Днепропетровские спортсменки Виктория Мостицкая и Дарья Перетятько одержали победу на чемпионате Украины по пляжному волейболу среди девушек. В финале они переиграли хозяек соревнований - команду из Чернигова.
Об этом сообщает сайт gorod.dp.ua За победу в чемпионате боролись 32 спортсменки в возрасте до 20 лет. Они приехали из 16 регионов Украины. Сборную Днепропетровщины представляли четыре команды.
До кабінету зайшла жінка.
- Сідайте, Віро Якимівно. Вам же важко стояти без милиць, - запрошує лікар.
А Віра Якимівна Ковальова, бухгалтер міського відділу народної освіти, посміхається: - Що ви, я вже й бігати можу.
У хворої був серйозний перелом ноги. Завідуюча травматологічним відділенням восьмої лікарні З.І.Балабан зробила їй операцію. Тільки для зростання кісток вставила не металевий стержень, а... кістку тварини, яка добре прижилася в людському організмі.
Такий сміливий експеримент в нашому місті застосував хірург Л.М.Головаха, який обрав цю тему для дисертації. Він передає свй досвід колегам. У нього з'явилися послідовники: лікарі З.І.Балабан, І.П.Кушнір та інші.
Леоніда Михайловича недарма називають експериментатором. Раніше він працював у клініці імені Мечнікова під крівництвом учених Л.О.Смирнової і Ю.Ю.Колонтая, освоював новини медицини. За методом лікаря Ілізарова з Кургана він подовжив ногу хворому.
Лікар розповідає про свої останні експерименти. Недавно під час гри футболіст пошкодив зв'язки колінного суглоба. Л.М.Головаха перtсадив йому сухожилля іншої людини. Юнак дістав змогу знову займатися спортом.
Хірург разом з колективом продовжує наукові і практичні експерименти.
В.Штеменко.
"Дзержинець" 03.08.1969.
У минулому році вагонобудівний завод (директор т.Арсенічев) виготовив для міського парку культури і відпочинку дитячу карусель. Поставили її на місце. Але карусель не працює, бо зроблена не зовсім вірно. Треба дещо переробити і пустити її в хід. Ми не раз зверталися за цим до директора заводу, але безрезультатно.
Ходять діти мимо каруселі, з заздрістю поглядають на жирафів, слонів, верблюдів, які стоять на ній, а покататися не можуть. 78 тисяч карбованців парк заводу заплатив, а тепер не знає, що робити з цією каруселлю. За що ж гроші взяли?
Вважаємо, що дирекція вагонобудвного заводу, нарешті приведе карусель в дію.
М.Тимченко, працівник парку.
"Дзержинець" 03.08.1960.
За досягнуті успіхи в соціалістичному змаганні сталеварові восьмої комсомольсько-молодіжної печі Івану сушку присвоєно звання "Кращий сталевар області".
На фото: Іван Сушко.
Фото В.Шпановера.
"Дзержинець" 03.08.1955.
В 1948 році він прийшов на завод малописьменним. З перших днів відчув потребу в знаннях і вирішив піти вчитися. Без відриву від виробництва закінчив сім класів, а потім поступив в Харківський заочний технікум зв'язку.
Навчання дозволило йому проявити свої здібності. Пантелей Дзигарьов один з кращих робітників цеху зв'язку Дніпродзержинського коксохімічного заводу комуністичної праці. Він систематично перевищує виробничі завдання і забезпечує високу якість робіт. Він автор ряду оригінальних раціоналізаторських пропозицій.
Пaнтелей Федорович Дзигарьов запропонував використати телефонний зв'язок для гасіння зовнішнього освітлення заводу. Пропозицію здійснено. Досить набрати на автоматичному телефоні певний номер, як виключається зовнішнє освітлення.
На знімку: П.Дзигарьов.
Фото П.Душки.
"Дзержинець" 02.08.1962.
Кожного року багато вагонобудвників відпочивають в санаторіях і будинках відпочинку, на що асигнуються мільйони карбованців.
Зараз в санаторії "Трансмаш" на березі Чорного моря лікується машиніст паросилового цеху тов. Величко. На курорті "Мацеста" проводить свою відпустку комірник залізничного складу т.Ткаченко. Слюсар інструментального цеху т.Сергєєв відпочиває в Євпаторії, а електрозварниця фасонносталеливарного цеху т.Дробот - на південному березі Криму, в санаторії імені Мfксима Горького. Ряд працівників заводу виїхав на курорти Північного Кавказу, Криму, західних областей України, в Святогорськ.
Всьго лише в цьому році в санаторіях і будинках відпочинку вже побувало близько 200 чоловік.У вихідні дні, в масових виїздах на лівий берег Дніпра взяло участь понад 1000 чоловік.
Добре організовано відпочинок і дітей працівників заводу. В піонерському таборі підприємства в Аулах уже відпочило 162 дітей і зараз відпочиває 247.
К.Захарченко
"Дзержинець" 02.08.1955.
В неділю в районі водної станції заводу імені Дзержинського почав діяти пішохідний міст на піщану косу. Міст споруджений на плавучих бонах. Довжина його близько 200 метрів. Багато дніпродзержинців з сім'ями провели свій вихідний день на цій косі, перейшовши сюди по новому пішоходному мосту.
"Дзержинець" 02.08.1955.
За останні роки індустріальний Дніпродзержинськ збагатився багатьма новими будинками. У спорудження нових будинків внесла великий вклад бригада муляра Федора Акулініна. Працюючи на будівництві 74-квартирного будинку для металургів заводу ім. Дзержинського, який днями здано в експлуатацію, бригада Федора Акулінінв виробляла понад півтори норми за зміну.
