С начала марта официально стартовало интернет-голосование конкурса «Мисс Украина 2016» Miss Online. Победительница онлайн-конкурса, набравшая максимальное количество голосов, получит приз в 50 000 грн и будет участвовать в финале «Мисс Украина-2016».
В числе девушек, сражающихся за победу в Miss Online, есть и красавицы из Днепродзержинска.
24-летняя Ольга Олейник родилась, училась и работает в Днепродзержинске. «С юных лет восторженно смотрела на моделей, и хотела быть на их месте», - пишет девушка о себе
.
21-летняя Марина Ефимова также родилась и выросла в Днепродзержинске, а сейчас учится в областном центре на экономическом факультете Приднепровской государственной академии строительства и архитектуры.
18-летняя Анастасия Олейник постигает азы акушерского дела в Днепродзержинском медучилище.
А ее одногодка Татьяна Черкашина, закончив школу №36, решила, что ее судьба и призвание быть учительницей. Девушка поступила в г. Кривой Рог в педагогический университет, на учителя младших классов. Сейчас она студентка 2 курса.
20-летняя Екатерина Клопот живет в Днепродзержинске, работает бухгалтером в учебном заведении, и получает высшее образование в Полтавском университете экономики и торговли. «Люблю путешествовать по миру, познавать для себя новые горизонты. Как и каждая девушка я мечтаю стать независимой (открыть развивающие центры для детей), счастливой и чтоб мои близкие гордились моими успехами».
Интернет-голосование в рамках Miss Online проходит до 12:00 1 августа 2016 года. Проголосовать за наших девушек можно на сайте конкурса http://missukraine.ua в рубрике Miss Online.
Источник: http://sobitie.com.ua
Сенсаційну для України та світу подію, що трапилася наприкінці березня в Індії, українська преса, на жаль, такою не побачила і не представила громадськості. Проте саме в рамках великої міжнародної виставки Defexpo India 2016 в Гоа індійське міністерство оборони та низка компаній підписали з Україною 15 меморандумів про виробництво 500 транспортних літаків та про довгострокове постачання газотурбінних установок для індійських військових суден, пише http://www.epravda.com.ua/publications/2016/04/5/588368/
Це відбулося на тлі раніше замороженого спільного з Росією проекту щодо спорудження військово-транспортного літака Multi-role Transport Aircraft (MTA) та відмови від російського обслуговування морських суден.
Тематика Defexpo India 2016 охоплює озброєння для сухопутних військ та військо-морських сил, включаючи засоби протиповітряної оборони, армійську авіацію, продукцію подвійного призначення.
Виставка є визначальною для всієї Південної та Південно-Східної Азії. Вона проводиться раз у два роки і цього разу була дев'ятою. Участь у виставці беруть понад 600 компаній з усього світу, а її експозиція займає площу понад 40 тис кв м.
Українська делегація, очолювана державним концерном "Укроборонпром", представила майже 40 видів продукції, розробленої та виробленої українськими підприємствами.
Вироби привезли Київський, Житомирський та Львівський бронетанкові заводи, КБ "Луч", ДП "Антонов", акціонерна холдингова компанія "Артем", Завод артилерійського озброєння, "Зоря-машпроект".
Відвідувачі побачили українські БТР-3, "Дозор-Б", Ан-132, Ан-148, Ан-178, моделі новітніх зразків оборонної продукції, які скоро надійдуть у серійне виробництво.
За словами генерального директора "Укроборонпрому" Романа Романова, концерн "має значні потужності для виконання великих замовлень та виробництва інноваційної зброї і повністю відкритий до співробітництва за всіма напрямками".
У рамках виставки відбулося вісім успішних переговорів з міністром оборони Індії та вищим командуванням збройних сил.
Як пише у ці дні російська преса, успіх України став наслідком "агресивного маркетингу української делегації". Попри неприховувану недоброзичливість до України низки видань, вона ж подає чимало позитивних коментарів до цієї події російських експертів авіапрому.
Заголовки матеріалів здіймають справжній лемент: Україна відвоювала Індію в Росії! Індійсько-українські угоди водночас стали центральною темою провідних політичних та економічних індійських видань.
Натомість українська преса подала цю подію як щось тривіальне: ось, мовляв, паслася бура корова, а молоко від неї було біле. Побували, підписали 500 чи 5 літаків - це не надто важливі деталі. А кого українці обійшли, кого залишили з облизнем - про це взагалі ніде не мовиться. Нічого надприродного, ніякої сенсації.
Утім, тема висвітлення подій на Defexpo India 2016 - не найцікавіше. Важливіше те, що відбувалося на виставці.
