалями: за жим лежа и присед со штангой. Общий вес, который одолел Олег, - 700 кг.
Відомий шоумен Сергій Притула майже щодня з'являється на блакитних екранах. За його плечима — розважальні проекти «Україна сльозам не вірить», «Співай, якщо можеш», «КабріоЛіто» та інші. Колись ми прокидалися під жарти цього телеведучого в «Підйомі», сьогодні спостерігаємо, з яким азартом він допомагає розбиратися в психології чоловіків і жінок у «Хто зверху?». А кілька років тому завжди веселий і дотепний «Тернопільський Сірий» створив перше україномовне гумор-шоу «Вар'яти», з яким цієї осені завітав у Дніпропетровськ. Притула розповів журналістам, чому раніше не наважувався приїхати у наше місто, через що ненавидів Педана та яка людина ніколи не потрапить до його колективу, повідомляє http://vesti.dp.ua
Жарти з «перчиком»
— Сергію, що являє собою шоу «Вар'яти»?
— Це гумористичний проект, яким займаюся п'ять із половиною років. На відміну від «Comedy Club UA», де теж колись працював, у «Вар'ятах» не корчимо з себе «гламурных подонков». Ми — хлопці з Млинова, Тернополя, Збаража — зовсім на них не схожі. Крім того, працюємо виключно українською мовою, розриваючи шаблони. На жаль, за 24 роки незалежності тут не з'явилося жодного україномовного гумористичного продукту (звичайно, крім засідань Верховної Ради, але там інший формат). Люди звикли до КВК і скетч-шоу, які зазвичай виходять російською. І тому, коли чують про україномовний гумор, думають, що прийдуть хлопці у вишиванках та шароварах і будуть гуморески читати. Проте ми їх дивуємо.
— Чим Ваші жарти принципово відрізняються від тих, які звикли сприймати глядачі?
— По-перше, ми не спекулюємо на політичній темі. У нашій країні про політику жартують усі: починаючи від шкільних команд КВК і закінчуючи студією «Квартал-95». Це завжди вигідно, проте недовговічно. На мій погляд, більш актуальним є побутовий гумор. Стосунки чоловіка і дружини, тещі і зятя, батьків — дітей, підлеглих — босів не мають терміну придатності й кордону. Цьогоріч двічі виступали у Празі з тією самою концертною програмою, що й в Україні, — всім усе зрозуміло. По-друге, обходимося без нецензурщини на сцені. Звичайно, бувають жарти «з перчиком», але з дітьми до нас ходити безпечно.
— Як народжується програма?
— Нічого не вигадуємо, все беремо із життя. Ми з командою сприймаємо його крізь призму позитиву. Всі актори одночасно є авторами. З одного боку, це важко. Адже, здається, за п'ять з половиною років пожартували на всі теми. І я, редагуючи сценарії хлопців, бачу, як час від часу вони починають ходити по колу. З іншого боку, розумію: краще зіграєш те, що сам написав. Навіть хороший автор не завжди відчуває актора. Взагалі, сьогодні у мене є дуже серйозний конкурентоспроможний колектив. І я знаю, що можу сміливо виставити його на батл із будь-яким гумористичним проектом в Україні.
Хвилююче повернення
— Кілька сезонів Ви грали в Дніпролізі КВК у складі команди «Тернопільська Особлива». Пам'ятаєте ті часи?
— Звичайно. Вже минуло 13 років, а я й досі не можу забути, як ми поступилися запорізькому «Будільнику» і стали віце-чемпіонами. Який це був жахливий програш, ви собі не уявляєте. Сьогодні дуже хвилююче повертатися у Дніпропетровськ. Ваша публіка відрізняється від усіх інших в Україні. Вона вихована на дуже добротному гуморі. Крім того, своїми заочними наставниками вважаю «Театр КВК ДНУ». Отже, якщо хтось із його учасників завітає на виступ, для мене буде іспит на профпридатність. П'ять з половиною років не бачилися з Дніпропетровськом. Не наважувався сюди лізти, адже «з голими руками» на Дніпро не підеш. Треба було мати хороший матеріал, щоб упевнитися — публіка не піде з залу розчарованою.
— Сьогодні Ви працюєте у трьох телевізійних проектах. Який імпонує найбільше?
— У «Страсті за ревізором» не хотів іти, розумів, що треба буде вступати в дебати із Фреймут. Але під час запису пілота програми «вкусив того м'яса», і дуже сподобалося. Це так цікаво бути «над процесом», модерувати, як люди між собою сперечаються. Я міг би бути геніальним спікером ВР. Коли займаєш незаангажовану позицію, насправді все одно, хто правий чи винен. Але коли розбираюся в цьому, отримую чимало задоволення. Абсолютно комфортно відчуваю себе у «Хто зверху?». Маю свій ритуал розігріву публіки та налаштування учасників перед зйомками. «Суперінтуіція» — взагалі окрема тема, у мене там соло. Я індивідуаліст, не дуже люблю парну роботу, тріо або квартет, де треба добре відчувати людину. Краще відповідатиму сам.
