Тренеру-викладачу відділення шашок Кам'янської ДЮСШ № 3, майстру спорту України Альоні Ігорівні Губарєвій присвоїли вищу кваліфікаційну категорію. Цю кваліфікацію молодий тренер отримала за участь своїх вихованців Єви Бабій, Івана Сурова і Іллі Балабана в чемпіонаті Європи серед молоді в минулому році. Тоді в Вільнюсі збірна України за підсумками класичної програми стала бронзовим призером.
Вплив американських гравців на європейський баскетбол дуже великий, як в міжнародних турнірах, так і у внутрішніх змаганнях більшості країн Європи. Не залишився в стороні від загальноприйнятої тенденції і Кам'янський СК "Прометей". Першим легіонером команди став Суприм Ханнах, який провів з "Прометеєм" всю коротку передсезонну підготовку і з перших же матчів став одним з лідерів кам'янчан. Прийшов час ближче познайомитися з невисоким (180 сантиметрів) атакуючим захисником нашої команди. Інтерв'ю прес-служби СК "Прометей" з американським легіонером https://prometeybc.com.ua/index.php/suprim-khannakh-ne-mozhem-pozvolit-sebe-dat-slabinu
- Для початку розкажи трохи про свою сім'ю.
- Живу я разом з мамою, сестрою Зої і двома братами - Робертом і Дерриком в місті Рочестер, штат Нью-Йорк.
- Що з себе являє Рочестер? Які там кліматичні умови в порівнянні з Кам`янським?
- Це досить велике сучасне місто, по числу жителів займає четверте місце в штаті. Погода там дещо м'якша, ніж тут, а ось в порівнянні з Баффало, де я навчався в коледжі, вона практично така ж.
- Хто-небудь ще в родині займається спортом?
- Ні, я став першим.
- А хто або що спонукало тебе зайнятися баскетболом?
- Я багато дивився баскетбол по телевізору, з гравців мені дуже подобався Ален Айверсон. Саме його гра стала для мене прикладом і змусила займатися баскетболом серйозно. Ще до школи я ходив в одну християнську організацію, де і почав грати, а в школі заняття стали вже більш серйозними.
- У тебе не зовсім звичайне ім'я. Воно щось означає?
- Ім'я дали мені мої батьки (посміхається). Воно перекладається як "найвеличніший", можливо, цим вони хотіли вибрати мою подальшу долю.
- У баскетбольних трансляціях тебе називають по-різному - "Суприм", "Ханнах", "Шукур". Давай остаточно з'ясуємо ситуацію.
- Суприм - це моє ім'я, Ханнах - прізвище. А Шукур це так зване "middle name" - середнє ім'я, воно теж вноситься в документи, але використовується рідко. (Макс Конате, який допомагав з перекладом інтерв'ю, тут же додав: "У мене теж повне ім'я - Макс Адам, але Адамом практично ніхто не називає").
- Які спогади залишилися про студентський баскетбол в США?
- Мені пощастило потрапити в хорошу програму розвитку баскетболу в Daemen College. У нашій команді був відмінний тренер, з ним ми вигравали майже всі матчі. Роки, проведені в коледжі, допомогли сформувати у мене менталітет гравця-переможця.
- Судячи про інформації з інтернету, ти був в команді на провідних позиціях?
- Так я дійсно був лідером команди, три роки був її капітаном, користувався довірою з боку тренера, який надавав мені можливість самому на майданчику приймати деякі ігрові рішення.
- Один сезон після коледжу ти провів в команді "Rochester Razorsharks". Що це за команда і в яких змаганнях брала участь?
- Це був професійний колектив, який грав у професійній лізі NAPB. Це загальноамериканські змагання, у нас існує кілька подібних ліг, які грають один з одним. Але в кінці сезону у нашої команди виникли проблеми з президентом і фінансуванням і на даний момент "Razorsharks" більше не існує.
- І тоді у тебе виник варіант з Україною?
