У повідомленні, викладеному нижче, представлені результати роботи з уточнення локалізації і назв гідрографічних об’єктів,пов’язаних з історією розвитку місцевості в межах від поселення Романкове до Таромського мису. Частина четверта повідомлення присвячена заборам, затокам, придніпровським озерам і плавням.
В настоящем сообщении представлены результаты работы по уточнению локализации и названий гидрографических объектов, связанных с историей развития местности в пределах от поселения Романково до Таромского мыса. Часть четвертая посвящена заборам, заливам, приднепровским озерам и плавням.
ЗАБОРЫ
Вследствие климатических изменений в бассейне Днепра в 70-х - 80–х годах XVIII века, река была многоводной. Однако даже при высоком уровне воды, затопившей русловые скалы – заборы у села Каменского, заборы Тритузного, Карнауховки и Таромского находились на поверхности. Д. Яворницкий перечисляет эти заборы: "Речицкая против села Тритузного; Ясиноватая и Липовая против села Карнауховки; Кульмичевская, Недоступова, Волчья, Рваная, Белая, Сомовская – все шесть против Тарамского" [1, с. 49].
В отличие от речных рукавов и островов, образующихся вследствие размыва или наноса мягких горных пород, заборы являются устойчивыми образованиями. Поэтому полностью утраченными географическими объектами их считать нельзя, несмотря на затопление забор в конкретном районе Днепровским (Запорожским) водохранилищем. Правда, часть русловых скал, затрудняющих судоходство, была повреждена, что нашло, например, отражение в названии заборы Рваная у Таромского. Серьезному антропогенному воздействию подверглись романковская Косая Забора, каменские Наталка и Каменские Ворота, причем Косую и Каменские Ворота "чистили" даже осенью 2017 года.
Поскольку со временем гидрографические объекты теряют старые и приобретают новые названия, представляет интерес определить, по возможности, размещение этих объектов и восстановить забытые гидронимы.
В связи с несоответствием количества и размещения забор на старых и новых лоциях, вызванным существенными различиями уровня воды в Днепре в конце XVIII века и в последующем времени, возникают трудности в определении как локализации забор, так и в восстановлении их исторических названий. Высокий уровень воды в реке в конце XVIII века скрыл ряд забор, обнаруженных позднее, в маловодные периоды, в частности, в конце XIX и начале XX века. [2].
Так, например, была обнаружена безымянная забора, находившаяся между Каменским и Тритузным ниже ухвостья современного полуострова Корчеватый (рис.1). В настоящее время, как и все заборы, безымянная находится в затопленном состоянии. Кстати, эта забора послужила причиной намыва бывшего острова Корчеватый (в настоящее время полуостров). Ухвостья не столь старых островов Каменского – Зеленого и Дубового также "сидят" на заборе Каменские Ворота.
Рис. 1 - Безымянная забора между бывшими поселениями Каменским и Тритузным на фрагменте электронной лоции Днепра лист (3530-3) – причина появления бывшего острова Корчеватый
По вопросу локализации забор у поселений Тритузное и Карнауховка много неясного. Как было отмечено выше, Д. Яворницкий указывал у села Тритузного одну забору Речицкую. На современной электронной лоции их три. Хотя села уже практически (кроме шестой сотни) нет, но надежный ориентир – тритузнянская церковь примерно указывает на бывший центр села. Напротив церкви в направлении на северо–восток находятся две заборы с новыми названиями Чекиста выше по течению и Славянина ниже" (рис. 2) . Напротив уцелевшей шестой сотни Тритузного расположена Тритузнянская забора, протянувшаяся в сторону Карнауховки.
С некоторым приближением Речицкую забору у бывшего Тритузного можно определить с помощью эхолота. Ту забору, скалистые выступы которой окажутся ближе к поверхности воды и размещение которой окажется ближе к центру села (ориентир – сохранившаяся церковь) можно считать тритузнянской Речицкой. Судя по отметкам глубины и размерам вероятнее всего Речицкой является забора Славянина.
а
б
Рис. 2 - Затопленные заборы Чекиста, Славянина (а) и Тритузнянская (б): фрагменте электронной лоции Днепра лист (3530-4)
Где находились карнауховские заборы Ясиноватая и Липовая, перечисленные в работе [1, с. 49], сегодня неизвестно. Можно, с некоторой долей вероятности предположить, что пограничная с Карнауховкой Тритузнянская забора могла в прошлом называться Ясиноватой карнауховской. На это указывает сохранившееся название местности Ясиново на западной окраине Карнауховки. Камни, показанные на современной лоции в устье Коноплянки, возможно в прошлом были частью заборы Липовой. Поскольку современный Карнауховско–Таромский рукав Днепра между коренным берегом и правым берегом острова Погорелый является не судоходным, то из-за отсутствия необходимости, забора в современной лоции не указана. Нельзя исключить и возможность появления на бывшей Липовой острова Погорелый либо безымянного острова, расположенного рядом.
Следует отметить, что гидрографы прошлого и, соответственно, Д. Яворницкий [1, с. 49], назвали три заборы в акватории близ указанных выше поселений. Это соответствует числу забор, указанных в новейшей лоции Днепра, правда, привязка забор к береговым ориентирам другая.
