У Дніпрі пройшов Кубок області з класичного пауерліфтингу. Спортсмени Дніпропетровщини змагалися в одному з видів – жимі штанги лежачи, за яким проводяться окремі змагання та на міжнародному рівні. Вихованці ДЮСШ №2 виступили блискуче, здобувши багато золотих медалей. У командному заліку наше місто взяло "бронзовий" кубок. Ще одна команда, за яку також виступали кам'янчани, була у командному заліку другою.
Кубок області з жиму штанги лежачи проводився за один день. У різних вагових категоріях в екіпіруванні і без неї змагалися юнаки та дівчата, юніори та юніорки, чоловіки та жінки. Кам'янське було представлено спортсменами ДЮСШ №2. На змагання їх привезли Валентин Меліков та Ілля Марей, котрі тренують спортсменів на базі спортклубу "Power". Вихованці ще одного тренера цієї дитячо-юнацької спортивної школи – Григорія Степанченка – представляли спортклуб "Тандем".
Тетяна Музиченко та Віра Попруга виступили серед дівчат до 18 років. Обидві спортсменки є рекордсменками області у своїх вагових категоріях, тому їхню перемогу ще до початку змагань легко можна було передбачити. Обидві готуються до лютневого чемпіонату України, тож високих результатів і не очікувалося. Результати 72,5 кг та 70 кг, зафіксовані суддями за підсумками трьох спроб у вагових категоріях 52 кг та 84+ кг відповідно, принесли дівчатам переможні перші місця. Варто також сказати, що кандидат у майстри спорту Тетяна Музиченко і цього разу тричі переписала рекорд області у жимі штанги лежачи. Цього разу, змагаючись у екіпіруванні, її рекорд перевищив попередній на 20 кг! Серед жінок боролася Каріне Роман (до 69 кг). Їй золота медаль принесла результат 62,5 кг.
Три "золота" та "срібло" на рахунку наших хлопців. За юнаків чудово виступив Артур Смага, за юніорів – Єгор Віблий (59 кг), Микита Марей та їхній наставник – Ілля Марей (83 кг). Тільки Микита зупинився за крок від найвищої сходинки п'єдесталу. У своїй ваговій категорії до 74 кг він боровся за медалі з одним із найкращих молодих спортсменів Дніпропетровщини – Юрієм Ревуком (Дніпро), який і переміг. Переможцями ж Кубка стали А.Смага, Є.Віблий та І.Марей.
Чоловічу частину збірної Кам'янського становили Василь Хватиков (66 кг) та Валентин Маліков (93 кг). Перший боровся за призове місце та завоював його. Результат 95 кг у ваговій категорії до 66 кг зафіксував Василя на третій позиції підсумкової таблиці. Інакше розгорталася боротьба у категорії до 93 кг. Кожна спроба відомого в Україні тренера та спортсмена, майстра спорту міжнародного класу Валентина Малікова могла стати рекордною для Дніпропетровської області. Успішна перша – 191 кг, та друга – 197,5 кг переписали історію. Третя ж – 202,5 кг, які атлет легко виконує на тренуванні, виявилася менш поступливою на змаганнях.
Дуже вагомий за кількістю завойованих медалей вийшов вояж на Кубок Дніпропетровщини у вихованців Григорія Степанченка. 31 нагорода різного ґатунку, більшість з яких є "золотими", принесли спортивному клубу "Тандем" друге командне місце.
На черзі у спортсменів – чемпіонат України з жиму, який з 14 по 24 лютого пройде у місті Коломия (Івано-Франківська область).
