Сквер на проспекті Свободи вище перехрестя вулиць Шепетова і проспекта Свободи 15 березня 2018
 
 
Сквер по проспекту Свободи. Ліворуч вулиця Шепетова. Праворуч вулиця Мурахтова. 15.03.2018. Верхнє фото.
 
 
Вулиця Мурахтова 21 квітня 2012
 
 
Вулиця Мурахтова. 21.04.2012.
 
Куточок перед будівлею Південного райвиконкому 12 жовтня 2012
 
 
Куточок перед будівлею Південного райвиконкому. 12.10.2012.
 
Вулиця 9 травня 9 листопада 2011
 
 
Вулиця 9 травня. 09.11.2011.
 
ВПТУ 22 7 травня 2005
 
 
Вхід в ВПТУ № 22. 07.05.2005.
 
 
Текст і фото Віктора КУЛЕНКА.
Відкриття волейбольного турніру на день визволення міста 17 жовтня 2014
 
 
Відкриття волейбольного турніру на день визволення міста від фашистських загарбників. 17.10.2014. Верхнє фото.
 
Открылся еще один боксерский зал 11 січня 2010
 
 
В індустріальному коледжі відбулась матчева зустріч боксерів ДІК - ДЮСШ № 1. 11.01.2010.
 
Новорічна боксерська зустріч ДІК Прометей 24 грудня 2010
 
Напередодні новорічних свят пройшла матчева зустріч між боксерами спортивних клубів індустріального коледжу (тренери М.Боднар, Є.Січовий) і СК "Прометей"-БК "Ринг" (тренери Л.Дородний, А.Шешурєв). 24.12.2010.
 
Дніпродзержинські гандболісти пермежці турніру Мурашова 26 листопада 2011
 
 
На майданчику СК "Промінь" пройшов гандбольний турнір серед ветеранів. Вже стало традицією в кінці листопада іграми на гандбольної майданчику відзначати день народження відомого тренера Олега Анатолійовича Мурашова. Як і в минулі роки, за право отримати приз боролися команди з Вільногірська, Нікополя, Дніпродзержинська та Знам'янки (Кіровоградська область). Спочатку Дніпродзержинськ обіграв команду Нікополя, а Знам'янка - Вільногірськ. Потім переможці зустрілися між собою в грі за перше-друге місця, а ті, хто програв поборолися за третє-четверте місця. В результаті переможці, гандболісти з Дніпродзержинська, виграли турнір із загальним результатом 39:21. Друге місце дісталося спортсменам зі Знам'янки. Третє призове місце у гравців з Нікополя. 26.11.2011.
 
Коршунов Сергей 31 травня 2008
 
 
Сергій Коршунов учасник XXIII Всеукраїнського легкоатлетичного пробігу, присвяченого 360-річчю битви під Жовтими Водами. 31.05.2008.
 
 
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Таркін Октябрь 2007 СК Причерноморье Белые молнии 2007
 
 
19 днів не дожив до свого 68-річчя тренер СК "Айболить" Олександр Георгійович Таркін.
 
 
Перші кроки в спорті
 
Перші кроки в спорті майбутній штангіст починав з спільних тренувань з ... священиком, а останні тренування у великому спорті провів з майбутнім олімпійським чемпіоном Султаном Рахмановим.
 
Таркін зима
 
"Я народився в сім'ї робітників. Жили в будинку на шість сімей, який своїми руками вилив з шлаку дід Гаврило на вулиці Першотравневій (зараз там знаходиться конвертерний цех ДМК). Батька не пам'ятаю, так як він помер від запалення легенів ще до мого народження, - згадує Олександр Георгійович. - Знаю, що він був гірничим інженером і добре грав у волейбол. Мама все життя пропрацювала на заводі Дзержинського. Володіла хорошим вокалом і грала в драмтеатрі".
 
Дитинство Олександра буяло екстримом: стрибки з парашутної вишки в міському парку культури і відпочинку, вилазки з друзями на купи металобрухту в копровому цеху, змагання з запливами через Дніпро. У 10 років Саша вперше переплив річку. Улюбленим заняттям його однолітків були піратські напади на баржі з кавунами. "Ми ховалися на фарватері за буями. А коли проходила баржа, навантажена херсонськими кавунами, примудрялися закинути на корму мотузку, забратися на судно, скинути кавуни і вплав кожен транспортував на берег їх штук по п'ять", - розповідає посміхаючись, побілений сивиною О.Таркін.
 