Что касается Таромских забор, (рис. 3) то их локализация и восстановление исторических названий затруднений не вызывает. Ниже Тритузнянской заборы слева от судового хода находится затопленная забора Калинина со старым названием Кульмичевская. На современном фарватере Днепра за Кульмичевской (Калинина) находится забора Грузские Ворота с прежним, вполне обоснованным названием, Недоступова. Почти на все заборы района Романково–Таромское можно было добраться с берега без применения плавсредств. Одним из исключений была Недоступова по причине нахождения на глубоководном участке вдали от берегов.
Еще ниже по течению с правой стороны судового хода находятся забора Перекат Таромские Ворота со старым гидронимом Волчья и забора Таромская – по старому Рваная, поскольку в прошлом скалы Рваной приходилось разрушать взрывчаткой. Вызвано это было тем, что забора на повороте русла была серьезной помехой для движения судов.
а
б
Рис. 3 – Заборы у Тарентского Рога (бывшего села Таромское) на современной электронной лоции Днепра лист (3530-6): Калинина и Грузские Ворота (а), Перекат Таромские Ворота, Таромская и Кобыла (б)
На меже между Таромским и Сухачевкой имеется очень большая забора протяженностью вдоль правого берега примерно 800 м с современным названием Кобыла. Начинается эта забора выше Белгородского гранитного карьера и заканчивается у Таромского карьера. В прошлом на месте Кобылы различали две заборы – небольшую Белую сверху и большую Сомовскую – серединной частью уходившую в сторону левого берега, а именно, в сторону устья бывшего днепровского рукава Сомовки (Таромского Уступа).
Необходимо отметить, что перечисленные выше заборы, за исключением некоторых, до настоящего времени находятся в "законсервированном" виде благодаря затоплению Днепровским водохранилищем. Если бы заборы были на поверхности как, например, до 1932 года, то вследствие вмешательства человека судьба днепровских скал была бы весьма плачевной.
ОЗЕРА И ЗАЛИВЫ
В известной монографии [1, с. 191] Д. Яворницкий перечислил озера следующим образом: "Калиниково, Агахючино, Коноплянка, Орехово и Перевал – все пять против сел Каменского, Тритузного, Карнауховки и Тарамского... Плоское у ветки Прогноя против острова Просереда; Осокороватое, Пальчиково, Дубовое, Ильково, Литвиново, Орехово, Соленое и все восемь между Николаевской и Сугаковыми хуторами..." Что касается правобережных озер то историк, вопреки своему правилу локализовывать водоемы, особых уточнений не дал, за исключением озера Плоского. Следует также иметь ввиду, что на современных Д. Яворницкому картах (конец XIX века) речные заливы также отмечались озерами.
Залив, в частности речной, это часть реки, глубоко вдающаяся в прибрежную сушу, имеющая свободный водообмен с основной частью водоема. Под озером понимают водоем медленного водообмена, находящийся в углублениях суши и не связанной протоками с другими водоемами. На карте И. Стрельбицкого середины XIX века (рис. 4, а) восточнее села Каменского отмечено озеро Перевал и залив Коноплянка. На карте конца того же столетия (рис. 4, б) показано только одно озеро Перевал. Коноплянка только в верховье показана небольшим заливом, остальная основная часть была проточной и являлась рукавом Днепра.
а
б
Рис. 4 – Гидрографическая ситуация в речной пойме поблизости сел Каменское – Таромское на фрагментах карты середины (а) и конца ХIХ века (б): квадраты 47 и 26-13 соответственно
Озера Плоского и рукава Прогноя на указанных картах нет. Зато на левом берегу на месте бывшего рукава Сомовки показаны озера – старицы. Сама Сомовка на карте показана озером, а обозначена рукавом. Напротив Тритузного и Карнауховки находилось три озера – Осокороватое, Пальчиково и Дубовое. Напротив Таромского – озера Орехово, Литвиновка и Солоное. Сомовка, соединенная протоками с озерами Дубовым и Пальчиковым, протянулась по левобережью вдоль правобережных селений от Тритузного до Таромского. (см. рис. 4,б).
В настоящее время от основного русла рукава Сомовки осталось два крупных озера - Сомовка у п.г.т. Николаевка и Большая Хатка на территории заповедника. У некоторых, известных ранее озер, изменились названия: Осокороватое стало Солнечным, Литвиновка стало Соколкой, Плоское – Горбовым. Сохранились исторические названия у озер Дубовое, Ильково и Орехово (Режим доступа wikimapia - let's the whole world).
На рукописной карте П. Коршуна [3, с. 84], отнесенной автором к 20- м годам XX века, на северо–восточной окраине Каменского стрелками указано направления к двум озерам Жадороватое 1 и Жадороватое 2 (рис. 5). На плане Днепровского завода и села Каменского начала XX века, подготовленном специалистами по инициативе И. Подзерко [5], этих озер нет. Возможно озера, указанные П. Коршуном, находились в местности, не вошедшей в границы плана. Возможно и то, что озера имели более позднее происхождение вследствие подтопления территории.