Командний залік
1 - Дніпро
2 - СК "Тандем"
3 - Кам'янське
ПРИЗЕРИ-КАМ`ЯНЧАНИ
Чоловіки
120+ кг: 2 місце – Матвійчук Андрій (тренер Г.Степанченко)
93 кг: 1 місце – Маліков Валентин
83 кг: 3 місце – Мєх Олександр (Г.Степанченко)
74 кг: 2 місце – Циганкін Артем (Г.Степанченко)
74 кг: 3 місце – Арсентьєв Костянтин (Г.Степанченко)
66 кг: 1 місце – Некритий Артем (Г.Степанченко)
66 кг: 3 місце – Хватиков Василь (В.Маліков)
59 кг: 1 місце – Хаванський Денис (Г.Степанченко)
59 кг: 2 місце – Бабенко Юрій (Г.Степанченко)
Чоловіки М1
до 105 кг: 1 місце – Рудницький (Г.Степанченко)
83 кг: 1 місце – Степанченко Григорій
Жінки
69 кг: 1 місце – Роман Каріне (В.Маліков)
63 кг: 2 місце – Назаренко Олена (Г.Степанченко)
57 кг: 1 місце – Ярова Олена (Г.Степанченко)
52 кг: 1 місце – Солодуха Юлія (Г.Степанченко)
52 кг: 2 місце – Ужегова Ірина (Г.Степанченко)
52 кг: 3 місце – Плахотник (Г.Степанченко)
Жінки М1
84 кг: 1 місце – Прушинська Наталія (Г.Степанченко)
69 кг: 1 місце – Білан Алла (Г.Степанченко)
63 кг: 1 місце – Малишева Альона (Г.Степанченко)
57 кг: 1 місце – Бондар (Г.Степанченко)
Юніори
93 кг: 1 місце – Іванов Микита (Г.Степанченко)
до 93 кг: 2 місце – Маханько (Г.Степанченко)
83 кг: 1 місце – Марей Ілля
74 кг: 2 місце – Марей Микита (І.Марей)
59 кг: 1 місце – Виблий Єгор (І.Марей)
Юніорки
до 52 кг: 1 місце – Гура (Г.Степанченко)
Юнаки
93 кг: 1 місце – Нетребко Єгор (Г.Степанченко)
93 кг: 2 місце – Яровий Данило (Г.Степанченко)
83 кг: 1 місце – Нор Ростислав (Г.Степанченко)
83 кг: 2 місце – Дзярський Іван (Г.Степанченко)
74 кг: 1 місце – Олефір Данило (Г.Степанченко)
74 кг: 2 місце – Шепель Ілля (Г.Степанченко)
66 кг: 2 місце – Касьян Владислав (Г.Степанченко)
66 кг: 3 місце – Метлаш Денис (Г.Степанченко)
59 кг: 3 місце – Бородовський (Г.Степанченко)
53 кг: 1 місце – Смага Артур (І.Марей)
46 кг: 1 місце – Височин (Г.Степанченко)
Дівчата
84+ кг: 1 місце – Попруга Віра (В.Маліков)
Дівчата (з екіпіруванням)
52 кг: 1 місце – Музиченко Тетяна (В.Маліков)
СВОЇ РЕКОРДИ ДОВОДИТЬСЯ БИТИ САМІЙ
55-річна Людмила Гайдученко із Кам`янського – одна з найсильніших жінок планети. Її досягнення у пауерліфтингу, зафіксовані на світовому рівні, – 245 кг у присіданні, 210 кг – жим штанги лежачи, 250 кг – станова тяга. До рекорду української богатирші з армліфтингу 2012 року, коли Людмила на прізвисько Ведмідь однією рукою підняла 77 кг 200 г, ніхто й близько не підібрався. Минулого року їй вдалося перевершити саму себе, піднявши 78 кг 400 г. Але в період пандемії досягнення відмовилися зараховувати – спортсмени не в рівних умовах, бо не у всіх країнах відбуваються змагання. Про це пише https://kp.ua/life/a637364-bohatyrsha-iz-kamenskoho-mne-nravitsja-vyhljadet-kak-muzhchina-eto-kompliment-a-ne-oskorblenie?fbclid=IwAR1hmkLKDy1xBWZ9B5cNMfafkW8jqnYx5kTbxg0JyvqLpFDuXpaFNfAiYLw
Зал у квартирі Людмили нагадує справжню трофейну – тут зібрано всі її медалі, кубки та грамоти за 30 років виступів у пауерліфтингу та армліфтингу. І хоч українська богатирка оголосила про завершення кар'єри, вона залишає за собою право повернутись.
"КП в Україні" поспілкувалася із Людмилою Гайдученком. Людмила Григорівна працює керівником гуртка атлетичної гімнастики у будинку дитячої творчості у Кам'янському, а також судить бою спортивної федерації з силових видів спорту WPL та просуває молодих спортсменів.
