Российские ГРУшники рассказали, как поменялось их отношение к Украине
После очередного информационного фейка российских СМИ об обмене российских военнослужащих Главного разведывательного управления Александра Александрова и Евгения Ерофеева, Служба безопасности разрешила журналистам посетить задержанных в киевском госпитале, где они до сих пор находятся, сообщает сайт http://obozrevatel.com/crime/69180-rossijskie-grushniki-rasskazali-kak-pomenyalos-ih-otnoshenie-k-ukraine/photo-3.htm
Как видно на видео, опубликованном пресс-службой СБУ, Ерофеев рассказал о нормальные условия получения и питание. Он рассказал, что часто общается с родными, к нему хочет приехать мама. После операции есть надежда на то, что рука будет работать.
Много деталей российский военный не рассказал, мотивируя это тем, что следствие продолжается, хотя намекнул, что есть перспектива обмена. ГРУшник хочет домой.
Другой военный Александр Александров изменил свое мнение о конфликте на Донбассе и благодарен солдатам ВСУ и врачам, которые его спасли.
Он вспомнил, как раненый лез под пулями, а украинские военные его не добили, а оказали первую медицинскую помощь, вынесли с поля боя на руках и доставили в госпиталь. Мол, врачи тоже могли ампутировать ему ногу, но провели операции и переливания крови.
С 15 по 28 июля в городе Яремче (Ивано-Франковская область) прошли учебно-тренировочные сборы по тхеквондо ВТФ. Как сообщил тренер Днепродзержинской ДЮСШ № 4 Роман Курысь, в сборах приняли участие 230 бойцов из Украины, Беларуси, Литвы и Объединенных Арабских Эмиратов. "Меня пригласили в качестве тренера сбороной Украины, - говорит Р.Курысь. - Львиную долю, 110 человек, составили спортсмены Днепропетровщины. Днепродзержинск представлял семилетний Роман Черненко. Ежедневно проводились три тренировки по пумсэ и керуги. А в выходные дни мы активно отдыхали. Всем учебно-тренировочным лагерем поднимались на Говерлу".
Текст: Виктор КУЛЕНКО.
Да, Запад никогда не будет воевать в Украине. Но Запад сделает все, чтобы не позволить Кремлю раздавить Украину.
Четвертая мировая гибридная война православного "Русского мира" с декадентским Западом закончилась безусловной победой последнего. У спустившегося с Карпатских гор арийца c дополнительной хромосомой духовности реванша за проигранную Третью мировую (холодную) не получилось. Так же как и у другого арийца, не карпатского, а нордического происхождения, как-то не сложился реванш за Первую, сообщается на сайте http://www.ukrnato.pp.ua
Война была объявлена 18 марта 2014 года в крымской речи, в которой Владимир Путин декларировал право и священную обязанность защищать в любой точке планеты не только граждан РФ, но и всех этнических русских, русскоговорящих, потомков граждан СССР и Российской империи. Даже самая скромная реализация этой духоподъемной повестки дня потребовала бы добровольно-принудительного изменения государственных границ, по крайней мере, двух стран – членов НАТО.
Путин был убежден, что нанесет унизительное поражение сытому, надменному и порочному Западу, в разы, между прочим, превосходящему Россию по своей экономической, технологической, военной мощи. Ядерный шантаж – вот формула победы, которую Путин позаимствовал у потомственного террориста Ким Чен Ына. Пометить новые территории для дальнейшей экспансии "Русского мира", не считаясь с государственными границами, в том числе и стран – членов НАТО, и заставить Запад отступить, угрожая в противном случае применить ядерное оружие. Взять фраера "на слабо", как в питерской подворотне.
Четвертая мировая гибридная война против США начиналась весной прошлого года представлением шутов – радиоактивным пеплом господина Киселева и трясущимися в хохоте "Искандерами" госпожи Семенович. Затем в психическую пошли очень серьезные вежливые человечки в штатском – ветераны российской и советской разведок. Они совершили ряд вылазок в стан врага, где на различных российско-американских форумах передали слабаку Обамке и конгрессменам ультиматум из трех пунктов.
"Не помогайте Украине вернуть Крым. Он наш... и мы сохраняем за собой право сбросить ядерную бомбу, если вы только попробуете это сделать", – гласило первое "правило Москвы". Согласно второму правилу, "НАТО должна держаться подальше от нашего "заднего двора". Никакого оружия для Украины, иначе мы обострим конфликт. "Не думайте, что мы поставили крест на Эстонии, Латвии и Литве после того, как НАТО отправило туда горстку солдат", – таково было третье "правило".