Немецкая 500-метровка (копия карты Генштаба РККА, рис. 6) отражала гидрографическую ситуацию района после затопления чаши Запорожского водохранилища. На левобережье, противоположном Карнауховке и Таромскому, насчитывалось 13 озер и один залив. На правом берегу – 7 озер и 3 залива. Увеличение числа водоемов было обусловлено подъемом уровня воды в 1932–1933 г.г. Кроме Перевала эти водоемы, представляли собой, в основном, старицы бывших рукавов Днепра – на левобережье Череднычки и Сомовки, на правобережье Желтухи и Борзийки.
Рис. 5 – Рукописная карта П. Коршуна [3] созданная на основе профессиональной карты И. Подзерко [4]
К исчезнувшим заливам правого берега у села Каменского следует отнести залив у оврага Волчье горло и Перевал.
В устье речного залива, верховье которого находилось в прошлом в овраге "Волчье горло" слева от здания речного вокзала находился дебаркадер паромной переправы от пристани в залив Кривец. Залив показан на наиболее точной карте Днепровского завода и села Каменского, относящейся к началу XX века [4, с. 4]. Фотография парома у причала (рис. 7), относящаяся к 50-м годам прошлого века приведена в той же книге [4, с. 53]. В настоящее время бывший залив находится под насыпью у правобережных опор мостового перехода, через насыпь под мостовым переходом проходит автодорога, связывающая переход с улицей Небережной и поселком Днепрострой.
Залив Перевал в далеком прошлом был истоком длинного рукава Днепра, устьем которого был современный залив Коноплянка. В конце XIX века устье залива Перевал находилось за мощной заборой Каменские Ворота, Днепр как бы переваливал через скалистый мыс заборы, поэтому название рукава, а затем залива и озера было неслучайным. В результате активного расширения Днепровского металлургического завода в восточном направлении часть Перевала засыпали. В начале XX века сохранившаяся часть Перевала получает название речки Кривец вследствие характерной вытянутой формы и наклону русла, характерному для речных рукавов (см. рис. 5). В период спада паводков, таяния снега и проливных дождей озеро Кривец – Перевал сбрасывало избыток воды в плавни у села Тритузного, появлялось течение и сходство с рекой. В настоящее время местность, где находилось озеро, является промышленной зоной. На немецкой карте 1942 года восточная часть озера разветвлялась на два рукава (см. рис. 6, а).
Ю. Котляр, старожил села Тритузное, респондент в публикации Н. Булановой [6] насчитывал девять озёр в плавнях, омываемых Коноплянкой: "Назви озер памятаю: Глибоке (засипане доменним шлаком, територия "Демоса"), Закітне, Ракове, Осокорувате, Дурна яма, Шилове болото (це озеро і сьогодні є). Майже всі загажені, з них зробили відстійники. Засипали пульпою..." Здесь следует уточнить, пульпой не засыпают, а заливают, поскольку пульпой является смесь воды и отработанной горной породы, так называемых хвостов.
Из–за существенного преобразования местности в бывших тритузнянских плавнях практически невозможно локализовать утраченные озера. Вероятно озеро Глубокое могло быть старицей Перевала. Рукотворным глубоководным озером сегодня является затопленный бывший Тритузнянский гранитный карьер.
а
б
Рис. 6 - Увеличение числа водоемов в исследуемой местости, обусловленное подъемом уровня воды в Запорожском водохранилище на немецкой карте 1942 г.,квадраты М-36-130-А (а), D(б)
Искусственным левобережным заливом, относительно недавно созданным, является новый Куриловский котлован, устье которого находится ниже (по течению) мостового перехода примерно в месте истока бывшего рукава Череднычки. Небольшие заливы естественного происхождения имеются на месте устьев бывших рукавов Днепра, в частности Череднычки (современная лоция, лист 3530-3).
Левобережные водоемы Оступ (Уступ) и Засуха у Николаевки заливами, как показано на картах Генштаба МО СССР, фактически не являются, поскольку представляют собой исток (Оступ) и устье (Засуха) современного днепровского рукава с узкой горловиной примерно по середине.
Заливы различных размеров имеются в ухвостье полуострова Гречаный и острова Погорелый. Крупнейшими в акватории между Романковым и Таромским являются заливы Хрещатий (Корчеватый) и Коноплянка, образованные из днепровских рукавов в результате техногенного воздействия. Хрещатий практически является промышленной зоной и рекреационного значения не имеет. Залив Коноплянка только в верховье имеет значительную техногенную нагрузку. В средней и устьевой части в районе шестой сотни бывшего Тритузного и современной Карнауховки ландшафт правого берега полуострова Гречаный и островов, расположенных ниже, в основном сохранен.
ПЛАВНИ
Под плавнями понимают длительно затапливаемые поймы рек, представляющие собой систему озер, болот, проток, покрытую зарослями тростника, рогоза, трав, кустарников и на возвышенных местах деревьев, переносящих длительное затопление, прежде всего различных видов ив и тополя.