Фото ua-today.com
У кого - досягнення та угоди, у кого - чергові провали
Індійська Reliance Defence Ltd та український авіаційний держконцерн "Антонов" домовилися про спільне створення багатофункціонального транспортного літака для потреб військових, десантників, а також комерційного використання в Індії. Йдеться про 500 машин загальною вартістю 5,3 млрд дол упродовж 15 років.
За повідомленням Reliance Defence Ltd, вона спільно з українською державною корпорацією "Антонов" пред'являтиме до проекту "різні вимоги, в тому числі для створення пасажирського літака на 50-80 місць у базовій конфігурації, а також у всіх варіаціях, в тому числі для транспортних та інших військових цілей".
Вже визначене місце виробництва літаків - перший індійський інтегрований Аерокосмічний технопарк в аеропортовому центрі Міхан міста Нагпур, штат Махараштра, в Центральній Індії. Це визначено стратегічною концепцією уряду Індії із спеціальною назвою: створювати все на території своєї країни.
У цій оперативності - ще один ляпас Росії. Мовляв, поки росіяни теоретизують щодо "імпортозаміщення", Індія здатна приймати рішення і діяти. Все робити у себе своєю робочою силою, а імпортувати лише технології та послуги фахівців.
Партнерство з українськими фахівцями з їхніми технологіями передбачає розробку військового літака середньої вантажопідйомності для виконання оперативно-тактичних і стратегічних завдань з двома турбовентиляторними реактивними двигунами. Літак повинен злітати з коротких злітно-посадкових смуг і віддалених необладнаних аеродромів, в тому числі з ґрунтовою поверхнею.
"Невелика кількість тактичних можливостей літака компенсується сучасною авіонікою і навігаційними системами з електродистанційною системою управління, що застосовуються в будь-яку погоду і час доби", - додають в Reliance Defence Ltd.
Угоду уклали голова правління Reliance Defence Аніл Амбані і перший заступник секретаря Ради з нацбезпеки та оборони України Олег Гладковський, який відповідає за військово-технічне співробітництво та експортний контроль. Аніл Амбані - відомий в Індії магнат, власник Reliance Group.
Військово-повітряні сили Індії експлуатують понад 100 транспортних літаків Ан-32 українського виробництва і недавно вирішили продовжити строки їх експлуатації.
Також є угода про створення в Індії спільних підприємств з модернізації та ремонту радянських протиповітряних систем - зенітних ракетних комплексів "Квадрат", "Стріла-1", "Тунгуска", "Шилка", переносних комплексів "Голка", "Стріла-2".
За оцінками українських експертів, щорічний обсяг військових контрактів з Індією становить 100 млн дол. У найближчі три роки цей показник планується збільшити до 500 млн дол. Зокрема, українські фахівці пропонують Індії спільно розробляти реактивну систему залпового вогню з дальністю до 100 км.
Ці факти свідчать про рівень українських досягнень - і технічних, і маркетингових. В українців є кому, з чим і ким співпрацювати на рівні світових вимог.
Як коментують березневу авіабудівну сенсацію росіяни?
Директор агентства "Авіапорт" Олег Пантелєєв назвав спільну розробку літака з українськими фахівцями реалістичною. "В "Антонова" є практично готове сімейство літаків у різних сегментах: Ан-148, Ан-158 і Ан-178. Це майже готова лінійка літаків, що укладається в діапазон, про який йде мова в угоді", - каже він.
На думку директора агентства, цю лінійку літаків на вимогу індійської сторони можна доопрацювати з точки зору вибору агрегатів та бортового радіоелектронного обладнання. Крім того, в Індії та України є хоч і не ідеальний, але досвід співпраці з ремонту і модернізації транспортних літаків Ан-32.
Стенд українського авіаційного держконцерну "Антонов" на Defexpo India 2016. Фото ua-today.com
Що буде із замороженим індійсько-російським проектом - спільним підприємством з виробництва багатоцільового транспортного літака MTA?
Угоду про розробку і будівництво MTA Росія та Індія уклали у 2007 році. Виробництво планували розгорнути і в Росії, і в Індії. Обидві сторони повинні були інвестувати в СП по 300 млн дол. Для ВПС Росії хотіли зробити 100 машин, для Індії - 45, ще 60 літаків планували продати в "треті країни".
Чому цей виробничо-торговий ґешефт не вдався? Причинами призупинення проекту Індія назвала вимогу різкого збільшення вартості розробки транспортника з боку Росії і невдоволення ВПС Індії низкою технічних характеристик МТА.
За визначенням Пантелєєва, проект МТА "мало не з народження вирізнявся неабиякою млявістю, і доцільність його реалізації викликала сумніви". Ще б пак! За вісім років росіяни лише торгувалися щодо вартості розробки замість того, щоб довести до належного стану технічні характеристики свого літака.