Короче, пацаны-сенаторы, не загоняйте нашу ядерную крысу в угол – она может и бешеной слюной брызнуть. Поймите, наконец, что ей хочется изнасиловать Украину намного больше, чем вам ее защитить. Для нее это экзистенциальная проблема – нравится нам с вами это или нет. Она будет в отличие от вас повышать ставки как угодно высоко. Поэтому отойдите лучше стыдливо в сторонку и закройте глазки. В крайнем случае выразите глубокую озабоченность.
Не стареют душой ветераны – ядерные шантажисты! Никак не могут отказаться от соблазнительной идеи расчленения Прибалтики. Не потому, что им так нужны какие‑то жалкие дополнительные клочки "Русского мира", а потому, что в Нарве они мечтали принять символическую капитуляцию Запада и провести там свой парад Победы в Четвертой мировой войне, подводящей окончательные итоги трех предыдущих.
Действительно, отказ западных союзников выполнить свои обязательства по статье 5‑й устава НАТО и оказать военную помощь прибалтийским странам в случае проникновения туда "вежливых зеленых человечков" стал бы событием эпохального исторического значения: он означал бы конец НАТО, уход США с мировой арены как гаранта безопасности Запада и полное политическое и военное доминирование путинской России на всем европейском континенте.
Шанс унизить и растоптать Запад одним столкновением воль, показав его растерянность, нерешительность и беспомощность, несмотря на все его колоссальное экономическое и военное превосходство, был столь притягательным и сулил такие головокружительные дивиденды, что коллективной ядерной крысе трудно было поверить, что она уже проиграла в сентябре, когда на саммите в Уэльсе НАТО решило отправить в Прибалтику горстку солдат.
Весь расчет кремлевских шантажистов строился на том, что, введя в балтийские страны "вежливых зеленых человечков" и размахивая ядерной дубиной, они запугают и парализуют Европу и США классическим вопросом 1930-х годов: "Вы готовы умереть за Нарву (Данциг)?" Символическое – а сегодня оно уже не только символическое, но вполне реальное – присутствие американских военнослужащих в Прибалтике психологически разворачивает ситуацию на 180 градусов. Теперь появление в Нарве первого "вежливого человечка" автоматически означает вступление Российской Федерации в полномасштабную войну с США. НАТО выполнит свои обязательства перед странами Балтии – что как раз и стремился предотвратить Кремль своим ядерным шантажом.
Да, Запад никогда не будет воевать в Украине. Но Запад сделает все, чтобы не позволить Кремлю раздавить Украину, – потому что амбиции "Русского мира" сделали проблему безопасности Украины проблемой безопасности самого Запада. Запад подтвердил готовность воевать в случае необходимости с кремлевскими пришельцами в Прибалтике, но он предпочел бы, чтобы "Русский мир" туда просто не дополз, а сломал бы себе шею гораздо раньше, в Украине.
Что касается точной даты капитуляции "Русского мира", то у историков Четвертой мировой войны могут возникнуть и уже возникают разночтения. Некоторые назовут дату 19 апреля 2015 года, когда The Moscow Times опубликовала отчаянный призыв из Кремля Putin Wants Peaceful Coexistence With the West, в котором признавалось, что дальнейшая эскалация конфликта для Москвы "опасна и чрезвычайно дорого стоит".
Другие укажут на сенсационное интервью Сергея Иванова каналу Russia Today в ночь на 23 мая сразу же после получения Путиным "писем счастья" от Financial Times и Wall Street Journal, обвинявших его в масштабном воровстве. Иванов позиционировал себя как не замешанного в коррупции искусствоведа, регулярно читающего за утренним кофе качественную западную прессу и готового вместе с группой многозвездных генералов к конструктивному диалогу с Западом. Или на другое интервью того же Иванова от 20 июня, на этот раз Financial Times, в котором он действительно положил конец любым домыслам о дальнейшей конфронтации России с НАТО, отлив в граните чеканную формулу, смысл которой сводится к фразе: "Мы моськи по сравнению с натовским Слоном".
