Десятки років працював начальником житлово-комунального відділу заводу імені Дзержинського Тимофій Якович Маловик. Колектив, керований ним, багато зробив для поліпшення побуту металургів.
Проводжаючи т.Маловика на заслужений відпочинок, секретар парторганізації т.Дудченко побажав
йому довгих років життя, доброго здоров'я. Заступник секретаря парткому заводу т.Даниленко вручив ветеранові почесну грамоту.
- Я завжди вважатиму себе членом вашого колективу, - сказав т.Маловик.
Л.Пікінер, секретар комсомольської організації житлово-комунального відділу.
"Дзержинець" 21.11.1965.
Новий магазин відкрився на вулиці Менделєєва. Тут є відділи овочевий, м'ясний, молочний. Радує покупців і культурне обслуговування. Будівельники тресту "Дніпрохімбуд" при спорудженні цього магазину застосували найновіші матеріали.
Д.Глушко
"Дзержинець" 21.11.1965.
Учні 5-го класу школи № 21 запросили мене, свою першу вчительку, на "Вогник". Це був перший в їхньому житті "Вогник". Прийшли й інші вчителі, а також батько Володі Дундука, піонера, який загинув під час війни, підпалюючи німецький склад з пальним. Затамувавши подих, слухали діти схвильовану розповідь батька юного героя.
Вечір проходив цікаво. Здавалося. вже проспівані всі любимі пісні, показано багато номерів художньої самодіяльності, а бажаючі виступити ще були. Відбувся конкурс на кращу пісню, турнір винахідливих.
Від душі вдячна учням і вчителям школи № 21, які подарували мені дві години чудового відпочинку.
С.Спектор, вчителька школи-інтернату № 3.
"Дзержинець" 21.11.1965.
В одній із кімнат Палацу культури металургів чути музику, лунає команда: "Раз, два. Анлер! Роліве!". Ні, це не урок французької мови. Йде заняття балетної студії. Дівчатка віком від 6 до 12 років, одягнені в хітончики, стоячи біля станка, старанно повторюють позиції тренажа. В цю студію прийшла й моя донька Оленка. Минуло лише два місяці, а дівчинка непогано встигає, полюбила музику, балет. В студії не тільки вивчають характерні рухи класичного танцю, а й знайомлять з музикою, вчать розуміти її. Хочеться подякувати викладачеві С.А.Кузнєцовій та акомпаніатору Н.К.Прусан за те, що вони допомагають нам, батькам, виховувати дітей, залучають їх до мистецтва.
В.Гунченко, вчителька школи № 3.
"Дзержинець" 21.11.1965.
Цього року фрезерувальника Віктора Андрійовича Сабельфельда визнано кращим наставником вагонобудівного заводу імені газети "Правда". Близько 20 років працює він у ремонтно-механічному цеху. За цей час багатьом передав свій досвід і любов до професії.
Сьогодні він знову прийде в цех, знову ввімкне свій верстат. Та як би не був занятий, а все одно знайде час, щоб подивитись, як йдуть справи у "новенької" - Тані Гарагулі. І дівчина, відчуваючи підтримку наставника, працює впевненіше. Так, крок за кроком, буде вона наближатись до майстерності. Настане день - і в неї з'явится учень, якому вона передасть все, що знає і вміє. А поки-що - пошуки, проби і перший успіх. Все краще - попереду.
На знімку: В.А.Сабельфельд і Т.Гарагуля.
Фото В.Бурлаченка.
"Дзержинець" 20.11.1983.
При Палаці культури заводу імені Дзержинського організовано клас рояля. Тут навчається 20 дітей. Нещодавно підведено підсумки першої чверті навчального року. Результати хороші майже у всіх юних музикантів. Найкраще встигають Люся Шаповалова, Свєтлана Вольвач, Ада Решетова, Люда Швидка.
В.Демидович, учень класу рояля.
"Дзержинець" 20.11.1955.
Неймовірна історія життя маленької дівчинки Каті з Луцька, що стала дружиною спадкоємця королівського трону Сіаму.