Пантелєєв резюмує: "Індія може отримати більш поступливого партнера, який на відміну від Росії не буде виторговувати преференції за складом бортового обладнання та ступеня участі своїх виробників в проекті".
МТА - не єдиний гіркий досвід Індії. У грудні 2015 року індійське аудиторське агентство CAG підготувало експертний висновок про експлуатацію місцевими пілотами куплених у Росії винищувачів Су-30МКІ.
За цими висновками, показник льотної придатності російських машин значно нижчий за норму, оскільки низка агрегатів літаків даного типу часто ламається.
CAG стверджує, що в середньому із 210 Су-30МКІ, які експлуатує Індія, від 115 до 126 винищувачів постійно знаходяться на землі через необхідність їх ремонту. За даними індійського міноборони, з моменту експлуатації було втрачено шість машин "Сухого". Про це повідомляє американське видання Defense News.
Основною причиною частих поломок Су-30МКІ фахівці CAG називають брак деталей до літаків, велика частина яких виробляється в Росії. Проблема з агрегатами для цього літака в індійців виникає через бюрократію, яку розвели Рособоронекспорт та індійське міноборони.
Процес подачі заявки на запчастини довгий, він може тривати багато місяців. Крім того, Рособоронекспорт не зацікавлений постачати дрібні партії запчастин, тоді як індійській стороні найчастіше потрібні саме такі партії деталей.
Чому б не створити сервісний центр на індійській території, де б зберігався повний набір запчастин на два-три літаки, який би постійно поповнювався? Його можна було б зробити у вигляді спільного підприємства. Про це йшла мова в ході недавнього візиту індійських журналістів до Москви.
Однак питання в тому, хто цей сервісний центр буде фінансувати. Навіть "розібрані" дві-три машини - це десятки мільйонів доларів. Делі веде з Москвою переговори про те, щоб відкрити на індійській території підприємства із збирання необхідних запчастин. Тож від "Сухого" тут ще не відмовилися.
Проте відмова від МТА - не єдиний випадок, коли Індія після довгих переговорів з Росією вибирає іншого постачальника літаків. Так, на початку 2016 року в Індії вирішили придбати французькі Rafale замість російських МиГ-35.
Час російської монополії вичерпано
Російська та світова преса, висвітлюючи недавні події на Defexpo India 2016, залементували також через ще одну українську маркетингову "зухвалість".
У центрі емоцій опинився відомий російський крейсер-авіаносець "Адмірал Горшков". Тепер, після переобладнання, він має індійську назву - "Вікрамадітья". "Адмірал Горшков" спустили на воду в СРСР у 1982 році, а в 2004 році Росія продала його Індії. У листопаді 2013 року його передали ВМС Індії.
За повідомленням керівника військово-морських проектів ДК "Укроборонпром" Миколи Гордієнка, Індія допустила Україну до участі в оборонних програмах, і "ми запропонували нові методи обслуговування радянського авіаносного крейсера "Адмірал Горшков", які на 50% дешевші, ніж російські пропозиції".
Фото bmpd.livejournal.com
Для Індії, яка відома у світі своєю заощадливістю та звичкою на всьому економити, 50% здешевлення - це неабиякий фактор привабливості. За висновком видання Defence News, Україна робить агресивні спроби порушити російську монополію на співпрацю з Індією, пов'язану з ремонтом та обслуговуванням військової техніки.
"Ми тут, щоб допомогти позбутися головного болю, з яким Індії одній не впоратися. Майже десять років Росія люто блокувала наші спроби. Ми запропонували безліч рішень, здатних дати нове життя зброї радянського часу, оскільки ми - початкові виробники обладнання", - заявив радник "Укроборонпрому" Петро Федорук.
Річ не лише у цьому судні. Українці зважилися на щось більше, системне. Індійським військовим Україна може допомогти ремонтувати газотурбінні установки суден. Потужності та кваліфікований персонал для цього має миколаївський завод "Зоря-машпроект". Це визнають і російські експерти.
За словами заступника директора "Укроборонпрому" Артура Херувімова, Індія хоче організувати спільну з Україною військово-технічну комісію для сервісного обслуговування радянського озброєння. Наразі це плани, але і вони дають Москві підстави для хвилювань. Час російської монополії вичерпано і в цій сфері.