У 14 років юнак почав працювати учнем електрика в електротехнічній лабораторії металургійного заводу. Перше знайомство зі спортом відбулося в їхньому дворі, де Таркін самотужки змайстрував штангу, турнік, стійки і планку для стрибків у висоту. "Вечорами я тягав залізо. Тренувався в поті чола разом зі священиком, отцем Миколою, який жив в нашому домі", - говорить Олександр Георгійович.
 
"Дзержинка" - великий спортклуб
 
Після закінчення вечірньої школи хлопець прийшов в великий спортивний клуб "Дзержинка", в якому панувала дивовижна спортивна атмосфера. "Називаю його великим, тому що в ті часи в невеликому залі (нового спорткомплексу тоді ще не було, - прим. автора) культивувалися на професійному рівні дуже багато видів спорту, включаючи навіть городки, - згадує з ностальгією Таркін. - Вік спортсменів, що займалися в секціях становив 30-40 років, і нас, "шпану", ці атлетично складені чоловіки заражали своєю енергією". Паралельно Саша займався настільним тенісом. "Мені пощастило, - каже він. - У секції тренувалися два китайця, яких ми називали Юра і Саша Масалови, а також провідні дніпродзержинські тенісисти Гена Глушко, Вова Бабкін, Вадик Чащин, Толя Пошта, які дуже швидко мене підтягли до рівня кандидата у майстри спорту". Тенісисти постійно їздили на змагання по всіх республіках колишнього Радянського Союзу. "Голова СК "Дзержинка" Віктор Антонович Худенко велику увагу приділяв вихованню підростаючого покоління. Він на змаганнях в Ялті примудрявся розміщувати дітей у знаменитому готелі "Масандра", діставати нам замість одного талона на харчування, два. Тоді на один талон можна було повноцінно поснідати, пообідати і повечеряти. Возився з юними спортменов як рідний батько", - з теплотою розповідає про свого наставника Олександр Георгійович.
 
Як і багато спортсменів колишнього Радянського Союзу, Олександр відслужив армію в спортроті. У львівському спортклуб він грав разом зі знаменитим чемпіоном Європи, тенісистом Анатолієм Строкатовим. Після армії Таркін поїхав на заробітки в Магадан. Там же грунтовно зайнявся важкою атлетикою, виконавши норматив кандидата в майстри спорту. А в 1971 році повернувся на "Дзержинку", де через рік під керівництвом тренера Миколи Петровича Райнова став майстром спорту. Штангісту запропонували тренерську роботу в рідному клубі в парі з майстром спорту з важкої атлетики та гімнастики Валерієм Павловичем Молоданом. За 12 років занять штангою Олександр Таркін, ставши чемпіоном центральної ради "Зеніт", досяг своїх кращих результатів у ваговій категорії 100 кілограмів - 160 кг в ривку і 212 кг у поштовху. Разом з ним тренувалися на "Дзержинці" кращі атлети того часу Сергій Нагірний, Володимир Бабкін, Сергій Родіонов, брати Ачічаєви, Сергій Косюга, Олександр Бацко, і, згодом ставший олімпійським чемпіоном, Султан Рахманов.
 
Таркин и Рахманов
 

О.Таркін і С.Рахманов на тренуванні в залі важкої атлетики СК “Дзержинка”

 
 
"Я проти вживання стероїдів"
 
 
"Я дуже люблю важку атлетику. Але все в світі спорту стало гормональним. Ті, хто садить молодих спортсменів на вживання стероїдів - це не тренера, а злочинці. Я проти вживання стероїдів. Ось з цієї причини я пішов з великого спорту в світ фізкультури", - говорить тренер з настільного тенісу спортивного клубу "Айболить" Олександр Георгійович Таркін. Діти, з якими він щодня возився, передаючи свої досвід і знання, дуже тягнуться до нього. Взимку і влітку, в спеку і холод, можна було побачити його в оточенні дітей.
 
