В Кам'янському 30 жовтня пройшли змагання з традиційного карате всесвітньої організації ITKF.
Як повідомив президент Асоціації традиційного карате України Дмитро Кузнєцов, в умовах карантину не було можливості прийняти всіх спортсменів одночасно. Тому захід проходив без глядачів, а організатори були вимушені розділити 94 учасників (вікової категорії від 6 років до 15) по групах.
Серед вихованців, які вперше в житті приймали участь взагалі у змаганнях, були і сльози поразок і радість перемог. Після фіналу кожної категорії відбувалось нагородження призерів. "Можна відмітити також Каріма Шибуя, Тимофія Шпачинського та Олексія Тяпунова, вихованців, яким трошки не пощастило, але бойовий дух і жага до перемоги були у них на найвищому рівні. Всі учасники зробили висновки після змагань, та продовжать наполегливо тренуватись щоб гідно відповідати вимогам традиційного карате", - сказав Д.Кузнецов.
ПРИЗЕРИ
ПЕРШЕ МІСЦЕ
Трофимчук Владислав
Мойсеєнко Артем
Кузнецов Лев
Ліщинська Богдана
Литовченко Діана
Веріченко Єгор
ДРУГЕ МІСЦЕ
Миндрул Захар
Козачок Ілля
Ноженко Кирило
Побожа Домініка
Єрофеєв Дмитро
ТРЕТЄ МІСЦЕ
Демидов Кирило
Кірпічова Єлизавета
Сергутін Олексій
Куркай Єгор
У Дніпрі 30 жовтня пройшов Кубок України з кіокушинкай карате.
На татамі свою майстерність демонстрували близько 350 бійців із різних областей України, а також гості з Республіки Молдова. Почесним гостем змагань був Кацухіто Горай (7 дан). Честь Кам`янського захищали вихованці кваліфікованих тренерів Олексія Удовицького, Олександра та Наталії Протасюк. На рахунку кам'янчан 18 нагород (6+4+8).
ПРИЗЕРИ-КАМ'ЯНЧАНИ
ПЕРШЕ МІСЦЕ
Протасюк Анна (ката)
Ніккель Артем (куміте)
Олександр Соболь (куміте)
Почапська Вероніка (куміте)
Вікторія Абрамова (куміте)
Дмитренка Ярослава (куміте)
ДРУГЕ МІСЦЕ
Почапська Вероніка (ката)
Вікторія Абрамова (ката)
Осипік Ярослав (Куміте)
Пензякова Аліна (куміте)
ТРЕТЄ МІСЦЕ
Дришлюк Варвара (ката)
Крючихін Іван (ката)
Кобзєв Віталій (ката)
Постолов Ярослав (куміте)
Дришлюк Варвара (куміте)
Дришлюк Зоя (куміте)
Лисов Артем (куміте)
Корсун Данило (куміте)
В Кам`янському на стадіоні "Надія" 30 жовтня відбувся календарний матч Першої ліги чемпіонату Дніпропетровської області між місцевим "Дзержинцем" і командою ВДН (Верхньодніпровськ).
Здавалося, що ж тут історичного. Звичайна зустріч, яку виграли місцеві футболісти. Але як виявилося, кам`янчани здобули свою першу перемогу в Першій лізі. До сьогодняшнього матчу "Дзержинець" в шести календарних матчах (ще є два пропущені, і будуть зіграні найближчим часом) тричі терпів поразки і стільки ж грав внічию. Та й це ще не все. Початок для "дзержинців" став холодним душем. На 13-й секунді м`яч вже встиг побувати в їхніх воротах (є рекорд Першої ліги!). Курйоз трапився після того, як кам`янчани розвели м`яча в центрі поля і вирішили віддати його голкіперу. Той зловив шкіряного і відпасував ...прямо в ноги супернику. Ну, а Плахотнику нічого не залишалося, як покарати стража воріт за недбалість. Та вже на п`ятій хвилині Єлисеєв зрівняв рахунок. Гра перейшла в позиційне русло. На кожну атаку суперник відповідав своїм випадом. За три хвилини до кінця першого тайму гості в своєму штрафному майданчику перервали атаку, зігравши рукою. Пенальті чітко реалізував Кузьменко. А на останній хвилині тайму Проценко зробив рахунок 3:1. Після перерви гра не змінила свій малюнок. Під занавіс матчу футболісти "Дзержинця" ще двічі посилали мяч у ворота команди ВДН. Відзначилися Хуторнюк (84) і Штепенко (90+1), який тільки вийшов на заміну.