Тарас Колесник, для ЕП. Авторський проект "Росія у власному дзеркалі"
Форвард киевского «Динамо» и национальной сборной Украины, который сейчас выступает на правах аренды за «Штутгарт», Артем Кравец дал эксклюзивное интервью программе «ПроФутбол» на канале «2+2», сообщает http://sports.dp.ua
- Всегда хотел играть в Германии. Первый раз интерес возник еще год назад, когда у меня заканчивался контракт с «Динамо». На тот момент ярко выраженного интереса не было, были разговоры. В этот раз – это была моя инициатива. Я не получал достаточного количества игрового времени в «Динамо». Посоветовавшись с агентом, я попросил его найти мне какие-то варианты, желательно в Германии. Сразу появился вариант со «Штутгартом».
Аренда в «Штутгарт»
- Игорь Суркис не особо хотел меня отпускать. В итоге мы пришли к общему знаменателю. Я думаю, что всем это выгодно, мне в том числе. Я получаю неоценимый опыт. Нельзя сравнить несколько сезонов в нашем чемпионате с сезоном в чемпионате Германии.
О сборной
- Возможно, рискованно. Но для меня большим риском казалось остаться в Киеве потому, что игр достаточно мало в чемпионате Украины, в Кубке Украины. Лига чемпионов, как оказалось, тоже закончилась довольно быстро. Я больше рисковал бы остаться здесь. Я получил бы очень мало игрового времени.
О Лиге чемпионов
- Не жалел, поскольку у меня сейчас в клубе каждая игра как с «Манчестер Сити» у «Динамо». Каждый тур – это огромный накал и сумасшедшая борьба.
О немецких болельщиках
- Там запрещено, нет такого правила, но ты не можешь отказать болельщикам ни в чем: ни в автографе, ни в фотографии. Есть постоянно какие-то встречи. Там постоянно полные стадионы, развлекательные программы. Работа с болельщиками ведется огромная, в этой стране очень любят футбол.
Специалисты советовали Германию
- В первую очередь, ценится работа на команду. В том же «Штутгарте» я чувствую, что ценится то, как ты работаешь на тренировках, как ты работаешь в играх. Конечно же, для нападающего очень важно забивать. Тем более я очень самокритичен. Хочется больше делать каких-то результативных действий для команды.
Я бы не сказал, что со временем стало играть гораздо тяжелее, но стало гораздо меньше результативных действий в моем исполнении. Есть несколько игр, где я действительно сыграл неудачно. Во всех остальных я выходил хорошо. Я свою игру разбирал неоднократно. В некоторых моментах действительно, может, не хватало какого-то результативного завершающего удара. В плане командной игры и помощи команде меня отмечают в хорошем ракурсе.
Специфика немецкого чемпионата
- Для нападающих там даже проще играть. Там больше команды дают играть. Там все команды стараются играть, там есть свободные зоны и пространство. В этом плане нападающим попроще. Но, естественно, уровень игроков в немецком чемпионате гораздо выше чем в нашем. В первую очередь, это чемпионат характера. С ребятами, которыми я общался: Борисом Тащи и Тони Шуничем, они мне сразу сказали, что здесь ты не имеешь право уступить в каком-то моменте. Дальше тебя за это больше не будут уважать.
Борис Тащи помогал адаптироваться
- Ему надоело уже мне рассказывать о том, что и как устроено. Я все постоянно спрашивал. Плюс у меня есть агент, который знает, как протекает жизнь в Европе. Здесь все кардинально отличается от наших реалий. К этому очень сложно привыкнуть.
Немецкая дисциплина
- Много штрафов, за каждую минуту опоздания штраф – 100 евро. Телефоны запрещены на тренировках, на ужинах, только в номерах, в свое личное время.
О возможном продолжении карьеры в «Штутгарте»
- Я считаю, что сумма выкупа адекватная и подъемная для «Штутгарта». Сложно сейчас говорить, что я не хочу играть в чемпионате Германии. Если ты попадаешь на тот уровень, то возвращаться уже не хочется. Не буду врать, что я не хотел бы там остаться. Я все для этого делаю и посмотрим, как все сложится.
Фото bundesliga.com
Путь в мир бокса для Карины Дудник начался со спарринга с... подушкой.
В недавней матчевой встрече по боксу между спортсменками Днепропетровской и Запорожской областей Карина Дудник, воспитанница тренера Анатолия Юрьевича Румянцева (Днепродзержинская ДЮСШ № 1), получила приз "За волю к победе".
Юная Карина Дудник свой путь в боксе начала со спарринга с... подушкой. "Именно с подушкой я впервые боксировала, - смеясь, рассказывает девятиклассница Елизаветовской средней школы. - Года четыре назад я занималась тхеквандо у тренера Романа Курыся. Потом как-то охладела к этому единоборству, и перестала посещать тренировки. А осенью позапрошлого года произошел такой смешной случай. В выходные, из-за загруженнности родителей на работе, мы не всегда можем побыть дома вместе. Но когда получается, то отрываемся по полной. Так получилось и тогда, в тот сентябрьский день. Дурачились, смеялись, бегали... А тут ни с того ни с сего мама предложила мне побоксировать с подушкой. Папа взял с дивана большую подушку, а я как заправский боксер начала ее колотить. И снова мама огорошила меня еще одним предложением, записаться в секцию бокса. "А что, и попробую", - уверенно ответила я. И уже на следующий день мама меня отвезла к тренеру Сергею Александровичу Домашевскому. Позже, когда он оставил клуб, я перешла к тренеру Анатолию Юрьевичу Румянцеву.
