Транспортна площа до появи на ній пам`ятника Леніну (1957 рік)
Сьогодні, 29 травня, на сесії Дніпродзержинської міської ради голосами 50 депутатів було прийнято постанову про перейменування площі Леніна, розташованої на перетині проспекту Леніна з вулицями Сировця і Широка, на Майдан Героїв. Це вже третя назва головної площі нашого міста.
Після відкриття в Дніпродзержинську 7 листопада 1958 року пам'ятника Леніну, бронзова фігура вождя світового пролетаріату стала місцем паломництва молодят, які покладали квіти біля її підніжжя, учнів шкіл, вихованців дитячих садків. Найпершою згадкою про таку екскурсію стала замітка "Біля пам'ятника Леніну" виховательки дитячого садка № 16 Т.Головатої, надрукована в "Дзержинці" 20 грудня 1958 року. "Відкриття пам'ятника геніальному вождю трудящих В.І.Леніну є великою радістю для всіх трудящих нашого міста. Вихователі дитячого садка № 16 розповілі дітям про життя і діяльність засновника першої в світі соціалістічної держави, за того, хто всі свои сили і життя віддав для щастя народу, для щасливого дитинства в нашій країні. Діти виявили бажання сходити до пам'ятника, подивитись і покласти біля нього квіти. Таку екскурсію ми провели. Дітям було розказать, хто автори пам'ятника, з якого матеріалу він зроблений. Діти читали вірші про В.І.Леніна, поклали біля підніжжя пам'ятники живі квіти".
Площа Леніна 1958 рік
Площа Леніна 1960-і роки
Але не гоже було знаходитися пам'ятнику вождя світового пролетаріату на якїйсь Транспортній площі. Тому вже в кінці грудня того ж року її "на прохання трудящих" (як це завжди робилось старше покоління знає. - прим. автора) перейменували на площу Леніна. "Виконком Дніпродзержінської міської Ради депутатів трудящих перейменував Транспортного площу в площу імені В.І.Леніна. Це найбільш благоустроєне і найкрасивіше місце в Дніпродзержинську. Площу біля міського театру імені Лесі Українки названо Комсомольська", - таке невелике повідомлення було надруковано в "Дзержинці" 24 грудня 1958 року.
АРХІТЕКТОР ГОЛОВНОЇ ПЛОЩІ ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА
Бувають неймовірні збіги, що народжують легенди, - розповідає Людмила Глок. - 25 вересня 1943 взвод старшого техніка-лейтенанта Олега Петрова з 273-ї окремого інженерного батальйону переправляв перших бійців 236-ї дивізії на плацдарм у Сошиновці-Аули. І за цей подвиг командир був представлений до ордена Червоної Зірки.
Демобілізований офіцер, знявши погони, повернувся до своєї спеціальності архітектора в Дніпропетровськ. І там доля звела його з ровесником, головним архітектором Дніпродзержинська Сергієм Брусовим. Петров був родом з Харкова, але закінчив Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут. А Брусов закінчив перед війною Харківський будівельний. І йому конче потрібні були професійні архітектори, яких у той час гостро не вистачало для індивідуального проектування житлових будинків, передбачених за новим генпланом.
У Петрова роботи було повнісінько і в обласному центрі, який треба було піднімати з руїн. Але Брусов побачив його проекти в стилі «переможного ампіру» і таки вмовив взятися за новий квартал на новому центральному проспекті, позначеному на плані як вулиця Нова Запорізька.
Зараз, коли О.Б. Петрова називають творцем дніпропетровської архітектурної школи, коли спроектовані ним будівлі є окрасою обласного центру, особливістю його стилю називають вміння підкорити рельєф будь-якої складності функціональної доцільності. «Будинок зі шпилем» у Дніпродзержинську - яскраве тому підтвердження. Архітектор, спорудивши 7 поверхів «вежі», вписав його під кутом у вулицю Широка.
"Будинок зі шпилем"
«Петровський квартал» - три будівлі, розташовані між Широкою і Цегельним провулком. Об'єднані почерком майстра, вони абсолютно не схожі один на інший. І хоча майбутній проспект Леніна замислювався широким, що дозволяє перегляд фасадів нових будинків, "ландшафтні дизайнери", висаджуючи високорослі дерева, на жаль, закрили будівлі. Це заважає їх цілісному сприйняттю. А фасад будинку, що виходить на Цегляний провулок, взагалі не проглядається в створеному архітектором урочистій пишноті, яку видно хіба що на старих фото. На місці цегельного куба п'ятиповерхівки по проекту повинна була знаходитися площа. У декорі «петровського кварталу» багато атрибутики перемоги - лаврове листя, перевите стрічками, зірки на фронтонах, арки. У той же час національний колорит виражений у квітковому орнаменті.
