Як розповіла краєзнавець Любов Алексієвська, Дніпродзержинська (Кам`янська) школа № 21 по вул.Широкій 164 (між вул.Коліусівською та с.Тритузним) успішно працювала майже півстоліття (з 1930-х по кінець 1970-х, а може й початок 1980-х). Навчалися переважно діти працівників ДКХЗ, жителів Широкої, Коліусівської, Торгівельної вулиць. Завжди була українською (чому й була закрита). Дітей перевели до СШ № 10. Після закриття працювали якісь кооперативи, художня майстерня. А потім покинуту будівлю розтягли на господарські потреби жителі приватних будинків. На футбольному майданчику, де ніколи не росла навіть трава, зараз - справжнісінькі джунглі. А на місці трьохповерхової споруди  - невелика купа глини.

 

 

 

Незмінним директором з повоєнних років до кінця 1970-х був ветеран війни, випускник Ніжинського педінституту учитель хімії Михайло Федорович Клименко. Його дружина теж була вчителькою. Дуже добрий директор щороку на святах першого й останнього дзвоників у своїх промовах  нагадував, що школа - це кузня знань. Тому багато поколінь школярів свою домівку жартома й любовно називали "двадцять першою кузнею".

 

 

 

В роки другої світової війни навчання не припинялося. Більшість класів займав госпіталь, і учні доглядали за пораненими. Учитель укаїнської мови для театру написав текст історичної вистави "Марко Отава". Поруч був власний розкішний сад. Вчителі й учні навіть робили заготовки на зиму. Довоєнна школа мала два поверхи, а близько 1965 р. була введена в дію триповерхова прибудова зі спортзалом, майстернями, кабінетом хімії, буфетом. Тоді в школі було по три  паралельних класи, з кількістю учнів по 40-45 чоловік.

 

 

Ці, та ще три фотографії, які знаходяться в ФОТОГАЛЕРЕЇ сайта, надала Л.Алексієвська.