Наставления от тренера Анатолия Румянцева
Свой первый бой я провела в матчевой встрече против намного старшей и опытной Марины Максименко. Тот поединок завершился моим разбитым носом. А свою первую награду я получила недавно, после победы над Дианой Супрун из Днепропетровска (в коллекции Карины Дудник пока-что 7 медалей, - прим. автора). В прошлом году в Черновцах я стала серебряным призером чемпионата Украины и выполнила норматив кандидата в мастера спорта".
Бытует мнение, что бокс не женский вид спорта. Хотя кроме художественной гимнастики, трудно назвать еще какой-либо вид спорта чисто женским. "А я с детства любила подраться с мальчишками, - рассуждая рассказывает Карина. - Люблю бокс за силу, выносливость, скорость телодвижения. Считаю, что занятия этим видом спорта только укрепляют и развивают все группы мышц, к тому же появляются элементарные навыки самообороны, которые, думаю, лишними никому не станут. Недавно один парень ко мне приставал, но я ему пару раз врезала по печени и у него сразу исчезла охота распускать руки. Бокс - это оружие, которое не нужно доставать из кармана или сумки, оно не даст осечки. Но, конечно, для этого требуются годы усилий, терпения и силы воли. Это занятие для тех, кто хочет стать сильным духом и телом, и не боится трудностей. Если девушка занимается таким видом спорта, то это не значит что она в мужика превращается. И почему многие говорят, что не женское дело бокс? Это всего лишь стереотипы. Уважаю таких девушек, которые умеют за себя постоять. У меня сейчас нет парня. Вообще лично меня они просто боятся, а любят девочек ветренных. У меня же есть характер и я держу всех их на поводке".
Спарринговый бой Марина Гальчук - Карина Дудник
Карина Дудник поставила перед собой цель и неуклонно к ней стремится. "Кропотливым трудом хочу постичь и овладеть техникой ведения боя своего кумира Василия Ломаченко и стать как он олимпийской чемпионкой, - поясняет она. - К тому же бокс не мешает мне учиться в школе, а наоборот, он даже стимулирует. Я хорошистка. Люблю украинскую литературу и язык, зарубежную литературу, химию, историю и географию. После окончания школы еще не решила куда буду поступать. Но точно знаю, что или в таможенную академию, или в юридическую".
Текст: Виктор КУЛЕНКО.
Квітневе засідання краєзнавчого товариства "Дніпродзержинськ-Кам`янське" відбудеться в музеї Дніпровського металургійного комбінату. Тема - слід, залишений в історії металургійного підприємства та міста директором Йосипом Петровичем Манаєнковим, який двічі очолював Дзержинку (1928-1931 та 1933-1937 рр.).
5 апреля на дорожках Днепропетровского стадиона "Метеор" прошли всеукраинские соревнования по легкоатлетическому кроссу памяти заслуженных тренеров Г.В.Жильцова и В.С.Левина, в которых участвовали более трехсот кроссменов из Днепропетровска, Киева, Донецка, Кривого Рога, Новомосковска, Пятихаток, Желтых Вод, Павлограда, Васильковки и Днепродзержинска.
Как сообщил тренер Днепродзержинского колледжа физического воспитания Сергей Гужва, их команда состояла из двадцати спортсменов, выступавших во всех возрастных категориях (юноши, юниоры, молодежь и взрослые). Среди девушек и юношей в категории "молодежь" нашим кроссменам не было равных. Они полностью оккупировали пьедестал почета.
"В категории 2000/2002 годов рождения на полукилометровой дистанции выступали две наших бегуньи, Яна Романенко и Анна Школьная, - рассказывает тренер. - Яна заняла четвертое место в абсолютном зачете, а Аня в своем забеге финишировала третьей (седьмое место в абсолютке). Наши юноши в этой категории не участвовали. Они бежали с легкоатлетами 1999/2000 г.р. на дистанции 1000 метров. Третьекурсники Влад Расейкин и Руслан Щербина, а также студент первого курса Александр Асперов заняли соответственно пятое, шестое и десятое места среди 22-х бегунов. Девушки (1999/2000 г.р.) бежали дистанцию 500 метров. Наши Наталья Лысенко, Яна Липодат, Анстасия Жукова, Анна Власюк заняли с четвертого по седьмое места.