Плавни являются временным ландшафтом, поскольку при отсутствии постороннего вмешательства быстро демонстрируют сукцессию - последовательную закономерную смену одного биологического сообщества другим в результате влияния природных факторов или воздействия человека. "Плавни придают реке живописный и величественный вид и по справедливости считаются источником богатств для приднепровских жителей..." - писал Д. Яворницкий [1, c. 123].
"Дніпровські плавні... Важко словами описати навколишню красу. Закриваю очі і бачу: килим живих плавневих квітів (не знаю назв, але й досі відчуваю їх п’яний запах), а очерет, оситняк, а лоза, верби!... Між ними озерця чистої води, в яких видніються відтінки хмар". Приведенная фраза относится к воспоминаниям таромчанки Л. Малинской, помещенным в книге известного краеведа З. Шевцовой [6, c. 152]. От характеристик и лирики обратимся к истории. Рассмотрение карты конца ХІХ века показывает, что только одно село в акватории Днепра между Романковым и Таромским имело плавни. Этим селом являлось Тритузное, плавни которого располагались западнее днепровских рукавов Желтухи и Коноплянки. Благодаря плавням Тритузное, несмотря на немногочисленность населения, было богатым селом, способным в начале ХХ века соорудить кирпичную церковь, превосходящую по своим архитектурным достоинствам каменскую Николаевскую.
Возникает вопрос, куда делись остальные плавни, о которых сообщал Д. Яворницкий [1, c.124]? "Из двух берегов Днепра левый имеет гораздо более плавен, нежели правый... Правый берег в большинстве случаев высокий, и потому поемных мест на нем сравнительно мало; левый берег отлог, и потому плавен здесь довольно значительное пространство... По правому берегу... значительная часть плавен представляет из себя большие острова, лежащие у самого берега и в сухое время соединяющееся с материком… В соответствии правому берегу шли плавни и с левой стороны Днепра: от устья реки Орели, "...почти до того места где с правой стороны выступал в Днепр рог Таромский...". На карте (см. рис. 4, б) нет указанных историком "плавен", имеется только пойменный лес.
Исчезновение плавней обусловлено действием двух факторов – резким обмелением Днепра к концу XIX века и, соответственно, ускоренной сукцессией плавней – переходом к суходольному биотопу.
О том, что в конце XIX века многоводность Днепра и плавни были в относительном далеком прошлом, красноречиво свидетельствует факт из так называемой устной истории края. Историк Я. Новицкий, уроженец села Аулов [7, c.180] записал в июле 1889 года воспоминания старожила села Г. Карпенко 1805 года рождения: "Біля Авул, от степу, були байраки велики, а від Дніпра, - несходимі плавні, рибні озера та прогної (болота, авт.)... в слободі озеро Царинне, - воно було колись велике і глибоке..."
Если из–за обмеления Днепра еще на рубеже XIX-XX веков плавни правобережья были практически утрачены, то о каких же плавнях идет речь в воспоминаниях таромчанки Л. Малинской [7, c.152] и тритузнян – респондентов Н Булановой [6]? Ведь люди жили уже в XX веке.
Ответ на вопрос дает анализ топографической карты первой половины XX века (см. рис. 6). В 1932 -1933 г.г. произошло заполнение чаши Запорожского водохранилища, причем зона подпора плотиной Днепрогэса заканчивалась в районе Щуровки. В результате подъема уровня воды в низовье рукотворного моря произошло затопление уникальных Днепровских порогов, забор, русловых и береговых одиночных скал, имевших собственные названия. В верховье водохранилища, начиная от Щуровки и далее вниз по течению, произошло подтопление участков бывших плавней и расширение существовавших. В частности, плавни у села Тритузного расширились за счет подтопления полуострова Марчина, а на правобережье между Карнауховкой и Таромским плавни возникли снова. Те же явления произошли на левобережье в окрестностях бывших рукавов Днепра Череднычки и Сомовки – плавни, исчезнувшие в конце XIX века, вследствие воздействия человеческой деятельности восстановились, однако из зон, богатых органикой переместились вверх на песчаные массивы.
Рис. 7 – Паром у дебаркадера, находившегося в устье бывшего залива, верховье которого находилось в овраге Волчье Горло из книги И. Подзерко [4]
Казалось бы все стало на свои места – повысилась водность Днепра в акватории от Щуровки до Таромского и ниже по течению, однако... Вот строки из недавнего краеведческого исследования З Шевцовой: "Головна ж окраса Карнаухівки – Дніпро, хоч за останній час він значно звузився. Повисихали маленькі озерця, болота, затоки. Зникла первинна незайманність, чарівність, невимовна краса краевидів. Менше стало плавнів, покритих високою травою, очеретом. Поменшало риби, перевилися раки, нечасто можно почути спів голосистих птахів" [7, c. 32].
Разумеется причиной деградации в данном случае является не сукцессия, обусловленная влиянием природных факторов, а деятельность человека, направленная на так называемое "преобразование природы". Каскад днепровских плотин зарегулировал сток, практически исчезли паводки и вместе с ними плавневые болота – конденсаторы воды в меженный период, медленно, после разливов отдающие воду реке. Осушение болот в верховье Днепра, отбор воды на орошение также внесли свой негативный вклад в техногенную сукцессию.
