Ансамбль бандуристів "Оксамит" та кіноконцертний зал "Мир" за підтримки відділу культури департаменту з гуманітарних питань Кам`янської міської ради 30 та 31 липня провели благодійні концерти, об'єднавши свої можливості.
"В єдності наша сила. В придбанні автомобілю для ЗСУ є частинка від мистецького фронту нашого міста - це творчі колективи та працівники сфери культури, які також знайшли можливість фінансової підтримки спільної акції", - написано на сторінці в Facebook "Культура М.Кам'янське".
Відео https://www.facebook.com/100069723873639/videos/pcb.358730153127778/1354116185078686
Деякі народи мають не тільки такі традиційні символи, як прапор чи герб. Деякі рослини теж стають знаковими, асоціюючись із тією чи іншою країною, нацією.
Багатьох дивує, що символом Шотландії є не пурпуровий верес, про який складено багато гарних легенд, а колючий будяк. В енциклопедії рослин він описується як типовий бур'ян з високою адаптивною здатністю, рясними довгими колючками і дрібними фіолетовими квітками-щіточками, які в дощову погоду повністю ховаються в колючих шишках-суцвіттях... Такий характер шотландців: невибагливий і неприступний!
Якщо в більшості країн садівник постарається винищити будяки як бур'ян, то в Шотландії його цілком можна побачити і на клумбі, і в букеті. Його зображення або саме суцвіття може бути прикріплене до одягу місцевих жителів в урочисті дні та на святах. Але чому шотландцям полюбилася саме ця не найвишуканіша рослина?
ЛЕГЕНДА ПРО БУДЯК
Розповідали, що воїни правителя вікінгів вирішили перемогти шотландське військо, застав його зненацька вночі. Для цього передовий загін почав потай рух до їхнього табору. Щоб не шуміти, загарбники роззулися і йшли босоніж. Але в темряві один із них настав на будяки і від несподіванки скрикнув. Це почули дозорці шотландців, зчинили тривогу, вікінги були розбиті. Невідомо, чи був такий епізод насправді, чи є лише гарною національною легендою.
Шотландці вважають, що в цьому відображається їхній національний дух — невибагливість та стійкість. Справді, підкорити їхні сильні сусіди таки не зуміли, країна поєдналася з Англією лише династично. Крім того, у багатьох культурах будяк вважається рослиною, що захищає від злих духів. Для досить забобонних шотландців така властивість, що приписується рослині, теж була важливою.
ЦІКАВО ЗНАТИ, ЩО...
* Ось уже понад шість століть будяк є символом Шотландії.
* На срібних монетах XV століття викарбувано зображення цієї рослини.
* На королівському гербі поряд з єдинорогами і левом зображено зелений грунт, що поріс будяком.
* Здавна будяк прикрашає герби знатних шотландських пологів і рукоятки мечів, його зображення зустрічаються на будинках і на предметах побуту.
* З кінця XVII століття стали популярні шотландські чаші з будяками, які використовувалися для лікерів і кларету.
* Шотландські регбісти в 1871 році, готуючись до першого міжнародного матчу з регбі, обрали собі емблемою будяк.
* У середині ХХ століття Рой Вільямс написав пісню Flower of Scotland («Квітка Шотландії»). Текст пісні розповідає про перемогу шотландців над англійською армією у битві при Беннокберні у 1314 році. Ця патріотична пісня претендує на роль неофіційного гімну Шотландії, часто виконується на спортивних змаганнях.
* В наші дні популярність будяка в Шотландії залишається на висоті. Його зображенням прикрашають футболки, виготовляють сувеніри та біжутерію із цією рослиною.
* Шотландці з любов'ю називають будяк шотландською трояндою.
* Будяк можна зустріти на символіці організацій і навіть на кашкеті полісмена.
На початку весни Кам`янська Мистецька школа № 2 взяла участь у акції Сади Перемоги.
На території навчального закладу з турботою та любов‘ю були вирощені різні овочі - огірки, кабачки, помідори. Кожен співробітник закладу своєю працею був залучений до догляду за рослинами. Так як навчальний заклад не має кухні та можливості займатися концервуванням, першого серпня зібраний врожай був переданий до Козацької церкви Пресвятої Покрови ПЦУ (Кам‘янське), де кожної суботи здійснюється годування нужденних.
Разом до Перемоги!
Сади Перемоги - городні війська України!
Джерело https://www.facebook.com/CultureKamenskoye05692
У Лодзі (Польща) проходять Європейські студентські ігри.
