1-2 лютого - Кубок "Металургів" з більярду. Більярдний клуб "Дніпро" (пр. Свободи, 15). Початок 17:00.
1-2 лютого - спортивний захід "Ігри чемпіонів" серед учнів 5-6 класів шкіл міста. СШ № 10 (пр. Аношкіна, 121); СШ № 40 (пр. Наддніпрянський, 3). Початок - 13:00.
2-4 лютого - першість міста з шахів. ДЮСШ № 1 (вул. Воїнів-Афганців, 7). Початок: 2 лютого - 15:00; 3. 4 лютого - 10:00.
3 лютого - товариський матч з баскетболу між командами "Кам`янське" і DREAM TEAM. СК "Прометей" (пр.Аношкіна, 109). Початок - 12:00.
4 лютого - спортивно-масовий захід "Ранкова зарядка" за участю міського голови. СШ № 44 (вул. Воїнів-Афганців, 7-А). Початок - 09:00.
3 лютого - Кубок міста з козацького двобою. СШ № 25 (вул. Воїнів-Афганців, 10 ). Початок - 10:00.
Для жителів мікрорайону БАМ планують створити мальовничий куточок. Красивий і затишний парк буде побудований по вулиці Нікопольській на місці, де раніше стояла зруйнована будівля.
29 січня міський голова Кам'янськоїго Андрій Білоусов провів робочу нараду з питань майбутньої реалізації проекту. У ньому взяли участь заступник міського голови, голова адміністрації Південного району Світлана Колісниченко, депутат міської ради на даному окрузі Валентина Капінус, керівництво департаменту житлово-комунального господарства і будівництва.
З проханням створити для жителів віддаленого мікрорайону паркову зону до мера звернулася Валентина Капінус.
"На ввіреному мені окрузі проживає 25 тисяч населення і так склалося, що людям абсолютно ніде відпочити, провести час з дітьми, в колі сім'ї. Місцеві жителі не раз зверталися до мене з таким проханням, і я вдячна Андрію Леонідовичу за те, що він так оперативно відреагував на це звернення", - сказала депутат.
Андрій Білоусов зазначив, що на тому місці, де планується розпочати будівництво, раніше стояла напівзруйнована будівля дитячого садка. Сьогодні будівлю знесли, провели рекультивацію і планування території.
"Навесні ми приступимо до будівництва нового парку. Він буде називатися "Казкове місто". На об'єкті будуть встановлені лавки, дитячі та спортивні майданчики, виконано замощення алей тротуарною плиткою, створено зовнішнє освітлення - все, щоб у жителів була можливість проводити години дозвілля в комфортних умовах. Сьогодні практично в кожній навіть найвіддаленішій точці нашого міста є зони відпочинку, куди люди різного віку можуть вийти на прогулянку і цікаво провести час всією родиною", - сказав Андрій Білоусов.
Нову паркову зону планують відкрити до Дня молоді. Ініціатори проекту поки не розкривають всіх подробиць, відзначаючи лише, що назва парку обрано не випадково і його відмітна риса стане приємним сюрпризом.
В Кривому Розі з 29 по 31 травня 2017 року проходив Всеукраїнський турнір з баскетболу на призи вихованця місцевої ДЮСШ № 5, майстра спорту міжнародного класу Ігоря Зайцева. В змаганнях приймали участь юнаки 2003 року народження і молодші, які представляли команди: СДЮСШОР № 16 (Київ), ДЮСШ (Кропивницький), ДЮСШ № 5 (Кривий Ріг), "Прометей" (Кам`нське) і два колективи із Хмельницького. Для більшості вихованців тренера "Прометея" Наталії Чучки цей турнір став дебютним. Наша команда в загальному підсумку зупинилася за крок від призової трійки. Верхнє фото.
Плакат міжнародного турніру з художньої гімнастики "Сніжинка-2014", на якому зображена Ірина Шерстюк, вихованка тренера Інни Козбанової (СК "Прометей"). 07.02.2014.
Олександр Іванов під час XXIII Всеукраїнського легкоатлетичного пробігу, присвяченого 360-річчю битви під Жовтими Водами. 31.05.2008.
Парад легкоатлетів під час змагань на стадіоні "Перемога". 1957, травень.
Шашкова дружина Дніпропетровщини очолювана Заслуженим тренером України Ігорем Губарєвим, повернулася з Маріуполя. У цьому приазовському місті пройшов чемпіонат України з шашок-64 серед молоді в трьох вікових групах: до 10, 16 і 23 років. Грали 84 спортсмена з 17 областей країни, які вели боротьбу за медалі в трьох номінаціях: класика, швидка і блискавична ігри. Переможці отримали право брати участь в чемпіонатах світу і Європи. Блискуче виступили на цьому чемпіонаті наші земляки у віковій категорії до 23 років. Звання чемпіона країни в класичній грі вибороли Сергій Гордєєв (перша золота медаль у спортивній кар'єрі) та Тетяна Соловкова. Відзначимо, що Тетяні вдалося завоювати також бронзову медаль у швидкій грі, і срібло в бліці. Свій перший чемпіонський титул, і відповідно золоту медаль, в цій віковій категорії виборола і Альона Губарєва, чудово виступила в швидкій грі. У класиці у Альони бронзова нагорода. Ще один член збірної області в цій же віковій категорії, вихованець Дніпропетровської школи шашок Владислав Антонович (тр. А.Панченко), також поклав в "кошик" нагород області три медалі різного ґатунку (класика - срібло, швидкі - бронза, бліц - золото). 06.03.2012.