- На мене виходило кілька баскетбольних агентств, я розсилав їм відео зі своєю грою. І тут на мене вийшов один з агентів і запропонував варіант з "Прометеєм". Цей варіант мені сподобався, оскільки він дуже амбітний і у нього велике майбутнє. Мені спочатку було байдуже, де саме починати грати, оскільки я як спортсмен все одно буду подорожувати по різних містах і країнах і такий початок мені здався дуже цікавим.
- В Україні ти вже кілька місяців. Які враження у тебе склалися про країну?
- Про саму країну сказати щось певне не можу, оскільки майже весь час йде на тренування, ігри, переїзди, вільного часу мало. Мені подобається команда, хороші хлопці, з якими граю разом, подобається, що всі мені намагаються допомогти. Іноді з ними їжджу в Дніпро, де можна добре відпочити. Дуже подобається, що тут дешева їжа (сміється). Дивує велика кількість бездомних собак. В Америці якщо бачиш таку собаку просто починаєш тікати, а у вас тут зовсім не так.
- З ким у тебе склалися найкращі стосунки в команді? Мартеза не пропонувати, це і так зрозуміло.
- З Сергієм Загребою. Він часто кличе мене і інших хлопців в різні ресторани в Дніпрі і тут в Кам'янському, намагається урізноманітнити наш відпочинок.
- Шеф у тебе серйозний, питань немає. Але повернемося до баскетболу в Україні. В середньому ти проводиш на майданчику близько 30 хвилин за матч - це для тебе не проблема?
- Абсолютно ні. Як я вже говорив, в Америці я був лідером команди і мені доводилося грати і повні матчі без замін. До цього я готовий, проблемою це точно не стане.
- Як тобі рівень баскетболу в другому дивізіоні України?
- У деяких, на жаль, не дуже хороші фінанси, однак є команди, які можуть собі дозволити придбати якісних гравців іншого рівня. З такими доводиться боротися серйозно, адже нашим завданням є перемога в чемпіонаті, а якщо ми дозволимо собі дати слабину, вони цілком можуть нас обіграти. Тому готуватися завжди потрібно дуже серйозно.
- А яку допомогу надає команді підтримка вболівальників?
- Дуже велику! У всіх проведених матчах підтримка завжди відчувалася, я бачив, що люди насолоджуються баскетболом і в деяких важких іграх вони додавали нам енергії. Я весь час фотографуюся з ними після ігор, вони мені дарують різні подарунки та відносяться дуже позитивно.
- У кубковому протистоянні з "Одесою" нашій команді довелося грати з клубом Суперліги. Які враження у тебе від цих матчів?
- Впало в око, що в складі "Одеси" гравці помітно крупніші і вищі, ніж у вищій лізі, дуже багато було фізичної боротьби. Але по цих іграх склалося враження, що нашій команді цілком під силу дати бій багатьом колективам Суперліги. Так, нам не вдалося пройти далі в Кубку, але ми все ж виграли гру в Одесі. І це при тому, що два гравці - Макс (Конате) і Сергій (Старцев) прийшли в команду тільки перед цим матчем і часу зігратися у нас майже не було.
- На Новий рік "Прометей" отримав кілька днів відпочинку. Як ти провів свята?
- З'їздив в Дніпро для невеликого шопінгу, у нас в команді був банкет, який мені дуже сподобався. А Новий рік з Сергієм і Мартезом зустріли в готелі.
- А як у тебе справи у спілкуванні з жителями України?
- Деякі слова вже вивчив - "спасибі", "будь ласка", номера комбінацій - "один", "два", "три", "чотири", "п'ять", "на добранiч", "доброго ранку" (все це Суприм вимовляє цілком чітко і правильно). Крім того, що я більш-менш розумію деякі слова, я на тренуваннях стежу за мімікою тренера і коли чую знайомі слова, то практично розумію, про що йде мова.
- Зможеш купити в магазині що-небудь самостійно?
- Так. І коли ми їздили на шопінг в Дніпро, і коли тут заходжу в продуктові магазини - проблем практично не виникає.