Площа Леніна 1952 рік
«Будинок зі шпилем», точніше, його «вежа» в 7 поверхів, де на шести розташовані квартири, залишався довгі роки єдиною висоткою Дніпродзержинська. Колони на сьомому поверсі вежі - модернізованого коринфського ордера. Лоджії на третьому і четвертому поверхах мають елементи іонічного ордера. Фігурні прикраси, які вінчають стіни останнього поверху вежі - це акротерії. Щодо стилю будівлі, то з формальної сторони це еклектика (дещо від ренесансу, бароко, готики, навіть останні відгомони конструктивізму). Якщо ж розглядати будинок як цілісний твір мистецтва - він являє собою зразок радянської архітектури на рубежі 40-х і 50-х років.
У 1952 році на розі вулиць Заваріхіна і Широкої був побудований багатоповерховий будинок для трудящих заводу ім. Дзержинського, в якому свого часу перебували магазини "Дитячий світ", "Рубін", "Книги". Будівлю прикрашали багато архітектурних деталей, пілястри, в центрі будинку був устанавлений герб Радянського Союзу.
Площа Леніна (магазин "Дитячий світ") 1970-і роки
Площа Леніна 1980-і роки
Площа Леніна 2015 рік
Довідка: Петров Олег Борисович (1914-1994), заслужений архітектор УРСР, професор, завідувач кафедри архітектурного проектування ДІБІ. Автор адміністративного корпусу ПМЗ, співавтор бічних будівель від колишнього Мінчормету в Дніпропетровську, автор літнього театру в парку Чкалова, будинку №55 на пр. Кара Маркса (центральний гастроном) та ін.
Архітектор О.Б.Петров
Автори: Віктор КУЛЕНКО, Людмила ГЛОК
Пам'ятне місце
В "Дзержинці" 20 березня цього року була опублікована замітка робітника заводу імені Дзержинського Є.Левденка про те, щоб змінити назву вулиці Базарний спуск. Чи варто це робити? Я хочу дещо розповісти про події, пов'язані з цими місцями.
Неподалік від центральної міської аптеки № 31, що на проспекті Леніна, до війни стояв одноповерховий будинок. Перед ним росли високі акації, зрубані фашистами під час окупації. В цьому будинку я й народився.
...Вдень поліцаї оголосили, що будуть підривати пам'ятник Прометею. Два глухих вибухи зруйнували колону, але сама фігура не розбилась. І ось тоді я почув історію, пов'язану з пам'ятником. Пам'ятник поставили на місці старого базару. Це не було випадковим. На цьому місці в революційні дні 1917 року проходили масові мітинги. Тут виступали керівники міської більшовицької організації. Ця площа стала для кам'янчан історичною. Вона була розташована поблизу заводу, на якому працювали і боролись за перемогу соціалізму робітники-дніпровці. Саме з таких міркувань колишя базарна площа і була обрана місцем спорудження пам'ятника. Про це ж пише в нарисі "Прометей" Я.С.Фомкін. Зараз до пам'ятника ведуть проспект Пеліна і вулиця Базарний спуск. Коли йдеш по них, згадуєш тих, хто після мітингів поспішав Базарним спуском до доменних і мартенівських печей. Так чи варто перейменовувати цю вулицю? Думаю, що не слід.
В.Шерстюк, машиніст тепловоза Баглійського коксохімзаводу.
"Дзержинець" 29.05.1965.
Днями партбюро відділу технічного контролю заводу ім. Дзержинського провело нараду слухачів гуртків і політшкіл, присвячену підготовці до завершення навчального року в сітці партійної освіти.
На знімку (зліва направо): учасники наради: В.Воронцова, кращий слухач гуртка по вивченню історії ВКП(б) І.Голіков, пропагандист М.Станкевич та А.Циватий.
Фото М.Медлінського.
"Дзержинець" 29.05.1951.
В залі дитячої спортивної школи місквно йшли заняття з спортивної гімнастики. Група дівчат-розрядниць виконувала вправи на кільцях, брусах різної висоти. В зал несміливо війшла восьмирічна Катя Велингура і тихенько попрохала тренера Аліну Іванівну Сокирко:
- У вас тренується моя сестричка Оля, і я хочу бути такою ж гімнасткою.