Зараз бригада мулярів Федора Акулініна також успішно працює на будівництві нових будинків і йде в перших рядах учасників змагання серед бригад "Житлобуду".
На фото: керівник передової бригади мулярів Ф.Акулінін.
Фото М.Медлінського.
"Дзержинець" 01.08.1951.
Фритьоф Нансен и Днепропетровщина - связь эта может показаться по меньшей мере странной. Ведь для многих имя норвежца связано в первую очередь с легендарными научными экспедициями в суровые высокие широты нашей планеты.
Не менее яркой страницей биографии Нансена явилось его активное участие в спасении голодающих граждан Украины в 1921-1922 годах. В июле 1923 года он заключает с правительством УССР договор, юридически определяющий права и обязанности сторон по организации и руководству деятельностью станций. Впрочем, обязанности, согласно договору, брал в основном на себя сам Нансен. В создание этих станций он и вкладывает свою Нобелевскую премию, добавляя к ней гонорар за свою последнюю книгу. Местом размещения станции в Украине было выбрано село Михайловка Криворожского уезда Кировоградской губернии (теперь Апостоловский район Днепропетровской области). Станция получила название «Первая земледельческая станция доктора Нансена». Для ее создания Нансен выделяет 10 тысяч фунтов стерлингов и согласно п.3 договора обязуется выделять кредиты при необходимости для выполнения хозяйственного плана. Согласно п.1 земледельческое хозяйство на станции должно было вестись самым рациональным способом, применяя все существующие усовершенствования.
Возникает вопрос: почему «инвестор» просто не передал деньги на еду, чтобы спасти людей от голода? Журналист Аркадий Пальм, который первым разыскал материалы по миссии Нансена в Украину, сделал вывод, что Фритьоф знал о силе украинских черноземов и считал, что они смогут накормить не только советскую Россию, но и всю Европу. Но для этого тамошним крестьянам нужно дать современную технику. Так или иначе, он купил за свои деньги 45 тракторов, плуги, тяжелые дисковые бороны и прислал все это в Михайловку. А чтобы подготовить трактористов и агрономов, основал в селе училище, которое впоследствии стало сельскохозяйственным техникумом. Первым делом станция норвежца объединила вокруг себя крестьян в сельхозкооператив, для которого построен был мастерскую и складские помещения. Другое дело, что не все согласились вступить в кооператив. Что же, 15 тракторов было выделено для обслуживания единоличников. Поскольку Нансен считал обязательным содержания скота, чтобы подпитывать землю органическими удобрениями, то построил ферму, молокоперерабатывающий завод.
Однако щедрый инвестор и не думал вернуть вложенные средства. По условиям концессии, которое было заключено с правительством Советской России, все доходы должны идти только на развитие станции. Но интересно, что соглашение, подписанное знаменитым норвежцем с Совнаркомом России в июне 1923 года, по настоянию последнего не подлежала огласке. А меньше чем через пять лет в одностороннем порядке соглашение было отменено советским правительством. По каким причинам? Сельхозкооператив, созданный станцией, объединял крестьян — собственников земли. Все в нем оставались с земельными наделами, тогда как при вступлении в колхоз надо отдать ему и свою земельку. Словом, не вписывался Нансен в сплошную коллективизацию социалистического образца. Кроме этого, кооператив стал жаловаться в Москву на вмешательство местных властей в его работу. Поэтому крестьянское объединение ликвидировали, а единоличников, которых обслуживала станция, впоследствии одним махом раскулачили. На этом миссия норвежца и закончилось. В 1953 году по чьей-то команде из обкома имя Фритьофа Нансена убрали с вывески совхоза и он стал именоваться «Прогресс». Далее, преобразованный в птицефабрику, превратился просто в «Михайловский». Только уже в годы горбачевской «перестройки» по инициативе заслуженного учителя УССР Н.Тищенко, местного нансеноведа фермера Г.Магдалины имя Нансена было возвращено птицефабрике. А в 2000-х годах молочный обслуживающий кооператив в Михайловке бросил вызов забвению — назвался именем Нансена.
ДОСЬЕ
Фри́тьоф Ве́дель-Я́рлсберг На́нсен (10.10.1861 — 13.05.1930) — норвежский полярный исследователь, учёный — доктор зоологии, основатель новой науки — физической океанографии, политический и общественный деятель, гуманист, филантроп, лауреат Нобелевской премии мира за 1922 год, удостоен наград многих стран. Именем Нансена названы географические и астрономические объекты, в том числе кратер на Северном полюсе Луны.
В молодости стал известен как спортсмен-лыжник и конькобежец. В 27-летнем возрасте впервые в истории пересёк на лыжах ледниковый покров острова Гренландия, что было воспринято широкой публикой как грандиозное спортивное достижение. В ходе попытки достижения Северного полюса — экспедиции на корабле «Фрам» — достиг 8 апреля 1895 года 86° 13' 36" с. ш.
Нансен изучал зоологию в университете Кристиании, работал в Бергенском музее; его исследования в области строения центральной нервной системы беспозвоночных были обобщены в докторской диссертации 1888 года. После 1897 года основные научные интересы Нансена переключились на вновь создаваемую науку — океанографию; исследователь участвовал в нескольких океанографических экспедициях в Северной Атлантике.
Нансен принимал участие в создании первой в истории человечества международной организации - Лиги Наций. С 1921 года он был её верховным комиссаром по вопросам беженцев. В 1922 году оФритьоф Нансен удостоен Нобелевской премии мира за свою работу по репатриации и натурализации лиц, перемещённых в результате Первой мировой войны, и урегулированию связанных с этим конфликтов. Важнейшей его инициативой были Нансеновские паспорта, позволяющие беженцам без гражданства найти приют в других странах.
Источники: gazeta.zn.ua, gpravda.com, Википедия.