Таркін з дітьми на пляжі
 
"Я займаюся з хлопцями не заради встановлення рекордів, а заради їхнього здоров'я, заради здорового способу життя. Для своїх вихованців намагаюся проводити не тільки спортивні змагання з настільного тенісу, плавання, лиж, а й екскурсії на природу, з метою оздоровлення генофонду. Україні потрібна здорова, міцна молодь", - ділиться своїми секретами він.
 
Таркін з дітьми тенісістами
 
Олександр Георгійович навіть в 60-річному віці міг підтягнутися на турніку 20 разів. Влітку щодня пропливав на каналі по 5 кілометрів, притому з маскою і в ластах. А взимку вранці і ввечері обливався холодною водою. 
 
Таркін в ополонці
 
Вся сім'я Таркіних теж спортивна. Дружина Тетяна (дівоче прізвище Коломоєць) займалася художньою гімнастикою в СК "Прометей". Четверо дітей захоплюються настільним тенісом. Олена і Георгій є кандидатами у майстри спорту, а Надія і Тимофій - першорозрядники.
 
Таркин и Шмурыгин
 

Олександр Таркін і його товариш, тренер по футболу Генадій Шмуригін, багато часу приділяють дітям.

 

Таркін на вході в Айболіт

 
ДОСЬЄ
 
Таркін Олександр Георгійович (29.03.1950-10.03.2018).
Майстер спорту з важкої атлетики та настільного тенісу.
Чемпіон ЦР "Зеніт" з важкої атлетики.
Чемпіон СТ "Спартак" з настільного тенісу.
Хобі - підводне полювання.
 
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Футбол
 
 
На основному полі стадіону "Перемога" пройшов перший етап обласного футбольного турніру "UNICEF Football Cup". У турнірі грали десять шкіл  вікової категорії 2005 року народження (не молодше 2006 р.н.).Право зіграти у другому фінальному етапі в Дніпрі завоювали команди середніх шкіл № 21 і № 44. 28.04.2017. Верхнє фото.
 
В СШ 25 Безугла Єлизавета проводить сеанс одночасної гри в шахи 29 вересня 2016
 
 
Першорозрядниця Єлизавета Безугла (4 клас, СШ № 29) у СШ № 25 проводить сеанс одночасної гри з шахів на восьми дошках. 29.09.2016. 
 
Волейболісти СШ 4 в турнірі ЮНІСЕФ 11 листопада 2016
 
 
Збірна команда з волейболу Кам'янської середньої загальноосвітньої школи №4 імені А.С.Макаренка взяла участь у другому етапі волейбольного турніру серед школярів "UNICEF Volleyball Cup", який відбувся в Дніпрі. У другий етап змагань увійшли команди міст та районів Дніпропетровської області. Учні школи № 4 Кам'янського зайняли четверте місце серед восьми найкращих команд області. 08.11.2016.
 
Велоспортсменки ДЮСШ 4 на відкритті малих ОІ в СШ 29 9 вересня 2016
 
 
Велоспортсменки ДЮСШ № 4 на відкритті малих Олімпійських Ігор в СШ № 29. 09.09.2016.
 
Спартакіада на базі УВК Гармонія 12 вересня 2016
 
 
На спортивній базі Кам`янського навчально виховного комплексу "Гармонія" відбулось відкриття шкільної спартакіади присвяченої Дню фізичної культури і спорту та Дню міста. 06.09.2016.
 
 
 
 
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Сквер на проспекті Свободи біля Дружби 15 березня 2018
 
 
Сквер на проспекті Свободи. 15.03.2018. Верхнє фото.
 
Магазин дитячих іграшок в ТЦ Наша справа 11 березня 2018
 
 
Магазин дитячих іграшок в ТЦ "Наша справа". 11.03.2018.
 
Автовокзал 26 січня 2018
 
 
Автовокзал. 26.01.2018.
 
Реконструкція ЦНАП на проспекті Стуса 12 лютого 2018
 
 
Реконструкція ЦНАП на проспекті Василя Стуса. 12.02.2018.
 
Кооперативні гаражі за четвертим мікрорайоніом 11 березня 2018
 
 
Кооперативні гаражі за четвертим мікрорайоном. 11.03.2018.
 
 
Текст і фото Віктора КУЛЕНКА.

Басейн

 

В Кам`янському басейні "Мікомп" з 15 по 17 березня проводиться юніорський зимовий чемпіонат України з плавання.

