Читачам, безумовно, вже знайоме ім`я К.А.Чернятевича - пристрастного шанувальника книги, людини, палко закоханої в художнє слово. Його цікаві розповіді про книги, дружні зв`язки та листування з відомими письменниками, напевне, запам`яталися дніпродзержинським книголюбам.
Свого часу Казимир Адольфович працював у виробничому об`єднанні "Азот", був активним робкором "Дзержинця". Зараз він мешкає у м.Невинномиську Ставропольського краю, однак не пориває зв`язків з нашим містом.
Пропонуємо вашій увазі нову розповідь книголюба. Сподіваємося, що вона зацікавить вас, і ви напишете нам про свої враження від прочитаних книжок, розповісте про те, яку роль відіграє книга у вашому житті.
Більше двох десятків років минуло з того дня, коли ми всією сім`єю читали вголос трилогію Володимира Бєляєва "Стара фортеця". Пригоди хлоп`ят з прикордонного українського містечка захопили нас. Захотілося написати письменникові, розповісти про враження, які справив на нас його твір, подякувати за хорошу книгу. Ми здогадувалися, що Бєляєву пише багато читачів, і тому на відповідь розраховували мало. Але письменник відгукнувся і надіслав у дарунок збірку оповідань "В цю ніч при місяці" та кіноповість "Івнна" з автографом.
З того часу між нами зав`язалось дружнє листування. Володимир Павлович ділиться своїми творчими планами і задумами, веде мову про житейські справи. Кожна його нова книга з дарчим написом неодмінно з`являється в нашому домі. Зараз їх вже близько двадцяти.
Взимку 1970 року я проводив свою відпустку в Ленінграді. Письменник Петро Йосипович Капіца, з яким я також листуюсь, запросив мене на нараду письменників-мариністів, що проходила на легендарному крейсері "Аврора". Коли всі зібралися, представили гостей. Серед інших я почув ім`я Володимира Бєляєва. Так через десять років листування відбулася наша зустріч, яка була дуже теплою й зворушливою. Потім не раз довелося бувати в московській квартирі письменника.
Звичайно, я не міг розповісти Володимирові Павловичу, що багато років вивчаю польску мову, навіть пробую свої сили в перекладах. Це зацікавило письменника, знавця мови та літератури братнього слов`янського народу, заслуженного діяча польської культури. В.Бєляєв порадив мені перекласти декілька оповідань польських авторів, присвячених службі наших братів по зброї, надіславши з цією метою три збірки під назвою "Кордон". Чому вибір письменником матеріалів для перекладу припав саме на військову тематику? Мабуть, тому, що в літературній творчості В.Бєляєва, який народився і виріс біля кордону, помітне місце займають твори про воїнів-прикордонників.
Через деякий час я дізнався, що перекладене мною оповідання Петра Лоссовського "Операція "Лісоруб" схвалена видавництвом Міністерства оборони СРСР і рекомендоване до видання. В 1971 році побачила світ збірка оповідань письменників соціалістичних країн "Рукостискання кордонів", до якої й увійшло оповідання П.Лоссовського.
Документальну повість Яна Рожанського "Перша поразка "Барбаросси", в якій на основі дійсних фактів розповідається про перший у Великій Вітчизняній війні контрудар радянських військ під Перемишлем, ми перекладали з Беляєвим удвох. З цього й почалася наша творча співдружність.
Спочатку уривки з цієї повісті публікувались на сторінках журналу "Прикордонник", а потім вона вийшла повністю у восьмому випуску літературно-художнього альманаху "Подвиг". Потім на робочому столі з`явилась книга ще одного польського письменника Олександра Омильяновича. Найбільш цікаві оповідання з неї ми переклали з Володимиром Павловичем для журналів "Советская женщина" і "Советский воин".
Так дружнє листування з письменником привело до творчої співдружності, яка продовжується й донині.
Комітет комсомолу швейного об`єднання імені В.Я.Чубаря (секретар М.Стоян) багато уваги приділяє організації соціалістичного змагання серед молоді.
