В залі гасне світло і на екрані появляється зображення...
- Кіно, - скажете ви, - звичайнісінька пересувка.
Але ви помилилися. Це - телевізор.
- Телевізор? - перепитуєте ви. - А чому ж зображення на стіні, а не на ...
Так, так, це новий проекційний телевізор. Виможете побачити його і подивитися передачі в клубі Дніпродзержинського коксохімічного заводу і у будівельників гідроелектростанції.
Телевізор має спеціальний настінний екран розміром 120Х90 сантиметрів. Передачі, які він приймає, одночасно можуть дивитися кілька сот чоловік. Контрастність і яскравість зображення та акустичні дані кращі, ніж у звичайному телевізорі.
Він має пульт дистанційного управління. Регулювати яскравість зображення і силу звука можна на відстані, не підходячи до телевізора.
"Дзержинець" 28.12.1958.
1 січня 1959 року виставою за п'єсою В.Минка "Чорний змій" починає свій новий сезон дніпродзержинський драматичний театр імені Лесі Українки. Театру пішов 16 рік творчого існування. Немає жодного міста, жодного колгоспу нашої області, де не побував би театр за цей час з своїми виставами.
За останні роки в нашому театрі виросли кваліфіковані акторські кадри, збагатився репертуар. В новому році театр покаже "Першу весну" ("Катерина") С.Голованівського, "Блудний син" Є.Раннета, "Вітер в обличчя" Є.Зімовця, "Вій", інсценіровку М.Кропивницького за М.В.Гоголем, "Невмирущі" Ів.Монжари. Поновлюються "Майська ніч", "У неділю рано зілля копала" та ряд інших вистав.
Сезон 1959 року незвичайний. Разом з усіма трудящими наш колектив з великим патріотичним піднесенням йде назустріч XXI з'їзду КПРС та XX з'їзду Комуністичної партії України, на честь яких підготував п'єси "Перша весна" ("Катерина") С.Голованівського та "Блудний син" Є.Раннета. Це нас ще більше мобілізує і покладає велику відповідальність за ідейну та художню якість картини.
Радянський глядач добре розуміється в питаннях мистецтва і любить хорошу радянську п'єсу. Комуністична партія поставила вжливі і невідкладні завдання дальшого розвитку радянського мистецтва. Вони вимагають від нас максимальної мобілізації всіх творчих сил. Адже кожна вистава, особливо вистава про нашу прекрасну сучасність, це дружня бесіда з глядачем про найбільш важливі питання життя, про те, як ми йдемо до чудової мети - комунізму.
З творчим піднесенням готуємося до ми до першої зустрічі з дніпродзержинцями, маючи надію, що своїми дружніми критичними порадамивони допоможуть дальшому творчому зростанню театра.
П.Авдієнко, заслужений артист УРСР, головний режисер театру імені Лесі Українки.
"Дзержинець" 28.12.1958.
Робітник заводу імені Дзержинського А.Алімов, спортсмен першого розряду, чемпіон Української ради спортивного товариства "Металург" з класичної боротьби.
Фото М.Василенка.
"Дзержинець" 28.12.1955.
Вогнями світить "водоспад"
Рано темніє надворі у ці осінні дні. Але варто темряві заполонити місто, як воно засвічується мільярдами вонів. Спалахують люмінісцентні світильники на площах і вулицях, засвічуються неонові реклами на магазинах, кінотеатрах, інших приміщеннях. Особливо вражає святкова ілюмінація. Зелені, сині, червоні, жовті вогники "бігають" по дахах висотних будинків, на їх фасадах, уздовж автомагістралей, зокрема на Жовтневій вулиці, полум'яніють "червоні гвоздики". А у святкові дні засвітилися вогнями електричні "фонтани" у сквері по проспекту Леніна. Подивишся за "перебігом" різнокольорових лампочок, і здається, то вода збігає водоспадом, виблискують на сонці всіма кольорами веселки мільярди водяних бризок. Чудове, красиве видовисько! Біля електричних "водоспадів", які прикрасили сквер, часто можна побачити людей, що милуються їх яскравим виглядом.