У шахово-шашковому клубі ім. Уріха 85 спортсменів розіграли десять комплектів медалей чемпіонату Дніпропетровщини з міжнародних шашок.
І лише четверо спортсменів домоглися стовідсоткових результатів. Почесні чемпіонські титули завоювали тільки представники Кам'янського - Ольга Губарєва, Віра Попруга, Олександра Романова та Іван Суров. Те, що квартет переможців до золотих медалей привели різні тренери - відповідно Ігор Губарєв, Дмитро Савінський, Олена Коротка і Олена Губарєва, - дозволяє говорити про здорову конкуренцію і серед тренерів.
Дві перемоги над кандидатом в майстри спорту Анастасією Лашковою допомогли стати володарем "золота" в категорії "молодь" кандидату в майстри спорту Ользі Губарєвій. Анастасія ж задовольнилася "сріблом".
Схожа ситуація спостерігалася в жіночих категоріях "молодші кадети" і "кадети": чотири учасники - всі перемоги ... Чемпіонками області в 2018 році відповідно стали першоразрядниця Олександра Романова і майстер спорту Віра Попруга. До речі, Віра виявилася єдиним майстром спорту на десять турнірів серед юнаків і дівчат.
Разом з Олександрою на п'єдестал пошани піднімалися першоразрядниці Ірина Ботушан з Кам'янського та Юліана Снігур з Дніпра, які по черзі перегравали один одного в боротьбі за медалі. Олександра Романова обіграла Іру і Юліану, а І.Ботушан виявилася сильнішою в поєдинку з Ю.Снігур.
Комплект медалей разом з Вірою на свої груди одягли землячки, першоразрядниці Софія Купатенко - у неї "срібло", і Дарина Артикова, яка завоювала "бронзу". Саме завоювала, так як цю медаль довелося отримати в додатковому бліц-турнірі з трьох партій разом з Анастасією Губарєвою. Першу виграла Настя, у другій перевага також була на її боці, але прикра помилка в ендшпілі коштувала Анастасії поразки. У ключовій п'ятихвилинці краще за дошкою грала Дар'я, яка другий рік поспіль добирається до третьої сходинки турнірної таблиці. Настя ж в 2018 році тільки увійшла в цю вікову категорію. Тому у неї все ще попереду.
Цікавим видався юнацький турнір серед "юних надій". Обігравши всіх вісьмох суперників чемпіоном регіону впевнено став Іван Суров. Хороший результат вдалося продемонструвати і Іллі Балабану - 7 перемог у 8 поєдинках, однак поразка від лідера дозволила йому приміряти тільки срібну медаль. Гонку за третє місце виграв Артем Гончаренко. Всі хлопці є першорозрядниками.
В інших шести турнірах боротьба за чемпіонство велася на "більше-менше", тобто за кожне турнірне очко!
У жіночій категорії "юні надії" забіг з семи партій виграли дві спортсменки - Марина Гомілко і Єва Бабій, які набрали по 13 очок. Особиста зустріч між ними переможця не виявила, тому судді змушені були вдатися до додаткових критеріїв визначення кращого. У підсумку, "золото" дісталося Марині, а "срібло" Єві. Останню медаль завоювала Мілана Гомілко, яка хоч і поступилася лідерам, інші п'ять поєдинків - виграла, і це в шестирічному віці!
Серед "молодших кадетів" у хлопців чемпіон області визначився тільки в останньому восьмому турі. Боротьбу двох першорозрядників, призерів чемпіонату світу - Добрині Савинського і Андрія Блохи - виграв перший спортсмен. Добриня стабільніше пройшов всю турнірну дистанцію, за що долею був винагороджений золотою медаллю. До останнього туру на перше місце претендував і Андрій. Прикра поразка в останній зустрічі своєму земляку Володимиру Жукоцькому, який також розраховував на медаль, але зайняв четверте місце, принесла для Андрія Блохи "срібло". Бронзову нагороду в цій категорії вирвав Артем Зебзєєв, який випередив двох спортсменів на одне очко.
Тримав у напрузі і турнір серед "кадетів", де змагалися п'ятеро кращих шашкістів області з Кам'янського і Дніпра. Основна боротьба за головну медаль розгорнулася між Олександром Шнейдером і Данилом Агарковим. Все вирішилося в протистоянні з бронзовим призером цієї категорії Іллею Демченко: Олександр його переграв, а Данило - зіграв внічию. Приватне ж протистояння претендентів на "золото" сильнішого не виявило і, в підсумку, О.Шнейдер став чемпіоном області, а Д.Агарков - срібним призером.
