В клубі "Золотий ієрогліф життя", що діє при бібліотеці–філії №6 пройшло засідання за темою "Жіноча хустка: містичний оберіг".
Завідувач філією Лариса Польська розповіла присутнім, що сьогодні хустка — доволі популярний предмет у гардеробі сучасної жінки, але вже скоріш як яскравий і модний аксесуар. То може, повернемось до витоків, до забутої жіночої містики? А може, і у вас є старенька бабусина хустка, яка зберігає тепло й затишок, але ви не знаєте, яким скарбом володієте...
Хустка є символом прихильності, любові, вірності, прощання, скорботи, оберегом і важливим ритуальним предметом. Це невід’ємна частина української культурної спадщини. Споконвіку на українських землях хустка була не просто обов’язковим головним убором для заміжніх жінок, а й особливим сакральним предметом, реліквією, що передавалась із покоління в покоління.
Хустки супроводжували людину впродовж усього життя. Їх традиційно використовували, коли народжувалася дитина, а потім на хрестинах. Юнаків на проводах в армію матері обов’язково перев’язували хустками. Вважалося, що ця хустка збереже від усіх негараздів. Коли до дівчини приходили свататися, то вона мала винести судженому хустку на знак згоди, що виходить заміж по любові. На весіллі і донині збереглася традиція три рази покривати цим головним убором наречену, що означає її перехід у статус заміжньої жінки.
У давні ж часи жінки мали хустки, як то кажуть, на всі випадки життя: були святкові хустки, в яких йшли до церкви, і були буденні, в яких працювали у полі чи по господарству. Казали, що коли хустка виглядала багато, то, відповідно, заможною була і родина. Молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки – темні, а вдови – лише чорні. Хустки також мали різний розмір: маленькі були більш повсякденними, великі одягалися на голову, а на грудях закручувались, щоб було тепло. Наприклад, якщо жінка несла маленьку дитину, то закутувала і її, і себе.
Раніше хустки були прикрашені геометричними фігурами, в основному білого кольору, їх вишивали вручну сріблом чи золотом. З XVIII сторіччя з’явилися хустки з квітковими орнаментами. Ці візерунки, що збереглися і понині, пішли від південних слов’ян, турків і персів.
Хустка здавна відігравала якусь магічну роль, вона була оберегом. Тому вона була невід"ємним атрибутом на весільному обряді. У молодого при боці була припоясана хустинка, обов'язкового червона. Хустка, якою мати водила молодих до хати і виводила із хати під час весілля, мусила бути світлою і ясною - таким буде і життя молодих. Коли молодий приходить до молодої він приносить весільну хустку (турпан). Ним молодий пов’язував молоду через плече. З цим турпаном молода не повинна розлучатися протягом всього весілля. А коли наступав час покриття молодий віддавав цей турпан братові молодої, або старшому дружбі. Ним покривають молоду. Після цього мати знімає з молодої вельон (фату) і цією хусткою її підв'язує.
До нині зберігся звичай „покривання" молодої хусткою. Це означало, що вона ніколи вже на вечорниці, до дівчат, не піде, бо вона стає заміжньою жінкою, господинею в домі. Все весілля молоді повинні руки покривати хустинками. Вони не мають права вітатися відкритими руками, щоб ніяке зло не торкалося їхньої сім’ї. Ці хустинки в кінці весілля зав’язувалися одна з одною і з весільним одягом клалося в скриню і зберігалося як оберіг сім’ї. В українців за часів козаччини існував звичай: кожна дівчина дарувала вишиту хустку своєму нареченому. Хустина символізувала вірне кохання.
Присутні жінки дізналися багато цікавого і корисного.
Тетяна Дороніна, заступник директора по рекламі і маркетингу ЦБС.
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Квітковий павільон в сквері по проспекту Свободи. Верхнє фото. 23.06.2017.
Площа перед залізничним вокзалом. 13.09.2017.
Вулиця Олексія Сокола. 03.10.2014.
Ремонт бульвару Незалежності. Автор фото невідомий. 12.09.2016.
Ремонт моста через дренажний канал. 18.10.2015.
Текст і фото Віктора КУЛЕНКА.
Першість Дніпропетровської області з баскетболу ДСТ "Авангард". Ліворуч команда "Дзержинка". Верхнє фото. 08.07.1959.
