Переглядаючи старі фотографії та підшивки газет можна згадати, як відзначали раніше Першотравень, що вважався в СРСР другим за важливістю святом після 7 листопада.
Правда, історія святкування Першотравня бере початок зовсім не в СРСР і задовго до Жовтневої революції. 1 травня 1886 року в Чикаго пройшли масштабні мітинги і демонстрації робітників з вимогою зробити робочий день восьмигодинним. Акція закінчилася сутичками з поліцією. У липні 1889-го Паризький конгрес Другого інтернаціоналу оголосив 1 травня днем солідарності трудящих усього світу і запропонував відзначати його демонстраціями і висуненням соціальних вимог. У Російській імперії свято вперше відзначили у Варшаві в 1890 році, а з початку XX століття маївки стали носити політичний характер. В Україні День робочої солідарності вперше відзначили у Львові - 1890 рік, а в 1913 році - в Катеринославі (нині Дніпро). 1 травня 1917-го робітники вийшли під гаслами "Вся влада Радам" і "Геть міністрів-капіталістів". Після Жовтневої революції свято заполітизували. Він став офіційним, його закріпили в Кодексі законів про працю та назвали Днем інтернаціоналу, а потім - Днем Міжнародної солідарності трудящих. День Праці також був державним святом і неробочим днем в Українській Народній Республіці. Офіційна першотравнева демонстрація в останній раз в СРСР відбулася 1 травня 1990 року, а вже в 1992-му вперше відзначили Свято Весни і Праці. У листопаді 2017 року Верховна Рада назву свята 1 Травня модернізувала, замінивши День міжнародної солідарності трудящих на День праці.
Парадоксально, але в США - країні, де було засновано це свято, 1 травня не відзначають. Свято з такою ж назвою, День праці (англ. Labor Day), відзначають в перший понеділок вересня. У Росії День Міжнародної солідарності трудящих був скасований ще раніше, ніж в Україні (зміна офіційно закріплено в 2001 році) і називається він тепер Свято Весни і Праці. У Білорусі це Свято праці (з 1998 року). У 1995 році Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв підписав указ про призначення 1 травня - днем єдності народу Казахстану, скасувавши таким чином свято День праці.
МИР. ПРАЦЯ. ТРАВЕНЬ.
Свято починалося ходою трудящих центральними вулицями міст, зазвичай, які носили ім'я вождя світового пролетаріату або його соратників. У Дніпродзержинську (нині Кам'янське) спочатку трибуна з керівництвом міста стояла на площі Леніна (стара назва площі перед театром), а після введення в дію нинішнього міськвиконкому - на площі Дзержинського (зараз Калнишевського). Колони ошатних дорослих і дітей з повітряними кулями, квітами, транспарантами і прапорцями під марші та політичні гасла рухалися з двох сторін: від ДМК, і зверху по проспекту Леніна (Свободи). На вулиці Сировця (зараз бульвар Тараса Шевченка), в районі перетину з вулицями Пушкінською і Галини Романової, два потоки з'єднувалися і швидким темпом простували повз "батьків" міста, які чинно маячіли на соєрідному "Мавзолеї". Партійні керівники вальяжно помахуючи руками, вітали людей, які проходили повз них. За традицією цього дня на всіх підприємствах міста вшановували передовиків виробництва, ветеранів та почесних громадян.
У свою чергу задовго до свята вся країна брала на себе соціалістичні зобов'язання, які повинні були виконані напередодні Першотравня. У народі це називалося "гнати план". На заводах обіцяли збільшити випуск своєї продукції тоннами сталі, чавуну, цементу, мінеральних добрив... У будівництві ці показники вимірювалися квадратними метрами житла, в колгоспах - літрами молока, кілограмами м'яса, штуками яєць і т.п.
Спортсмени повинні були більше перемагати, особливо на міжнародній арені. Школярі та студенти різко підвищували свої знання, і навіть в дитячих садах малюки не відставали в обіцянках від своїх батьків. Коротше, всі намагалися відзначитися. Можливо це не завжди було якісно, але зате приємно, що ти доклав зусиль в будівництво світлого майбутнього - комунізму. А як відомо, що лідер СРСР Микита Сергійович Хрущов всьому світу пообіцяв, що радянський народ в 80-х роках буде жити вже при комунізмі.
Природно, що про хід виконання Первомайських соцзобов'язань повідомлялося в місцевій пресі. І з наближенням свята майже в кожному номері головною газети нашого міста "Дзержинці" публікувалися такі матеріали. Наприклад, 30 квітня 1952 років знаходимо невеликий фотофакт А.Прокопенко з підписом: "Вихованці дитячого садка № 32 цементного заводу з радістю готуються до Першотравневого свята. На знімку: юні кавалеристи Алла Пилипенко (ліворуч) й Іллюша Шенкер "віїждають на святковий парад".
Першому травня приурочували відкриття спортивних і культурних об'єктів. У номері "Дзержинця" від 1 травня того ж 1952 року можна знайти наступну замітку, яка має назву "Клуб енергетиків". У ній пишеться: "Хороший клуб збудовано для трудящих електростанції. Тут є зал на 300 Місць, кімнати для гуртків художньої самодіяльності, бібліотеки, чітальні, технічного кабінету". Свято 1 Травня колектив енергетиків в цьому році відзначає в новому клубі".
Передовиків виробництв в ті часи називали "стахановцями" (По імені Олексія Стаханова, забійника шахти "Центральна-Ірміно" в Донбасі, який розпочав в 1935 році боротьбу за високі показники соціалістичної праці). Про виконання першотравневих соцзобов'язань стахановцями Дніпродзержинської артілі "Прогрес" можна прочитати в "Дзержинці" за 5 травня 1952 року в замітці заступника голови артілі О.Яцука "Дотримати свого слова": "Включившись у соціалістичне змагання на честь Першого травня, колектив артілі "Прогрес" зобов`язався достроково виконати план квітня. Свого слова стахановці дотримали и домоглися виконання місячного плану на 120 процентів. На перше місце у соціалістічному змаганні у квітні вийшов колектив ательє мод № 2, який виконав план на 110 процентів. Передовики змагання - стахановці тт. Бєлік і Гросман виконали понад дві норми. Значно перевищили виробничі завдання стахановці тт. Стежка, Наказний, Загорулько, Маркелова, Тімошин і багато інших. Друге місце у змаганні посів колектив цеху індівідуального пошиття № 1. Тут Найкраще працювала стахановці тт. Борисов, Рожко, Погрєбна , Пухальський, Сініцина, Бережна. В цеху головних уборів значно перевищила взяті зобов`язання бригада т.Байчмана" .
1 травня 1956 вперше зробили телерепортаж про військовий парад і демонстрації трудящих на Червоній площі. З цього часу святкові заходи щорічно транслювали на центральних телеканалах. Як правило, після показу параду, демонстрували або святковий концерт, або художній фільм революційно-військової тематики.
Самі яскраві демонстрації і паради проводили в брежнєвську епоху. Масштабні ходи фізкультурників багато сучасників пам'ятають і сьогодні. Спортсменів в колонах завжди відрізняла організованість, чітке виконання всіх команд.
ВІДЕО https://www.youtube.com/watch?v=TZl-tkPzRhA
