Кам’янчани Богдан Богодюк і Владислав Горбоконь стали призерами чемпіонату України зі змішаних єдиноборств ММА, який відбувся у Рівному.
У Рівному, з 14 по 18 травня проводився чемпіонат України зі змішаних єдиноборств ММА, присвячений пам’яті полеглих захисників України. Змагання проводились серед дітей (10-11 та 12-13 років), юнаків (14-15 років) та юніорів (16-17 років). На чотирьох локаціях свою майстерність і мужність демонстрували 874 спортсмени, які представляли 18 областей та столицю України. За підсумками чемпіонату, збірна Дніпропетровської області в загальному заліку посіла друге місце. В її активі 38 медалей (11+10+17). У наймасштабніших національних змаганнях року у цьому виді спорту прийняли участь і шестеро бійців відділення козацького двобою Кам’янської ДЮСШ № 1. Двоє вихованців тренера Антона Єрмашкевича повернулися додому з нагородами. Чемпіонський титул завоював Богдан Богодюк. Бронзовим призером став Владислав Горбоконь. Богдан Богодюк представлятиме Україну на чемпіонаті світу, який пройде з 20 по 27 липня в Абу-Дабі, столиці Об'єднаних Арабських Еміратів.
Змагаючись одночасно в двох турнірах з греко-римської боротьби, які відбулися 10 травня у Верхньодніпровську, спортсмени Кам'янської ДЮСШ № 3 вибороли 9 нагород.
У Верхньодніпровській ДЮСШ, "греко-римляни" провели чемпіонат Дніпропетровської області серед молодших юнаків U13 та обласний турнір, присвячений памяті загиблих воїнів-захисників та захисниць України. На татамі свою майстерність демонстрували більше ста юних борців, які представляли Васильківку, Вільногірськ, Запоріжжя, Кам'янське, Кривий Ріг, Самар та два колективи господарів: команда ДЮСШ та СК"Сілко". За підсумками змагань, вихованці тренерів Кам'янської ДЮСШ № 3 Юрія Никитенка, Євгена Лютого та Олександра Щербакова вибороли 9 нагород. У турнірі "бронзою" відзначились Олександр Косинський серед борців вагової категорії 41 кг та Максим Кричко (44 кг). Всі інші нагороди наші земляки здобули в чемпіонаті. Золоті медалі вибороли Артем Бабенко (66 кг) і Тимур Гуржий (84 кг). "Срібло" у Микити Козака (84кг) та Олександра Лисенка (53 кг). Третє місце посіли Арсеній Горб (42 кг), Євген Роговський (38 кг), Ігор Вікторов (59 кг).
Чотирнадцять пар боксерів змагалися в турнірі пам'яті загиблих воїнів-спортсменів, який відбувся 10 травня у Кам'янському.
Відкриваючи змагання, директорка ДЮСШ № 2 Лариса Чередник висловила щиру подяку воїнам Збройних Сил України, які захищають нашу країну та побажала юним боксерам бути гідними пам'яті загиблих воїнів-спортсменів. Присутні вшанували пам'ять Миколи Костенка, Євгена Ворошилова, Данила Філіпчука, Артема Корнєєва, Івана Головченка.
На рингу Академії боксу (зала технічного училища № 24) свою майстерність демонстрували бійці 2015 року народження, які тренуються в гуртку "Паляниця" зі Станції юних техніків (тр. Валерій Шульга), СК "Дзержинець" (тр. Олег Лісняк), ДЮСШ № 1 (тр. Геннадій Молоков, Анатолій Румянцев), ДЮСШ № 2 (тр. Віктор Мельник, В'ячеслав Шульга), клубу "Фаворит" (тр. Максим Беляєв). Потрібно зазначити, що боксери ДЮСШ № 2 і клубу "Фаворит" виступали однією командою.