 

Змагання зібрали кращих представників із 19 областей України та столиці. Для басейну це вже не перший досвід прийняття подібних чемпіонатів. За свою десятирічну історію тут проходили чемпіонати з плавання та водного поло.

Гирі
 
 
10 березня в обласному центрі пройшов відкритий Кубок Дніпропетровщини з гирьового спорту за участю комада міст, районів, спортклубів і вузів, в якому виступали і гості з Полтавської та Харківської областей.
 
Переможцем в загальному заліку стала команда Лошкарівської селищної громади (Нікопольський район). На другому місці збірна Кам'янського, на третьому Полтавської області. "Це безумовний успіх гирьовиків Кам`янського. Команда вперше зайняла таке високе місце. 12 спортсменів представляли наше місто. Примітно, що команда була представлена гирьовиками всіх категорій, починаючи від 2006 р.н. і закінчуючи спортсменами-ветеранами. На чемпіонаті дебютував 11-річний Ілля Терещенко (СШ № 44). Хоча хлопчина і став шостим, зате він поповнив очковий багаж нашої команди. Свій вклад в друге загальнокомандне місце внесли також Олександр Мікуца, Дмитро Симоненко, Максим Солоний, Данило Артеменко (КЦППРКБА), Михайло Лебідь і Олександр Ткачов (технологічний коледж), Олександр Решетняк і Ірина Сухоребра (металургійний коледж), Інна Сухоребра (технологічний коледж), Олександр Терещенко (ДСТ "Динамо"), Світлана Трущенко (ДДТУ). На рахунку наших збірників дев`ять медалей (три золотих, п`ять срібних і одна бронзова)", - розповів тренер команди, керівник фізвиховання Кам`нського Центру підготовки і перепідготовки робітничих кадрів будівництва та автотранспорту (ЦППРКБА) Олексій Радін.
 
 
Текст Віктолра КУЛЕНКА.

Мороз Юлія

16-17 марта в Театре им. Леси Украинки – премьера. Жанр необычный – современная притча. Название интригующее – «Урод». Автор пьесы – немецкий драматург Мариус фон Майенбург. Постановщица – Юлия Мороз, молодая киевская режиссерка, которая, по ее собственным словам, не ищет легких путей. Мы поинтересовались у Юлии, что привело ее в режиссуру, а чуть позднее в наш театр, и почему ее выбор пал на пьесу «Урод».


