В одній із кімнат Палацу культури металургів чути музику, лунає команда: "Раз, два. Анлер! Роліве!". Ні, це не урок французької мови. Йде заняття балетної студії. Дівчатка віком від 6 до 12 років, одягнені в хітончики, стоячи біля станка, старанно повторюють позиції тренажа. В цю студію прийшла й моя донька Оленка. Минуло лише два місяці, а дівчинка непогано встигає, полюбила музику, балет. В студії не тільки вивчають характерні рухи класичного танцю, а й знайомлять з музикою, вчать розуміти її. Хочеться подякувати викладачеві С.А.Кузнєцовій та акомпаніатору Н.К.Прусан за те, що вони допомагають нам, батькам, виховувати дітей, залучають їх до мистецтва.
В.Гунченко, вчителька школи № 3.
"Дзержинець" 21.11.1965.
Цього року фрезерувальника Віктора Андрійовича Сабельфельда визнано кращим наставником вагонобудівного заводу імені газети "Правда". Близько 20 років працює він у ремонтно-механічному цеху. За цей час багатьом передав свій досвід і любов до професії.
Сьогодні він знову прийде в цех, знову ввімкне свій верстат. Та як би не був занятий, а все одно знайде час, щоб подивитись, як йдуть справи у "новенької" - Тані Гарагулі. І дівчина, відчуваючи підтримку наставника, працює впевненіше. Так, крок за кроком, буде вона наближатись до майстерності. Настане день - і в неї з'явится учень, якому вона передасть все, що знає і вміє. А поки-що - пошуки, проби і перший успіх. Все краще - попереду.
На знімку: В.А.Сабельфельд і Т.Гарагуля.
Фото В.Бурлаченка.
"Дзержинець" 20.11.1983.
При Палаці культури заводу імені Дзержинського організовано клас рояля. Тут навчається 20 дітей. Нещодавно підведено підсумки першої чверті навчального року. Результати хороші майже у всіх юних музикантів. Найкраще встигають Люся Шаповалова, Свєтлана Вольвач, Ада Решетова, Люда Швидка.
В.Демидович, учень класу рояля.
"Дзержинець" 20.11.1955.
Неймовірна історія життя маленької дівчинки Каті з Луцька, що стала дружиною спадкоємця королівського трону Сіаму.
Королівська родина Сіаму: Катерина Десницька — принцеса Сіаму, спадкоємець королівського трону — Чакрабонгсе Буванафа і маленький син — принц Чула
Ця історія почалась в маленькому місті Луцьку. 27 квітня 1886 року в багатодітній родині Івана Степановича та Марії Михайлівни Десницьких народилась донечка і назвали її Катерина. Батько був головою Луцького окружного суду, а мати займалась вихованням 12 дітей (4 — від свого першого шлюбу, 6 — від першого шлюбу чоловіка та ще 2 спільних). Через 2 роки після народження Катрусі, у 1888 році, помер батько і годувальник родини. Після такої важкої втрати Марія Михайлівна разом з усіма дітьми вирішила залишити Луцьк. Жінка продала всі маєтки і переїхала із сім'єю до Києва.
Мати старших дітей віддала до Київського університету, молодших — до гімназій. А Катерина з 1898 року навчалася у Фундуклеївській жіночій гімназії. У 1903 році взимку, помирає від раку мама Катерини. Так у віці 17 років дівчина залишилась сиротою. У 1904 році вона вирішила продовжити навчання і поїхала до столиці Російської імперії — Санкт-Петербургу, де навчався її брат Іван. У столиці Катя згодом закінчила курси медичних сестер у шпиталі імператриці Марії Федорівни на Фонтанці.
Батьки Катерини — Марія Михайлівна Десницька та Іван Степанович Десницький
Одного доленосного вечора 1905 року на молодіжній вечірці Катерина Десницька знайомиться з гусаром російської імператорської гвардії. Смуглявий симпатичний молодик виявився принцем Сіаму (Таїланду) Чакрабонгсе. Це була любов з першого погляду, проте дізнавшись про високе походження молодого гусара, Катерина вирішила відректися від кохання. І наприкінці квітня того ж року, під час російсько-японської війни, пішла на фронт як дипломована медсестра.
Проте кохання принца виявилось сильнішим, він з нетерпінням чекав Катю і писав коханій листи на фронт. В одному з них Чакрабонгсе освідчився: "Мені ніхто не потрібен, крім тебе. Це було б неземним щастям, якби ти була поруч!". Катерина ж відповіла йому взаємністю і у своїх листах називала його ніжно по-сіамски «Лек», що означає «маленький». Розлука довела, що вони створені один для одного і кохання їх взаємне і щире. До Санкт-Петербурга Катерина Десницька повернулася з трьома бойовими нагородами, серед яких був і Георгіївський хрест за мужність.