Наконец, наиболее придирчивые исследователи настаивают на том, что в мафиозных структурах окончательную силу приобретают только те решения, при принятии которых все без исключения члены преступной группировки повязывают себя кровью. Поэтому датой капитуляции путинской России они признают только день 17 июля, когда все без исключения члены Совета безопасности РФ (президент Российской Федерации Владимир Владимирович Путин, председатель правительства Дмитрий Медведев, председатель государственной Думы Сергей Нарышкин, руководитель администрации президента Сергей Иванов, секретарь Совета безопасности Николай Патрушев, министр иностранных дел Сергей Лавров, министр внутренних дел Владимир Колокольцев, министр обороны Сергей Шойгу, директор Федеральной службы безопасности Александр Бортников, директор Службы внешней разведки Михаил Фрадков, заместитель секретаря Совета безопасности Рашид Нургалиев и постоянный член Совета безопасности Борис Грызлов) принесли коллективную присягу верности бывшему слабаку Обаме. Смысл сводится к следующему: "Мы, моськи, идущие на свалку истории, приветствуем тебя, Цезарь, и еще раз акцентируем Твою ведущую роль и конструктивную позицию. Искренне надеемся, что и впредь пригодимся Тебе при осуществлении Тобой ведущей роли и конструктивной миссии в Иране, Ираке, Сирии, Афганистане и многих других регионах нашего неспокойного мира".
Как бы то ни было, трехмесячное дефиле нашкодивших, но осознавших свои заблуждения кремлевских мосек произвело благоприятное впечатление на лидеров Западного мира, размышляющих над проблемами послевоенного мироустройства. Запад уже решил кардинальные проблемы европейской безопасности, неожиданно возникшие после 18.03.14: ядерным шантажистам жестко указано на их место; дальнейшая военная экспансия Москвы в Украине исключена (Кремль это признал в своей депеше от 19.04.15 – dangerous and extremely expensive).
Так, может быть, не стоит дальше загонять Путина в угол, задаются вопросом сильные мира сего, не лучше ли дать ему возможность спасти лицо? И милосердие иногда стучится в их сердца. И не только милосердие, но и вполне прагматический расчет. Смотрите-ка, как дружелюбно виляют нам хвостиками из своих кремлевских и лубянских кабинетов эти незадачливые моськи! И ведь действительно, в чем-то они могут быть нам полезны, например, на Ближнем Востоке. А если завтра в Кремле окажутся совсем другие люди, не отягощенные миллиардными активами, по счастливому совпадению находящимися под нашим полным контролем? "Дьявол, которого ты знаешь, лучше неизвестного тебе дьявола..."
Да, мы ясно продемонстрировали, что будем сражаться за Нарву как и за любой другой клочок территории стран – членов НАТО. Это вопрос принципа и нашей собственной безопасности. Но нам, вообще говоря, глубоко безразличен статус каких-то занюханных районов какого-то Донбасса. Надо посоветовать нашим украинским друзьям быть чуть посговорчивее с их русскими соседями.
И еще история с малайзийским лайнером. Русские почему-то отчаянно сопротивляются публичному расследованию и готовы пойти на многое, чтобы убедить нас отказаться от него. Там есть еще какая-то нераскрытая и очень опасная для них тайна. Может быть, действительно стоит пойти им навстречу и пока повременить с этим трибуналом.
Такие вот примерно настроения популярны сегодня в вашингтонском истеблишменте.
Истеблишмент же кремлевский демонстрирует многократное расщепление своего больного сознания. На уровне федеральных каналов, усыпанных звездами генералов Генерального штаба и увешанных научными регалиями экспертов концерна "Алмаз-Антей", в сознание пипла в отчаянном безумии одновременно внедряются две взаимоисключающие версии – "Боинг" был сбит украинским штурмовиком и "Боинг" был сбит украинским "Буком".
В то же время медиазвезды, работающие на интеллигенцию и на западную аудиторию, как бы вольнодумно вбрасывают версию-Б, на которую Виталий Чуркин уже вот-вот готов соскочить в кулуарных переговорах в Совете Безопасности, – "обезьяна с гранатой". Кстати, на прошлой неделе Чуркин уже заявил на голубом глазу, что Москва никогда не обвиняла в катастрофе Киев на официальном уровне. Генштаб РФ, видимо, для мидовца Чуркина недостаточно официальный уровень.