Всі четверо вихованців тренера Г.Молокова стали першими. Відзначились Тимур Биков у ваговій категорії 29 кг, Іван Квак (38 кг), Платон Католиченко (45 кг), Володимир Соловйов (48 кг). У представників ДЮСШ №1 ще два перших та одне друге місця. Єлисей Балаклеєць (28 кг) і Тимур Новожон (41,5 кг), підопічні А.Румянцева стали переможцями, а їх колега Владислав Сандуляк (40 кг) був другим. Вихованці тренерів команди ДЮСШ № 2-"Фаворит" виграли два перших місця і п'ять других. Відповідно ними стали Гліб Бондаренко (37 кг) і Максим Коломоєць (38 кг) та Ілля Щур (37 кг), Дмитро Сіваковський (29 кг), Данило Власов (45 кг), Іван Алдея (48 кг), Віктор Савченко (42 кг).
Кам’янчанин Єгор Одновол посів третє місце в Кубку України з греко-римської боротьби, який пройшов з 4 по 7 травня в Одеській області.
В місті Південному одночасно проводились Кубок і Чемпіонат України з греко-римської боротьби. На трьох татамі змагалися 148 спортсменів з 25 команд. В складі збірної Дніпропетровської області виступали Єгор Одновол і Іван Стефанський, вихованці тренерів Олександра Щербакова та Юрія Никитенка з Кам’янської ДЮСШ № 3.
Обидва спортсмени боролися у ваговій категорії до 55 кг, де їх опонентами були ще дев’ять суперників. В 1/4 фіналу Стефанський переміг Сергія Дзюбу (Миколаївська обл.), а Одновол поступився майбутньому володарю Кубку України Корюну Саградяну з Вінничини. На наступній стадії змагань Стефанський програв тому ж Саградяну. У додатковій сутичці Одновол здолав Данила Єрмакова з Дніпра. А в боротьбі за "бронзу" він виявився сильнішим за Івана Стефанського, який в результаті посів п’яте місце.
Потрібно додати, минулі змагання стали одним з етапів відбору до національної команди, яка прийме участь у Чемпіонаті світу в Загребі (Хорватія).
Одному з патріархів боротьби в Кам’янському Івану Олексійовичу Вишницькому шостого квітня виповнилося 84 роки.
ПІСЛЯ ЗУСТРІЧІ З ЄЖЕВСЬКИМ Я "ЗАХВОРІВ" СПОРТОМ
Дитинство Івана, як і сотень інших хлопчаків післявоєнного часу, які втратили батьків на фронті, було складним. "Батько мій загинув у 1943 році на фронті. Виховання, самі розумієте яке, давала вулиця, – розповідає він. – Серед блатних був як шістка, посилали то за вином, то за цигарками. Хуліганив, любив побитися. Правда, даремно не бився, хто просить – видам. І тільки коли став займатися боротьбою, пішов з цієї компанії. Я вдячний людині, долучившій мене до спорту, який зробив з хуліганистого хлопця справжнього чоловіка. Невідомо ким би я став, і де б я опинився, якщо б не спорт".
Майбутній тренер з боротьби Іван Вишницький (праворуч). 1953.
А познайомився з боротьбою Іван завдяки патріарху цього виду спорту в Дніпродзержинську, тренеру Леву Рудольфовичу Єжевському. "Я кудись біг, – згадує Вишницький, – коли мене схопив за плечі чоловік, якого, похапцем мало не збив з ніг. Думав, що той надає мені по шиї і відпустить. Але він просто запропонував прийти вчитися боротися на "Дзержинку". Я пообіцяв, і - забув. Повторна зустріч відбулася знову на вулиці. Єжевський знову запросив мене на тренування, сказавши, що я йому сподобався статурою: шия коротка, натоптаний. В той день я пішов разом з Левом Рудольфовичем в комору спортклубу, де він мені відразу ж виписав на свою картку спортивний костюм і борцівки. Моїй радості не було меж". З тих пір 15-річний хлопчина "захворів" спортом.