- Людмило, у дитинстві ви мріяли стати лікарем, вступили до будівельного училища, але у підсумку присвятили своє життя спорту. Що вас відвело від дитячої мрії?
- У дитинстві всі хлопчики мріяли стати космонавтами, а дівчатка лікарями... Це була наївна мрія, хоч операції я лялькам робила.
Я виступала за школу з легкої атлетики, баскетболу та волейболу. На обласних змаганнях мене помітили представники будівельного профтехучилища та запросили – просто щоб я грала за їхню команду. Але вже в училищі мій зріст зупинився на позначці 170 см і брати мене в команду не хотіли. Пішла на веслування, потім вступила до інституту фізкультури. Вже там відкрила собі пауерліфтинг.
- Будівельна освіта знадобилася – вдома ремонт можете зробити?
- Ремонт можу – ніколи нікого не наймала. Завжди все роблю сама. Хоча вже в училищі чудово розуміла, що будівельником не буду – хотіла працювати тренером. Перша професія – маляр-будівельник.
ГРАБіЖНИК-НЕВДАХА ПОїХАВ ДО ЛіКАРНі ЗІ СТРУСОМ
- У звичайному житті ваша сила вам допомагає? Може, доводилося себе чи подружок захищати від п'яних кавалерів?
- Випадки, коли доводилося застосовувати силу, були, звісно. Це вже крайній аргумент.
Якось довелося пізно повертатися з чималими грошима. Я в кіоску щось купувала, і ЧОЛОВІК помітиВ гроші, увязався за мною. Спробував ударити по голові пляшкою та вирвати сумку. Я вивернулася, удар вийшов ковзним. А він потрапив до лікарні зі струсом мозку. Заяву не писав.
Ще було - на турбазі п'яний підійшов до нас, неадекватно поводився. Теж довелося його трохи заспокоїти. Але без лікарні – так просто нокаутувала. Але я намагаюся не встрявати у подібні ситуації, агресивні п'яні компанії краще обійду стороною.
- Що ви відповідаєте хейтерам, які порівнюють жінок, які займаються силовими видами спорту, із чоловіками?
- З цим я зустрічалася неодноразово – у мене дійсно зовнішність більш чоловіча, за загальноприйнятими параметрами. Ну, пишуть, їм же рота не закриєш… Я не реагую взагалі на такі витівки в інтернеті. Посміююся поблажливо. Якщо я їм не подобаюсь, то не дивіться… Навіщо вони це пишуть? Якщо мене не цікавить якесь кулінарне шоу, я не дивлюсь його і не коментую. Це якийсь болісний інтерес. А особисто у вічі мені ніколи ніхто так не говорив. Може, не ризикують, а може тому, що я з такими не спілкуюся.
Такі люди не зважають на один фактор: мені подобається виглядати, як чоловік. Вони думають, що образять, але це для мене комплімент. Якби написали, що я мало підняла чи що слабачка – ось так, тоді б, може, образилася. Вони, мабуть, у чомусь неповноцінні, не можуть себе проявити, хочуть звернути на себе увагу. Мені їх трошки шкода.
НЕ ЛЮБИТЬ, КОЛИ НАЗИВАЮТЬ НАЙСИЛЬНІШОЮ
- Вас називають найсильнішою жінкою світу. Ви себе вважаєте?
– Я дуже не люблю, коли мене так називають. Це дуже суб'єктивне звання – як це взагалі можна визначити? Одна займається пауерліфтингом, а друга – важкою атлетикою, обидві – чемпіонки світу. Хто з них сильніший? Думаю, найбільше цьому титулу підходять жінки, які виступають у богатирському багатоборстві – це силовий екстрим. Вигравша такий найбільший турнір якоюсь мірою може так себе назвати.
Я не була найсильнішою навіть у найактивніші роки – бо є вагові категорії важчі, і результати там вищі.
Але напевно в цей "загін" входжу, гадаю, була в десятці. У мій активний період найсильнішою можна було вважати Ребекку Свенсон із США - вона виступала і в пауерліфтингу, показуючи найвищі результати у всіх вправах, і в богатирському багатоборстві.
– У вас є кумир?