Как терпеливо и вальяжно разъяснял в Вашингтоне Алексей Венедиктов, лайнер сбили по ошибке сепаратисты, откуда они получили "Бук" – из России или захватили у украинцев – не важно, а всей правды мы никогда все равно не узнаем. Да и есть ли она вообще, эта вся правда, философически заметил господин школьный учитель, – одни люди будут думать так, другие иначе... "Новая газета" посвятила продвижению этой версии специальный выпуск. Юлия Латынина 18 июля подвергла слушателей психоделической атаке, чрезвычайно эмоционально повторив мантру "обезьяна с гранатой" пару десятков раз.
Но первопроходцем спасительной для Кремля версии стал еще год назад "любимый шут короля" Андрей Колесников, неожиданно выступивший с невероятно фальшивым для него душещипательным текстом: "Что же там на самом деле-то произошло? Может, и правда ополченцы (или, как он недавно стал их называть, бойцы сопротивления) ни при чем? А уж российские военные – тем более? И если, в конце концов, в какой-то момент вдруг выяснится, что ополченцы к этому все-таки имеют отношение, – это радикально изменит отношение к ним. Даже если оказалось бы, что случайность там, например, какая-то роковая... Ни за что погибшие дети, и взрослые тоже, и старики – это тем не менее для него красная линия, за которую он не может переступить. Покрывать тех, кто это сделал, – зная, что они это сделали... Нет, этот грех он на душу не возьмет. Оно того не стоит. Да, Владимир Путин откажется от них".
На минуточку: это о человеке с тонкой душевной организацией, отдававшем приказы обстреливать из огнеметов школу с детьми в Беслане и травить газом заложников вместе с террористами на Дубровке.
И если все-таки Кремль собирается сменить концепцию на "обезьяну с гранатой", то почему же Путин не сделал этого еще год назад? А потому что "обезьяну" надо было бы выдать международному правосудию, а никакой "обезьяны" не было. И это прекрасно понимал Колесников, который, надеюсь, еще не раз порадует нас остроумными и едкими, как обычно, репортажами из Гааги.
Понимают и сегодняшние адепты этой версии. Беда в том, что при внимательном рассмотрении она еще менее убедительна, чем безумная телевизионная о двойном украинском ударе. Обезьяны – моторолы, гиви, бэтмены, призраки и прочие – не могли обслуживать ЗРК "Бук". Для этого требуется высококвалифицированный слаженный экипаж профессионалов.
Нидерландские следователи уже направили для комментария всем заинтересованным странам, включая РФ, доклад, в котором указаны имена российских военнослужащих, членов экипажа ЗРК "Бук", который прибыл в Донецкую область с территории России, 17 июля 2014 года он уничтожил малазийский пассажирский авиалайнер и немедленно отправился обратно. Надеюсь, все эти люди еще живы, хотя в интернете много слухов об обратном. Эти профессионалы не могли спутать летевший на высоте 10 000 метров пассажирский "Боинг" с украинским транспортным самолетом "АН", летевшим на высоте 5 000 метров. Они сознательно и по приказу уничтожили летящий в заданном их командованием коридоре "Боинг". Какой именно это был "Боинг" – это был уже вопрос не их компетенции. Если изначально ставилась цель уничтожения именно малазийского "Боинга", то в чем был смысл подобной спецоперации? Политические последствия гибели 283 пассажиров из многих стран были для российского руководства чудовищными.
Подсказка невольно вырвалась из глубин подсознания токовавшего в Вашингтоне Венедиктова. Он вдруг неожиданно вспомнил о таком же, но другом "Боинге" – пролетевшем на два часа ранее по тому же воздушному коридору самолете "Аэрофлота": "А вот представьте себе, если бы сепаратисты сбили по ошибке этот "Боинг". Что бы тогда оставалось делать Путину? Российский самолет сбит над украинской территорией. Я бы на месте Путина направил танки на Киев". Умри, Алексей, точнее не скажешь! Даже крайне благожелательный ведущий дискуссии Эндрю Вайс был настолько шокирован такой сентенцией, что вынужден был вмешаться и довольно резко заметить: "У этого нет логического смысла".
Ну, почему же, господин Вайс? Это для вас с вашей буржуазной ограниченностью нет логического смысла. А для масштабных людей с ментальностью Путина-Венедиктова это вполне нормальный ход мысли. Венедиктов всегда гордился тем, что он прекрасно понимает систему ценностей и мотивацию поступков президента. Вот с этим знанием, в котором много печали, Венедиктов и предложил единственный на сегодняшний день логически последовательный ответ на вопрос: в чем же состояла ошибка российского экипажа ЗРК "Бук", сбившего малазийский лайнер?
