Кілька днів на стадіоні "Металург" проходив розиграш на кубок міста з волейбола, в якому брали участь 11 чоловічих і 5 жіночих команд.
Серед чоловічих колективів переможцем вийшла команда "Металург" заводу ім. Дзержинського, яка у фіналі виграла у команди металургійного технікуму з рахунком 3:0.
Гостра боротьба точилася в жіночому фіналі, де зустрілись команди "Металург" та "Іскра" педагогічного училища. Молоді волейболістки педагогічного училища виграли дві партії, але були змушені віддати першість волейболісткам Дзержинки, які виграли матч з рахунком 3:2.
Переможцям - чоловічій і жіночій командам "Металурга" - вручено кубок і диплом першого ступеня. Команди металургійного технікуму і педагогічного училища нагороджені дипломами.
Волейбольні команди "Металург" і металургійного технікуму відстоюватимуть спортивну честь нашого міста в розиграші кубка області, який відбудеться 27-29 квітня на стадіоні заводу ім. Дзержинського.
Треба відмітити, що без всяких підстав не виставили своїх команд для участі в змаганнях спортивні товариства "Будівельник", "Хімік", "Енергія".
Викликає здивування, чому міський комітет у справах фізкультури і спорту не подбав про гласність проваджуванного розиграшу кубка міста з волейбола?
В.Зікранець, член спортивного товариства "Металург".
"Дзержинець" 26.04.1951.
У будинку № 33 по вулиці Бойка відкрито новий шаховий клуб.
Приміщення клубу зі смаком оформлено. Тут є все необхідне для тренувань, проведення змагань. Хороший подарунок піднесли працівники міськжитлоуправління любителям шахів.
А.Лепський, позаштатний кореспондент "Дзержинця".
"Дзержинець" 26.04.1981.
Віра Кальницька прийшла в магазин "Екстра" міськхарчторгу практиканткою з торгово-кулінарного училища. Не знала вона, що буде тут і працювати.
Пройшло вже більше року, як Віра стала за прилавок молочного відділу магазину. Покупці тепло відзиваються про її вправність в роботі, високу культуру обслуговування.
На лацкані робочого халата ударниці комуністичної праці В.Кальницької прикріплена емблема учасника 100-денної ленінської трудової вахти. Молода працівниця відзначила ювілей сумлінною працею.
На знімку: В.Кальницька на робочому місці.
Фото І.Василенка.
"Дзержинець" 25.04.1970.
Після перерви, зв'язаної з обласним турніром шахістів, відбулись чергові тури першості міста з шахів. Лідирує кандидат у майстри спорту В.Глибченко, який набрав 11,5 очка. Далі йдуть М.Яловий (10,5 очка), Литвинов та Галак (9,5 очка).
В.Скакунов, головний суддя змагань.
***
Юні баскетболісти спортивної школи міськвно виїздили в Нікополь на товариські зустрічі. Юнакам і дівчатам старшого віку ми програли. Наступного дня зустрічалися з учнями молодших класів. Наші дівчата перемогли з рахунком 57:17, а хлопці - 70:20. Добре грали Найдьонов, Волков, Клименко, Шишкіна, Башмакова, Ткаченко.
Т.Поліщук, Л.Єрміліна - учениці школи № 36.
"Дзержинець" 24.04.1962.
Бурхан Валентин Мусійович народився 24 лютого 1937р. в місті Дніпродзержинську. Після закінчення школи поступив до Львівського медичного інституту на стоматологічний факультет. Повернувшись додому пройшов шлях від рядового стоматолога до головного стоматолога-ортопеда управління охорони здоров'я міста. Його із вдячністю згадують тисячі й тисячі дніпродзержинців.
Поезія для Валентина Бурхана стала другим покликанням. Його віршам властиві як ліричний настрій, так і громадянська схвильованість долею рідної землі, народу. Громадянська поезія Валентина Мусійовича сповнена любові до рідної землі предків, інтимна лірика, тонкий гумор і їдкий сарказм торкаються найпотаємніших струн душі читача, змушуючи задуматися над минулим і прийдешнім. Бурхан був членом Національного спілки письменників України. Поет багато друкувався в обласній та республіканській пресі, згодом в обласному видавництві почали виходити його книжки поезій. Читачам, особливо тим, хто любить і цінує поезію немає потреби представляти Валентина Бурхана – його вірші постійно друкувалися на сторінках місцевої періодики, він був автором поетичних збірок віршів: «Тривожна радосте моя» (1972), «Рясноцвіт любові» (1980), «Квіти мужності» (1988), «Кохання окличний знак» (1992), «Доброспів», «Жага» (1997), «Материзна», «Місто долі моєї»(2001), «Осіння брость» (2003).
Йому належать слова гімну міста Дніпродзержинська, а одна з вулиць міста носить його ім'я. Був відзначений званням відмінника охорони здоров'я, орденом «Знак пошани», медалями та дипломами, одержав титул "Почесного громадянина" міста Дніпродзержинська. Але не нагороди були головним в його житті. Перш за все – улюблена справа. І ніщо не порівнювалось з відчуттям щастя, коли він бачив добре зроблену роботу і щиру вдячність пацієнтів. І тільки заради цього жив та працював Валентин Мусійович Бурхан. Поет вів активне життя, багато їздив, зустрічався з людьми. Помер Валентин Мусійович 29 червня 2003 року в Парижі під час перебування на медичному симпозіумі.