Сьогодні молоді швачки працюють під девізом "XIX з`їзду ВЛКСМ - 19 ударних трудових декад". Хід трудового суперництва висвітлюється на спеціальному екрані, про трудові здобутки молодих робітниць розповідають "блискавки". Належна гласність змагання активізує молодь, примушує її вишукувати нові резерви для підвищення ефективності і якості праці.
Тільки-но розпочався другий рік XI п`ятирічки, а на підприємстві вже більше 70 молодих швачок працюють у рахунок 1983 року. Ударною роботою випередили календар швачки Ніна Плужникова, Зінаїда Авілова, Олена Нетребко, Галина Стогній, Надія Солдатова та інші. Приклад правофлангових наслідують й інші учасниці соціалістичного змагання.
На Придніпровському хімічному заводі стали традиційними конкурси професійної майстерності. Тільки в минулому році таких конкурсів було проведено 12.
В останньому з них свою професійну майстерність продемонстрували електромонтери з дев`яти цехів підприємства. Крім теоретичних знань, вони змагалися в умінні збирати складну схему пускача асинхронного двигуна. Найшвидше і якісніше завдання конкурсу виконав Віктор Новиков. За перемогу йому вручено значок ЦК ВЛКСМ "Майстер - золоті руки", почесну грамоту адміністрації підприємства і грошову премію. Друге і третє місця посіли відповідно Михайло Мосін і Вячеслав Зайцев.
"Надплановий метал XI п`ятирічки - за рахунок підвищення ефективності і якості ремонтів" - під таким девізом вступили в 1982-й рік трудівники спеціалізованного управління тресту "Дніпродомнаремонт".
Йдучи назустріч 60-річчю створення СРСР, вони зобов`язались у нинішньому році виконати ремонтних робіт на 6,1 млн. крб. більше, ніж у минулому, видати не менше 110 гарантійних паспортів, а проуктивність праці підвищити на 0,3 процента більше, ніж заплановано.
З перших днів січня високі темпи робіт узяли бригади монтажників, вогнетривників і слюсарів, якими керують В.Кузьменко, В.Горб, А.Рялигін, Б.Гасиі, В.Загорулько, Г.Перехрест, В.Мутнянський та інші.
Великий хокей прийшов у Дніпродзержинськ. У минулі суботу і неділю наші хокеїсти приймали на штучній ковзанці "Хімік" лідера зони - одноклубників з міста Енгельса.
У першій зустрічі дніпродзержинці змогли протистояти сильному супернику лише 39 хвилин. На останній сороковій хвилині другого періоду вони пропустили у свої ворота одразу дві шайби. Потім гості збільшили рахунок - 3:0. Наш нападаючий В.Лебедєв скорочує розрив. Але більшого досягти не вдалося. Хокеїсти з Енгельса четвертою шайбою остаточно закріпили успіх.
З таким же рахунком - 4:1 на користь гостей - закінчилась і друга зустріч. До речі, автором єдиної шайби у ворота "Хіміка" з Енгельса був знову В.Лебедєв.
Звичайно, поразка команду ніколи не радує. Однак, ці дві зустрічі засвідчили, що наші хокеїсти можуть вести поєдинки на рівних і з більш досвідченими суперниками.
Наступні дві зустрічі "Хімік" проведе вдома 12-13 січня з командою "Десна" з Брянська.
В.Оліфіренко, позаштатний кореспондент.
На знімку: атака гостей на ворота дніпродзержинського "Хіміка".
Минулої суботи у плавальному басейні спортклубу "Прометей" відбулося захоплююче свято на воді.
Численні глядачі зустрілися з володарем морських вод, помилувалися красивим танком "русалок" на воді. Не обійшлося й без казкової Баби Яги та її витівок, за що її покарав Дід Мороз. Була також проведена весела естафета, в якій взяли участь вихованці секції плавання ДЮСШ спортклубу "Прометей" і сам Нептун. Переможці одержали призи і подарунки.
А.Чапчиков, учень десятого класу середньої школи № 20.
За п`ять годин до нового 1980 року, спортсмени-марафонці індустріального інституту імені М.І.Арсенічева стартували з Жовтневої площі. Маршрут забігу включав : проспект Леніна, річковий порт, селище енергетиків, південно-західний район міста, залізничний вокзал.