Катерина Десницька і принц Сіаму Чакрабонгсе Буванафа
У січні 1906 року Чакрабонгсе закінчив Академію генштабу і закохані вирішили одружитись. Але великі перешкоди були щодо їх одруження. Принц сповідував буддизм — Катерина була православною. Вони задумали обвінчатись таємно і спочатку поїздом їдуть до Одеси, а звідти пароплавом — до Стамбула. Церемонія вінчання відбулась в грецькій церкві Святої Трійці в районі Пера.
Молоде подружжя провело медовий місяць у Єгипті. Сіамський король подарував принцу щойно збудований палац Парускаван і Чакрабонгсе перевіз туди Катерину. Сіамська королівська родина сприйняла цей шлюб як мезальянс.
Король і королева Сіаму Рама V и Саована та принц Чакрабонгсе Буванафа
Катерину Десницьку при дворі не прийняли. Король не визнав шлюбу із українською дівчиною. Відношення не змінилось навіть із народженням 28 березня 1908 року сина — королівського онука Чули.
Ситуація змінилась, коли 1910 король Рама V помер і престол під іменем Рами VI зайняв його старший син Вачпровуд. Він офіційно визнав шлюб свого брата. Новий правитель був бездітним і Чакрабонгсе став спадкоємцем престолу.
Катерина Десницька і син Чула Чакрабонгсе
Катерина одержала титул принцеси Сіаму вищого рангу під іменем На Пхітсанулок, а принц з 1912 року став на чолі Генерального штабу сіамської армії. Влітку 1911 року подружжя відвідало Київ. Сім'я жила щасливо, поки Чакрабонгсе не закохався в далеку родичку принцесу Чаваліт, дочку принца Роді. У королівській родині практикували багатожонство, тому принц просив Катерину змиритись і прийняти другу жінку. Але Катерина не збиралась миритись із суперницею і вимагала розлучення. У 1919 році подружжя все ж розлучилось і Катерина Десницька, відмовившись від великих аліментів, залишила Сіам. Переїхала до Китаю, жила в рідного брата в Шанхаї і працювала в Червоному Хресті.
Сімейне фото щасливої королівської родини
Коли 1 червня 1920 року Чакрабонгсе помер від запалення легень, то Катерина Десницька приїхала в Сіам ховати його. Король наказав розділити статки на Чаваліт, онука і на Катерину. Повернувшись в Шанхай, Катерина придбала невеличний будинок. Невдовзі вийшла заміж за американця Гарі Клінтона.
Із сином Чулою Катерина бачилася 1923 року (він навчався в приватній школі в Англії). Відносини з сином були ненайкращі, адже Чула так і не вибачив матері того, що вона покинула батька і Сіам.
Палац Парускаван, Бангкок. Тут жили члени королівської родини — Чакрабонгсе, Катерина та їх син Чула
Через японсько-китайські воєнні дії у 1930-х роках Катерина і Гарі переїхали до міста Портленд (США). Невдовзі вони розлучилися. А після закінчення Другої світової війни Катерина Десницька переїхала до Франції. Оселилася біля Парижа, де мешкала вдова її брата Івана з дітьми. Померла 3 січня 1960 року від серцевого нападу.
Її син Чула Чакрабонс закінчив Кембриджський університет, став істориком. Згодом написав історію про родовід сіамської королівської династії Чакрі, описав долю своїх батьків Катерини і Чакрабонгсе. Досі жива внучка Катерини Наріса Чакрабон.
Ось така вона доля принцеси Сіаму — доля маленької дівчинки з Луцька.
В Днепропетровской ДЮСШ № 3 проходит чемпионат области по легкоатлетическому многоборью среди спортсменов 1998/1997, 1999/2000 и 2001/2002 годов рождения. Сегодня, 20 ноября, воспитанницы тренерского триумвирата Андросовичей (Сергея, Виктора и Раисы) из Днепродзержинской ДЮСШ № 3, Дарья Шишкина и Дарья Попадюк заняли первое и второе места среди спортсменок 1999/2000 годов рождения.
"Шишкина пробежала 60 метров с барьерами с результатом первого разряда, - говорит Виктор Сидорович Андросович. - Она также становила личные рекорды в толкании ядра, а также в прыжках в длину и высоту. А вот 800 метров пробежала слабенько, просто "протрусила". Но в общем зачете Дарья заняла первое место. Младше на год за Шишкину, Даша Попадюк стала первой в прыжках в высоту, так как это ее конек, и четвертой на 800-метровке. Результаты остальных видов дали ей возможность стать серебряным призером чемпионата. Еще с нашей школы выступали Елизавета Пилявская и Полина Ребристая. Лиза стала седьмой, а Полина "забаранила" первый вид - бег с барьерами, и в кончном итоге заняла восьмое место".