В кроссе на двухкилометровой дистанции в абсолютном зачете Юлия Соколова стала второй (среди молодежи первое). Ее время - 7.51,8 секунды. Надо сказать, что Юля боролась до последнего метра с чемпионкой Украины, кандидатом в мастера спорта из Днепропетровска, но соперница вырвала победу.
Виктория Яромола в абсолютке заняла четвертое место (8.52,6), а среди молодежи она была второй (ее коллега Лина Дорошенко с результатом 8.54,6 - третья). На этой же дистанции Марина Тютюнник стала шестой в абсолютном зачете и четвертая в своем возрасте.
Дистанцию три тысячи метров бежали спортсмены всех возрастных категорий. Лидерство с первых метров захватил третьекурсник Игорь Книжник. На равных с ним бежал спортсмен из Днепропетровска только первую половину дистанции. Но потом тому просто не хватило силенок. Зато в отличной спортивной форме сейчас находится Книжник. Он накануне соревнований вернулся с Закарпатья, где вместе с членами команды Украины проводил сборы. Игорь финишировал первым, с результатом 9.37,2 секунды.
Спортсмен, прибежавший вторым, показал время 9.49,9 секунды. Это огромнейший отрыв, если брать во внимание, что это средняя дистанция. Третье место в абсолюте досталось Александру Скрипнику (10.27,3). Но среди молодежи он первый. Второй - Влад Селянкин с результатом 10.16,4. Третью позицию здесь занял дебютант соревнований Денис Ярошевский (11.22,4). Кстати, Денис занимается спортивной ходьбой. А на эти соревнования я его привлек для развития общефизической подготовки. И парень приподнес приятный сюрприз. Богда Милош был четвертый (11.27,4). И пятое место досталось Борису Донченко (11.52,7). Как видим среди 18-ти спортсменов наши ребята заняли первые шесть мест.
Подводя итоги хочу отметить, что я работаю в ДКФВ уже четвертый год, и ежегодно нас приглашают на эти соревнования. Уровень их подготовки и проведения постоянно растет, как впрочем, растут и наши результаты. О чем неприминул сказать во время награждения наших спортсменов директор стадиона Виктор Иванович Ткач".
По словам тренеров ДКФВ Сергея Гужвы и Виктора Блюдо, они довольны выступлениями своих воспитанников. Сезон на открытом воздухе для них начался просто шикарно. По сравнению с прошлым годом на этом турнире наши кроссмены завоевали на одну медаль больше (в 2015 году было 6 наград, - прим. автора).
Текст: Виктор КУЛЕНКО.
2 квітня у дніпродзержинському арт-пабі "Brezhneff" виступив молодий, але дуже амбітний гурт із Дніпропетровська "Vidverto".
Четверо запальних хлопців відіграли чудовий концерт і неабияк потішили місцеву публіку. Бенд виконав треки з альбому "Межа" та декілька нових пісень, серед яких "Мала, будь моєю", "Тепла ніч". Виступ більш нагадував так званий квартирник: тіснувате приміщення закладу, багато знайомих облич, улюблена музика та неймовірно тепла атмосфера.
У перерві між відділеннями концерту музиканти "Vidverto" погодилися дати інтерв'ю сайту http://www.5692.com.ua. Поговорили відверто про участь хлопців у талант-шоу, українську ідею колективу, творчу еволюцію та інші теми.
Склад гурту "Vidverto":
Віталій Анєчкін – гітара (Кривий Ріг). Рудий в команді. Постійно жартує та веселить інших учасників гурту.
Сергій Кметь - бас-гітара (Гвардійське). Нещодавно поголив розкішну бороду. Із перших акордів починає хаотично рухатися на сцені та гіпнотизувати глядачів.
Олександр Криворучко - барабани (Дніпродзержинськ). Ударник ансамблю. Відповідає за те, щоб пісня "качала". Складає плейлисти концертів.
Євген Назарук – фронтмен, гітара, вокал (Дніпродзержинськ). Автор текстів і музики, яку йому хлопці допомагають аранжувати.
Гурт базується у Дніпропетровську.
Розкажіть про історію створення "Vidverto". Який сенс ви вкладали в цю назву?
Євген Назарук: Спочатку був сольний прожект "Назарук", у якому грала одна людина з акустичною гітарою. Потім додався Олександр Криворучко з ударним інструментом, який називається кахон. Ми почали грати вдвох. Згодом знайшли бас-гітариста Кметя, і так потрошку колектив обрастав музикантами. Врешті-решт після концерту в Жовтих Водах із довгого переліку ми обрали назву "Vidverto". Це для нас посил бути чесним принаймні перед собою, перед глядачем й слухачем. Піднімати якісь актуальні теми, не тільки "любовь-морковь", але й серйозне іноді. Головне для нас – бути чесними. Все, що бачемо й відчуваємо, про те й співаємо.