Тренер відмовила їй, бо за віком Катя була ще малою і фізично слабкою. Дівчинка не відступила від свого наміру і майже півроку приходила разом з Олею на заняття. Вона не тренувалась, але сиділа в залі. Юні спортсмени бачили її наполегливість і умовили Аліну Іванівну дозволити Каті тренуватись Та погодилась. Катя сама побачила, що вона ще мала і складні вправи на спортивних снарядах їй ще не під силу. Вона перейшла тренуватись на другий вид гімнастики - художньої.
Аліна Іванівна розповідає, що це одна з сумлінних і наполегливих спортсменок. Якщо в неї не виходить якийсь елемент, вона тренується додатково, наполегливо.
І от прийшли успіхи. На першості міста виконано другий юнацький, а згодом і перший дорослий спортивний розряд.
Ті, хто знали маленьку Катюшу в 1957 році, тепер не впізнають її в фізично здоровій стрункій гімнастиці. А коли Катя виходить на спортивний килим для виконання вправ, в залі настає мертва тиша, а потім лунає грім оплесків.
У квітні в Києві зібрались 126 найкращих спортсменок з художньої гімнастики з різних міст України. Великого успіху в цих змаганнях добилась Катя Велигура. Вона виконала норму майстра спорту СРСР. В нашому місті це перший майстер спорту серед школярів. Це великий успіх і тренера Аліни Іванівни Сокирко.
Зараз Катя вчиться у 8-ому класі школи № 1, бере активну участь в спортивній і комсомольській роботі школи.
Дальших тобі успіхів, Катя!
В.Роговань, директор дитячої спортивної школи міськвно.
На знімку: Катя Велингура на тренуванні.
Фото В.Овчіннікова
"Дзержинець" 1964.26.05.
Почесна, але й дуже відповідальна служба по охороні Державного кордону нашої країни. Адже воїнам у будь-яку мить треба бути готовими до захисту мирного життя радянського народу. Солдата в зеленому кашкеті по праву називають повпредом держави на кордоні. Своєю відданістю партії й народові, героїзмом, високою пильністю прикордонники завоювали у радянських людей велику повагу.
Несе сьогодні службу на кордоні і дніпродзержинець Олег Чуб. Високу політичну і громадську зрілість, справжню любов до своєї соціалістичної Батьківщини проявив він за час служби на Державному кордоні. Юнакові властиві висока дисципліна, працелюбність, наполегливе оволодіння майстерністюприкордонної служби. Активна життєва позиція молодого воїна підтверджується постійною готовністю прийти на допомогу товаришам, діяльною участю в громадському житті свого колективу, принциповістю. За ці риси його глибоко поважають товариші по службі. Це йому, О.Чубу, правофланговому передз'їздівського соціалістичного змагання, було виявлене високе довір'я підписати Рапорт комсомольців кордону XXVII з'їзду комуністів країни.
У період активної підготовки до партійного форуму Олег став членом великої партії Леніна і своє відповідальне доручення - роботу в комсомолі виконує з властивою йому старанністю й сумлінням.
Відоповідальні й величні завдання поставила партія перед радянським народом на дванадцяту п'ятирічку і дальшу перспективу. Важливе місце серед них відводиться й забезпеченню надійних умов для творчої праці людей. Нин, в період гострої ідеологічної боротьби двох систем, нарощення підривної діяльності західних спецслужб проти Радянського Союзу, завдання по забезпеченню надійної охорони священних рубежів Вітчизни стають все більш відповідальними.
"Ми переконані, - підкреслювалося в Політичній доповіді ЦК партії XXVII з'їзду КПРС, - що радянські чекісти, воїни-прикордонники завжди будуть на висоті вимог, які до них ставляться, виявлятимуть пильність, витримку і твердість у боротьбі з будь-яким посяганням на наш державний і суспільний лад". У центрі, на передньому краї напруженої роботи по забезпеченню міцності й недоторканності рубежів нашої Батьківщини, як завжди, перебувають комуністи. Звання партійця накладає на воїна ще більш важливі обов'язки бути завжди в авангарді. І немає сумніву в тому, що Олег Чуб, пройшовши сувору школу прикордонної служби, стане загартованим, міцним у переборюванні будь-яких труднощів, які стануть на його життєвому шляху, достойно пронесе високе ім'я комуніста-ленінця через усе життя.
В.Осьмушкін, майор Н-ської військової частини.
На знімку: воїн-прикордонник Олег Чуб.
"Дзержинець" 28.05.1986.
Второй год подряд в ДЮСШ № 4 проводится общий выпускной вечер среди учащихся Днепродзержинских детских юношеских спортивных школ. И если в минувшем учебном году в этом мерприятии участвовали учащиеся спортивных школ № 3 и 4, то в нынешнем к ним присоединились спортсмены ДЮСШ № 2.