Слишком макаберный сценарий? Не забывайте, что речь идет о тех самых людях и той самой организации, которые шестнадцать лет назад были схвачены за руку при попытке взорвать жилой дом в Рязани. После того как три других дома были уже взорваны неизвестными. А один из взрывов, в Волгодонске, был предварительно публично анонсирован на заседании Государственной Думы ее тогдашним председателем.
29 июля состоится заседание Совета Безопасности ООН. Мы узнаем много интересного. Чуркин, возможно, озвучит какую-то версию. А главное, Запад должен будет к этому дню определиться: нужно ли ему спасать лицо Путину.
Снимок с сайта http://potsreotizm.livejournal.com/1310383.html
22 июля на сессии горсовета депутат Алексей Салкоч обвинил Вилкула в том, что он пиарится за счет государственных средств. А именно — с помощью установленных на бюджетные деньги детских площадок, которые Вилкул «забрендировал» своим именем. По поручению и. о. городского главы Галины Булавки создали рабочую группу из депутатов горсовета и руководителя КП «Спорт-Днепр» Антона Юрченко, у которого на балансе находятся 508 детских площадок по всему городу. После недолгих проверок оказалось, что множество площадок, которые относятся к КП «Спорт-Днепр», неожиданно заклеймили именем Александра Вилкула и логотипами «Оппозиционного блока» и «Партии Регионов». КП будет исправляться, и на всех площадках, которые принадлежат городу, политическую рекламу будут заклеивать слоганом: «Здорові діти – здорова нація». В принципе, КП «Спорт –Днепр» этим уже и занимается, однако не все разделяют философию КП и таблички со слоганом незаметно срывают. «В Ленинском районе сорвали уже три таких наклейки», — говорит Юрченко. Антон Юрченко так и не смог объяснить, откуда взялись эти надписи. Не было у него и ответа на вопрос, почему до депутатского запроса на них никто не обращал внимания.
Источник: http://zabeba.li
У жовтні минулого року нинішній президент нашої країни "несподівано" для всіх і себе самого виявив корупцію на митниці і пообіцяв власноруч її подолати. Не минуло й року, як заступник голови СБУ Юрій Артюхов на засіданні комітету Верховної Ради з питань запобігання і протидії корупції заявив, що на українській митниці немає контрабандних схем і системної корупції, хіба що трохи, на побутовому рівні. Через буквально кілька тижнів у Мукачевому розгорнулися справжні бої за контрабанду, з перестрілками, переслідуваннями, облогами і, на жаль, жертвами. Так затято місцеві феодали і рекетири ділили тіньовий ринок, той самий, який поборов Артюхов. І хоч би скільки президент повідомляв після цього про виявлення рекордної кількості російських військових на східному кордоні, увагу громадськості, у тому числі світової, було прикуто до подій на кордоні західному, які наочно продемонстрували рівень беззаконня і безкарності в Україні, пише сайт http://gazeta.dt.ua/macrolevel/na-mitnici-vse-spokiyno-usi-berut-_.html
Схеми нікуди не поділися — митники, як і раніше, створюють умови, при яких клієнти змушені платити "винагороду", інакше працювати вони не можуть, а паралельно "допомагають" тим, хто завозить в Україну товари нелегально або напівлегально. І йдеться не про дрібне вимагання простих співробітників, а про величезні тіньові потоки, які проводять повз державний бюджет мільярди гривень.
Новий очільник митниці Костянтин Лікарчук не справляє враження людини, здатної з шаблею наголо рубати вікові схеми. Він плутається в строках запровадження імпортного збору (але ж знати їх треба мінімум для того, щоб відслідковувати динаміку надходжень). Він приходить розповісти пресі про неефективність цього збору, але без цифр, які це підтвердили б. Він упевнений, що необхідно знизити норми провезення товарів для особистого користування, бо, на його думку, очевидно, саме цим способом користуються злісні контрабандисти, що завдають величезних збитків державі. Він розповідає про те, що збори знижуються, тому що компанії згортають виробництво, і наводить як приклад найбільшу тютюнову фабрику в Прилуках, що працює на всю Східну Європу і належить "Бритіш Американ Тобакко Україна", багаторічному лідерові за обсягами податкових відрахувань.
