Відразу після звільнення Карнаухівки загиблих радянських воїнів поховали в центрі села у братській могилі, на якій в 1944 році був поставлений перший деревяний обеліск. 

 Пізніше був установлений стандартний радянський пам'ятник - солдат з автоматом скорботно схилив голову над могилою полеглих товаришів. Під переліком безсмертних імен викарбовані слова клятви: "Спіть, герої! Батьківщина вас не забуде! Мир збережемо!".

Змінювалося час, змінювалося поняття історичних подій і видозмінювався сам пам'ятник. У 1967 році він придбав інший вигляд. Навколо пам'ятника стояла огорожа з деревяного штахетника.  Потім її знесли.

В кінці 70-х років він став більш монументальним. Місцеві жителі називали улюблений старий пам'ятник "Альоша". Спереду пам'ятника висіла табличка з іменами похованих там людей. Таким він і стояв довгі роки. Колись на цьому місці був старий цвинтар. У 1954-1956 роках школярі разом з учителями посадили дерева. Розрісся парк. Дерева й досі шепотять свої листям, ніби розповідають про минулі літа.

В 1993 році до 50-річчя звільнення Карнаухівки від німецьких загарбників було вирішено поставити новий, сучасний пам'ятник, за рахунок небюджетних коштів Баглійського райвиконкому. Допомогли грошима і місцеві жителі. Його автором є дніпродзержинський скульптор Гарнік Хачатрян, член Спілки художників з 1984 року, лауреат конкурсу "Світоч Придніпров'я". 21 жовтня 1993 року пам'ятник був відкритий. Створений він у техніці кованої міді. Монумент з нахилом у правий бік символізує втомлений десант, який вибрався на берег і на ньому закріпився. Рішення автора досить вдале. Три фігури радянських солдатів, в повний зріст повні рішучості йти до кінця і загинути за праве діло. Їх ще називають приреченими смертниками. Пам'ятник освятив настоятель Варваринської церкви протоієрей отець Микола.

Сьогодні пам'ятник - головна визначна пам'ятка Карнаухівки, сюди в День Перемоги і День визволення міста покладають квіти ветерани, проходять мітинги-реквієми. 

Текст: Віктор КУЛЕНКО.

Чорно-білі фото надав В.Ольгашко.