Поэтому пришло то время, когда в общегосударственном масштабе и на местах, в частности, в пределах городской агломерации Днепр – Каменское следует задуматься над дальнейшей судьбой великой реки, над сбережением и восстановлением естественных ландшафтов, - безальтернативной возможности спасти третью водную артерию Европы от неминуемой деградации.
ВЫВОДЫ
1. Вследствие периодических подъёмов уровня воды в Днепре и его обмеления, наблюдавшихся, в более чем двухвековом периоде времени, идентифицировать заборы в районе поселений Тритузное и Карнауховка затруднительно. Связано это с тем, что первые, достаточно достоверные лоции реки, созданные в конце XVIII века, отражали гидрографию русла при высоком уровне воды. Лоции конца XIX века и первой половины XX (до строительства Днепрогэса) относились к маловодным периодом и фиксировали особенности русла, скрытые для гидрографов прошлого. В новейшей электронной лоции Днепра напротив бывшего Тритузного отмечены три заборы Чекиста, Славянина и Тритузнянская, напротив Карнауховки – ни одной.
2. Особенности русла Днепра в районе поселения Таромское, на рубеже XIX–XX столетия с достаточно высоким уровнем выхода скалистых образований на поверхность, позволяют без затруднений восстановить исторические названия забор: Калинина – Кульмичевская; Грузские Ворота – Недоступова, Перекат Таромские Ворота – Волчья; Таромская - Рваная; Кобыла – бывшие Белая и Сомовская.
3. Самыми крупными заливами в акватории Днепра между Романковым и Таромским являются Корчеватый (историческое название ветка Хрещата) и Коноплянка. Оба залива – результат индустриализации района, а именно ликвидации истоков бывших речных рукавов Хрещатой (Крещатой ) и Коноплянки. В отличие от залива Корчеватого ландшафт Коноплянки в районе современной Карнауховки приближается к естественному, характерному для поймы Днепра. Это касается прежде всего правого берега полуострова Гречаный, и островов, расположенных ниже. Коренной берег залива нуждается в рекультивации.
4. Озера правого берега Днепра в районе от Романково до Таромского в основном можно считать утраченными географическими объектами. Озера левобережья – старицы бывшего рукава Сомовки, сохранились до настоящего времени. Самым крупным из озер за пределами Днепровско–Орельского природного заповедника является озеро Сомовка у п.г.т. Николаевка. Другие крупные озера сосредоточены на территории заповедника. Крупнейшим является старица бывшего рукава Сомовки озеро Большая Хатка. Название некоторых озер сохранились до настоящего времени – это озера Дубовое, Ильково, Орехово. Большинство озер заповедника. связано между собой протоками (ериками), появление которых было обусловлено подъемом уровня воды в Днепре после строительства Днепрогэса. До подъема уровня воды протоки существовали в периоды половодья и исчезали в межень.
5. Анализ картографической информации показывает, что возрождение плавней в акватории Каменское – Таромское связано с заполнением чаши Днепровского (Запорожского) водохранилища. Подъём уровня воды в Днепре вызвал расширение правобережных плавней у села Тритузное и восстановление режима плавней между Карнауховкой и Таромским. На левобережье от Куриловки до Таромского Уступа, как и в конце XVIII века, снова возникли плавни. У изолированных озер – стариц Череднычки и Сомовки вновь появились протоки, связывающие озера между собой и руслом Днепра. Следует признать, что плавни Каменского правобережья в середине XX века были уничтожены в рузультате человеческой деятельности. "Новые" плавни левобережья, расположенные напротив бывших поселений Тритузного, Карнауховки и Таромского уцелели и взяты под охрану заповедником, созданным в 1990 году.
З перемогою повернувся до рідної домівки з Угорщини боксер Кам`янської ДЮСШ № 1 Максим Городнюк.
В угорському місті Егер з 5 по 10 березня проходив 68-й міжнародний турнір з боксу серед юніорів. На рингу своє щастя шукали 269 майстрів шкіряної рукавички з 19 країн світу.
Максим Городнюк, якого тренує Анатолій Румянцев, у ваговій категорії 50 кг став золотим призером.
Як розповів Максим, в першому поєдинку він змагався з господарем турніру. І на початку другого раунду (юнаки проводили три раунди по дві хвилини, – прим. автора) наш земляк нокаутом послав суперника спочивати на канвас. В наступному бою йому протистояв спортсмен з Казахстану. Тут теж перемогу з рахунком 4:1 одержав першокурсник Кам`янського коледжу фізичного виховання. А в фіналі Макс переграв з таким же рахунком росіянина.
Всього національна юніорська збірна України, під керівництвом старшого тренера Олега Борисовича Кудінова, завоювала на цьому турнірі 12 медалей (з 15 членів команди): 2 золотих, 4 срібних, 6 бронзових та третє загальнокомандне місце.