- Кумира, якого я наслідувала б або вважала своїм ідеалом, немає. Мені подобаються результати та техніка тієї ж Ребекки Свенсон. Як людина мені імпонує радянська метателька Фаїна Мельник – мій тренер був особисто з нею знайомий. На жаль, її вже немає в живих.
У мого учня кумиром був Арнольд Шварценеггер. Він у всьому йому наслідував - манери поведінки ті ж, стрижку таку ж зробив. Зараз він уже не займається - завів сім'ю, пріоритети змінилися.
- А у вас є сім'я, діти?
– Дітей у мене немає. Це не пов'язане зі спортом зовсім. Я зазвичай не даю інтерв'ю щодо свого особистого життя. У мене є кохана людина, з якою я живу. До спорту не має відношення.
НЕ ТЯГАЄ - ШКІДЛИВО
- Як батьки поставилися до вашого вибору – до пауерліфтингу? Вважається, що силові види спорту – не жіночі, хоча зараз це не надто популярна думка.
- Мої батьки – люди далекі від спорту, мама – медсестра, а тато працював механізатором у радгоспі. Коли перейшла в пауерліфтинг, тата вже не було живим. Мама з побоюванням ставилася до подібних захоплень, але зараз пишається мною, задоволена, що я знайшла себе і займаюся улюбленою справою. Вона переживала, щоб не зашкодило здоров'ю. Є думка, що жінкам важке піднімати не можна. Хоча я згодна з тим, що у побуті жінкам справді тяжке піднімати шкідливо. Я намагаюся не піднімати.
- А яка різниця? Чому на змаганнях чи у спортзалі можна піднімати ваги, а вдома ні?
- Тому, що у спорті технічно вивірені правильні рухи, де навантаження під час підняття штанги чи гирі лягає на найсильніші м'язові групи під правильними кутами. А у побуті все неправильно відбувається. Чому не можна піднімати? Тому що можуть опуститись органи малого тазу. Я жодного разу не зустрічала за свою кар'єру жодної спортсменки, яка мала б подібну проблему. Але знаю дуже багато жінок, які працюють кухарями і тягають важкі каструлі перед собою, і вони це дуже часто зустрічаються. Тому спорт – це спорт, а звичайне життя – це звичайне життя.
- Тобто, незважаючи на всю міць, мішки картоплі ви вдома розвантажувати не будете?
- Я можу, звичайно, якщо є потреба. Але я краще найму для цього вантажників.
ЛІКАР ЗАБОРОНИВ ПІДНІМАТИ БІЛЬШЕ 3 КГ
- Наскільки пауерліфтинг травматичний вид спорту?
- У мене була травма хребта на тренуванні у 1999-2000-му – грижа міжхребцевих дисків та її розрив. Це сталося з моєї вини. Переважна більшість травм відбувається із вини спортсмена. Одного разу організм сказав: "Все, стоп! Ти сама не зупиняєшся, тебе треба гальмувати". Мене найвищі сили зупинили, щоб я зрозуміла, як робити правильно.
Через півроку я відновилася і показала свій найкращий результат. Хоча лікар мені сказав піднімати не більше ніж 3 кг в одну руку. Я це взагалі викинула із голови. Я сама знаю, що треба робити.
- Що вам дали ваші перемоги у матеріальному плані?
- У 1993 році місто подарувало квартиру за перше місце на чемпіонаті Європи та друге – на чемпіонаті світу з пауерліфтингу. Також мене нагородили орденом ІІІ ступеня за заслуги перед містом.
За виграші тоді не платили гроші – заохочували невеликими преміями. За ці купони можна було гарний телевізор великий купити. Або скутер.
А з 2004 року з'явилася професійна федерація пауерліфтингу – розпочалися поїздки на комерційні турніри, і вже там ми отримували гроші. Найбільший приз – це 5000 євро. Але за умовами договору половину віддавали федерації. Ми мали повне забезпечення за її рахунок.
МРІЯ - ЗАВЕСТИ КОЗУ
- Окрім спорту, чимось ще захоплюєтеся?
– Можу почитати, фільм подивитися. Люблю на природі відпочивати – на самоті виїхати на човні на річку, у ліс піти чи на озеро. Або у компанії близьких людей. У мене мрія – вийти на пенсію, купити дачу та завести козу. Хочу натуральне господарство для себе. Хочеться бути ближче до природи.
