Нещодавно на "блошиному" ринку придбав цікаву документацію повязану з роботою Дніпровського металургійного комбінату (50-х - 70-х років). Серед паперів знайшов анкету Миколи Петровича Підберезного, датовану 1979 роком. Мене вона зацікавила тим, що і він, і я працювали в цеху ремонту прокатного обладнання тільки в різні роки. Хоча були знайомі особисто.
Дитинство маленького Миколки пройшло у Верхньодніпровську, де він народився 31 травня 1944 року. Після війни батько Миколи Підберезного Петро Олександрович влаштувався на Дзержинку, в цех ремонту прокатних станів (ЦРПС, а пізніше ЦРПО). Син, закінчивши семирічку, вирішив вступати до металургійного технікуму. Вибрав батьківську спеціальність – обладнання металургійних заводів. Будучи першокурсником, під час виробничої практики у 1959 році Микола вперше прийшов у цех ремонту прокатних станів, де його батько працював старшим майстром. І з того часу щороку літня практика – у ЦРПО. Технікум Микола Підберезний закінчив з відзнакою, і вже з 1963 року працював машиністом центральної мастильної установки цеху прокатки періодичних профілів. Звідти пішов на армійську службу, туди й повернувся. Після трирічної роботи слюсарем, бригадиром слюсарів на ТЗС він очолював техбюро, потім конструкторське бюро новопрокатного цеху. Був ефективним на посаді механіка цеху. Наступна посада сама собою випливала із попередньої. М.П.Підберезного призначили заступником головного механіка з прокатних цехів. На цей час без відриву від виробництва він закінчив інститут за спеціальністю "Механічне обладнання заводів чорної металургії". Пізніше Миколі Петровичу запропонували очолити новопрокатний цех – найбільший із прокатних цехів Дзержинки. Потім слідує нове призначення – заступником головного інженера з капітальних ремонтів та реконструкції. То був час, коли демонтували шосту доменну піч, на якій у 50-ті роки переробляли уранові руди і яка весь цей час загрожувала екології.
Коли Дзержинку очолив найдосвідченіший металург країни Костянтин Григорович Носов, Микола Підберезний працював головним механіком, начальником виробничого відділу, головним інженером комбінату.
Микола Петрович Поберезний двічі очолював комбінат: з 1986 по 1987 та з 1995 по 1997 рік. Вже керівником високого рангу, він здобув другу освіту за спеціальністю "обробка металів тиском". У 1994 році М.Підберезному присвоєно науковий ступінь кандидата технічних наук. Він є лауреатом Державної премії. Заслужений працівник у промисловості України. Пішов з життя Микола Петрович 19 травня 2016 року.