Королівська родина Сіаму: Катерина Десницька — принцеса Сіаму, спадкоємець королівського трону — Чакрабонгсе Буванафа і маленький син — принц Чула
Ця історія почалась в маленькому місті Луцьку. 27 квітня 1886 року в багатодітній родині Івана Степановича та Марії Михайлівни Десницьких народилась донечка і назвали її Катерина. Батько був головою Луцького окружного суду, а мати займалась вихованням 12 дітей (4 — від свого першого шлюбу, 6 — від першого шлюбу чоловіка та ще 2 спільних). Через 2 роки після народження Катрусі, у 1888 році, помер батько і годувальник родини. Після такої важкої втрати Марія Михайлівна разом з усіма дітьми вирішила залишити Луцьк. Жінка продала всі маєтки і переїхала із сім'єю до Києва.
Мати старших дітей віддала до Київського університету, молодших — до гімназій. А Катерина з 1898 року навчалася у Фундуклеївській жіночій гімназії. У 1903 році взимку, помирає від раку мама Катерини. Так у віці 17 років дівчина залишилась сиротою. У 1904 році вона вирішила продовжити навчання і поїхала до столиці Російської імперії — Санкт-Петербургу, де навчався її брат Іван. У столиці Катя згодом закінчила курси медичних сестер у шпиталі імператриці Марії Федорівни на Фонтанці.
Батьки Катерини — Марія Михайлівна Десницька та Іван Степанович Десницький
Одного доленосного вечора 1905 року на молодіжній вечірці Катерина Десницька знайомиться з гусаром російської імператорської гвардії. Смуглявий симпатичний молодик виявився принцем Сіаму (Таїланду) Чакрабонгсе. Це була любов з першого погляду, проте дізнавшись про високе походження молодого гусара, Катерина вирішила відректися від кохання. І наприкінці квітня того ж року, під час російсько-японської війни, пішла на фронт як дипломована медсестра.
Проте кохання принца виявилось сильнішим, він з нетерпінням чекав Катю і писав коханій листи на фронт. В одному з них Чакрабонгсе освідчився: "Мені ніхто не потрібен, крім тебе. Це було б неземним щастям, якби ти була поруч!". Катерина ж відповіла йому взаємністю і у своїх листах називала його ніжно по-сіамски «Лек», що означає «маленький». Розлука довела, що вони створені один для одного і кохання їх взаємне і щире. До Санкт-Петербурга Катерина Десницька повернулася з трьома бойовими нагородами, серед яких був і Георгіївський хрест за мужність.
Катерина Десницька і принц Сіаму Чакрабонгсе Буванафа
У січні 1906 року Чакрабонгсе закінчив Академію генштабу і закохані вирішили одружитись. Але великі перешкоди були щодо їх одруження. Принц сповідував буддизм — Катерина була православною. Вони задумали обвінчатись таємно і спочатку поїздом їдуть до Одеси, а звідти пароплавом — до Стамбула. Церемонія вінчання відбулась в грецькій церкві Святої Трійці в районі Пера.
Молоде подружжя провело медовий місяць у Єгипті. Сіамський король подарував принцу щойно збудований палац Парускаван і Чакрабонгсе перевіз туди Катерину. Сіамська королівська родина сприйняла цей шлюб як мезальянс.
Король і королева Сіаму Рама V и Саована та принц Чакрабонгсе Буванафа
Катерину Десницьку при дворі не прийняли. Король не визнав шлюбу із українською дівчиною. Відношення не змінилось навіть із народженням 28 березня 1908 року сина — королівського онука Чули.
Ситуація змінилась, коли 1910 король Рама V помер і престол під іменем Рами VI зайняв його старший син Вачпровуд. Він офіційно визнав шлюб свого брата. Новий правитель був бездітним і Чакрабонгсе став спадкоємцем престолу.