Зустріч старих знайомих - так можна охарактеризувати боротьбу серед "юніорів". Доросла четвірка першорозрядників з Верхньодніпровська, Дніпра і Кам'янського в основному зустрічається тільки на чемпіонаті області. Так було і в цьому сезоні. Кожен з них був гідний медалі, але все вирішили воля до перемоги і удача за дошкою. Не поступившись ні в одній партії кращим шашкістом регіону став Владислав Заплюсвічка - вихованець кам'янської школи, нині учень ДПЖЛ (Дніпро), що представив на цих змаганнях Верхньодніпровськ. Єдина перемога Влада була досягнута в боротьбі з Олексієм Прокудо, який тільки в цьому протистоянні і втратив очки. Але ця втрата стала вирішальною при підрахунку додаткових критеріїв для визначення переможця. Як підсумок, у Заплюсвічки "золото", а у Прокудо "срібло". "Бронзу" між собою розіграли кам'янчани Михайло Левченко та Владислав Батраченко. Перемогу, а отже і медаль, завоював Михайло.
Що ж, чемпіони та призери в усіх п'яти вікових категоріях серед юнаків і дівчат визначені. На черзі молодіжні чемпіонати України з шашок-100, які пройдуть в Івано-Франківську (з 1 по 8 лютого, "юні надії", "кадети", "молодь") і Херсоні (з 15 по 22 лютого, "молодші кадети", "юніори"). Побажаємо спортсменам Дніпропетровщини гідно представити наш регіон на змаганнях найвищого рівня.
29 січня ми відзначаємо 100-річчя бою під Крутами. Це одна із найтрагічніших сторінок в історії України. Молоді юнаки повстали проти більшовицьких загарбників під станцією Крути. У нерівному бою зійшлося дві сили: менша, але мужня і волелюбна, і більша — жорстока і кривава.
Українські війська, які складалися зі студентів і учнів старших класів під керівництвом Аверкія Гончаренка, вступили в нерівний бій з більшовицькою Червоною Армією. В умовах відсутності української регулярної армії саме українській молоді довелося стати на захист Батьківщини. Трагічна доля спіткала більшість із них, але померли вони за Україну.
Бій відбувся під Києвом, на залізничній станції Крути біля селища Крути та поблизу села Пам’ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. В бою оборонці української державності отримали переконливу військову перемогу. Наступ ворога було зупинено і здійснено організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости.
Російсько-більшовицькі нападники втратили боєздатність на чотири дні. Агресор мусив підтягнути нові сили, відремонтувати підірвані та поруйновані мости та залізничні колії, і лише після цього продовжувати свій наступ на Київ. Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір.
Битві під Крутами присвячений Меморіал пам’яті героїв Крут. До його складу входить монумент битви під Крутами, символічна могила-курган, каплиця, озеро у формі хреста, музейна експозиція розміщена в старовинних залізничних вагонах. Меморіал знаходиться біля села Пам’ятне Борзнянського району, Чернігівської області.
До Дня пам'яті героїв Крут в юнацькому відділі Центральної міської бібліотеки відбувся спогад-реквієм «Ніколи не забути цих юних душ нескорений політ». На заході були присутні учні СЗШ №31.
Завідувач юнацьким відділом Валентина Суха розповіла присутнім про бій під Крутами, наголосивши на тому, що 29 січня 1918 року — це не лише день скорботи за українською молоддю, а й день величі духу української нації.
Жертовності та героїзму Крут забувати не можна. Валентина Леонідівна ознайомила присутніх з літературою, яка є в бібліотеці з цієї теми та запросила присутніх переглянути книжкову виставку «Пам’ятай про Крути».
Наприкінці заходу бібліотекарі разом з користувачами вшанували пам'ять Героїв хвилиною мовчання.
Битва під Крутами - подія , що увійшла в історію нашого народу як символ величної самопожертви і патріотизму у боротьбі за незалежність України. Про це розповіла бібліотекар бібліотеки - філії №9 Л.І.Чуйкова учням 6-а класу академічного ліцею №15.Година пам'яті «Молись. Молися,сину: за Вкраїну. Його замучили колись» викликала зацікавленість дітей цим періодом в історії нашої держави.
Тетяна Дороніна, заступник директора по рекламі і маркетингу Кам`янської ЦБС.
У повідомленні викладеному нижче, представлені результати роботи з уточнення локалізації і назв гідрографічних об’єктів, зв’язаних з історією розвитку місцевості в межах від поселення Романкове до Таромського мису. Частина перша повідомлення присвячена рукавам Дніпра.
В настоящем сообщении представлены результаты работы по уточнению локализации и названий гидрографических объектов, связанных с историей развития местности в пределах от поселения Романково до Таромского мыса. Часть первая посвящена рукавам Днепра.
Предпосылками для подготовки настоящего сообщения послужили противоречия между справочной краеведческой литературой [1,2] и картографическими документами с другой. Так, например, на известной топографической карте (рис. 1) на Днепре в районе бывшего села Тритузное и современной Карнауховки показаны два острова с одинаковым гидронимом Дикая Коса. Красноречивым примером служит "дрейф" гидронима "Гречаный" по разным островам Днепра, о чем будет сообщено ниже.
Рис.1 Разные географические объекты с одинаковыми названием "Дикая коса" у Карнауховки в соответствии с картой схемой реки Днепр и его притоков.