- Що для вас щастя?
- Є такий вираз: якщо людина з дому поспішає на роботу і з роботи поспішає додому, значить, вона щаслива – їй подобається і робота, і місце, де вона живе. Я вважаю себе щасливою людиною. Щастя - це улюблена робота, улюблена справа, коли люди, які оточують тебе, тобі подобаються, місце, де ти живеш, подобається. Коли почуваєшся комфортно та потрібним. Ну і звичайно, до щасливої людини приходить успіх завжди.
- У вас на аватарці ведмідь, і саму себе ви в нашому листуванні назвали Ведмедем... Чому? Це особлива тварина для вас?
- Якось жартома мене назвали Ведмедем – за "ведмежий" хват. Прізвисько прилипло. А потім мені це сподобалося, і тепер ведмідь – як моя тотемна тварина. Він великий, сильний, добрий. Почала ототожнювати себе з ним – щось у такому плані.
КОРОТКА БІОГРАФІЯ
Людмила Гайдученко народилася 21 вересня 1966 року у Херсонській області. У серпні 1991 року закінчила Дніпропетровський інститут фізичної культури, займалася на кафедрі веслового та вітрильного спорту. Після інституту отримала запрошення на роботу у спортклубі у Кам'янському, де й залишилася.
Силовими видами спорту займається з 1990 року. Неодноразова чемпіонка та рекордсменка світу з пауерліфтингу та армліфтингу. На своєму першому всеукраїнському чемпіонаті виконала норматив майстра міжнародного класу. Є майстром спорту міжнародного класу з пауерліфтингу, армліфтингу, з багатоповторного жиму, також отримувала звання майстра спорту СРСР з народного веслування та майстра спорту України з важкої атлетики.
ЦЕ ЦІКАВО
* розмір біцепса – 45 см (у Володимира Кличка – 46 см)
* за одне тренування піднімає 10-12 тонн
* 1991 року пройшла так званий "секс-контроль" - визначення статі спортсмена за допомогою медичних та генетичних тестів. Його метою є допуск до участі у жіночих видах спорту.
НАША ДОВІДКА
Пауерліфтинг, або силове триборство, – силовий вид спорту, суть якого полягає у підйомі максимально важкої для спортсмена ваги.
Армліфтинг – силовий вид спорту, у якому завдання спортсмена – підняти та зафіксувати максимальну вагу однією рукою.
З 12 по 15 листопада в Маріуполі відбувся чемпіонат Європи з армліфтингу, пауерліфтингу та строгого підйому на біцепс (версія WPL), в якому окрім українських спортсменів виступили також представники Болгарії та Молдови. У змаганнях взяли участь й спортсмени з Кам'янського. Додому наші армліфтери повернулися з п'ятьма медалями різного ґатунку.
У двох номінаціях чемпіонату Європи виступив відомий у Кам'янському та за його межами працівник ДМК-ДКХЗ Дмитро Сорока (тренер Едуард Аноткін). Останнім часом любитель силових видів спорту вважає за краще брати участь у змаганнях з армліфтингу. Якщо говорити про інші види спорту, то Д.Сорока є майстром спорту міжнародного класу з армспорту (здобував срібні медалі чемпіонату Європи та світу серед людей з обмеженими можливостями). В армліфтингу – виді спорту на силу хвату – наш атлет уже двічі виконував норматив майстра спорту. Також він вже ставав чемпіоном Європи з армліфтингу, версія APL. Тому від кам'янчанина, який виступав у категорії до 100 кг, очікували лише високих результатів. І він, слід зазначити, не підвів, ставши переможцем у таких дисциплінах як Apollon'sAxle ("вісь Аполлона" – гриф штанги складає 50 мм) та StrictCurlApollon'sAxle ("суворий підйом Осі Аполлона на біцепс"). Окрім цього, результат 67,5 кг у другій дисципліні є не лише рекордним, а й виконаним нормативом майстра спорту.