Двоє студентів із Дніпропетровщини, які виступали у категоріях розділу пумсе (традиційне пумсе та фрістайл), стали призерами. За підсумками фінальних змагань наші земляки здобули по дві медалі. Мирослава Коваль, студентка Університету ім. Альфреда Нобеля, виборола золоту медаль у змаганнях з традиційних пумсэ та срібну медаль у змаганнях з фрістайлу. Студент Дніпровської політехніки Михайло Княжев став срібним призером у традиційних пумсе та володарем золотої медалі у змаганнях з фрістайлу. Крім того, обоє отримали Кубки, як кращі спортсмени (серед вищих навчальних закладів) з тхеквондо у Європі серед чоловіків та жінок.
Джерело https://www.facebook.com/photo/?fbid=1618422785222507&set=a.295881110810021
28 липня 1899 року народився українець Іван Фірцак, він же Іван Сила, він же силач Кротон — найдужча людина планети й переможець конкурсу краси тіла в Парижі https://vogue.ua/ua/article/culture/sport/mi-z-ukrajini-shcho-treba-znati-pro-ivana-silu-nayduzhchu-lyudinu-planeti.html?fbclid=IwAR1r1kkvkSqrNOuLItnAilsbwLJjCtwhk0iT-R_oxWmHZZxdGm62cx8egC4
ЗІ СПОРТСМЕНІВ В АРТИСТИ ЦИРКУ
В Ужгороді серед відомих туристам пам’яток міста — мініскульптурок — є металевий "Вузол Кротона", на вшанування видатного закарпатця Івана Фірцака, що мав сценічний псевдонім Кротон на честь дужого героя античних міфів. За легендою, малий Іван успадкував силу діда по матері, слава про міць якого лунала по всьому регіону. Як казковий Котигорошко, Фірцак-менший ще в дев’ять років посунув на полі брилу, яку не здужали зрушити дорослі чоловіки, а одного разу приніс з левади на плечах корову, що пошкодила ногу. 20-річним Іван виїхав на заробітки до Чехії, працював вантажником, а якось переміг відомого силача, який заробляв на життя тим, що мандрував по країні й закладався зі сміливцями на перемогу в поєдинку. Свідком того двобою став чеський тренер Онджей Нейман, який скоро щоденними тренуваннями зробив з обдарованого хлопця професійного атлета.
У 1920-х Іван Фірцак став чемпіоном Європи з культуризму й чемпіоном Чехії з важкої атлетики та рукопашного бою. Але примхлива доля зруйнувала успішний тандем: машина, де їхали Нейман і Фірцак, потрапила в аварію, тренер загинув, Іван опинився в лікарні. Пережите спонукало чемпіона змінити вид діяльності: він вирішив покинути спорт і подався на заробітки в цирк під іменем Кротон. Там і здобув найбільшої слави: в цирку він працював 18 років, вивчив 14 мов, відвідав 64 країни.
КАРКОЛОМНІ ТРЮКИ
Вистави з Фірцаком-Кротоном були шалено популярними: він виносив на плечах на арену всю циркову трупу, чоловіків вражав тим, що розривав залізні ланцюги, а дам у перших рядах полонив зворушливими дарунками — серцями з триметрової арматури, зігнутої на їхніх очах. На гастролях у США виконав знаменитий карколомний трюк: легковий автомобіль переїхав йому горло. Вражені власники компанії Ford у 1927 році подарували силачеві авто (щоправда, через 12 років, коли угорські вояки схочуть відібрати його, Іван візьме кувалду й, недовго думаючи, розтрощить свій Ford Model T). А 1928 року американська преса визнала його найсильнішою людиною планети. Один з циркових досвідів, власне, і вкоротив йому віку.
У 1930 році Фірцак переміг найсильнішу людину Англії, боксера Джона Джебсона. Переможець дістав від королеви пояс, манжети й шолом з діамантами, а от Джебсон не витримав ганьби й наклав на себе руки. Далі легенди варіюються: за однією з них, у двобої й сам Фірцак зазнав черепно-мозкової травми. За іншою — в загиблого було чимало фанатів, вони й помстилися українцеві: у сутінках розтрощили череп. Фірцак до ранку пролежав на вулиці, дивом вижив. Так чи інакше, а ушкоджену кістку йому замінили пластиною з дорогоцінного матеріалу — випадкове потрапляння камінця під неї й стало через 40 років причиною смерті атлета.