- Юлия, почему режиссура? Девушек чаще привлекает актерская профессия….
- И меня привлекала... Участвовала в детских конкурсах.В школе ставила сценки и спектакли. Занималась в театральном кружке.Даже в сериале «Школа гениев» довелось сняться. Но с каждым днем во мне укреплялась мысль, что я не самая гениальная актриса (улыбается). Кстати, что-то похожее было у меня и со стихосложением. Вдруг поняла, стихи-то хорошие, но не так, как у Пушкина.
- Или гениально или никак?
- Да, планка у меня высокая. После долгих раздумий решила поступать в ВУЗ на телеведущую. Поехала в Киев. К слову, сама я родом из Днепра. ВКиевском Национальном университете культурыиискусств как раз был день открытых дверей. Один из педагогов мне и говорит: «Профессиютелеведущей можно освоить и за полгода на курсах, арежиссура – это ремесло». Во мне эта фраза глубоко засела. Вот так абсолютно случайно определилась моя судьба. Поступила я в КНУКиМ на режиссерский факультет и уже на первых занятиях поняла, что это мое.Мне есть о чем поговорить с людьми.
- И о чем ты уже успела поговорить со зрителем? Расскажи о своих предыдущих работах?
- В спектакле «Бути знизу» («Дикий театр», Киев) затрагивается проблема положения женщины в обществе.С какими видами дискриминации она сталкивается.Для меня это очень важный знаковый спектакль. «Сама хотіла»(«Золотые ворота», Киев) поднимает вопросы физического и психического насилия.
- Серьезная тематика… 
- Для меня театр – это платформа для диалога.Существуют проблемы, так сказать, невидимые – обществу неудобно их затрагивать – а мне хотелось бы сделать их видимыми, чтобы люди задумывались. От каждого из нас зависит,как мы живем, какая культурная среда нас окружает. Мы формируем ее. Я понимаю, что спектаклем радикально положение не изменить, но можно пробудить в человеке желание перемен. И если в зале на 150 человек найдутся 5, которые захотят меняться внутри себя и таким образом менять окружающую среду, я думаю, что это будет положительный результат.
Конечно,работа над спектаклем – это постоянный стресс. Но когда в Фейсбуке видишь пост женщины, которая пишет, что узнала себяв моем спектакле и хочет изменить свою жизнь – я чувствую кайф. Таких моментов огромное множество...
- Твои спектакли идут в киевских театрах. Но ты решаешь на время оставить столицу и попробовать свои силы в Каменском. Почему?
- В театре «Золотые ворота», я познакомилась с Владой Белозоренко. Здесь в Каменском она поставила несколько очень успешных спектаклей («Отель двух миров», «Осторожно, женщины!», «Метод Гренхольма» – прим. авт.).Влада говорила только хорошее об этом театре. Здесь теплая душевная атмосфера, актеры и руководство хотят чего-то нового, хотят воздуха… Здесь дают возможность не просто заниматься ремеслом,а творить, сделать что-то, надеюсь, значимое…Поэтому, собственно говоря, я здесь.
- Ставишь спектакль «Урод»…. Почему именно эту пьесу? 
- Пленила своей актуальностью, ироничностью. История «Урода» очень проста: человек, который влюблен в науку, узнает, что он некрасивый и, чтобы иметь возможность представлять свое изобретение на конгрессе, ему необходимо изменить лицо. В результате с главным героем происходят метаморфозы, и не только внешние…Пьеса касается каждого.Все мы ощущаем давление окружающего мира.Каждый в какой-то момент становится перед выбором:либо предать себя,либобыть отринутым обществом и остаться за бортом. Но с другой стороны, эта пьеса не агитплакат, она не подразумевает прямой артикуляции идеи. Это иносказание. Выводы у зрителей будут рождатьсясами собой.
Пьеса интересна по своей структуре.Вней одни и те же актеры играют разные роли, не выходя со сцены, не меняя костюмы, грим –перевоплощаютсямгновенно. Разные персонажи, у которых одинаковые имена. Почему? Значит, есть у них что-то общее. Но что?
Интересен монтаж пьесы. Такое чувство, будто мы видим клип:один кадр сменяет другой – все это происходит молниеносно.
- Как работалось над спектаклем? 
«Урод» меня разделил на две части: я одновременно любила и ненавидела эту пьесу. Любила за интересную структуру, за тему. И боролась с «прыгающими» диалогами, воевала с пьесой, внедряя в нее свой замысел. Но легких путей мы не ищем (улыбается).
Постановка– это ресурсопоглощающий процесс, очень нервный, тревожный. И даже, если я полночи не спала, волнуясь за спектакль, мысленно прокручивая новые сцены, каждая репетиция, поход в пошивочный цех или к бутафорам запускает во мне моторчик, который дарит энергию и вдохновение!
В «Уроде» я окружена людьми с горящими глазами, людьми, которые оказались близки мне по духу, отчасти близки по эстетике.
У нас в спектакле все выверено и просчитано. Каждая поза, жест, поворот головы…Спектакль очень сложный технически, но очень красивый. Без ложного кокетства скажу, совместными усилиями получается очень стильный современный спектакль, с захватывающей картинкой.

Алена Карапыш.

Источник http://kstati.dp.ua

Подвіря поліклініки лівобережної 17 травня 2005
 
 
Подвір`я лівобережної поліклініки. 17.05.2005. Верхнє фото.
 
Магазин HD Tex на Будівельників 7 серпня 2004
 
 
Магазин "HD Tex" на бульварі Будівельників. 07.08.2004.
Магазин Jeans в Цегляному провулку 24 квітня 2005
 
Магазин "Jeans" в Цегляному провулку. 24.04.2005.
 
На площі Леніна 20 травня 2005
 
 
Афіша "Луна-парку" на майдані Героїв. 20.05.2005.
 
Напроти кафе Риф по проспекту Свободи 17 трвня 2005
 
Літній майданчик кафе "Риф" в сквері по проспекту Свободи. 17.05.2005.
 
 
Текст і фото Віктора КУЛЕНКА.