Оправданием указанной гидрографической неразберихе служит замечание Д. Яворницкого сделанное еще в конце ХIХ века. В предисловии к известной книге[3] историк писал: "Особенную трудность составляло собрать названия островов и приурочить их к теперешним планам, трудность эта зависит частию от исчезновения некоторых старых островов и появления вместо них новых, частию от разных наименований, существующих для одного и того же острова".
Опыт показывает, что замечание Д. Яворницкого следует распространить и на другие гидрографические объекты, которые в силу тех или иных обстоятельств исчезли физически, либо трансформировались, либо претерпели ряд переименований. Результаты анализа, приведенные ниже, касаются гидрографии русла и обоих берегов Днепра в районе трех сел, вошедших в черту города Каменского, а именно Каменского, Тритузного и Карнауховки.
РУКАВА ДНЕПРА
Анализируя богатый картографический материал, Д. Яворницкий в указанной местности назвал только одну речку – правый приток Днепра – Тритузную "[4 c. 130]. К сожалению сегодня нет надежных данных о том, где находилась эта река, где ее исток и где место впадения ее в Днепр.
В публикации [1, c. 11] имеется ссылка на описание местности, сделанное офицером Генерального штаба В. Павловичем в начале 60-х годов XIX века. В описании В. Павлович называл на правой стороне Тритузного речки Камышовую Суру и Грушевку, на левой стороне села Сухую Суру.
Все три речки названы притоками Днепра. В действительности эти гидрографические объекты притоками Днепра формально не являлись и не являются, поскольку Камышеватая Сура впадает в Мокрую Суру, а Сухая Сура, исток которой находится в Запорожской области, впадает в речку Тритузную. Сама Тритузная является притоком Мокрой Суры, а уже последняя впадает в Запорожское водохранилище на Днепре ниже города Днепр.
Что касается второй Сухой Суры, исток которой находится на южной окраине города Каменского, то эта речка является притоком Мокрой Суры. В одном был прав В. Павлович – действительно тогда (и в настоящее время) с восточной стороны села Тритузное Солонянского района Днепропетровской области находилась Сухая Сура, а с западной – Камышеватая Сура. Понятно, что это село к надднепрянскому Тритузному, одному из родоначальников города Каменского, отношения не имеет.
С узкими днепровскими рукавами (ветками реки по Д. Яворницкому) ситуация намного проще, поскольку эти географические объекты показаны на картах XIX века. Рукава правого берега академик перечислил сверху (по течению) вниз: "...Хрещатая, Желтуха, Борзийка и Коноплянка против Гречаного острова и села Тритузного, Прогной против острова Просереда и села Карнауховки" [4 c. 178]. На левом противоположном берегу Днепра Д.Яворницкий отметил две ветки – Чередничку и Сомовку – "...Сомовка – параллельно селам Тритузному, Карнауховке и Тарамскому" [4 c. 177].
На польской карте начале XIX века, очевидно заимствованой у Ф.Шуберта (рис. 2), отражающей состояние участка Днепра в начале XIX века, все перечисленные ветки проточны и вполне обосновано названы рукавами либо на карте (см. рис. 2) либо в описании [4 c. 177-178]. Однако в середине XIX века гидрография Днепра в районе Каменское–Таромское существенно меняется. На карте И. Стрельбицкого кроме Хрещатой фактически нет ни одной ветки: левобережные Череднычка и Сомовка трансформировались в заливы и озера. Правобережные Борзийка и Коноплянка превратились в заливы, Желтуха в заболоченное озеро, а Прогной против сел Карнауховки и Таромского как географический объект вообще прекратил существование (рис. 3).
Рис. 2 Днепровские рукава (ветки) правого и левого берегов Днепра в районе поселений Каменское–Таромское: а - квадрат 16 атласа Речи Посполитой XVI-XVII веков; б – десятиверстовая карта Шуберта первой половины XIX
Рис. 3 Гидрография Днепра на фрагменте квадрата 47 десятиверстовой карты И. Стрельбицкого, отражающей состояние бывших рукавов в середине XIX века
В конце XIX века (рис.4 ) бывший рукав Хрещата остался заливом, рукава Борзийка, частично Желтуха и Коноплянка вновь обрели статус рукавов.
Рис. 4 Состояние днепровских рукавов в конце XIX века по данным трехверстовой карты, квадрат 26 – 13
Обращает на себя внимание длинное озеро Перевал, находившееся с восточной стороны Днепровского металлургического завода. В далеком прошлом озеро Перевал и ветка Коноплянка представляли собой единый правобережный рукав Днепра. Однако смыв грунта и оползневые процессы с Колеусовской горы, а также наносы из Водяной балки постепенно перегородили рукав, отрезав исток (Перевал) от части и устья Коноплянки в Карнауховке. Анализ карт района свидетельствует, что до начала строительства Днепровского завода территория между озером Перевал и левым берегом Коноплянки представляла собой общирные днепровские плавни с островами. Острова образовались вследствие возникновения проток, огибавших естественную плотину из горных пород (глины, песка), перегородившую древний рукав Перевал–Коноплянка. Эти протоки по мере расширения и углубления превратились в рукава Желтуху и Борзийку по существу являвшиеся истоками "новой Коноплянки".