Отже "Дзержинець" здобув впевнену перемогу 5:1. З чим ми і вітаємо президента команди Костянтина Саусь.
ФОТОАЛЬБОМ https://www.facebook.com/photo/?fbid=2080789695413296&set=a.2080817522077180
У Києві, з 30 по 31 жовтня, пройде міжнародний технічний семінар та екзаменаційні тести з кіокушин-кан карате.
Семінар та іспит проводиться під керівництвом керівника міжнародної організації кіокушин-кан карате-до канчо Роями Хатцуо (9 дан), а також члена міжнародного технічного комітету Ісідзіми Масахіде (6 дан). У семінарі та іспиті візьмуть участь каратисти з України, Республіки Білорусь, Польщі, Німеччини та Швеції.
Команда Кам'янської федерації кіокушин-кан карате їде на семінар з метою представити керівництву міжнародної організації кіокушин-кан карате до нових кандидатів (тренерів та вихованців) на коричневі пояси (Ірина Сьомушкіна, Вадим Кобилян), на чорний пояс 1-й дан (Єлизавета Богданова ), на чорний пояс 2-й дан (Максим Козаченко, Сергій Кирюхін), на чорний пояс 3-й дан (Олександр Наконечний, Руслан Наконечний).
Опубліковано результати українців у світовій тенісній класифікації.
За підсумками минулого ігрового тижня вихованець Кам'янського СК "Прометей" Ілля Марченко піднявся на 14 рядків та посідає 150 місце. Наш земляк вперше з липня 2017 року перебуває у топ-150 рейтингу.
Нещодавно у столиці Республіки Молодова місті Кишинів відбувся міжнародний марафон, у якому взяли участь понад дві тисячі учасників, які представляли 26 країн світу. Серед них змагалися 17 спортсменів з обмеженими можливостями. Вперше виступаючи у цьому місті, 45-річний кам`янчанин Сергій Амелько посів перше місце на півмарафонській дистанції (21 км).
15 РОКІВ НА ГОНОЧНИХ ВІЗКАХ
Сергій виступає на спортивних та гоночних візках 15 років, беручи участь щорічно як мінімум хоч в одному марафоні."Я пропустив змагання лише у 2020 році через коронавірусну пандемію, - розповідає С.Амелько. У вересні цього сезону брав участь у 5th Almaz Group Dnipro Marathon, а через два тижні вже виступав у Білоцерківському півмарафоні, де став призером. Кишинівський марафон став завершальним у 2021. Організація та проведення змагань у столиці Молдови пройшли на найвищому європейському рівні. Траса по міських вулицях була така класна, що залишалося тільки показувати високі результати, але для нас, візочників, важлива не тільки фізична, а й психологічна підготовка. Важливо як себе налаштувати. У мене свій метод підготовки до змагань. Так як я візочник, мені потрібна траса, де немає каміння, ям та інших перешкод. Доводиться виїжджати на картодром або на стадіон, відповідно привозити з собою спортивну коляску, пересідати в неї. Вранці і вечером двохгодинні тренування".
Саме Кишинівські змагання стали для С.Амелька другими зарубіжними після участі у 2018 році в Польщі. "Тоді, три роки тому, серед шести тисяч бігунів, нас візочників було п'ятеро. Серед усіх спортсменів, які представляли Україну, я показав найкращий результат, ставши шостим, - згадує Сергій. - І це незважаючи на застаріле спортивне спорядження. Спортсмени всіх країн виступають на легких карбонових візках. І тільки ми, ганяємось на металевих. У мене є спортивний візок, подарований американським біговим клубом. Але він трохи ширший. Ми прорахувалися в розрахунках, коли замовляли візок. Збираємось трохи переробити, і я зможу взяти участь наступного року в Білоцерківському півмарафоні, саме на спортивному триколісному візку. А поки що в Кам'янському немає навіть умов, тренуватися на такому візку, тому він стоїть без дії". Слід зазначити, що Сергій Амелько – єдиний у Дніпропетровській області активний візочник, який виступає щороку в різних марафонах. Він поставив собі за мету взяти участь хоча б в одному з шести найпрестижніших марафонів світу - Бостонському, Лондонському, Берлінському, Чиказькому, Нью-Йоркському або Токійському.