Выпускной вечер 2015 года стал первой ступенькой в самостоятельную жизнь для двадцати выпускников ДЮСШ № 2, 3 и 4.
Вручая букеты цветов, юные "звездочки" приняли эстафету спортивной славы у своих старших товарищей.
Громкими аплодисментами присутствующие приветствовали появление в зале лучших спортсменов спортивных секций.
Лучших спортсменов года, завоевавших на различных соревнованиях, начиная от городских и заканчивая мировыми, приветствовали и награждали: первый заместитель городского головы Андрей Леонидович Белоусов, старший тренер Днепропетровской области Олег Васильевич Макаров, начальник областного отделения комитета физического воспитания и спорта НОК Украины Евгений Александрович Буря, главный специалист областного отделения комитета физического воспитания и спорта НОК Украины Александр Николаевич Плутахин, советник городского головы, директор КП СК "Прометей" Владимир Октябриевич Бабенко, специалист инспекторско-методической службы управления образования и науки горсовета Вера Владимировна Фиалко, начальник отделения спорта горсовета Наталья Сергеевна Якушенко, заместитель руководителя комитета по борьбе с коррупцией и организованными преступлениями Михаил Николаевич Фаль, директор ДЮСШ № 2 Вячеслав Алексеевич Худолеев, директор ДЮСШ № 3 Николай Николаевич Маймур, председатель родительского комитета ДЮСШ № 4 Виктория Игорьевна Мельничук, директор ДЮСШ № 4 Александр Николаевич Кирпа.
Перед присутствующими с показательными номерами выступили хозяева мероприятия, акробаты, тхеквондисты и гимнастки ДЮСШ № 4.
Тренеры на память вручили выпускникам подарки.
Слова благодарности тренерам от имени выпускников, со слезами на глазах, выразила гимнастка ДЮСШ № 4 Полина Романова.
Выпускной вечер спортивных школ завершился под звуки вальса.
Текст: Виктор КУЛЕНКО.
Фотоальбом - http://vk.com/album84493189_216597723
Футболісти "Буревісника" з індустріального інституту імені М.І.Арсенічева у черговому матчі першості області серед студентських команд зустрілися на стадіоні "Комсомолець" з спортсменами Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту. Матч пройшов з великою перевагою дніпродзержинців, про що свідчить рахунок 5:0. Блискучу гру знов продемонстрував В.Солнцев, якого сміливо можна назвати героєм матчу. Він тричі примушував воротаря гостей виймати м'яч з сітки воріт. Інші голи забили В.Сидоренко та А.Кульчиковський.
Г.Прокопюк, студент індустріального інституту.
"Дзержинець" 25.05.1971.
Мотобол
Втратили очко
У суботу мотоболісти "Прометея" в м.Черкасах провели черговий матч розиграшу кубка України і спартакіади з воєнно-технічних видів спорту. Їх суперником була місцева команда "Метеор".
Матч проходив з перемінним успіхом і закінчився бойовою нічією - 1:1. Першше втрачене очко не позначилось на становищі наших земляків, які продовжують очолювати турнірну таблицю. Прометеївці в чотирьох іграх набрали 7 очок, забили у ворота суперників 13 м'ячів, а пропустили лише 3.
Наступним суперником наших мотоболістів буде команда "Чайка" (Харків). Матч відбудеться 30 травня на полі харків'ян.
"Дзержинець" 27.05.1970.
"Дніпровець" вийшов на черговий матч з чернівецьким "Авангардом" в дещо зміненому складі. На воротах стояв Володимир Литовченко, в захисті - Прокопенко, Чаплигін, Черносенко, в півзахисті - Купрієнко (Авельцев), Федін, в нападі - Танський, Віктор Литовченко, Орлов, Іванов, Шнейдерман.
З початку гри гості розгубилися. Вони не встигли ознайомитися з нападниками, які швидко переміщаються. Це коштувало їм гола, який з ходу забив Шнейдерман. Проходить 10 хвилин і нападникам "Дніпровця" вже не так легко пробиться крізь захисні лінії авангардіців. Вступає в гру і наш воротар.
Гості грали непогано, але їх нападники невміло і несміло били по воротах, що краще вдавалося дніпровцям. Другий м'яч у ворота чернівецьких футболістів забив Танський. Третій, дуже красивий, - Орлов. Другий тайм хоч і закінчився внічию - 0:0 був не менш цікавим. Ряд важких м'ячів взяв воротар гостей.
Перемігши з рахунком 3:0, "дніпровець" набрав після шести ігор 9 очок і має співвідношення забитих і пропущених м'ячів - 10:7.
В.Вєсєнін.
"Дзержинець" 27.05.1962.