Рукавом снова стала левобережная Череднычка, а Сомовка осталась большим длинным озером. Имелись сведения от старожилов Куриловки о том, что в годы второй мировой войны по Череднычке ходил монитор. Мониторы – небольшие боевые корабли с мощным артиллерийским вооружением, предназначенные для боевых действий на реках, озерах и прибережных морских районах. Отличительной особенностью таких судов были малая осадка и низкобортность. По наличию артиллерийских башен и низкобортности мониторы могли быть узнаваемыми для людей - современников минувшей войны. Чей корабль заходил в Череднычку установить сложно, поскольку Днепровская военная флотилия была расформирована в 1940 году, а флотилия второго формирования 1943-1945 года мониторов не имела и в составе судов других классов вела боевые действия на западе. Возможно один из мониторов Пинской военной флотилии в августе 1941 года мог прорваться в район Днепродзержинска, возможно в определении класса корабля могли ошибиться очевидцы. Тем не менее маневрирование в днепровском рукаве Череднычка достаточно длинномерного судна свидетельствовало о существовании достаточной на то время водности протоки.
По картографической информации следует, что в первой половине XX столетия почти все рукава Днепра кроме Коноплянки трансформировались в озера старицы и заливы. Благодаря безымянному рукаву напротив села Тритузное нижняя часть Коноплянки осталась рукавом (рис. 5). По воспоминаниям очевидцев вследствие быстрого течения на Коноплянке в конце 40-х годов ХХ века работала лодейная (водяная) мельница.
Рис. 5 Гидрографическая ситуация в конце 30-х годов XX века: протяженность правобережных плавней увеличилась в результате заполнения чаши Днепровского водохранилища от истока мощного рукава Хрещатой до восточной границы села Тритузное: фрагмент немецкой карты 500 м, квадрат М- 36-130 – А (копия карты РККА 1942г. выпуска)
Рис. 6 Залив Корчеватый (бывшая ветка – рукав Днепра Хрещата на электронной лоции лист 3530 – 3 (420-425 км)
Современное состояние бывших рукавов Днепра в районе поселений Каменское–Каранауховка следующее. Бывший рукав (ветка) Хрещата с середины XIX века по настоящее время является заливом у правого берега. Современное название ошибочное – рукав Корчеватый (Хрещатый) является заливом (рис. 6).
Залив расположен между правым берегом Днепра и полуостровом (современное название Корчеватый). В силу характерной формы – расширениями в сторону правого берега и в сторону бывшего острова Корчеватого ветка Хрещата (Крещата) напоминала в плане форму креста – откуда и возникло ее название. В настоящее время залив Хрещатий–Корчеватый находится в промышленной зоне Днепровского металлургического комбината.
Озера старицы бывших рукавов Желтуха и Борзийка в настоящее время находятся под отвалами промышленных предприятий города Каменского, о чем, вполне обоснованно, сообщается в справочниках [1, 2].
Относительно новое верховье (исток) Коноплянки в XIX веке также оказалось под отвалами. Несмотря на мощное антропогенное воздействие все же сохранилась основная часть бывшего рукава Коноплянки (напротив шестой сотни бывшего села Тритузного и современной Карнауховки). Нельзя не заметить, что и на электронной лоции Днепра и на некоторых топографических картах определение Коноплянки как гидрографической составляющей Днепра указано неверно – как рукав, хотя по факту это речной залив.
Левобережный рукав Череднычка обозначенный на карте Ф. Шуберта, отсекал от берега крупный остров с названием Гречаной (рис. 2, б). К концу XIX века рукав Сомовка прекратил существование, превратившись в вереницу левобережных озер от озера Осокороватое на западе до озера Солоное на Востоке.
На месте бывшего истока (рукава Сомовки в урочище Великое Хрещатое находятся два небольших озера (рис.7 Электронной лоции Днепра.) Устье бывшего рукава Сомовки находится на территории Днепровско-Орельского природного заповедника – это залив напротив острова Крячиный.
Рис.7 Озера на месте бывшего истока рукава Сомовки в урочище Великое Хрещатое (электронная лоция Днепра лист 3530 – 3 а) и устье бывшего рукава Сомовки - залив напротив острова Крячиный фрагмент листа 3530 – 6, б
Современное состояние бывшего днепровского рукава Череднычки можно проследить по листам электронной лоции Днепра (рис. 8) и спутниковой карте. Сегодня Череднычка представляет собой цепь небольших озер и заливов в урочище Череднычки, расположенных параллельно руслу Днепра от котлована до бывшего причала ссыпного пункта. Этот пункт служил для перезагрузки зерна с бункера, размещенного на дебаркадере, на баржи зерновозы. Пункт работал до середины 60-х годов прошлого века.
Рис.8 Цепь озер и заливов на месте бывшего рукава Череднычки (фрагмент спутниковой карты г. Каменского и окрестностей)
По большой воде в залив – верховье Череднычки еще в конце семидесятых – начале восьмидесятых годов прошлого века можно было заехать лодкой. В разгар лета гладь залива была покрыта ковром краснокнижных белых лилий (лат. Nymphaea alba). Залив прекратил существование при строительстве мостового перехода через Днепр.