Три рази в тиждень Іван приходив на тренування, освоюючи мистецтво боротьби до знемоги. Він був фізично сильним, пропорційно розвиненим борцем. На килимі працював серйозно, терпляче, як і в житті.
І БОРЕЦЬ, І БОКСЕР, І МЕТАЛЬНИК МОЛОТА
Іван Вишницький захищав честь спортивного товариства "Труд" і був збірником України по "Авангарду". Вісім разів ставав призером Центральної ради спортивного товариства "Труд" не тільки з греко-римської боротьби, а й самбо, вільної боротьби, боксу, штанги, метання молота.
Розповідаючи про спільні тренування борців і боксерів, він згадав епізод, коли тренер боксерів Євген Васильович Суєтов запропонував кому-небудь з борців побоксувати на рингу з його вихованцями. "Я відразу погодився, тому що просто руки свербіли побитися. І не побоявшись, що суперником був важковаговик, відразу ж врізав йому в щелепу, що аж бризки полетіли. Але він встояв на ногах, хоча вже був у нокдауні. Після повторного удару його вже повело. А тренер запитує: – Ваня зараз я тобі дам гарного боксера. Будеш битися? – Відповідаю: Буду. І наступного суперника секунд через 30 відправив у нокаут. Суєтов підійшов і каже: Він повинен був виступати на обласному чемпіонаті, але тепер ти замість нього братимеш участь. Я з тобою на лапах попрацюю, а ти з м’ячиком. А так ти фізично міцний хлопець".
Перед змаганнями спортсмен трохи потренувався і був заявлений на чемпіонат. "У мене очі на лоб мало не полізли, коли суддя-інформатор оголосив перед першим боєм, що я провів на рингу 18 боїв з яких виграв двічі нокаутом, – посміхаючись, розповідає І.Вишницький. – На цьому чемпіонаті я виграв шість боїв. Найдовший поєдинок тривав приблизно півтори хвилини. Всі решта закінчувалися ще швидше. Сьомого суперника з Дніпропетровська чекав на рингу кілька хвилин, але він так і не вийшов. Я як переможець, потрапив до збірної області і повинен був їхати на чемпіонат України до Харкова. Суєтов сказав, що у мене є шанс виконати майстра спорту. Але я віддав перевагу своєму улюбленому виду спорту і поїхав на чемпіонат з вільної боротьби".
Іван Вишницький переможець фіналу першості Цкетральної ради з класичної бортьби. Дніпродзержинськ. СК "Прометей". 1967
Виступаючи за "Труд", одне з найсильніших в Союзі спортивних товариств, йому довелося боротися на чемпіонаті Радянського Союзу з Валерієм Резанцевим (п`ятикратний чемпіон світу та двократний Олімпійський чемпіон). Так ось, Резанцев після сутички, яка завершилася внічию, запитав наставника нашої збірної: "Де ви взяли цього хлопця? Я всіх ламав, а цього не зміг...”.
Іван Олексійович згадує, як в 1967 році в П’ятигорську, йому вручав нагороду за перше місце, чотириразовий призер чемпіонатів СРСР, майстер спорту з класичної боротьби, актор Олексій Захарович Ванін (який зіграв через чотири роки роль колишнього злодія, спустившого в комедії "Джентльмени удачі" зі сходів "Доцента"). Він виконував на тих змаганнях роль головного судді.
Тренер з важкої атлетики Олексій Опанасович Жезлов побачивши якось Вишницького на килимі, сказав: "Боже мій! У нього ж ноги штангіста-рекордсмена!". І запросив Івана займатися штангою. В результаті перші офіційні виступи принесли спочатку титул чемпіона міста в триборстві (320 кг), а потім бронзову медаль в першості СРСР, яка пройшла в Кірово-Чепецьку.