СИЛА І ВЛАДА
Іван Фірцак 70 разів ставав чемпіоном на змаганнях гирьовиків і був переможцем конкурсу краси тіла в Парижі. Деякі його трюки досі не може повторити ніхто. Він міг би без проблем жити за кордоном, але вибрав Україну. У 1938 році, побравшись із гімнасткою Руженою Зікловою і вже народивши восьмеро нащадків, Фірцак передчасно розірвав цирковий контракт, сплативши відступне в 100 000 крон, завершив кар’єру і з родиною приїхав у рідне село на Закарпатті. Там започаткував циркову школу й школу силових мистецтв. Проте безхмарного життя не вийшло: спочатку до Фірцаків мала справу угорська влада, згодом прийшли "совєти".
Іван Фірцак з родиною
18-річного сина Івана Фірцака, чемпіона України з боксу, який асистував батькові у виступах і цілком міг продовжити його кар’єру, 1948 року засудили на роки таборів за причетність до ОУН — насправді за те, що співав закарпатські пісні. А в батька вилучили всі нагороди й фотодокази перемог — применшили славу силача до містечкової і заборонили йому заробляти на життя тим, що найкраще виходило. Лише наприкінці 1950-х Івану Фірцаку дозволили копійчані виступи по сільських клубах. Уже в наш час книжку Олександра Гавроша "Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу" ввели до шкільної програми, а 2013 року в пам’ять про атлета режисер Віктор Андрієнко зняв фільм "Іван Сила".
Р.S. В 2007 році двоюрідний брат тренера з тхеквондо Кам`янської ДЮСШ №3 Юрія Палька, робив пам'ятник закарпатському богатирю Івану Фірцаку. "Позував скульптору, з метою достовірнішого відтворення фігури Фірцака, Василь Вірастюк. Тоді я познайомився з Вірастюком. А під час відкриття цього пам'ятника, ми разом із учнями робили показові виступи", - розповідає Ю.Пальок.
Зачіски, які були особливо поширені у 1980-х роках, знову повернулися в моду завдяки популярному серіалу "Дуже дивні справи".
Йдеться про такі стрижки, як шег, малет, піксі та біксі, для яких характерні багатошаровість і навмисна недбалість. Зазначені зачіски стали трендовими завдяки широкій популярності героя Едді Мансона, роль якого в шоу виконує актор Джозеф Куїнн. Знаменитість знявся в картині з довгим і об'ємним волоссям.
Фото з архіву сторінки "Транспорт DNDZ Днепродзержинск".
Автор: Валентин Фіголь.
«День народження» проєкту забудови 1-го мікрорайону лівобережного житлового масиву Кам’янського (на той час Дніпродзержинська) відзначається 29 липня https://www.poglyad.info/2022/07/30/istoriya-livoberezhnoyi-zabudovy-kamyanskogo-den-narodzhennya-proyektu/amp/?fbclid=IwAR3pu_i0gkDcrCDU-f5TsAQ2jpVc1HeWadTCSz8iMiQyuY2TS71saaMpQwM
ПРОЄКТ...
В цей день в 1976 році на засіданні містобудівної ради головний архітектор Дніпродзержинської філії інституту КиївНДПІмістобудування Анатолій Петрович Романенко представив технічний проєкт планування та забудови мікрорайону № 1 у лівобережній частині міста. Про історію забудови житлового масиву розповів Дмитро Кубанов, співробітник музею ПрАТ«ДніпроАзот» та відомий краєзнавець.
Проєкт розробила комплексна архітектурно-будівельна майстерня інституту згідно з генеральним планом міста на замовлення управління капітального будівництва міськвиконкому.
Мікрорайон № 1, призначений для розселення робітників і службовців, було запроєктовано у вигляді двох житлових груп, що складалися з 9-поверхових панельних секцій та двох типів будинків підвищеної поверховості: 16-поверхових панельних та 12–14-поверхових цегляних повторного застосування.
У забудову були вписані шкільний комплекс на 3136 учнів і три дошкільних комплекси на 410 місць кожний (проєкти, розроблені інститутом КиївЗНДІЕП для Дніпродзержинська як експериментальні), два торговельних центри на базі типових проєктів з індивідуальними вставками та низка будівель і споруд підсобного характеру.
Містобудівна рада Дніпродзержинська на чолі з головним архітектором міста Олександром Васильовичем Кримцовим відзначила високу якість та глибоке опрацювання представленого проєкту, погодила його і рекомендувала до затвердження. 2 серпня протокол засідання було ухвалено рішенням виконкому міської ради.