Что касается названия бывшей ветки рукава, то оно возникло не от названия травы – череды (лат. Bidens ), не являющейся ни кормовым, ни луговым растением, а от традиционного места выпаса крупного рогатого скота. Луга вдоль Череднычки были богаты разнотравьем даже в особо засушливые периоды. Чередник – пастух, череднычка – пастушка. Для примера можно привести стихотворение "Череднычка" украинского поэта Я. И. Щоголева (1824 - 1898) о печальной судьбе сироты – пастушки.
Череднычка интересна тем, что имея один исток, рукав впадал в Днепр двумя устьями образуя остров, очертания которого хорошо просматриваются на спутниковой карте. Несмотря на естественную деградацию водоемы старицы Череднычки сегодня популярны у рыболовов и отдыхающих. Хорошо накатанная грунтовая дорога вдоль левого берега бывшего рукава позволяет организовывать туристические пешеходные и велосипедные маршруты выходного дня.
Судя по топографическим картам и описанию [3] в конце XVIII и в XIX веке Днепр между селами Романково и Каменское был двухрукавным, разделенным островом Слюсаревым на две протоки. Коренным руслом и соответственно рекой был правый рукав, по которому проходила основная масса воды.
В начале XX века и в последующем времени русло Днепра в районе Слюсарева делится на четыре, а затем на три полноводных рукава, каждый из которых "получает" свой гидроним. Образование третьего рукава было обусловлено появлением либо обособлением нового острова под названием Дубовый (современный гидроним Безымянный). Правый, наиболее водный рукав сохраняет за собой статус Днепра, средний между островами Зеленый и Дубовый получает название Первое Речище или Слюсарев рукав, протока за Дубовым от коренного русла вторая – называется Второе Речище. Кроме перечисленных полноводных рукавов на левой стороне острова Дубового–Безымянного образуется узкий мелководный рукав – Будковское Речище.
Это речище в зависимости от водности Днепра периодически трансформируется либо в залив, либо даже озеро. При проезде через мостовой переход из окна автобуса можно видеть просвет между кронами высоких деревьев на левом берегу Дубового – это и есть Будковское речище.
Сравнительно новое образование в русле Днепра остров Птичий [5] (ему примерно 55 лет) дал жизнь новому короткому речному рукаву между Птичьим и островом Зеленым. Кстати на электронной лоции Днепра Птичий отмечен без названия.
Коренное русло Днепра напротив речного вокзала и территории Днепровского металлургического комбината изобиловало выходами скальных пород, затруднявших движение судов. По свидетельству коренных писковцев – жителей прибрежной местности старого Каменского - до строительства Днепрогреса в городе Запорожье (1932 г.) пароходы от Киева до Днепропетровска и в обратном направлении ходили через Слюсарево речище. С образованием Запорожского водохранилища уровень воды поднялся и судоходство по коренному руслу стало возможным.
Однако и до настоящего времени скалистое ложе Днепра в районе Каменское–Таромское не является безопасным, особенно по малой воде на перекате "Днепродзержинские ворота". Этот перкат представляет собой широкий подводный скалистый кряж, пересекающий не только коренное судоходное русло но и другие рукава. Во втором речище в ухвостье Безымянного (Дубового) острова по чистой (без цветения водорослей) воде хорошо видны макушки затопленных скал. Известны случаи посадки судов с большой осадкой на скалистые мели фарватера в районе города Каменского.
ВОЗРОЖДЕНИЕ УТЕРЯНЫХ РУКАВОВ
На принципиальный вопрос надо ли вдохнуть жизнь в утраченные в разное время днепровские рукава – ветки есть только один утвердительный ответ – да, надо. Расчистка русел бывших рукавов равноценна операции по спасению малых рек, удачно предпринятая в 70-80-х годах прошлого века на Полтавщине. Увеличивается водность района, обогащается растительность и животный мир, в лучшую сторону меняется ландшафт.
Однако, как и всякая реконструкция, возрождение днепровских рукавов нуждается в научной, экономической и технической проработках. Особо важным является научное, экологическое обоснование проектов. Абсолютно недопустимо реконструировать естественный гидрографической объект экономически выгодным спрямлением как это было сделано при строительстве Орельского канала на месте русла протока Протовчи. Девизом реконструкции должно быть следование правилу: "Природа знает лучше".
В обозримом будущем вполне возможным представляется восстановление бывших левобережных рукавов Череднычки и Сомовки. С реконструкцией правобережного Прогноя ситуация сложнее – требуется анализ химического состава грунта, подлежащего выемке из бывшего русла. При наличии недопустимого количества загрязняющих веществ необходимо решить вопрос о захоронении выемочного грунта.
Не стоит на повестке обозримого будущего возрождение правобережных рукавов Желтухи и Борзийки, а также истоков Хрещатой и Коноплянки, поскольку техногенная нагрузка в местах их локализации требует очень больших затрат на рекультивацию территории. Поэтому рукава Желтуху и Борзийку следует считать утраченными гидрографическими объектами, а рукава Хрещату и Коноплянку - частично утраченными.
ВЫВОДЫ
1. Гидрографические объекты правобережья Днепра в районе бывших поселений Тритузное и Карнауховка Хрещатая, Желтуха, Борзийка, Коноплянка и Прогной в начале XIX века и ранее являлись рукавами Днепра (ветками по Д. Яворницкому). В настоящее время бывшие рукава Хрещатая и Коноплянка являются днепровскими заливами, а Желтуха и Борзийка в результате антропогенного воздействия в XX веке прекратили существование. Рукав Прогной в результате естественных процессов еще в середине XIX века деградировал и исчез с топографических карт.