Звичайно, в офісі ВАТ це прикре непорозуміння сприйняли не більш як кумедне і продовжили працювати в штатному режимі. Але для решти ці та інші виступи пана Лікарчука показують, наскільки він, м'яко висловлюючись, далекий від того, що відбувається в митній і податковій сферах (або недалекий у сфері, яку курирує). Ще при призначенні Насірова і його заступників виникало закономірне запитання: чому Сергій Білан, який займався в СБУ боротьбою з контрабандою, відповідатиме за роботу податкової міліції, а митниця дістається юристові Лікарчуку? Тоді Насіров стверджував, що свідомо шукав людину не з системи і з незаплямованою репутацією. Це популярний особливо останнім часом прийом — знайти того, хто слабко розуміє, що відбувається, і не заважатиме "налагодженим" процесам.
Уже після випадку в Мукачевому Лікарчук поскаржився ЗМІ, що відсторонення посадових осіб на Закарпатській митниці відбувалися без його участі, з деякими рішеннями він як керівник напряму не згоден, але вплинути на ситуацію не може. Що, власне, підтверджує його опосередкований вплив на процес. Звісно, чиновник після "мукачівських розбірок" запевнив пресу, що контрабанда потрапила в Україну не через митний пункт пропуску, і винуваті в її переміщенні винятково прикордонники. Але вагомих доказів він не надав, лише повідомивши, що з приходом нового керівника на Закарпатську митницю контрабанду там було вже місяць як повністю зупинено.
Хотілося б вірити, але експерти кажуть про протилежне. Реальної боротьби з митним свавіллям і контрабандою немає і не було, її підмінюють епізодичні повідомлення про затримання рядових митників, що нібито свідчить про скорочення корупції у відомстві. Звалити всю відповідальність виключно на силові відомства, які не ловлять хабарників, не вийде. Експерти неодноразово зазначали, що корупційні складові закладено в самих механізмах роботи митниці. І замість того, щоб нескінченно довго лякати корупціонерів в'язницею, достатньо один раз змінити правила гри.
"Для того щоб говорити про зміну практики роботи митних органів, потрібно змінити самі принципи їх функціонування. Індикаторами таких змін мають стати зміни внутрішніх правил роботи (субординація працівників, порядок внутрішнього документообігу, критерії для прийняття рішень службовцями і критерії для оцінки їхньої діяльності). І зміни митного законодавства (порядок проходження товарів, свобода митниці в прийнятті рішень, можливості для спрямування товарів на додатковий контроль і застосування санкцій), — підтвердив DT.UA Юрій Федчишин, експерт з Інституту суспільно-економічних досліджень. — Невизначеність для підприємців породжує стимули для корупції. Без зміни правил подолати корупцію можна тільки мобілізацією і посиленням контролю над митницею, що в нашій країні саме по собі ще не давало результатів".
ЗБОРИ ЗРОСТАЮТЬ
І підтверджує це аналіз обсягів надходжень від ввізних мит. Якщо порівнювати надходження в гривні за січень—травень, то зростання колосальне — 12,5 млрд грн. Для порівняння: у 2013 р. митниця за аналогічний період зібрала тільки 4,2 млрд грн, а 2014-го ще менше — 3,8 млрд. Чималу роль у цьому відіграв запроваджений у лютому цього року імпортний збір у 5–10% на всі товари, окрім критичного імпорту, надходження від нього становили майже 7 млрд. Звичайно, порівнюючи надходження нинішнього й минулих років, враховувати імпортний збір неправильно. Але й за вирахуванням цих додаткових відрахувань збори цього року становитимуть 5,5 млрд грн і значно перевищать торішні. Щоправда, тільки в гривні. Однак митні збори передбачають розрахунки у валюті, і якщо перевести названі суми в долари за середньозваженим на момент їхньої сплати курсом, то картина виходить принципово інша. У 2013 р. при курсі 8 грн/долар митні збори за січень—травень становили 532 млн дол. 2014-го уже при курсі 12 грн/долар вони ледь дотягнули до 322 млн дол. — падіння порівняно з аналогічним періодом 2013-го становило майже 40%. 2015-го картина повторилася, хоч і не з такою гнітючою динамікою. При курсі 21 грн/долар митні збори становили 264 млн дол. Падіння порівняно з минулим роком було майже 20-відсотковим. Здавалося б, нічого дивного, адже у нас планомірно знижуються як експорт, так і імпорт (у тому числі через девальвацію), але є кілька нюансів.