Тепер Максим Городнюк готується прийняти участь ще в двох міжнародних турнірах, в Білорусі і в Казахстані. А вже наприкінці цьогорічної осені він прийме участь в чемпіонаті Європи, який відбудеться в Анапі (Росія).
Володимир Оліфіренко і Володимир Флокій – судді футбольного турніру памяті Бориса Михайловича Ульянова. 18.05.2013. Верхнє фото.
Спортивний гімнаст Іван Галенко показує як потрібно пірнати “рибкою”. Літо 1970 року.
На килимі спортивного клубу “Прометей” пройшла IX Всеукраїнська спартакіада серед дітей та підлітків “Юний спартаківець” з художньої гімнастики. Паралельно проводився чемпіонат ФСТ “Спартак”. Змагання були присвячені Року спорту та здорового способу життя. Після дводенних виступів 61 гімнастки, стали відомі переможці та призери. У загальному заліку перемогу здобула команда Донецької ОДЮСШ. Другими стали дівчата Дніпропетровської ОКДЮСШ “Прометей”. Треті – Луцька ДЮСШ. 02.11.2011.
Нагороди призерів IX Всеукраїнської спартакіади серед дітей та підлітків “Юний спартаківець” з художньої гімнастики. 02.11.2011.
Призери XVI Всеукраїнського турніру з важкої атлетики “Богатирі Придніпров`я” Я.Убоженко, В.Летучий, О.Буліч. 02.01.2013.
Боротися за призи майстра спорту СРСР Ю.Л.Елісєєва будуть школярі 2003-2004 року народження. Змагання пройдуть 13 березня за підтримки Кам'янського міського голови А.Білоусова. Організатори – голова профкому профспілки "Металургів" О.Нагорний і генеральний директор Хлібзаводу №3 І.Вилянський.
Місцем проведення стане культурно-спортивний центр "Дніпровець" (адреса: вул. Іванівська, 53). Відкриття змагань, приурочених до 129-ї річниці заснування ПАТ "Дніпровський меткомбінат", відбудеться о 12:00.
Кам'янчан перший день жовтня порадував теплою сонячною погодою і новим спортивним заходом - "Фестивалем чемпіонів". На площі Калнишевського зібралося більше трьох з половиною тисяч городян і гостей, професіоналів і аматорів спорту, щоб самим взяти участь у легкоатлетичному пробігу і подивитися виступи спортсменів Street Workout з Дніпра. Свято спорту пройшоло за підтримки міського голови Андрія Білоусова, який особисто взяв участь у пробігу на трикілометрової дистанції. 01.10.2016. Верхнє фото.
На стадіоні "Перемога" стартувала регіональна спартакіада між вузами першого-другого рівня акредитації. Першим видом стала королева спорту - легка атлетика. Вісім навчальних колективів виставили учасників, які змагалися в семи дисциплінах. Сонячна, але досить холодна погода сприяла інтенсивному руху як на доріжках і в секторі для стрибків, так і на трибунах. 08.10.2015.
На юнацький чемпіонат України з плавання, який пройшов в Курахово (Донецька область), з Дніпродзержинська їздили 13 спортсменів. Крім вихованки тренера Т.Суботіної (СШ № 15), Лоли Шевцової, всі інші плавці представляли спортивний клуб "МіКомп" (тренери Г.Коломоєць, А.Сидорченко). У змаганні взяли участь команди українських спортивних шкіл і клубів, а також збірна Білорусі. Вікова категорія учасників - дівчата 11-12 років і юнаки 13-14 років. Всього в змаганнях брало участь 465 спортсменів. Призерами стали троє кращих "МіКомповців". Двічі на найвищу сходинку п'єдесталу пошани піднімався підопічний тренера Г.Коломойця, учень СШ № 43 Микита Глущенко. На дистанції 50 м вільним стилем він показав результат 0.25,6, а 100-метрівку кролем проплив за 0.55,6. Ще один вихованець тренера Коломойця, Олександр Андрієнко (СШ № 26) спочатку зайняв друге місце на дистанції 100 метрів брасом (1.10,7), а потім став третім в цьому ж виді плавання, але на дистанції в два рази довше, показавши час 2.38, 0. Ще одне третє місце дісталося студенту колегіуму № 16 Денису Костроміну. Вихованець тренера А.Сидорченка проплив 200 м на спині за 2.24,0. 03.06.2013.
З початку ігрового сезону в баскетбольній команді "ДніпроАзот" з'явився темношкірий легіонер Джонні Дюкс. І відразу ж своєї іскрометною грою він став кумиром для місцевих фанатів. 06.11.2011.
Завершилася осіння першість міста з футболу. В змагання взяли участь десять команд, які представляли трудові та аматорські колективи фізичної культури. Як і передбачалося, боротьбу за призові місця вели визнані метри міського футболу. Протягом всієї першості зберігалася інтрига, і тільки матчеві зустрічі лідерів в останніх турах розставили все на свої місця. Вперше в своїй історії переможцем першості міста стала команда МКC. Кістяк команди складають досвідчені футболісти, які пограли в свій час на республіканських та всесоюзних першостях. 26.10.2010.
