Начальник відділу Вікентій Полікарпович Неперебудовченко. Він з дитячого садка готував себе до керівної роботи. Треба сказати, що епоха пішла йому назустріч. У керівному кріслі він благополучно сидить без малого 15 років. Сподівається втриматися до пенсії, бо будь-якувказівку вищестоящого начальства, не думаючи бере під "козирок". Дотримується принципу: "Хай думає той, у кого чуприна побільше".
Раціоналізатор Гнат Сильверстович Відкривайленко. 25 років він пробиває рацпропозицію про зменшення впливу синьо-зелених водоростей Дніпродзержинського моря на клімат у Гімалях. Зарплату отримує щомісяця. Відпустку любить проводити в Криму, без сім`ї. Під час відпочинку він - холостяк.
Великий мораліст Жорж Зозуленко. Досконало володіє інформацією про поширення СНІДу, любить нагадувати, що це захворювання невиліковне. Поборник шлюбів "по коханню", понад усе цінить вірність. Він стверджує, що найкращий дарунок жінці не книги чи квіта, а колготки фірми "Фламінго". Сплачує аліменти на трьох дітей.
Слюсар-сантехнік Іван Петров. Наймиліше для нього чути, як десь щось булькає. Серце в цей час працює ритмічно, дихається на повні груди. В такі хвилини старається вивести всіх на чисту воду, й показати де раки зимують...
Усі ці люди працюють в одному трудовому колективі . Чи бува, не у вашому?
Малюнки В.Бережного.
"Дзержинець" 1 січня 1989 року.
Зустрілися ми випадково. Хоча, ні. Привернув мою увагу портфель обліковця, що його тримала в руках дівчина. Виходить, вона причетна до Всесоюзного перепису населення.
- Так, - погодилася моя співрозмовниця.
А потім представилася:
- Я - Валентина Басій, учениця технолого-економічного технікуму.
Вона йшла свою дільницю.
- І мені можна з Вами?
- Будь ласка.
Дзвінок у квартиру. Тиша. У другій - теж. В третій дитячий голосок сповістив, що мама і тато на роботі. Нічого дивного, адже вранці більшість людей зайнята різними справами.
Господар четвертої квартири був удома. Схоже, він чекав обліковця. Знайомимося. Віктор Генріхович Ледзинський - учасник Великої Вітчизняної війни, ветеран праці. Нині на заслуженому відпочинку. Дружини вдома немає: на роботі.
Валентина Басій чемно запитує все, що потрібно. Ця принадна дівчина поводить себе так, ніби все життя займається переписом. Навіть відомості Віктора Генріховича про сина, воїна Радянської Армії, що не стосуються справи, Валя уважно вислухала.
З хорошим настроєм залишили ми квартиру. І подумалося: так буде всюди, куди в ці дні завітає Валентина Басій з дільниці № 6. Мені ж надовго запам`ятаються приємного знайомства миті.
На знімку: Віктор Генріхович Ледзинський відповідає на запитання Валентини Басій.
В.Голуб
Фото автора.
"Дзержинець" 15 січня 1989 року.
Гасне світло. І раптом яскравий промінь вихоплює червоні гвоздики, що усіяли авансцену. Звучить вокаліз. А на його приглушеному фоні йде речетатив. Бентежно лунають слова про тих, хто не повернувся з жорстоких битв Великої Вітчизняної. Так починається музична композиція "Пам`яті загиблих" у виконанні вокально-інструментального ансамблю "Сучасник" Палацу культури вагонобудівників.
Вперше познайомилися дніпродзержинці з цим колективом на міському фестивалі комсомольської пісні, який проходив у листопаді минулого року. Ансамбль був свого роду відкриттям для шанувальників вокального мистецтва. Полюбили його відразу за серйозність репертуару, за темперамент, за тонке відчуття сучасних ритмів. Тож не випадково, що жюрі назвало його переможцем фестивалю.
За чотири місяці керівникові ансамблю Юрію Варенику вдалося створити дружній монолітний колектив. Усі учасники по-справжньому закохані в музику, добре розуміються на ній, віддають своєму захопленню багато вільного часу.
- Володимир Дунда, - жартують товариші, - майже не розлучається з гітарою. Тільки і того, що не бере її з собою в цех. А працює Володимир на відповідальному посту. Він - електрик по ремонту обладнання підйомних кранів на заводі імені газети "Правда".
На цьому ж підприємстві працює слюсарем і Юрій Гладкий - саксофоніст ансамблю.
Якось зустрілися хлопці на заводі з учнем індустріального технікуму Сергієм Голоцваном, який проходив тут виробничу практику. Слово за словом і довідалися хлопці, що Сергій і жити без музики не може, грає на гітарі. Запросил його до ансамблю.
Активними членами колективу стали й учні шкіл Наталія Ломанова, Олег Волков, Михайло Романов, Сергій Єрьоменко.
Добрим помічником самодіяльних музикантів став робітник експериментального цеху вагонобудівного заводу Микола Зінов`в, який виконує функції звукового оператора.
Зараз вокально-інструментальний ансамбль один із найпопулярніших колективів у нашому місті. Жодного вечора в Палаці культури вагонобудівників не обходиться без його участі. Часті гості аматори в цехах заводу, в робітничих гуртожитках. Із мистецтвом самодіяльних артистів познайомилися і в підшефних колгоспах Царичанського і Криничанського районів.