Підкорити світ
— Сергію, плануєте зробити телеверсію «Вар'яти»?
— Наразі спілкуємося з керівництвом Нового каналу з цього приводу. В ефірі маємо з'явитися навесні або наступної осені. Ми не поспішали екранізувати шоу, адже для телеверсії треба знімати не все, що маєш, а тільки найкраще. Взагалі, у мене досить амбітні плани щодо розвитку «Вар'ятів» і свого колективу. Тільки цим телевізійним проектом за участю хлопців не збираюсь обмежуватися. Але для того, щоб підкорювати світ і через три роки виступати в лондонському Royal Albert Hall, треба було команду забирати в Київ. Що я нещодавно і зробив.
— Маєте на меті розширювати колектив?
— Прошу про це Господа щодня вже два з половиною роки. Катастрофічно не вистачає ще одного дуета, щоб трохи розвантажити хлопців. Але знайти нових учасників нелегко. По-перше, тому що мало хто думає і креативить українською. По-друге, люди не хочуть спробувати щось нове. Я нічого не досяг у КВК. Порівняно з великою кількістю «веселих і кмітливих», що мене оточували, був абсолютним «нулем», мені про це час від часу натякали. Але минуло 10 років, ці люди нині беруть 300 баксів за весілля, а я працюю на ТВ, у мене багато успішних проектів. Людина, яка не хоче розвиватися, до мого колективу не потрапить.
— Підтримуєте зв'язок із учасниками «Comedy Club UA»?
— Товаришую з Олександром Педаном і Антоном Лірником. Дочка Лірника плаче, що ми не можемо зустрітися, адже їй дуже подобається мій син (посміхається). А з Сашею знайомі ще з 2001 року, з часів КВК. Правда, спочатку я його ненавидів. Пам'ятаю, як ми з командою у рідному тернопільському «Березілі» за 5 хвилин «забивали» двадцять жартів — нам не плескали стоячи. Тут приїжджає Педан із Хмельницького, якого вже показували по телебаченню, і забирає мою овацію. А потім у 2006-му ми всі зійшлися в «Comedy Club», пробивалися на ТВ. Тодішній гендиректор Інтеру зацікавився проектом, але поставив вимогу: ведучий має бути україномовний. Оскільки на весь «Comedy» я був єдиним резидентом, який розмовляв українською, забрав Педана до себе додому і ми три дні спілкувалися виключно рідною мовою. А коли на третій день Саша стояв в одному зі столичних пабів на барній стійці з синьо-жовтим прапором і схиляв усіх випити за Україну, я зрозумів, що експрес-курс закінчився успішно. З тих пір ми дуже добре ладимо.
Олена Ткач, фото Миколи Лисенка
В четверг, 19 ноября, в Бухаресте стартовал молодежный чемпионат Европы по тхэквондо ВТФ. В первый же день Александра Даньшина, воспитанница тренера Андрея Стовбана (ДЮСШ № 1) стала серебряным призером. Мастер спорта из Днепродзержинска, выступая в весовой категории до 46 кг, в первом бою выиграла 15:2 у соперницы из Польши Izabela Majerczyk. 13:1 - с таким счетом Саша победила датчанку Arielle Malveda. В третьем бою с разницей всего лишь один балл (4:3) наша землячка обошла Giuliana Federici, тхеквондистку из Германии. В финале ей досталась первый номер мирового рейтинга, спортсменка из Кипра Kyriaki Kouttouki. Ей Александра Даньшина уступила 5:7.
Надо напомнить, что в прошлом месяце учащаяся гимназии № 39 Александра Даньшина завоевала бронзовую медаль на юниорском чемпионате Европы. И вот "серебро", но уже в молодежке.
Земляк А.Даньшиной Ярослав Швец, выступая в весовой категории до 58 кг, сталя пятым. Выиграв первый бой у спортсмена из Греции 21:14, Ярослав затем уступил (как позже выяснилось серебряному призеру чемпионата Европы. - прим. автора) бойцу из Бельгии 3:13.
Текст: Виктор КУЛЕНКО.
Фото AFP
В Сумах с 10 по 16 ноября проходил командный чемпионат Украины по художественной гимнастике. Сборная Днепропетровщины, набрав 1423,650 баллов, стала второй в общем зачете (суммируются все баллы, набранные гимнастками выступавшими от 2005 г.р. и до мастеров спорта. - прим. автора). Первыми стали столичные гимнастки, воспитанницы школы Дерюгиных (1425,150).
