Йому 32 роки, завжди усміхнений, симпатичний, міцної статури. Боксом займається вже понад 20 років. За цей чималий час ніколи не зраджував ані своєму рідному клубу – відомому в області та країні БК "Ринг", ані своєму тренерові – досвідченому спеціалісту боксу Андрію Шешурєву, якого вважає своїм другим батьком. Ще з юнацьких років добре пам’ятає слова Андрія Валерійовича: "Треба спочатку працювати головою, а вже потім кулаками". Пам’ятає і завжди старається виконувати цей наказ тренера.
За два десятки років Олександр провів сотні боїв на любительському ринзі (точно не знає скільки – не рахував), багато разів ставав переможцем на міських, обласних та республіканських змаганнях. Виступав на великих боксерських турнірах, став срібним призером міжнародного турніру у Кривому Розі пам’яті видатного криворізького боксера Віталія Жури.
Починав з легкої ваги, пройшов усі вагові категорії, а з 2013 року почав виступати вже як боєць першої важкої (крузервейт), а потім суперважкої категорії. За всю свою боксерську кар’єру ніколи не був нокаутованим, хоча за очками було що й програвав.
А тепер – найголовніше. Другого вересня цього року в Одесі відбувся дуже важливий для нашого героя міжнародний професіональний турнір з боксу, на якому Олександр вперше у житті виступав як професіонал. Наш земляк блискуче переміг вже в першому раунді, відправивши свого суперника (до речі, одесита!) у важкий нокаут...
- Олександре, цей ваш двобій, наскільки мені відомо, подивилися в інтернеті чимало кам’янчан. Отже, приймайте гарячі поздоровлення з перемогою відразу від усіх!
- Дякую, мені дуже приємно. Я переміг не тільки для себе, але й для моєї сім’ї, для свого рідного клубу та рідного міста, для всіх дорогих мені кам’янчан.
- Хтось з великих боксерів минулого назвав бокс солодкою наукою побиття. І додав: перемогти нокаутом – це відповісти на всі запитання ще до того, як їх почнуть задавати. Як це у вас так гарно вийшло?
- Ми з тренером вірили, що саме так і буде. Але ж у боксі, та ще й у важкій вазі. все буває. Не дивлячись на те, що бій тривав усього 2 хвилини 50 секунд, мені , якщо чесно, було нелегко. Мій суперник був значно вище за мене й важче більш ніж на 10 кілограмів (моя вага 98, його – майже 109). Допомогло мені те, що я заздалегідь знав, з ким буду битися, знав слабкі місця свого суперника (ми з тренером вдома передивились деякі його попередні бої). А ще в мене є "фішка", про яку він точно не знав: я важко б’ю з обох рук. При цьому свою ліву я приховую, щоб суперник чекав тільки ударів правою рукою. Не раз я бив його по корпусу, змушуючи опускати рукавичку, що робить вразливим підборіддя. І наприкінці першого раунду, коли він так зробив, я чітко пробив лівий боковий в щелепу. Ось і все. Він упав і досить довго "відпочивав" на канвасі рингу. Що цікаво, коли одесит виходив на ринг, в залі таке творилося! А коли впав, стояла повна тиша…
- Авжеж, одеситів можна зрозуміти. Тепер трохи особисто про вас. Ви мріяли стати "профі"?
- Ще й як мріяв! Тому що для мене професіональний бокс, не дивлячись на його жорсткість і безкомпромісність, є найкрасивішим й найцікавішим видом спорту. У професіоналів кожний двобій – дуже важке випробування. Але ж хіба не в таких випробуваннях народжується справжня майстерність?
- У вас є свій девіз у боксі?
- Так. На тренуваннях – плач, на ринзі – посміхайся!
- До речі, про тренування. Колись Мухаммед Алі сказав: "Хочеш бути чемпіоном – страждай!" Ви згодні з великим боксером?
- Цілком згоден! 20 років занять боксом без вихідних, по два, а то й по три тренування на день. Відпочивав тільки в басейні та сауні. За день я відпрацьовував до 30 раундів. А ще велосипед, біг, силові вправи. Отже, моя проста порада всім, хто бажає стати професіоналом у боксі: треба дуже багато потіти! І ще. Ніколи в житті я не пив алкоголю і не палив. Це закон, важливий життєвий принцип для мене. А от різних вітамінів треба якомога більше.
- Чому найголовнішому, на ваш погляд, вчив вас тренер?
- Якщо коротко – бути людиною. Низький уклін Андрію Валерійовичу за це.
- Олександре, ви щаслива людина?
- Я собі інколи теж задаю це питання… Мабуть, так , щаслива. У мене є добра родина, улюблена дружина Діана, двоє синів – Тимур і Леон, яких я обожнюю! Маю надію, що колись і вони стануть, як батько, боксерами. А ще в мене тепер є улюблена робота – професіональний бокс. Щоправда, я розумію: перемога, навіть досить значна, лише тоді має значення і зміст, коли за нею слідують інші, не менш значні перемоги. Отже, все ще попереду!
Бесіду з чемпіоном з великим задоволенням вів Володимир Кашнер
На верхньому фото: А.Шешурєв і О.Аліфанов.