2. Рукава левобережья района Каменское – Таромское с гидронимами Череднычка и Сомовка существовали в начале XIX века и ранее. Сегодня бывшая Череднычка представляет собой цепь небольших озер и заливы в урочище с сохранившимся названием Череднычка. Бывший рукав Днепра Сомовка в настоящее время представлен достаточно крупными озерами Сомовка у п.г.т. Николаевка и Большая Хатка на территории Днепровско – Орельского природного заповедника. Бывший исток рукава Сомовки сегодня обозначен двумя небольшими озерами – старицами в урочище Великое Хрещатое. Левобережный залив напротив острова Крячиный является бывшим устьем ветки Сомовки.
3. В конце XVII и в XIX веке Днепр между поселениями Романково и Каменское был двухрукавным. В настоящее время река в районе бывшего села Каменского трехрукавная – собственно Днепр между правым берегом и островом Зеленым, Первое Речище между островом Зеленым и Безымянным (Дубовым), Второе Речище между островом Безымянным и Левым берегом.
4. При соответствующей научной, экономической и технической проработке восстановление некоторых бывших рукавов Днепра в окрестностях бывших поселений Каменское – Тритузное – Карнауховка - Таромское представляется возможным. Это позволит увеличить водность района реконструкции, обогатить растительный и животный мир, разнообразить ландшафт в рекреационной зоне промышленной агломерации городов Днепр и Каменское.
ЛИТЕРАТУРА
1. Кам’янське та його околиці, середини XVIII – початку XX ст.: топонімічній словник/авт.- упоряд Буланова Н.М., Самойленко О.М., Кравцова Л.А, Дніпропетровськ: ІМА – прес. 2010.-108с.
На рингу Кам`янської "Академії боксу" пройшов VIII турнір пам'яті патріарха міського боксу, тренера, майстра спорту СРСР Володимира Прокоповича Кургузова. Організатором змагань виступила міська федерація боксу під керівництвом її голови Костянтина Сауся.
Протягом трьох днів 80 майстрів шкіряної рукавички вікової групи 2002/2003 і 2004/2005 років народження з Дніпра, Кривого Рогу, Вільногірська, Запоріжжя, Нікополя, Покрова, Тернівки, Кам'янського вирішували завдання, хто з них сильніший. У фінальну частину турніру вийшли 34 самих умілих, технічно грамотних, спритних спортсменів. Звичайно ж, всі присутні в залі любителі боксу завзято підтримували своїх - збірну Кам`янського. І наші майстри шкіряної рукавички їх не підвели.
З найбільш цікавих, красивих поєдинків відзначимо бої за участю Гліба Домашевського і Євгена Агєєва. По ходу турніру Гліб "прибрав" зі свого шляху двох представників із Запоріжжя (в фіналі він обіграв майстра спорту В'ячеслава Якименка). Про що констатували головний суддя турніру Андрій Шешурєв і його помічник Володимир Кунцер. У відмінному, досить жорсткому, але швидкоплинному поєдинку чемпіон України Євген Агєєв нейтралізував точним попаданням в печінку вже в першому раунді Андрія Ложку, вихованця Вадима Хамази. До речі, крім титулу переможця турніру, Агєєв отримав ще й приз "За кращий бій". Також призом за "За кращу техніку ведення бою" був нагороджений Максим Городнюк (тренер Валерій Шульга).
Тренерський склад збірної міста висловлює особливу подяку голові Кам'янської федерації боксу Костянтину Саусю за надану матеріальну допомогу в поїздках бійців на чемпіонати області та країни.
ФІНАЛЬНІ ПАРИ (переможці вказані першими)
2004/2005 р.н.
34 кг - Панін Єгор (Кам'янське) - Манжула Іван (Кривий Ріг)
37 кг - Малиновський Владислав (Кам'янське) - Прокоф'єв Єгор (Дніпро)
38 кг - Литвиненко Данило (Кам'янське) - Михальчук Данило (Кам'янське)
41,5 кг - Чеберда Семен (Дніпро) - Пономаренко Андрій (Дніпро)
44,5 кг - Ємець Владислав (Дніпро) - Даник Богдан (Кам'янське)
46 кг - Галімонов Ярослав (Кам'янське) - Клименко Володимир (Кам'янське)
48 кг - Машура Микита (Дніпро) - Галетта Іван (Запоріжжя)
50 кг - Лебединський Артем (Тернівка) - Кабаченко Ілля (Кам'янське)
52 кг - Слісаренко Ігор (Кам'янське) - Суховільский Олександр (Покров)
54 кг - Ерзаєв Юсіф (Дніпро) - Задунай Петро (Кам'янське)
62 кг - Степанюк Ярослав (Кам'янське) - Гончаренко Дмитро (Кам'янське)
68 кг - Агєєв Євген (Кам'янське) - Ложка Андрій (Кам'янське)
2002/2003 р.н.