Незважаючи на велику кількість медалей, жетонів, дипломів і грамот, Іван Олексійович вважає своєю найціннішою нагородою значок "Майстер спорту СРСР". "У той час в Дніпродзержинську (нині Кам`янське) не так вже й багато було володарів цього звання. Знаєте як я радів, коли отримував значок і посвідчення при заповнених вщерть трибунах стадіону "Перемога"!, – розповідає з блиском в блакитних очах ювіляр.
ПРО НЬОГО ГОВОРЯТЬ
Після завершення активних виступів у спорті І.Вишницький з 1978 року перейшов на тренерську роботу, за час якої в спортивних клубах "Промінь" і "Прометей", а також в ПТУ № 26 підготував чимало борців. Найталановитішим з учнів він вважає Едуарда Єрьоменка, якого виховував до четвертого класу. Едуард був призером чемпіонатів СРСР, світу і Європи з кіокушин карте, дзюдо, самбо, заснував хортинг і нині є президентом всесвітньої Федерації цього виду єдиноборств. "Тренерське кредо Івана Олексійовича Вишницького полягає в тому, що він концентрує увагу учнів на окремих, найбільш важливих прийомах, і багаторазовими повтореннями покращує техніко-тактичні дії", – говорить Е.Єрьоменко.
В новий 2020 рік разом. Едуард Єрьоменко, Іван і Олексій Вишницькі.
"Він відпрацьовував заданий прийом до сьомого поту, поки не досягав результату. Всі вказівки схоплював на льоту. За короткий термін засвоїв не тільки основи, але і багато тонкощів боротьби", – пояснює Л.Єжевський.
СПОРТИВНА СІМ’Я
З майбутньою дружиною Іван Олексійович познайомився в завкомі профспілки ПХЗ. "Галина приїхала в серпні 1968 року в Дніпродзержинськ за направленням після закінчення інституту імені Лесгафта, – хитро посміхаючись розповідає ювіляр. – Я в той день зайшов у справах в завком, і в коридорі зіткнувся з декількома дівчатами. Відразу ж око поклав на одну з них. Ми познайомилися. Я запросив Галку піти ввечері в кафе. Почали зустрічатися, а потім запропонував вийти за мене заміж. Ось так і живемо вже більше ніж півстоліття разом".
У квітні 2019 року сім’я Вишницьких відсвяткувала золотий ювілей. "Більше ніж півстоліття минуло, а я пам'ятаю нашу першу зустріч до найдрібніших подробиць, – згадує дружина, Заслужена тренерка України з плавання Галина Василівна. – Івушка підкорив моє серце відразу. Я тоді приїхала після закінчення ленінградського інституту ім. Лесгафта за розподілом в Дніпродзержинськ, на тренерську роботу в басейн "Прометей". Менше ніж через рік ми одружилися. Пізніше у нас народився Льоша, а потім і Анжела. Діти теж пішли по нашій стежині. Син виконав норматив кандидата в майстри спорту з боксу, а дочка стала разрядницею з плавання".
Вже й онуки виросли, а Іван Олексійович все "хворіє" спортом. Йому постійно потрібна дуже активне життя. З награною прикрістю дружина скаржиться: "Весь балкон і спальню завалив залізяччям (гирями, гантелями і штангами). Та ще й мішок боксерський повісив". А для нього позайматися з гирями, це – як ковток свіжого повітря. "Щоб не втратити форму, майже щоранку ходжу в спортзал. Якщо погода хороша – бігаю", – пояснює Іван Олексійович Вишницький.
ДОСЬЄ
Іван Олексійович Вишницький, тренер з греко-римської боротьби.
Народився – 6 квітня 1941 року в Дніпродзержинську.
Випускник Донецького фізкультурного технікуму.
Майстер спорту СРСР з греко-римської боротьби (1963).
Восьмиразовий призер ЦР СТ "Труд".
Автор інтерв`ю Віктор КУЛЕНКО.