Основною причиною низьких показників імпорту було істотне звуження внутрішнього споживчого та інвестиційного попиту, а також запровадження додаткових імпортних мит. Водночас відбулося зростання вартісних обсягів деяких видів енергетичного імпорту, зокрема вугілля і природного газу на 18,3 і 15,7% у річному обчисленні відповідно. Причому якщо імпорт вугілля збільшився виключно за рахунок зростання фізичних обсягів через дефіцит вугілля на внутрішньому ринку, то імпорт природного газу — через зростання як цін, так і фізичних обсягів. Щодо цих та інших імпортних товарів значна девальвація не тільки нівелювала вплив спаду імпорту товарів і послуг у доларовому еквіваленті, а й фактично призвела до їх зростання. За оцінками фахівців НБУ, незважаючи на те, що фізичні обсяги імпорту зменшилися на 30% у річному обчисленні, ціни на імпортовані товари в доларовому еквіваленті знизилися тільки на 10%. А от надходження до бюджету країни — на майже 20%. Тобто поки начальники митниці та СБУ розповідають нам про свої перемоги, десь продовжують осідати мільярди гривень, які призначалися для бюджету. І як підтвердили події в Мукачевому, осідають вони переважно в кишенях митників, міліції і депутатів, які за всім цим стоять.
"Залишилася та контрабанда, яка створюється та втілюється самими митниками. Знайти та визначити цю контрабанду дуже важко. Митники — профі в створенні схем і завжди готові це зробити й переробити. Нещодавні розбірки цієї зими та навесні в уряді відносно контрабанди палива в портах — яскравий приклад. Підходив танкер із 5 тис. т палива до Очакова чи Усть-Дунайська, оформлялося 300 т палива в митниці, а решта ввозилася в країну контрабандою. І так багато разів... Контрабанда є в Херсоні, де дотепер "кермує" ставленик Ігоря Калєтніка, і на західному кордоні, вона "цвіте та процвітає". Ми бачимо, як багато пропозицій від місцевих митних брокерів надходить, бачимо, що всі колишні схеми реально працюють. Через ці схеми й офіційні платежі різко скоротилися... А контрабандний "чорний кеш" різко збільшився, — поділився з DT.UA інформацією Олександр Захаров, координатор руху "Ні корупції на транспорті". — Дуже активно повертають корупційні схеми екологи, карантинна влада. Вони зараз навіть нахабніші за митницю".
ПОБОРИ НЕ ВІДСТАЮТЬ
І як водиться, поки одні "кришують" нелегальні потоки, інші, рангом нижче, годуються з потоків цілком легальних. Саме ці "досягнення", як правило, потрапляють у заголовки ЗМІ як факти боротьби з контрабандою. Не далі як 3 липня миколаївська митниця повідомила про затримку за контрабанду буксира "Юпітер". Ситуація от яка. 23 червня капітан корабля заявив у документах про наявність на судні 11 т дизпалива та залишив українські води. А вже під час перевірки 25 червня, коли судно повернулося в Україну, капітан заявив наявність 98 т палива на борту. Причому чесно повідомив, що судно поповнило запаси палива в нейтральних водах, що справді не порушує жодних законів. На митниці так не вважали, а для більшого драматизму викрили "Юпітер" ще й у контрабанді 220 м поліпропіленового каната, який в усьому світі вважається судновим постачанням і невід'ємною частиною судна.
27 червня на "Юпітер" прибули співробітники миколаївської митниці й спробували вручити капітану завчасно складений протокол про порушення митних правил. Поки капітан намагався з'ясувати, у чому його провина, митники зафіксували в протоколі, що капітан відмовився від підпису, і швидко вийшли. 3 липня митники повернулися для "вилучення предмета порушення митних правил", як розумієте, цікавив їх зовсім не канат. Вони вимагали від капітана видати паливо нібито для передачі на митний склад. І тут їх чекав сюрприз: на судні, яке звинуватили в контрабанді дизеля, відсутня технічна можливість для видачі палива, залити його можна, а злити вже ні. Поки митники "боролися з контрабандою" і шукали способи "віджати" у судна ДП, "Юпітер" стояв у порту, а його власник зазнавав збитків, які в підсумку перевищили 30 тис. дол.