44 кг - Осипенко Петро (Кам'янське) - Ніконов Ілля (Кам'янське)
50 кг - Городнюк Максим (Кам'янське) - Шевченко Ярослав (Запоріжжя)
57 кг - Воронін Роман (Дніпро) - Шмуляр Олександр (Кам'янське)
60 кг - Домашевський Гліб (Кам'янське) - Якименко В'ячеслав (Запоріжжя)
62 кг - Пілатов Євген (Кам'янське) - Ольховський Олександр (Дніпро)
СПОГАДИ ПРО ТРЕНЕРА З ВЕЛИКОЇ БУКВИ
Кургузов сам почав боксом займатися пізно. Коли його виставили за військове училище побоксувати, Володимир Прокопович виступив і виграв змагання. Потім виграв чемпіонат військового округу. Він за два роки виконав норматив майстра спорту Радянського Союзу (до речі, першим з боксерів нашого міста, - прим. автора). Служив офіцером внутрішніх військ. Після звільнення зі Збройних Сил, став викладати бокс на "Дзержинці".
Деякі учні Володимира Кургузова вже давно самі стали на тренерську стезю і їх вихованці добилися і продовжать добиватися успіхів на змаганнях різних рівнів. Але вони і тепер з теплотою згадують про свого першого наставника.
"До Володимира Прокоповича я потрапив зовсім випадково, - згадує тренер ДЮСШ № 1 Валерій Петрович Шульга. - Раніше я вдома займався боротьбою, мене тренував сусід. На початку навчального року я прийшов в СК "Дзержинка", щоб записатися в секцію боротьби. Там познайомився з хлопчиком, який чекав тренера з боксу В.П.Кургузова. Хвилин сорок ми чекали тренерів, щоб записатися в секції. Тут підійшов чоловік величезного зросту (мені він здався величезним ведмедем) і грубим голосом запитав кого ми чекаємо. Хлопчик відповів, що на бокс. І я з переляку теж відповів, що на бокс. Ось так і потрапив в секцію до Кургузова. Цим видом спорту я прозаймався 15 років. До армії на чемпіонаті ВЦРПС в Ізмаїлі посів третє місце і виконав норматив кандидата в майстри спорту СРСР. Служив у Групі Радянських військ у Німеччині, там став чемпіоном армії та дивізії. Після служби в ГСВГ продовжив тренуватися в СК "Дзержинка". Ми, хлопчаки, вважали тренера своїм другим батьком. Прокопович міг з гумором з нами поговорити, а міг і посварити. При цьому від нього випромінювалася така сильна енергія, що ми виходячи на ринг безстрашно билися. Тренер учив нас бути чесними, захищати слабких".
В'ячеслав Шульга будучи школярем, потрапив тренуватися до Володимира Кургузова в далекому 1970 році. "Мене, 10-річного пацана, на" Дзержинку "до Володимира Прокоповича Кургузова привів старший брат Валера, який в 1979 році, вигравши чемпіонат України серед дорослих, став майстром спорту СРСР, - розповідає тренер ДЮСШ № 2 В'ячеслав Шульга. - Я був такий маленький, а тренер здавався гігантом. Мені тоді бокс не сподобався, і через місяць я перестав відвідувати тренування. Другий раз спробував повернутися, коли мені "стукнуло" 14 років. Ми прийшли разом з Сашком Янченко, благо вчилися з ним в одній школі. Правда Саша був старший за мене на рік. Пам'ятаю приходимо, а нам Кургузов каже, що через тиждень змагання чемпіонату міста. Я тоді свій перший бій програв боксеру з ДКХЗ, виступаючи у ваговій категорії 44 кг. А через два тижні поїхав на чемпіонат області і здобув свою першу перемогу. Той бій припинили із-за моєї явної переваги. Бувало Прокопович оголошує, що на наступний день планується крос. Ми зустрічаємося на "Дзержинці" і на велосипеді їдемо до нього на дачу. Покопали грядки, і додому. Це для нас була загально фізична підготовка.
Володимир Прокопович сам був величезний і така ж у нього була душа. Справедливий, щирий. Незважаючи на зовнішній флегматизм, він був дуже гумористичний людина. У 1984 році я поїхав на міжнародний турнір з боксу виконувати норматив майстра спорту СРСР. Перед від'їздом моя вага становила 54 кг. А коли перед боями проходив зважування, то виявилося, що я набрав два кілограми зайвої ваги. Прокопович покликав мене до себе, зняв тапок 45-го розміру і як дасть мені по м'якому місцю!"
Кургузов був тонким психологом людських душ, добре знав методи підходу до хлопчаків не тільки як до спортсменів, а й як до своїх дітей. Мав чисте серце і користувався величезним авторитетом. "Колись я і Толя Румянцев вирішили розіграє тренера, - згадує тренер Віктор Мельник. - У того був величезний шкіряний портфель, в якому носив всю документацію. Він не розлучався з портфелем років десять. Ми хотіли перевірити як часто Прокопович заглядає в нього. Спробували, виявилося що портфель досить важкий. Перед поїздкою до Львова взяли і сунули в портфель два блини від штанги, вагою по 2,5 кг кожен. Тренер добу тягав портфель з вокзалу в готель і назад. А коли розкрився обман, він просто сміявся разом з усіма, примовляючи: "От сучі діти!".