РЕЗУЛЬТАТЫ ДАРЬИ ШИШКИНОЙ
60 м с/б - 8,7 сек.
800 м - 3 мин 10 сек.
Ядро - 8 м 80 см.
Прыжки в высоту - 1 м 55 см.
Прыжки в длину - 5 м 01 см.
РЕЗУЛЬТАТЫ ДАРЬИ ПОПАДЮК
60 м с/б - 10,4 сек.
800 м - 2 мин 54 сек.
Ядро - 6 м 80 см.
Прыжки в высоту - 1 м 65 см.
Прыжки в длину - 4 м 60 см.
Текст: Виктор КУЛЕНКО.
Вінні-Пух, Карлсон, Чебурашка... Цих персонажів знає кожен! А от чи існують герої, вигадані українцями і гідні того, щоб ними захоплювалися та любили? Український контент пропонує добірку історій про найбільш чудернацьких створінь, яких вигадали українські письменники.
Дракон Омелько
Дракон Омелько любить розповідати казки... Та що там – він просто-таки невтомний казкар, готовий вигадувати все нові та нові історії від ранку до вечора! Щоправда, ці дивовижні оповідки не завжди знаходять слухачів. Адже тільки-но Омелько підкрадається до когось, щоб розповісти казку, як усі одразу верещать: «Дракон!» — і втікають...
Сашко Дерманський, «Казки дракона Омелька»
Бухтик
Дивовижне підводне створіння, вигадане Володимиром Рутківським. Цей незвичайний герой має шерсть, ріжки і чудово плаває. А ще – він неабиякий бешкетник! А тому просто приречений на читацьку любов.
Володимир Рутківський, «Бухтик з тихого затону»
Кентавр Габріель
Габріель мешкає у гущавині лісу. Він грає на арфі, флейті і сопілці, читає кам'яні книжки і п'є чай з духмяних трав. Білки стрибають Габріелеві на плечі, і той катає їх на собі. Цей дивовижний добрий кентавр товаришує з лисицею і грає з ведмедиком у горішки.
А ще – чекає на своїх батьків.
Марина і Сергій Дяченки, «Габріель і сталевий Лісоруб»
Лулука
Це таке собі сонечко, добра і щира душа. Лулука може літати, бо ще не подорослішав. У нього добра мама, яка готує найсмачніше за всіх, і дивний батько, який думає про дивні речі. Маленьке звірятко Лулука – з тих мандрівників, що готові вирушити у незнайомий світ заради порятунку іншого. А поки ніхто не кличе на допомогу, Лулука мешкає в оселі поміж Коренів Найбільшого Дерева, де так затишно пахне здобою, шоколадом і кавою.
Катерина Паньо, «Сонечко для мами Лу»
Чудовисько Чу
Незвичайне створіння із густою яскраво-рожевою шерстю. Чу постійно вигадує нові забавлянки і знає чимало цікавих історій та страшилок. А ще має унікальну здатність розчинятися в темряві, як і годиться справжньому чудовиську.
Сашко Дерманський, «Чудове Чудовисько»
Чекалка
Казкове страшидло з роду бабаїв та бабаїх, якими зазвичай, батьки лякають неслухняних і вередливих діток. Насправді це фольклорний образ, адже Чекалкою і справді лякали неслухняних дітей на Слобожанщині й Полтавщині. У книзі це страховисько постає схожим на аж занадто досвідченого педагога.
Іван Андрусяк, «Стефа і її Чакалка»
Хоботарки
Дивакуваті свинки з хоботами, що мешкають у власному вигаданому світі. І вони не просто забавляються, а рятують світ! Відомий хоботарський архітектор Герман Миша спроектував у Дивовижному Лісі найвищу в світі антену стільникового зв'язку. Одного дня трапилася катастрофа: Весняне Сонечко зачепилося промінчиком за антену, і зупинився час. Негайно була скликана хоботарська нарада, щоб розробити стратегію порятунку світу.
Леся Кара-Коця, «Пригоди хоботарок. Порятунок Весняного Сонечка»
Джерело http://bibliopazlu.blogspot.com
Завершился чемпионат мира по пауэрлифтингу, который проходил в Киеве. За первенство боролись сильнейшие спортсмены из более, чем 10 стран. Уверенную победу одержал воспитанник Петриковского профессионально-технического училища №79 Олег Корниенко, сообщает http://dnpr.com.ua
В свои 16 лет парень осваивает профессию «Тракторист-машинист, слесарь - ремонтник, водитель». Пауэрлфитинг для Олега - занятие для души. Такое хобби уже принесло юноше победу на чемпионате Украины, теперь - признание на мировом уровне. Он вернулся домой сразу с двумя золотыми медалями: за жим лежа и присед со штангой. Общий вес, который одолел Олег, - 700 кг.