Вдало виступили на чемпіонаті Європи ще двоє представників нашого міста – Сергій Пелипенко (тр. Едуард Аноткін) та Ярослав Тригуб (тр. Людмила Гайдученко). Сергій боровся у дисципліні Excalibur ("ведмежа лапа", вагова категорія до 100 кг) та у дисципліні StrictCurlApollon'sAxle (до 110 кг). Продемонстровані результати стали для нього та його тренера "срібними". Дуже успішним вийшов виступ і у Ярослава Тригуба, який брав участь у триборстві. Підсумкове місце юного атлета, що боровся за медалі найвищої проби у ваговій категорії до 100 кг серед юніорів, формувалося за результатами трьох дисциплін – SaxonBar ("подвійний щипковий хват" – гриф снаряда прямокутний), RollingThunder ("розкочування грому" – ручка, що обертається) і Apollon'sAxle. Набрана сума триборства дозволила Ярославу піднятися на найвищий щабель європейського п'єдесталу. У Кам'янського – чергове золото!
Варто також зазначити, що головним суддею чемпіонату Європи з армліфтингу була відома наша співвітчизниця, неодноразова абсолютна чемпіонка і рекордсменка світу, майстриня спорту міжнародного класу Людмила Гайдученко.
З 18 по 23 жовтня у спортклубі "Олімпія" селища міського типу Поляна (Закарпатська область) проходив чемпіонат України з важкої атлетики серед ДЮСШ, СДЮСШОР та закладів спеціалізованої освіти спортивного профілю із специфічними умовами начання. За нагороди змагалися штангісти віком не старші 18 років.
Кам'янське представляли два вихованці Заслуженого тренера України Сергія Володимировича Петеримова та Віталія Анатолійовича Задорожнього (ДЮСШ №1). Як повідомив С.В.Петеримов, за нагороди змагалися першорозрядник Євген Шкода (вагова категорія 55 кг) та майстер спорту Микита Сергієнко (89 кг).
"Євген вирвав штангу вагою 72 кг і зайняв дев'яте місце. Штовхнув 95 кг і став п'ятим. У сумі двоборства він показав шостий результат. З шести спроб Женя впорався у п'яти. Це хороший результат, - розповідає тренер. - Микита Сергієнко у ривку показав перший результат, збільшуючи вагу штанги в кожній спробі - 123, 126, 130 кг. Те ж саме він зробив і в поштовху - 152, 160 і 165 кг. Таким чином юнак завоював титул чемпіона країни, набравши в двох вправах 295 кг і опередивши на 20 кг срібного призера!"
Серед 29 команд дитячо-юнацьких спортивних шкіл України, Кам`янська ДЮСШ № 1 стала восьмою (340 очок). "Якби було фінансування нашої команди, ми змогли б виставити більше учасників. А так змогли поїхати лише два спортсмени", - прокоментував С.Петеримов.
Відео https://www.facebook.com/100034090297446/videos/pcb.601634464316225/217378713825244
Здача крові – одна з найпоширеніших складових медичної допомоги, що щорічно рятує мільйони людських життів. Найважливішим елементом цієї безумовно відповідальної процедури є донори, люди, які вирішили віддати частинку себе в ім'я порятунку найчастіше незнайомої для них людини. Двоє таких в хорошому сенсі відчайдушних хлопців пройшли подібну процедуру безліч разів. Чому відчайдушних, тому що не кожен погодиться навіть на один раз. В результаті працівникам доменного цеху ДКХЗ (металургійне виробництво) Дмитру Сороці та Едуарду Аноткіну було присвоєно звання "Почесний донор України".
Правильною людина не може бути в чомусь одному. Якщо вона успішна й великодушна в одній галузі, будьте впевненими, що і з іншою справою така людина впорається на відмінно. Дмитро та Едуард є відомими людьми на металургійному підприємстві й в Кам'янському. Про них неодноразово писала заводська багатотиражна газета, не забували про них і міські ЗМІ. Ось тільки приводом для публікацій завжди служив спорт. Сорока є спортсменом зі світовим ім'ям в армрестлінгу. Аноткін, будучи тренером на громадських засадах, виховав не одну плеяду талановитих спортсменів-силовиків. Тому їх скромне "хобі" – допомагати людям у важкий момент – не є випадковим, нехай і маловідомим фактом.
Нагальна потреба в донорській крові є завжди, адже необхідно постійно поповнювати її запаси. У період пандемії бажаючих здати кров приходить набагато менше. Тим цінніше ставлення до цього питання таких хлопців, як Дмитро Сорока та Едуард Аноткін.