- У своїй роботі ми взяли напрямок на серйозну музику., - розповідає Юрій Вареник. - Найбільше нас приваблюють твори громадянського звучання, у яких відбивається звитяжна історія нашого народу, любов до Батьківщини. І,безумовно, великої уваги надаємо ми комсомольській пісні. Ми відмовилися од "популярних" одноденок. До того ж, подібні музичні п`єси, за браком нот, доводиться просто копіювати у відомих професіональних ансамблів. Нас цікавить більш випробуваний часом репертуар, який дає великі можливості і для своєї інтерпретації.
І справді, пвтріотична пісня - основа репертуару "Сучасника". Це передусім, "Пам`яті Гарсіа Лорки" Гранова, "Обеліск" Тевторадзе, "Міста на БАМі" Тухманова, "Все життя попереду" Акміяна, "У нас, молодих" Добриніна і Малікова, "Ровесникові" Білаша та інші. Зараз ансамбль готує велику програму до 30-річчя Перемоги над фашистською Німеччиною. Успішних їм виступів.
В.Луценко
На знімку (зліва направо): В.Дунда, С.Єрьоменко, Н.Ломанова, О.Волков, С.Голоцван, М.Романов, керівник анспамблю Ю.Вареник (за роялем).
Фото А.Циганка.
"Дзержинець" 18 січня 1975 року.
ШВЕЯ АРТІЛІ "ПРОГРЕС" ПОЛІНА МИХАЙЛОВА
Серед колективів цехів і побутових майстерень артілі "Прогрес" розгорнулось соціалістичне змагання за високу продуктивність праці, культурне обслужування трудящих. Переважна більшість колективів місяць у місяць перевиконує виробничі плани. Успішно працюють робітники і робітниці заготовчої взуттєвої майстерні. Стахановською працею відзначаються тут робітниці Поліна Михайлова і Євгенія Родік. Вони домагаються виконання місячних планів на 300 процентів.
На знімку: Поліна Михайлова.
"Дзержинець" 22 січня 1953 року.
НОВИЙ МАГАЗИН КООПТОРГУ
"Дзержинець" 21 січня 1956 року.
НОВИЙ КОВБАСНИЙ ЦЕХ
"Дзержинець" 12 січня 1956 року.
ДЛЯ ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКОЇ ГЕС
"Дзержинець" 19 січня 1956 року.
ДРУГЕ ПОКЛИКАННЯ
"Дзержинець" 19 січня 1974 року.
ЕКЗАМЕНУЮТЬ ЧЕМПІОНИ СВІТУ
У палаці Спорту клубу "Прометей" закінчилася особиста першість центральної ради профспілки. Метою змагань було виявлення кандидатів на участь у наступній першості СРСР. Серед гостей нашого міста, з якими помірялися силами і дніпродзержинці, слід назвати досвідчених борців чемпіонів світу серед юнаків В.Бехтимірова і Р.Мінгалієва. Звання чемпіонів виборювало також чимало призерів чемпіонату країни, майстрів спорту СРСР.
Молоді борці нашого міста виправдали сподівання своїх наставників. Робітник управління "Дніпродомноремонт" Василь Мурований, якого тренує О.П.Бурма, а також учень школи № 32 Сергій Куксов і вихованець "Прометея" Олег Кобзєв (тренер Ю.Єлисєєв) стали призерами змагань. Їх нагороджено срібними і бронзовими медалями, грамотами і цінними подарунками. Крім цього, В.Мурований одержав спеціальний приз за кращу техніку. А золоті медалі здобуті у зустрічах з суперниками , повезли у різні куточки країни чемпіони світу. Перемогти їх не вдалося поки що нікому.
А.Петренко
На знімку: переможець змагань чемпіон світу серед юнаків В.Бехтиміров (угорі) під час чергової зустрічі на килимі.
Фото А.Барандіна.
"Дзержинець" 19 січня 1973 року.
СВОЇМИ РУКАМИ
На сцену виходять жінки в красивих платтях. Присутні в залі аплодують хорошим фасонам, моделям. Чому так багато жінок виходять демонструвати одяг, і хто пошив такі красиві плаття?
Рік тому на курси в гурток крою і шиття клубу цементного заводу прийшли вчитися 65 "учениць" - робітниць, інженерів, службовців, домогосподарок. Керівник гуртка Тамара Василівна Зайцева доклала багато сил, щоб навчити їх розробляти моделі легкого жіночого плаття за допомогою коефіцієнтів ширини і довжини, а також зорового способу. За рік учасниці гуртка добре оволоділи навичками крою і шиття модельного одягу. Тепер вони зможуть обшивати себе і свої сім`ї, а дехто працюватиме і в майстернях індпошиву.
Два дні в клубі демонструвалися вироби гуртківців, які з інтересом проглянули кілька тисяч трудящих. Потім відбувся випускний вечір, на якому учасниці гуртка демонстрували пошиті ними модельні плаття. Хороші моделі зробили лаборантка т.Детюк, працівниці цементного заводу тт. Кальмін, Штефан, домогосподарки тт. Волощенко, Гаврилова та багато інших.
В.Семененко
На знімку: відвідувачі виставки розглядають альбом креслень по крою і шиттю. Керівник гуртка т. Зайцева дає їм пояснення. Зліва направо: робітниця доменного цеху заводу імені Дзержинського Л.Халамендек, робітниця артілі "Металопрокат" Г.Будяк, керівник гуртка Т.Зайцева, робітниця артілі "Металопрокат" Г.Ємченко, робітниця заводу імені Дзержинського К.Дмитренко.
Фото І.Василенка.
"Дзержинець" 10 січня 1960 року.