ДО І ПІСЛЯ...
Сергій закінчив Дніпродзержинський політехнічний технікум за спеціальністю технік-механік коксохімічного обладнання, потім відучився два курси в нашому університеті. Здавалося, перед юнаком відкриваються широкі перспективні горизонти. Він хотів ще вступити до автодорожнього інституту та стати далекобійником. "Була мрія їздити на великих важких вантажівках", - зітхаючи, згадує Сергій. Але відразу всі рожеві мрії зруйнувалося, після того, як 1999 року 23-річний Сергій Амелько потрапив до автокатастрофи... Почався новий етап у його житті. Депресія поступово зникала, коли довелося проходити курс відновної реабілітації, що включає заняття спортом. "Спочатку пробував себе в пауерліфтингу, плаванні, настільному тенісі. Але так як я маю гарну витривалість, зупинився на марафонських змаганнях. Зрозумів, що марафон, легка атлетика це моє, - пояснює Сергій Олександрович. - До травми я займався важкоатлетичними видами спорту (штанга, гантелі, гирі), але чисто для себе, не беручи участь у змаганнях. Моя вага тоді становила 92 кг. Сам нещасний випадок, що закінчився травмою, тільки підштовхнув цілеспрямовано зайнятися спортом. Сидіти просто так в інвалідному візку надзвичайно важко. Треба на щось постійно відволікатися, бути чимось зайнятим. Я вибрав спорт".
За час спортивної кар'єри Сергій отримав стільки медалей, що за його словами, якщо їх всі одягнути, то шия не витримає такої ваги. Лише 2021 року він додав у скарбничку нагород шість медалей. Здебільшого за перемоги на марафонах. Але є нагороди і за призові місця у змаганнях з настільного тенісу та гри у бочча. "У боччі грають ті, у кого руки слабкі. У мене ж вони настільки сильні, що я часто перекидаю м'ячик. Це не моє", - сміючись, каже С.Амелько.
На довгих дистанціях іноді трапляються і психологічні зриви, хочеться плюнути на все і більше не змагатись. "Особливо після тридцятого кілометра відчувається втома, хочеться зупинитися і все кинути, - каже Амелько. - Але завжди щось не дає мені це зробити, підштовхує зібратися з думками, перегрупуватися і проїхати дистанцію до кінця. Потім вже аналізуючи, розумієш, що треба менше думати про негатив, а сконцентруватися на досягненні кінцевого результату. Дуже втомлюються руки. У бігунів болять ноги, у нас, колясочників – руки. Але для всіх умови подолання дистанції однакові, і для нас немає жодних привілеїв”.
За життя Сергія зустрічалося чимало хороших людей, готових допомогти у найважчих ситуаціях. "У мене немає ні батька, ні мами, і сестра трагічно загинула. Натомість мене матеріально та фізично підтримує молодший брат Віктор, хоча у нього є своя родина, діти. Вітя приділяє багато уваги, розуміючи, що мені важко одному. Він допомагає вирішувати будь-які питання, починаючи від організації участі в марафонах і закінчуючи проводами та зустрічами зі змагань. Оскільки я перебуваю у міських товариствах "Лелека" та "Інваспорт", то і вони, а також міська влада допомагають мені".
У вільний час Сергій із задоволенням дивиться по телевізору старі радянські фільми військової тематики. Звичайно любить спортивні передачі. Змалку він непогано малює. Його талант був помічений, коли навчався у вишах. "У мене добре виходять пейзажі, натюрморти, техніка, архітектура, можу займатися 3D-графікою. Єдине, що не виходить - портрети. Під час навчання я неодноразово виконував доручення як художник-оформлювач. Накопичилося багато художніх робіт. Мрію зібрати всі свої малюнки та виставити на загальний огляд", - резюмував наше інтерв'ю Сергій Олександрович Амелько.
ДОСЬЄ
Сергій Олександрович Амелько, візочник-марафонець.
Народився – 29 вересня 1976 року.
Хобі - малювання.