По программе мастеров спорта в групповых упражнениях первая команда Днепропетровской СДЮСШОР заняла второе место. Вместе с "прометеевкой" Ириной Шерстюк, воспитанницей днепродзержинского тренера Инны Козбановой, серебряные медали получили Дарья Сыч, Анастасия Дрыга, Виктория Ильчук и Ася Пасенко.
Одноклубница Ирины, Алина Перемитько тоже заняла второе место, но выступая в групповых упражнениях по программе первого взрослого разряда (2003 г.р.). Вместе с Алиной награды получили Анна Галасюк, Анастасия Валентирова, Валерия Гапонова, Екатерина Алешина, Екатерина Гвоздухина. В многоборье "золото" и "бронзу" завоевали Анна Галасюк и Анастасия Валентирова.
Надо напомнить, что днепродзержинские "художницы" являются студентками Днепропетровского высшего училища физической культуры (тренер Наталья Еремина). Их коллега по ДВУФК мастер спорта Екатерина Луценко (первый тренер Лариса Фрадкина, СК "Дзержинка"), выступая в многоборье среди 120 участниц заняла шестое место.
Текст: Виктор КУЛЕНКО.
Фото http://ukraine-rg.com.ua
Игры чемпионата Украины по шашкам-64 проходили с 13 по 19 ноября в Днепропетровском шахматно-шашечном клубе имени И.С.Уриха. Сегодня завершилась первая часть программы – классическая.
В мужском турнире задолго до финиша победу себе обеспечил гроссмейстер из Харьковской области Юрий Аникеев, который решив основную задачу – стать чемпионом Украины, позволил своим оппонентам сыграть с ним вничью. Всего в активе Юрия 8 побед и 3 ничьи.
Для определения серебряного призера чемпионата пришлось прибегнуть к подсчету дополнительных показателей. Лучшими они оказались у представителя Запорожской области мастера спорта Богдана Панченкова. Богдан на «ленточке» опередил еще одного мастера, своего земляка Геннадия Звонарева. Оба спортсмена набрали по 13 пунктов.
Лучший показатель среди представителей Днепропетровской области сумел показать мастер спорта Евгений Ивашко из Днепропетровска, который не сумел по дополнительным показателям обойти гроссмейстера из Одесской области Валерия Гребёнкина. У обоих после одиннадцати туров в багаже оказалось по 12 очков. В итоге, Валерий – четвертый, а Евгений – пятый. Очень миролюбивым оказался шашист из Днепродзержинска, мастер спорта Александр Крупий. Уступив лишь победителю, а ему проиграли 8 спортсменов из 12, с остальными участниками Александр сыграл вничью. Именно эти обстоятельства позволили Саше, с учетом одинакового количества очков, обойти сразу двух спортсменов гроссмейстера из Харькова Сергея Бойко и земляка мастера спорта Феликса Шепеля.
Не совсем удачно выступил мастер спорта из Днепропетровска Анатолий Панченко. Стартовав с победы над гроссмейстером В.Гребенкиным, Анатолий в нескольких матчах уступил, заняв с восьмю очками десятое место. Такое же количество очков позволила еще одному нашему представителю кандидату в мастера спорта Владиславу Антоновичу выполнить норму мастера спорта.
Куда приятнее вести с женского чемпионата, где честь нашей области защищали четыре днепродзержинки. Захватив со старта лидерство, гроссмейстер Елена Короткая (на фото) до конца турнира его так и не отдала. Все что позволила Елена продемонстрировать конкурентам, так это две ничьи в матчах с собой. У Елены 16 очков из 18 возможных и первое место в чемпионате.
Заслуженный мастер спорта из Харьковской области Юлия Макаренкова была основным противником в борьбе за чемпионство. И Елена, и Юлия демонстрировали уверенную игру на протяжении всего чемпионата, обыгрывая соперниц. Все решила ничья Юлии в матче с нашей Татьяной Зайцевой, которая позволила Ю.Макаренковой набрать 15 очков. На третье место в последнем туре "запрыгнула" опытная мастер спорта из Киева Ольга Рейниш. У нее 12 очков. Одного пункта не хватило Т.Зайцевой, чтобы побороться за бронзу – она четвертая. Еще две спортсменки из Днепродзержинска сестры Алена и Ольга Губаревы - шестая и седьмая соответственно.
Завтра, 20 ноября, стартует чемпионат Украины по быстрым шашкам. В этом турнире принимать участие могут все спортсмены не ниже первого разряда.
В.Попруга
http://sports.dp.ua/ua-table/9561-article