Начальник відділу Вікентій Полікарпович Неперебудовченко. Він з дитячого садка готував себе до керівної роботи. Треба сказати, що епоха пішла йому назустріч. У керівному кріслі він благополучно сидить без малого 15 років. Сподівається втриматися до пенсії, бо будь-якувказівку вищестоящого начальства, не думаючи бере під "козирок". Дотримується принципу: "Хай думає той, у кого чуприна побільше".

Раціоналізатор Гнат Сильверстович Відкривайленко. 25 років він пробиває рацпропозицію про зменшення впливу синьо-зелених водоростей  Дніпродзержинського моря на клімат у Гімалях. Зарплату отримує щомісяця. Відпустку любить проводити в Криму, без сім`ї. Під час відпочинку він - холостяк.

Великий мораліст Жорж Зозуленко. Досконало володіє інформацією про поширення СНІДу, любить нагадувати, що це захворювання невиліковне. Поборник шлюбів "по коханню", понад усе цінить вірність. Він стверджує, що найкращий дарунок жінці не книги чи квіта, а колготки фірми "Фламінго". Сплачує аліменти на трьох дітей.

Слюсар-сантехнік  Іван Петров. Наймиліше для нього чути, як десь щось булькає. Серце в цей час працює ритмічно, дихається на повні груди. В такі хвилини старається вивести всіх на чисту воду, й показати де раки зимують...

Усі ці люди працюють в одному трудовому колективі . Чи бува, не у вашому?

Малюнки  В.Бережного.

"Дзержинець" 1 січня 1989 року.

Зустрілися ми випадково. Хоча, ні. Привернув мою увагу портфель обліковця, що його тримала в руках дівчина. Виходить, вона причетна до Всесоюзного перепису населення.
- Так, - погодилася моя співрозмовниця.
А потім представилася:
- Я - Валентина Басій, учениця технолого-економічного технікуму.
Вона йшла свою дільницю.
- І мені можна з Вами?
- Будь ласка.
Дзвінок у квартиру. Тиша. У другій - теж. В третій дитячий голосок сповістив, що мама і тато на роботі. Нічого дивного, адже вранці більшість людей зайнята різними справами.
Господар четвертої квартири був удома. Схоже, він чекав обліковця. Знайомимося. Віктор Генріхович Ледзинський - учасник Великої Вітчизняної війни, ветеран праці. Нині на заслуженому відпочинку. Дружини вдома немає: на роботі.
Валентина Басій чемно запитує все, що потрібно. Ця принадна дівчина поводить себе так, ніби все життя займається переписом. Навіть відомості Віктора Генріховича про сина, воїна Радянської Армії, що не стосуються справи, Валя уважно вислухала.
З хорошим настроєм залишили ми квартиру. І подумалося: так буде всюди, куди в ці дні завітає Валентина Басій з дільниці № 6. Мені ж надовго запам`ятаються приємного знайомства миті.
На знімку: Віктор Генріхович Ледзинський відповідає на запитання Валентини Басій.

В.Голуб
Фото автора.

"Дзержинець" 15 січня 1989 року.