Учасники забігу в складі доцента К.Разумовського, старшого викладача О.Ваксмана, інженерів М.Мар`янчикова, Л.Волчека, студентів О.Апсуваєва, О.Архипова, В.Виноградова, В.Ребенка, І.Кантемирова, М.Сиртича за півтори години подолали двадцятикілометрову дистанцію і фінішували на Жовтневій площі.
Закінчилися змагання з баскетболу на першість міста серед чоловічих команд. Шістнадцятий раз підряд звання чемпіона вибороли баскетболісти спортклубу "Прометей" яких тренує А.Д.Дерновський.
На другому місці - команда спортклубу "Дзержинка", на третьому - технікуму фізичної культури.
Змагання показали, що не в усіх колективах фізкультури приділяється належна увага розвитку баскетболу. Шість команд-учасниць першості міста. Чи не замало для Дніпродзержинська?
На Одеському домобудівному комбінаті широко впроваджується у виробничу практику господарський розрахунок за методом бригади московських будівельників, яку очолює Герой Соціалістичної Праці М.А.Злобін.
Першою застосувала цей метод комплексна бригада монтажників депутата міської Ради комуніста Василя Раткова. Протягом 1973 року вона спорудила три дев`ятиповерхових житловиих будинкииі почала монтаж четвертого. В першій половині 1974 року бригада Раткова продовжувала працювати за методами московських будівельників.
Вже перший будинок, споруджений цим колективом на основі господарського розрахунку, наочно продемонстрував переваги бригадного підряду. При плановій вартості робіт 449,4 тисячі карбованців досягнуто економії в сумі 8,3 тисячі карбованців. Нормативна тривалість виконання монтажних робіт становить 80 днів. Договором було передбачено завершити ці роботи за 65 днів, а фактивно бригада закінчила їх за 44 дні.
Приблизно таких же результатів бригада В.Раткова досягла і на наступних об`єктах. Так, будівельно-монтажні роботи на дев`ятиповерховому великопанельному 144-квартирному будинку, розпочаті в січні 1974 року, вона завершила наприкінці квітня. Це більш як на місяць раніше за нормативний строк.
Внутрібригадна розстановка робітників по змінах провадиться з урахуванням їх кваліфікації та можливостей взаємозамінності. Більшість членів бригади опанувала три-чотири спеціальності, а дехто - п`ять, що дає змогу оперативно зміцнювати відстаючі ділянки, в разі потреби переміщувати робітників для виконання інших операцій.
Ефективна робота за методом бригадного підряду потребує певної кваліфікації будівельників. Тут середній розряд у робітників 4-й, більшість з них продовжує підвищувати свою професійну майстерність.
Доброю виробничою школою є і сама бригада.
Бригада монтажників В.Раткова змагається з комплексною бригадою монтажників В.Ткаченка, яка з серпня 1973 року теж перейшла на нову форму господарського розрахунку. Між ними розгорнулось справжнє трудове суперництво. Підсумки підбиваються щодня. Остаточний результат визначається раз на місяць і поквартально. Особлива увага приділяється гласності і порівнянності підсумків змагання.
Широко розгорнувши соціалістичне змагання, бригада В.Раткова бореться за дострокове виконання виробничих завдань п`ятирічного плану. Вона зобов`язалася цього року здати в експлуатацію з оцінкою не нижче як "добре" 4 дев`ятиповерхових 144-квартирних житлових будинки загальною корисною площею 31452 квадратних метри, знизити собівартість їх спорудження на 30 тисяч карбованців і скоротити нормативний строк готовності кожного будинку в середньому на 28 днів.
На фото: бригадир комплексної бригади комуністичної праці монтажників Василь Ратков. За трудові успіхи його нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора; спорудження дев`ятиповерхового 144-квартирного будинку, що його провадить бригада В.Раткова в селищі Котовського м.Одеси; нові будинки в селищі Котовського м.Одеси. Лише 1974 року будівельники здали в експлуатацію понад 40 тисяч квадратних метрів жилої площі. Тут працює бригада, яку очолює В.Ратков.