Вихованця СК "Прометей" Іллю Марченко, який проживає в Словаччині, в минулому році переслідували травма за травмою. Здавалося, в новому 2019 році вже все позаду і тепер він почне надолужувати згаяне. Але не тут-то було. Напередодні Нового року, тенісист знову отримав травму. Притому не в тенісній зустрічі, а у футбольній грі. Сталося це коли майстри ракетки, що представляли клуби Словаччини (FC Fuzate) і Словенії (FC Fantazisti) проводили товариський матч. Незважаючи на травму, Марченко зважився зробити поїздку на рейтингові турніри в американські Коламбусі і Орландо. Але так і не зігравши жодної зустрічі, повернувся додому. "Зробив МРТ, чекаю відповідь. За відчуттями, скоріше, з ребрами щось. І якщо так, то їх ніяк швидко не відновити - потрібен спокій і доведеться чекати, коли все заживе", - прокоментував своє пошкодження український тенісист.
Федерація футболу міста Кам'янське п`ятого січня відкрила футбольний сезон вже традиційним Новорічним Кубком "Мрій" з міні-футболу серед дітей 2004/2005 року народження. Вісім команд з Дніпра, Кам'янського, Вільногірська, розподілених на дві групи, змагалися на майданчику СК "Промінь".
"Це був один з непередбачуваних дитячих турнірів, з точки зору результатів, за останні роки. Команди молодші за віком дали справжній бій старшим, і найголовніше, навіть не пощадили своїх одноклубників, - розповідає голова Кам`янської федерації футболу Едуард Коряк. - У першій групі всі команди набрали по чотири очки і довелося рахувати різницю м'ячів. У фінал з першого місця вийшли футболісти ДЮСШ № 2 з Дніпра. Несподівано завершився матч між дніпровськими командами ДЮСШ № 7 "Океан (2004 р.н.) та ДЮСШ № 7 "Океан" (2005 р.н.). Старші гравці "Океану" вели 2:1, але на останній хвилині воротар суперника Роман Кожушко забив гол, пробігши з м'ячем через весь зал і потужно пробивши у дальній кут воріт. Матч завершився внічию 2:2. Отже старші футболісти "Океану", втратили не тільки очки, а й право зіграти в фіналі. Головна сенсація грянула в другій групі, де з'ясовували стосунки два клуби з Кам'янського: ЦПФ "Сталь-1926" та "Надія", які виставили по два склади - молодші і старші. За регламентом одноклубники проти своїх не грали. У першій грі старші"сталевари" переграли старших футболістів "Надії" з рахунком 3:1. В іншому матчі наймолодша команда турніру, "Надія" 2006 року народження, спочатку обіграла "Сталь-1926" (2005 р.н.) 5:1, а потвім дала справжній бій старшим гравцям "Сталі" і сенсаційно виграл 1:0. Фх вихід у фінал можна назвати новорічним дивом Кубка "Мрій".
Матчі за третє місце і фінал завершилися з однаковим рахунком 5:1. Так "Океан" (2004 р.н.) переграв "Сталь-1926", а ДЮСШ № 2 виграв у малюків "Надія" (2006 р.н.). Таким чином другий Новорічний Кубок "Мрій" попрямував в обласний центр. Потрібно відзначити, що у футболі рідко голкіпери забивають по два голи, як це зробив кращий гравець турніру Роман Кожушко.
Турнір став великим уроком для команд, які недооцінили бажання молодших за віком гравців проявити себе і довести тренерам, що вони вже готові до серйозних випробувань і ігор.
П'ятого січня на базі СК "Дніпровець" відбувся перший старт в цьому році - чемпіонат міста з важкої атлетики серед дівчат та юнаків до сімнадцяти років (2002 р.н. і молодше).
Серед виступаючих слід особливо відзначити хороші результати Олександри Богун, Вікторії Огай, Євгенія Шкоди, Микити Сергієнка і Антона Петерімова. Всі вони показали відмінну технічну і вольову підготовку, спрацювали на рівні своїх рекордних результатів. Головна суддівська колегія у дівчат кращою визначила Олександру Богун, а у юнаків - кандидата в майстри спорту Антона Петерімова. Готували до змагань спортсменів тренери Сергій, Василь і Олексій Петеримови.
Всі призери були нагороджені грамотами та медалями, а переможці отримали ще й цінні призи.