На недавьому Кубку області з козацького двобою перше місце в категорії "старші юнаки" посів Станіслав Тимченко із бійцівського клубу "Герць". А ще раніше він був призером турніру з греко-римської боротьби. Для юного Стаса ставати призером в двох різних видах спорту не в дивину. А те, що хлопець займається суто чоловічим видом єдиноборства, так йому сам Бог велів. Тому що це сімейна риса. Його батько відомий в Україні тренер і промоутер з Кам`янського бійцівського клубу "Герць" Костянтин Тимченко.
Вперше Стас побачив бої ММА на Кубку світу в Феодосії в 2010 році. "Я був ще зовсім малим, мав лише 5 років, але ті змагання мене вразили своєю видовищністю, а спортсмени – сміливістю та майстерністю, - розповідає Станіслав Тимченко. - На цей турнір прибуло багато команд з ближнього зарубіжжя. Із завмиранням серця я спостерігав боротьбу на татамі. З часом, батько розповів мені, що одним із переможців турніру був Хабіб Нурмагомедов з Дагестану (сучасний фаворит промоції UFC, - прим. автора). Саме його бої надихнули мене займатися змішаними єдиноборствами".
Згодом хлопець став займатися греко-римською боротьбою, яка стала захоплювати його не менше ніж змішані єдиноборства. І все ж перевагу він віддає останнім. "Безумовно, козацький двобій мені ближче. Мій батько, як тренер, розвиває саме цей вид спорту на Дніпропетровщині, - продовжує діалог Стас. - Іноді здається, що все життя тренуюся, і все одно кожен раз відкриваю для себе щось нове. Греко-римська боротьба для мене є вивченням стратегії бою, шляхом виходу зі складних захватів. Але правила багато в чому обмежують спортсменів. Завдячую своєму тренеру Миколі Андрійовичу Радченко за цікавий досвід, спортивний азарт, можливість знати такі прийоми, якими не володіють багато сучасних спортсменів".
Перша нагорода, як перше кохання, запамятовується на все життя. Сім років тому в поєдинку із своїм земляком Іваном Брусником з клубу "Юність", Тимченко посів третє місце на Кубку України в розділі семі-контакт (забава). "Для мене ця медаль пока що являється найдорожчою. Кожна медаль – це нова сходинка в спорті, що є мотивацією працювати ще більше, ще наполегливіше. Дуже дорожу подячним листом міського голови А.Л.Білоусова, який розвиває спорт в нашому місті. Ми часто бачимо його на змаганнях в різних видах спорту, - пояснює Стас. - А взагалі в моїй колекції приблизно 60 медалей і понад 100 грамот".
Для одних змагання це спосіб виділитися серед однолітків, для інших - стиль життя. "Тренування – це можливість не тільки розвиватися, як спортсмен, а ще й – спосіб життя. Це – випробування на міцність та силу характера, - розмірковує Станіслав Тимченко. - В моменти, коли я травмувався і не міг фізично бути в змагальному процесі, я приходив подивитися на своїх побратимів, підтримати їх, поспілкуватися, поділитися своїми враженнями. Це велика спортивна родина, де є місце не тільки труднощам боротьби, але й радощам дружньої атмосфери".
Як і всім дітям Стасу хочеться погратися, просто нічого не робити. Але треба виконувати вказівки тренера, слухати батька. "Ми з татом часто дискутуємо, але щодо виконання команд – це непорушно!, - чітко пояснює спортсмен. - З батьком – ми друзі, страху перед ним не має. Більше боюсь розчарувати, або зробити боляче сказаними словами. Саме тяжке покарання для мене – заборона йти на тренування".
Поєднувати тренування і навчання не просто, але хлопець старається. Йому особливо подобаються уроки фізики, англійської і української мови. "Зараз працюю над тим, щоб вивчати англійську. Адже знання іноземної мови дуже актуальне, - з солідністю розповідає юний спортсмен. - Коли ходив в садочок, мріяв стати гонщиком. Можливості посидіти за кермом батькової машини не упускав ніколи. Тепер мрію стати тренером. Хочу тренерською роботою заробити за кордоном кошти, щоб в нашому місті відкрити спортивну школу ММА та інших єдиноборств, в якій діти різних статків могли б тренуватися та вести здоровий спосіб життя".
Дилема: кому складніше, спортсменам або тренерам - завжди актуальна. Свій погляд на це питання має і наш герой. "Я вважаю, що складно і тим, і іншим. Спортсмен несе відповідальність перед тренером по виконанню того, що його навчили, боїться не підвести, бо кожна помилка – це травма. А тренер переживає кожен бій, як власний, аналізує прорахунки, переваги суперника. Потім на тренуванні всі ці фактори відпрацьовуються, - пояснює Станіслав Тимченко. - Та пока що мені рано думати про тренерську стезю. Потрібно виконувати його настанови та свій розпорядок дня. А він у мене дуже насичений. Прокидаюся кожен день дуже рано, бо дорога до школи займає часу. Після занять роблю уроки та о 18:00 йду у спортивний зал. В понеділок, середу і п'ятницю проходжу тренування з боротьби. У вівторок, четвер та суботу відпрацьовую ударну техніку (козацький двобій, змішанні єдиноборства). В неділю – тренування з боксу або крос. Кожне тренування займає в середньому дві години. Якщо б була можливість додати тренування в першій половині дня, то я б додав. Звичайно в мене є і свята, дні відпочинку, як і у кожної дитини".
