Є події, дні, які запам'ятовуються на все життя. Для мене особисто і і для моїх товаришів по МЖК такими стали не дні, а цілий рік, проведений на спорудженні першого в місті молодіжного жилого комплексу, який ми щойно завершили. На цій будові не тільки випробувалисебе в новій для себе спеціальності. Тут гартувався характер, відчувалася наполегливість у досягненні мети. Бо труднощів було немало, і для їх подолання доводилось докладати немало зусиль. Протягом року міцніла й дружба майбутніх мешканців будинку, адже прийшли ми на будову з різних колективів - Дзержинки, вагонобудівного заводу, об'єднання "Азот". Спільна робота, спільна метапо-справжньому сприяли цьому. Отож, думається, наша згуртованність має стати основою для дальшого спілкування організації цікавого дозвілля.
Мине небагато часу, і в квартирах по бульвару Будівельників, № 10 засвітяться вікна, дім сповниться гомоном дітвори, щасливими голосами новоселів. Серед них і - і моя дружина Людмила, сини Роман і Сашко. Хочу підкреслити й таку деталь: одночасно із спорудженням житлового будинку ми збудували й здали дитячий комбінат на 320 місць.
Впевненний, що мою радість розділяють і товариші по конвертерному цеху комбінату імені Дзержинського. Це завдяки їх дружній підтримці вдалося мені потрапити до загону МЖК. Група електромонтерів О.О.Прядка, де я тружусь понад чотири роки, зобов'язалась виконувати мої обов'язки протягом часу, коли працюватиму на будові. Скоро я знову повернуся в свій рідний колектив, де став комуністом, і старатимуся сумлінною працею й активністю в громадському житті віддячити колективу за турботу.

І.Чеграхчі, бригадир мулярів на спорудженні МЖК.
"Дзержинець" 04.01.1987.