Ви багато концертуєте. Виступи у Дніпропетровську, Києві, Вінниці, Івано-Франківську, Хмельницькому. Як відрізняється аудиторія в різних містах?
Євген Назарук: Важко сказати. Ми ще, скажімо так, абсолютно невідомий гурт. Нас добре знають тут, у Дніпродзержинську і Дніпропетровську. Коли приїждаємо в Київ, то покладаємося на ту публіку, яка відвідує цей заклад. У Києві в нас є десь 10-15 людей, наших друзів, кого ми можемо запросити на свій виступ. Зазвичай, ми полягаємось на тих, хто прийде в цей заклад. Спілкуємось із глядачами. Сказати, що є якісь відмінності, то такого нема. Скрізь публіка однакова, яку треба розхитати, щоб потім із нами пострибала.
Взагалі якою має бути ваша публіка?
Євген Назарук: Ми хочемо, як у АС/DС, щоб глядачів було 100 тисяч мільйонів, і ми тільки брали акорд, а вони божеволіли і падали на землю.
Розкажіть, в якій школі навчались?
Олександр Криворучко: Я навчався у 29-й школі, що на першому мікрорайоні лівого берега.
Євген Назарук: Школа № 44, теж лівому березі.
Коли почали займатися музикою?
Олександр Криворучко: Я закінчив школу і почав грати на барабанах, десь у 15 років.
Євген Назарук: З 16 років купив гітару і почав акорди пробувати.
Як до цього поставилися батьки?
Євген Назарук: Дали гроші, 60 гривень. У Максима Червінського купив першу акустичну гітару. Максим був для мене недосяжний бог. Він тоді грав у гурті "Fakultet".
Як "Vidverto" пише пісні?
Євген Назарук: В принципі пісні пишу я, під акустичну гітару. З’являється пісня. Потім приходимо (до студії звукозапису - прим. 5692.com.ua): Сашка - барабани, Віталя накинув гітаряку, Кметь – бас-гітару. Посиділи, поговорили Саня, як правило, більш відповідає за те, шоб пісня "качала". Починаємо десь змінювати. У Віталія найскладніша функція – йому треба вибрати таку мелодію, яка буде запам’ятовуватися, доповнювати гармонію...
Віталій Анєчкін:…Яка буде насичувати жінок гарними думками (всі сміються).
Пісню "Янголи знають про нас" ви виконали разом із дніпродзержинсько співачкою Олесандрою Слюсаренко. Як відомо, Олександра потрапила до вокального проекту "Голос країни". Чи зможемо ми найближчим часом побачити "Vidverto" на телебаченні?
Євген Назарук: Заявку подали, буквально пару днів тому (інтерв'ю від 2 квітня - прим. 5692.com.ua) Сподіваємось, що потрапимо. Мені здається, що нам є що сказати цій країні. Будь-яке шоу, "Х-фактор" чи "Голос країни", має якісь рамки. Зазвичай, не кожний продукт може там протиснутись. Бажано, щоб ти зіграв не авторське, а зробив переспівку відомої пісні.
Участь у талант-шоу можлива?
Олександр Криворучко: Ми до цього йдемо. Хай буде трошки інтрига.
Євген Назарук. Ми працюємо в цьому напрямку і не цураємось жодної можливості. Готові грати у підземному переході, хоча прагнемо стадіонів.
Олександр Криворучко: Там, де є люди, ми прагнемо грати.
Що для вас означає успіх?
Сергій Кметь: Це як у всьому світі та за кордоном.
Євген Назарук: Віталя, розкажи, що таке успіх?
Віталій Анєчкін: Успіх - це, коли ти виходиш, і у тебе на розігріві AC/DC (усі сміються).
В листопаді минулого року ви "гріли" публіку перед концертом гурту "Табула Раса" у Дніпродзержинську? Як потрапили на розігрів?
Євген Назарук: У нас є друг Віктор Корж. Він працює в агенції, яка займається апаратурою, здає її в оренду. Агенція виступила організаторам концерту "Табула Раса" у Дніпродзержинську. Ми колись з Віктором раніше грали наші пісні "На Лысой горе", "Услышь меня" та інші. Він запросив наш колектив зробити розігрів, і ми погодились. Якщо чесно, то з усіх наших виступів, щоб не збрехати, цей (розігрів "Табули Раси" - прим. 5692.com.ua) був один із самих класних. Чим? Велика сцена, було де розійтися, і звук класний. Хоча у нас не було саундчеку. "Табула Раса" тоді стояли, так довго саундчекались. Потім на сцену вийшли ми і заграли. Супер енергетика!