Лише небагатьом відомо, що на створення таких фонтанів витрачено 9.500 єлектричних патронів і стільки ж лампочок. Змонтувати їх на спеціально виготовлених конструкціях майстри-ілюмінатори з електроремонтного цеху заводу імені Дзержинського, зокрема колектив дільниці зовнішніх ремонтів під керівництвом старшого майстра Б.В.Заржицького.
- Щоб дати "життя" цим тисячам мікросвітильників, "напоїти" їх живильним електричним струмом, нам довелося прокласти 12 з половиною кілометрів проводу, змонтувати інше обладнання, - розповідає майстер М.Р.Голобокий. - "Фонтани"приводяться в дію з двох пультів управління, обладнанних спеціальними присторями, що дозволяють запалювати ці "водоспади" поступово по частинах, через певні проміжки часу. А це, звичайно, створює ефект.
Електричні прикраси в сквері по проспекту Леніна виготовлені за зразками групи світильників під керівництвом А.Бикова з проектного відділу заводу імені Дзержинського. Безпосередніми виконавцями цих проектів стали майстри В.Ф.Найдьонов, М.Р.Голобокий, бригадири М.А.Лубенець, О.П.Ярошенко, бригади електриків Б.А.Торговицького , М.С.Усенка, М.С.Фоменка, В.А.Мельника, В.Я.Койди і М.П.Білошапки. До речі, таке завдання їм виконувати не вперше. Руками цих людей обладнанаілюмінація біля головної прохідної заводу, безпосередньо на його території, а в новорічні свята "одягається" у яскраве вбрання гігантська красуня-ялинка, помилуватися якою, а також фейерверками, "живими" героями улюблених з дитинства казок приїжджають до заводу з різних куточків міста не тільки діти, а й дорослі.
Робітників електроремонтного цеху на заводі імені Дзержинського називають жартома "нічними" художниками. І це, мабуть, не без підстав.
А.Петренко
"Дзержинець" 15.11.1975.
Високо в небо піднявся пам'ятник "Прометей" - символ мужності і стійкості дніпродзержинців - полумяних борців за Радянську владу, героїв-підпільників, воїнів-визволителів нашого міста. Їхні прізвища, що викарбувані на постаменті і сяють позолотою, свято зберігають ц своїх серцях вдячні жителі Дніпродзержинська. Біля підніжжя пам'ятника горить Вічний вогонь слави, а щогодини звучить урочиста мелодія "Реквієму". Вона хвилює, примушує нашу пам'ять повернутися в ті грізні для нашої Батьківщини і народу роки, коли мільйони патріотів віддавали життя в ім'я світлого майбутнього, помічали: як тільки починає звучати ця мелодія, люди мимоволі зупиняються, прислуховуються до неї і застигають на мить у мовчанні, вшановуючи пам'ять полеглих.
Хто ж і як озвучив пам'ятник "Прометей", надав цьому священному місцю величності, що хвилює серця?
Як відомо, скорботна мелодія вперше пролунала біля "Прометея" минулого року, після реконструкції пам'ятника робітниками управління будівництва Придніпровського хімічного заводу. При доборі мелодії врахували пропозицію колективу музичного училища: "Реквієм" композитора Д.Кабалевського на слова поета Р.Рождественського відповідав і задуму, і величності пам'яті загиблих борців за народну справу. А озвучали пам'ятник спеціалісти з міського вузла зв'язку, зокрема інженеррадіовузла М.Г.Байрак, монтер М.М.Гладкий, змонтував програму працівник Ф.А.Матузов.
...Щодня, щогодини чути над містом урочисту, скорботну мелодію "Реквієму. Це - гімн мужньості, стійкості і вічної пам'яті тих, хто ціною життя завоював нам мир і щастя.
А.Петренко.
"Дзержинець" 06.12.1975.