Це не унікальний випадок, та й більшість схем у митників менш нахабні та абсурдні, але й більш ефективні. На сьогодні єдиний спосіб перетнути кордон із товаром без проблем — це скористатися послугами митних брокерів, які знають, кому та скільки, в іншому разі гарантій немає. З різноманітними способами вимагання так чи інакше доводиться зіштовхуватися всім, хто займається експортом/імпортом. За винятком, звичайно, тих, хто робить це нелегально та під заступництвом самих же митників і міліції. "Пресуючи" легальний бізнес, митниця забезпечує надходження до бюджету, "кришуючи" нелегальний — забезпечує себе, щоправда, уже на шкоду бюджету.
"Митниця не повинна займатися наповненням бюджету взагалі! — переконаний Олександр Захаров. — Тільки процедурами та оформленням вантажів. Уся робота з розрахунків платежів, "залагодження розбіжностей" на кордоні вестися не повинна. А за свідомі порушення в сплаті податків треба посилити покарання. Ви привозите вантаж у США, Грузію, навіть Молдову, і вам спокійно дають проїхати, швидко оформлюють усі потрібні документи для законного ввезення товару. А через рік до вас можуть прийти та запропонувати заплатити неустойку за усвідомлене порушення, зроблене рік тому...Корупція з кордонів у такий спосіб повністю йде! Побудована зовсім інша парадигма митної роботи. Як кажуть, країна, яка основні податки збирає на кордоні, завжди буде бідною. Змінювати треба парадигму, а не митних начальників. І змінювати вже зараз. Але уряд цього взагалі не розуміє".
І коли митники з гіркотою кажуть про зниження імпорту, скасування імпортного збору, який скорочує обсяги поставок, очевидно, що піклуються вони не про державний бюджет, а про власні кишені. Складається чітке відчуття того, що не голову митного відомства потрібно брати "не з системи", а всіх співробітників митниці. Ідеї нехай не настільки радикальних, але схожих реформ прем'єр озвучував. Але нині про них не згадують. Статистика зборів у гривні радує око, а ЗМІ час від часу доповідають про дрібних хабарників, упійманих за руку, створюючи ілюзію боротьби. От тільки "розбірки" у Мукачевому показали, наскільки ситуація вийшла з-під контролю насправді.
У країні є посадові особи, депутати, бізнесмени, які не бояться нічого та нікого. Усім, хто цікавився ситуацією, зрозуміло, що в цій історії не було нічого про боротьбу за правду та справедливість. Не була вона й змовою. Обидві протиборчі сторони — злочинні. Одні "віджимали" нелегальний бізнес, інші боролися за нього до останнього. І для перших, і для других закон у цій країні не писаний, як, утім, і для третіх, які без докорів сумління пропустили контрабандний товар на кордоні. Так, керівний склад на Закарпатській митниці відсторонили на час проведення службової перевірки. Але майже напевно ці люди через якийсь час повернуться до роботи, не тут, то в іншій області. Так, ДФС заговорила про консолідацію зусиль із МВС, СБУ та прикордонниками для перекриття контрабандних потоків. Але невже митна служба довідалася про ці потоки лише після випадку в Мукачевому? І якщо вона невсипно бореться з контрабандою, невже робить це не спільно з міліцією та СБУ?
"Найпростіший спосіб для вищих чиновників подолати митну корупцію — найняти зовнішню компанію на кшталт Crown Agents (про таку ініціативу вже казали), після чого слідувати всім її рекомендаціям. Складніший спосіб — змінити законодавство та практику після аналізу ситуації внутрішніми силами. Але знову ж таки, без змін правил роботи дуже малоймовірно, що одна лише кадрова політика приведе до змін. Поки зберігається можливість відносно безпідставно переоцінити або перекваліфікувати товар, затримати його, відправити на контроль чи експертизу, вимагати або не вимагати документи, залишається надто велика спокуса для корупції", — переконаний Юрій Федчишин.
До речі, коли в жовтні гарант, засукавши рукава, грозив кулаком митним корупціонерам, він, між іншим, пообіцяв спростити процедуру митного оформлення вантажів, реєстрації товарів, впровадити електронну систему декларування та мінімізувати контакт працівників митних органів із тими, хто ввозить продукцію на територію України. Де всі ці поліпшення, залишається лишень здогадуватися. Та й коли 5 травня призначалося нове керівництво ДФС, їм теж виставляли випробувальний термін у три місяці, два з яких уже минули, а третій майже сплив. Але видимих змін немає, і в те, що вони відбудуться за два тижні, які залишилися, не віриться. Як не віриться і в те, що хтось справді відповість за бездіяльність, здирництво та пособництво контрабанді.
Юлія Самаєва