Що означає назва альбому "Межа"?
Євген Назарук: На жаль, це не альбом "Vidverto", це альбом іще "Назарука" як сольник. Це межа творчості. Ми перейшли від сольника до гурту. Із самих пісень ми переходимо з російської на українську. В цілому на сьогоднішній день пишемо віиключно українською. Такий у нас напрямок творчості. Якщо казати глибоко, то ми віримо в те, ця країна заслуговує на повагу, на класний український продукт, щоб українськомовна музика лунала на західних радіостанціях, а не навпаки, як це відбувається зараз. Треба говорити українською, писати українською, жити українською. Саме тому, в нас багато людей цураються себе. Іноді, їм соромно казати, що вони українці. Немає як такої самоідентифікації. В ґрунті "Vidverto" закладена глобальна українська ідея.
У вас є одне відео на пісню "Простим небайдужим", в якій йдеться про стосунки між людиною та державою. Як має артист відноситися до того, що відбувається у країні. Він має бути байдужим чи мати свою окрему думку?
Євген Назарук: Ця людина (вказує на Сергія Кметя) "склєпала" нам це відео "із того, что било". Якщо ти музикант чи особистість, то маєш свою думку. Ми живемо і хочемо кращого життя. Просто зробити вигляд, що нічого не помічаєш, неможливо. В нашому гурті ми часто розслідуємо ті теми, які нам небайдужі. Якщо про Україну, ми скажем про Україну. Щодо пісні "Простим небайдужим", то вона присвячена всім росіянам, які вийшли протестувати.
Залишилось обмаль часу. Повідомте про свої творчі план.
Олександр Криворучко: Новий альбом, телебачення, все плануємо й до цього йдемо.
Ваші поради музикантам-початківцям.
Віталій Анєчкін: Приходьте до нас на концерти та дивіться, як рухається Кметь, і все - більше нічого не треба.
Сергій Кметь: Люди, кохайтеся! Це важлива річ.
Розмова завершується сміхом.
Настоящий финал Кубка города Днепродзержинска по мини-футболу 2016 года мы увидим 9 апреля в 10.00 в СК «Проминь».
В главной игре встретятся настоящие бойцы, лучшие команды нашего города, чемпион сезона 2015-2016 года «Горгаз» и серебряный призер «Металлург» ДМК.
Ответный матч с «Армадой» чемпион «Горгаз» провел уверенно и на классе переиграл молодых футболистов - 7:2 (первый матч 4:4).
«Металлург» после первого выездного матча, завершившегося со счетом 6:6, принимал «Водоканал». Это было настоящее сражение, которое держало в напряжении болельщиков весь матч до последней минуты. Первыми в первом тайме забил «Водоканал», но металлурги усилиями Дмитрия Рыбарука сравняли счет. Вскоре «Водоканал» опять вышел вперед, но великолепная передача Александра Котова на Дмитрия Рыбарука - и счет сравнялся 2:2. «Водоканалу» нужен был гол, чтобы выйти в финал, и стопроцентный шанс им подарил защитник металлургов, который выкатил мяч прямо на ногу сопернику перед воротами. Все в зале замерли, мощнейший удар и едва не треснула перекладина. Разочарование у одних и радость у других. Финальный свисток и в финале «Металлург».
Определился первый финалист в борьбе за малый кубок. Выиграв первый матч у «Баглея» со счетом 7:3, «Лион» был сильнее и в ответном матче 4:1. В первом полуфинальном матче «Скай», чемпион дивизиона «Г», сломил сопротивление «Интриги» - 3:2. Ответный матч «Интрига»- «Скай» состоится в СК «Проминь» 9 апреля в 11:00.
Финал малого кубка состоится 10 апреля в СК «Прометей» в 13-30.
Источник: http://www.5692.com.ua
В пресс-службе днепродзержинского футбольного клуба сообщают о том, что «Сталь» подписала контракт с 29-летним нападающим из Нидерландов – Гийоном Луисом Урсмарусом Фернандесом.
До того, как Гийон переехал в Украину (футболист – уроженец Кюрасао), он выступал за такие голландские клубы, как: «Ден Хааг», «Эксельсиор», «Фейеноорд» и «Бреда». В начале текущего сезона форвард играл за австралийский клуб «Перт Глори».
Рост новичка «сталеваров» 184 см, вес – 79 кг. Игровой номер – 99. На профессиональном уровне провел 195 матчей. Забитых мячей – 71, голевых передач – 19.
Источник: http://www.5692.com.ua
Фото: ФК "Сталь".