1-й мікрорайон, другий за початком забудови після 9-го, став першим на лівобережжі, спроєктованим суто міськими архітекторами (найперший, 9-й, проєктовано ще самим інститутом КиївНДПІмістобудування). Дніпродзержинською філією будуть створені й усі подальші мікрорайони Лівого берега.
... І ВТІЛЕННЯ
Перший житловий будинок нового мікрорайону – на вулиці Харківській, 23 – прийняли в експлуатацію 30 листопада того-таки 1976 року. До кінця року постали ще чотири будинки на Харківській: 21, 7, 17 та 11.
Назва першої вулиці мікрорайону пов’язана з тим, що саме харківський інститут «Укрміськбудпроєкт» виконав генеральний план Дніпродзержинська (1967–70, архітектор Антон Дмитрович Маторін), яким передбачалося будівництво лівобережжя.
Згодом, окрім житлової забудови, на цій вулиці постають уже згадані три експериментальні дошкільні комплекси – ясла-садки: у 1978 році – на Харківській, 15; у 1979 – на Харківській, 33; у 1981 – на Харківській, 49.
Ще одним експериментальним проєктом, розробленим інститутом КиївЗНДІЕП для Дніпродзержинська, був шкільний комплекс на 3136 учнів, який складався з двох шкіл по 40 класів та загальношкільного клубу.
Цей комплекс теж планувалося збудувати в 1-му мікрорайоні лівобережжя, але зрештою на його місці спорудили за типовим проєктом на 1568 учнів школу № 29, відкриту в 1984 році.
Проєкт незбудованої школи на 3 тисячі учнів
У тому ж 1984-му відкрився міст, який зв’язав мікрорайон № 1 із сучасним проспектом Героїв АТО. Також цього року було здано в експлуатацію їдальню на 100 посадкових місць на бульварі Будівельників, 4А. У 1987 році в мікрорайоні збудовано відділення зв’язку з ощадкасою, роздавальний пункт молочної кухні та пункт побутового обслуговування.
Більшість забудови 1-го мікрорайону, як і всього Лівого берега, становлять панельні дев’ятиповерхівки 96-ї серії, яку виробляв Дніпродзержинський домобудівний комбінат. Перпендикулярно ж проспекту Дружби Народів планувалося збудувати три 16-поверхові панельні будинки на основі серії 1-464-Д. Але домобудівний комбінат таких не виготовляв, тож спочатку це будівництво відтермінували, як «перспективне», а вже згодом тут постали три 15-поверхівки з силікатної цегли на замовлення Дніпровського металургійного комбінату. Будинок на вулиці Харківській, 63 здано в експлуатацію у 1996 році (хоча й викладено на ньому цеглою «1994»), на Харківській, 65 – у 1998, на бульварі Будівельників, 42 – у 1999.
Уже на початку 2000-х поруч відкрилася будівля Дніпровського райвідділу внутрішніх справ. Але цілісний фронт забудови з боку проспекту Дружби Народів так і не було реалізовано.
Іще два цегляних будинки, але 14-поверхових, постали на початку бульвару Будівельників. Будинок № 10, який став першим у місті молодіжним житловим комплексом, збудовано в 1986 році. Будинок № 12 – перший у місті МБК суто Дніпровського металургійного комбінату – в 1988.
МБК – молодіжний будівельний кооператив, радянська форма будівництва житла, коли майбутні мешканці самі брали участь у зведенні будинку.
Навпроти цих будинків, на місці нинішньої автостоянки між 1-м та 2-м мікрорайонами, передбачалося будівництво величного Палацу урочистих подій, індивідуальний проєкт якого став результатом внутрішньоінститутського конкурсу Дніпродзержинської філії КиївНДПІмістобудування. На жаль, постати цій будівлі вже так і не судилося.
У 1992 році в центрі мікрорайону будується підстанція швидкої допомоги – будівля досить цікава з архітектурного погляду, проте не запланована первісним проєктом, тому буквально втиснена серед чинної забудови.
З початку 80-х між мікрорайоном № 1 та дренажним каналом облаштовується Лівобережний парк, головними цікавинками якого стають оглядове колесо й справжній пасажирський літак Ту-104Б. Своєю чергою, між мікрорайоном і парком накреслювалася лінія швидкісного трамвая на правобережжя, опори контактної мережі якої було навіть подекуди встановлено і яка не буде збудована вже ніколи.