Хокейний арбітр Володимир Антонович Оліфіренко. В суддівській кімнаті ХК "Дніпровські вовки". 15.01.2005.
"Шахівниця" № 1. Дніпродзержинський шаховий бюлетень. 15.05.1998.
Зліва направо футбольний арбітр Володимир Оліфіренко, заступник міського голови Андрій Білоусов, голова спорткомітету міста Іван Кравченко. 2005.
Голова міського спорткомітету Іван Митрофанович Кравченко нагороджує грамотами каратисток. 14.11.2004.
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Перший етап зимового термокубка з велокросу Dnepr Winter Cross CUP, який проводився в Молодіжному парку Дніпропетровська, зібрав 70 учасників. Дніпродзержинськ представляли 10 велогонщиків (7 чоловіків і 3 дівчини). Переможцями у своїх вікових категоріях стали Павло Кашуба (до 30 років) і Юрій Макогонов (майстри 40+), які подолали сім і шість трикілометрових кіл відповідно за півтори години, а також 54 хвилини 35 секунд. У дівчат друге місце зайняла Валерія Зайчук. Лєра проїхала 12 кілометрів, показавши результат 44 хвилини 57 секунд. Треба відзначити дебют 16-річного Андрія Будурацкого. Хлопець виступав у категорії до 30 років і серед 32 спортсменів став п'ятим, поступившись переможцю, своєму земляку Павлу Кашубі 3 хвилини 25 секунд. Верхнє фото. 28.12.2015.
На базі Київського СК "Спартак" з 22 по 27 квітня 2015 року проводилися паралельно чемпіонат України та всеукраїнські змагання пам'яті Костянтина Венгеля зі стрибків на акробатичній доріжці. У змаганнях взяли участь 160 спортсменів з дев'яти областей країни. Наше місто представляли дев'ять спортсменів. З них четвірка вихованців Ірини Крупій, Сергія Савенкова і Віктора Хайманова потрапили до фінальної частини змагань. Перша команда Дніпропетровської області стала бронзовим призером. В її складі виступав і наші спортсмени Денис Комаренко, Максим Коченко, Катерина Лісогор. В фінальних змаганнях у багатоборстві Тимофій Малюк став бронзовим призером чемпіонату, а Олег Босов срібним призером всеукраїнських змагань.
У залі настільного тенісу металургійного коледжу пройшов перший кубок голови Заводського райвиконкому зі спортивної аеробіки серед навчальних закладів Заводського району. На паркеті свою майстерність під запальні ритми показували команди металургійного та індустріального коледжів, медичного училища, комерційного технікуму, вищого професійного училища № 22 (ДВПУ) і Дніпродзержинського центру підготовки та переподгтовкі робітничих кадрів (ДЦППРК). Перемогли дівчата індустріального коледжу. Капітан команди Ольга Рашун зі своїми колегами Анастасією Адушкіною, Альоною Івановою, Ганною Майоровою, Тетяною Радько, Дариною Худенко, Катериною Усенко, Оленою Румянцевою і тренером, майстром спорту з художньої гімнастики Яною Сергієнко, під бурхливі овації уболівальників отримали з рук Тетяни Синицької красивий великий кубок. 15.11.2011.
Буклет, випущений в честь проведення в Дніпродзержинську з 31 липня по 7 серпня 2012 року молодіжного чемпіонату Європи з шашок-100.
У Цюрупинську відбувся перший етап чемпіонату України з мотокросу. Вихованець дніпродзержинської школи мотоспорту майстер спорту України Сергій Левченко серед двадцяти восьми учасників став третім. Він виступав в класі мотоциклів МХ2. Тренер С.Левченка, чемпіон Європи Роман Морозов, змагався серед мотокросменів в класі машин МХ1. Роман створив свою команду" Morozov team ", яка офіційно була відкрита 13 березня і знаходиться в Києві. Перший етап чемпіонату країни став для них дебютним. В загальнокомандному заліку "Morozov team" стала другою. 23.03.2016.
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Цегляний провулок. Верхнє фото. 13.07.2004.
Доменні печі зі сторони Дніпра. Автор фото невідомий. 21.07.2004.
Магазин "Комп'ютерний майстер" по проспекту Свободи. 03.09.2004.
Друга міська лікарня. 28.12.2004.
Призаводська площа. 25.08.2013.
Текст і фото Віктора КУЛЕНКА.