Не відстає від Стаса і його молодший брат В`ячеслав, який теж займається єдиноборствами. "Мені здається, що брат в мене був завжди, бо в нас різниця всього один рік і десять місяців, - посміхаючись розповідає Стас. - Ми росли разом у спортивній залі. Від своїх однолітків Слава відрізняється спритністю, технікою, манерою ведення бою. Я ж більше тактик, люблю міксувати техніки з боротьби, боксу, козацького двобою. Це дуже цікав, та виправдовує себе на рингу".
Отримуючи високу титули та нагороди, Стас розуміє, що це спонукає його бути взірцем не тільки для брата, а й для свох однокласників, товаришів. Та як і у кожної людини у хлопця є свої вади, якиих він би хотів позбутися. "Мені не подобається в собі те, що я нестримний до несправедливості. Мені здається, що цього терпіти не можна. Та я розумію, що іноді це можна зробити толерантніше і не так образливо", - пояснює С.Тимченко.
В кінці нашої бесіди Станіслав Тимченко закликав свої однолітків займатися спортом та активно залучатися до здорового образу життя. "Хочу побажати вести активний образ життя, шукати у собі таланти, бо кожен з нас є унікальною, обдарованою особистістю. Ми живемо в такий час, коли є маса можливостей подорожувати по світу та презентувати своїми успіхами нашу країну", - говорить він.
ДОСЬЄ
ТИМЧЕНКО Станіслав Костянтинович
Народився в Кам`янському 15 серпня 2004 року.
Учень 8-А класу колегіуму № 16.
Кандидат в майстри спорту з козацького двобою (2017).
Дворазовий чемпіон світу з козацького єдиноборства серед юнаків (2016, 2017).
Чемпіон Європи з козацького єдиноборства (2016).
Чемпіон України по ММА (2015).
Переможець першості Дніпропетровщини з греко-римської боротьби (2015).
Матч за звання чемпіонки світу з міжнародних шашок проходив в президентському номері готелю "Монтана". За світову корону "схрестили шашки" латишка Зоя Голубєва і українка Дарина Ткаченко. Після неймовірно напруженої боротьби перемогу вирвала наша 28-річна спортсменка. І тепер Даша - вже чотириразова чемпіонка світу! 29.06.2011.
У Львівському палаці спорту "Україна" проходив міжнародний фестиваль бойових мистецтв. В рамках фестивалю проводилися дві великі події в світі аматорського ММА: Кубок світу з ММА за версією Всесвітньої Федерації ММА (WMMAF) та чемпіонат Європи з українського національного виду змішаних єдиноборств козацький двобій (WCFF). Свої силу, спритність і вміння демонстрували 360 спортсменів з Азербайджану, Вірменії, Білорусі, Грузії, Італії, Кіпру, Конго, Латвії, Молдови, Польщі, Румуніяї, Словаччини, Туреччини, Узбекистану і звичайно ж України. Наше місто у збірній України представляли п`ять спортсменів. "Золото" чемпіонату Європи у козацькому двобої у розділі "борня-2" завоював В'ячеслав Тимченко. Його фінальна сутичка з представником з Азейбарджану в першому раунді вікової групи 2006/2008 р.н. давалася не легко, хоча до фіналу В'ячеслав пройшов п'ятьох своїх суперників на одному диханні. 18.04.2015.
Плакат семінару гранд-майстрів комбатан в Камянському 16-18 червня 2017 року.
Вийшла книга "Дніпродзержинський хокей". На двохстах сторінках воістину енциклопедичного видання, авторський колектив Юрій Яцина - Сергій Чурса - Андрій Бородін виклали максимум доступної інформації, що стосується історії розвитку в нашому місті цього виду спорту. Книга рясніє безліччю фотографій з особистих архівів колишніх дніпродзержинських гравців, арбітрів та хокейних функціонерів, статистичним матеріалом, витягів з різних джерел ЗМІ. Незважаючи на величезну кількість таблиць, діаграм, цифр, автори постаралися викласти текст літературно чтивним матеріалом, вплітаючи в спортивну канву цитати з відомих фільмів та анекдотів. 2014 рік.
У чемпіонаті міста з міні-футболу виступає команда "Корея". На питання, чому "Корея", капітан команди Олександр Мельников відповів: "Назва "Корея" ніхто і не придумував. Ми з Карнаухівки. А всі дніпродзержинці наше селище так і називали - Корея. "Куди їдеш - запитували. - У Корею, - відповідали їм". В першості Дніпродзержинська ми беремо участь вдруге. В минулому році був пробний старт. Тоді в нашій групі були 4 команди. Ми боролися за вихід з групи. Але за різницею м'ячів ми з групи не вийшли". 12.11.2011.