Катерина Десницька і син Чула Чакрабонгсе
Катерина одержала титул принцеси Сіаму вищого рангу під іменем На Пхітсанулок, а принц з 1912 року став на чолі Генерального штабу сіамської армії. Влітку 1911 року подружжя відвідало Київ. Сім'я жила щасливо, поки Чакрабонгсе не закохався в далеку родичку принцесу Чаваліт, дочку принца Роді. У королівській родині практикували багатожонство, тому принц просив Катерину змиритись і прийняти другу жінку. Але Катерина не збиралась миритись із суперницею і вимагала розлучення. У 1919 році подружжя все ж розлучилось і Катерина Десницька, відмовившись від великих аліментів, залишила Сіам. Переїхала до Китаю, жила в рідного брата в Шанхаї і працювала в Червоному Хресті.
Сімейне фото щасливої королівської родини
Коли 1 червня 1920 року Чакрабонгсе помер від запалення легень, то Катерина Десницька приїхала в Сіам ховати його. Король наказав розділити статки на Чаваліт, онука і на Катерину. Повернувшись в Шанхай, Катерина придбала невеличний будинок. Невдовзі вийшла заміж за американця Гарі Клінтона.
Із сином Чулою Катерина бачилася 1923 року (він навчався в приватній школі в Англії). Відносини з сином були ненайкращі, адже Чула так і не вибачив матері того, що вона покинула батька і Сіам.
Палац Парускаван, Бангкок. Тут жили члени королівської родини — Чакрабонгсе, Катерина та їх син Чула
Через японсько-китайські воєнні дії у 1930-х роках Катерина і Гарі переїхали до міста Портленд (США). Невдовзі вони розлучилися. А після закінчення Другої світової війни Катерина Десницька переїхала до Франції. Оселилася біля Парижа, де мешкала вдова її брата Івана з дітьми. Померла 3 січня 1960 року від серцевого нападу.
Її син Чула Чакрабонс закінчив Кембриджський університет, став істориком. Згодом написав історію про родовід сіамської королівської династії Чакрі, описав долю своїх батьків Катерини і Чакрабонгсе. Досі жива внучка Катерини Наріса Чакрабон.
Ось така вона доля принцеси Сіаму — доля маленької дівчинки з Луцька.
В Днепропетровской ДЮСШ № 3 проходит чемпионат области по легкоатлетическому многоборью среди спортсменов 1998/1997, 1999/2000 и 2001/2002 годов рождения. Сегодня, 20 ноября, воспитанницы тренерского триумвирата Андросовичей (Сергея, Виктора и Раисы) из Днепродзержинской ДЮСШ № 3, Дарья Шишкина и Дарья Попадюк заняли первое и второе места среди спортсменок 1999/2000 годов рождения.
"Шишкина пробежала 60 метров с барьерами с результатом первого разряда, - говорит Виктор Сидорович Андросович. - Она также становила личные рекорды в толкании ядра, а также в прыжках в длину и высоту. А вот 800 метров пробежала слабенько, просто "протрусила". Но в общем зачете Дарья заняла первое место. Младше на год за Шишкину, Даша Попадюк стала первой в прыжках в высоту, так как это ее конек, и четвертой на 800-метровке. Результаты остальных видов дали ей возможность стать серебряным призером чемпионата. Еще с нашей школы выступали Елизавета Пилявская и Полина Ребристая. Лиза стала седьмой, а Полина "забаранила" первый вид - бег с барьерами, и в кончном итоге заняла восьмое место".
РЕЗУЛЬТАТЫ ДАРЬИ ШИШКИНОЙ
60 м с/б - 8,7 сек.
800 м - 3 мин 10 сек.
Ядро - 8 м 80 см.
Прыжки в высоту - 1 м 55 см.
Прыжки в длину - 5 м 01 см.
РЕЗУЛЬТАТЫ ДАРЬИ ПОПАДЮК
60 м с/б - 10,4 сек.
800 м - 2 мин 54 сек.
Ядро - 6 м 80 см.
Прыжки в высоту - 1 м 65 см.
Прыжки в длину - 4 м 60 см.
Текст: Виктор КУЛЕНКО.