В минувшее воскресенье, 12 июля, в районе Новых Кулешей прошло открытое первенство Днепродзержинска по спортивному ориентированию (заданное направление). В гости к нам приехали 53 спортсмена из Днепропетровска и Запорожья. Трассу проходили мужчины и женщины в классах "А", "В", "С". Первыми финишировали на дистанции 7 км 970 м, пройдя 14 КП, представители Днепропетровского спортклуба "Карника" кандидаты в мастера спорта Дмитрий Косицын, Сергей Стрелков и перворазрядник Александр Гладкий. В классе "В", преодолев 14 КП на маршруте длиной 5 км 520 м призерами стали их одноклубники Всеволод Пионтковский и Константин Безручко (оба имеют первый разряд), а также кмс из Запорожья Владимир Безручко. Сергей Криворучко, имеющий второй разряд, из днепропетровского "Метеора", а также два спортсмена, Владимир Рикун и Геннадий Худолеев, не имеющиее вообще спортивных разрядов из "Победы", представлявшие областной центр, стали призерами класса "С". В этом классе 11 спортсменов соревновались на дистанции 3 км 510 м с пятнадцатью КП.
Мирослав Джонович Кувалдін розповідає газеті «Україна молода» про їжачка Миколку, «Чорний піар», телеканал «М1», ким працює батько Кароліни Ашіон в Нігерії, як записував на камеру заповіт та що таке угугуру та ічікірі
Колись один iз найекстравагантніших ведучих каналу «М1» був зіркою «Території А» і в гурті «The Вйо» співав про космішну, мануну, ганджу і зорі, які пропливали кролем на схід. Нема уже ні «The Вйо», ні «Території А», народилися діти, і зараз Мирослав Джонович хіба імпровізує їм колискові: Корнію – три роки, Булату вчора виповнився рочок. До речі, Кувалдін напівжартома прогнозує, що запам'ятають вони не його римування, а мамині співанки: вона не тільки знає автентичні тексти колиханок (народилася в Коломиї), а й уміє їх співати (виконувала бек-вокальні партії у зірковий для «Братів Гадюкіних» час) — «Про Марійку і Іванка, і що хтось там вцілив (зі страждаючим обличчям) у самі груди». Словом, iз Кувалдіна зразка 90-х залишилася хіба справжнісінька грива дредів, ну і екзотичний колір шкіри. Хоча ні, креативна натура у нього залишилася — Мирослав традиційно в пошуку, амбітно запевняє: «Якщо у діаманта є декілька граней, то він може виблискувати всіма ними».
СВІТ МІЙ, ДЗЕРКАЛЬЦЕ СКАЖИ
— На каналі «М1» ти працюєш тільки один день у тиждень. Що робиш протягом тижня?
— Займаюся улюбленими справами: «вирощую» синів, роблю музику, займаюся записом звуку, придумую концепції програм, от нещодавно почав писати вірші. Останні новини в моїй практиці віршування такі, що я пробую писати для дітей. Особисто для мене — це актуально, тому що доводиться читати вірші власним дітям. І інколи пропозиції українського ринку мене не дуже влаштовують: як правило, складається враження, що поети більше «тащаться» від себе чи свого знання літературної мови і її вишуканості, але не враховують того моменту, що ці вірші будуть читати діти. Тому я поставив мету написати декілька віршиків, наприклад, захотів перекласти відомий вірш про «Человека рассеяного с улицы Бассейной». Уже існуючий переклад Андруховича — «Людина-роззява, ліві двері справа» — мені не дуже сподобався, хоч адаптував його, безперечно, і класний чувак... Я навіть пішов детальніше вивчати ринок на ярмарок дитячої книги, де зустрівся з Іваном Малковичем і дав йому почитати свої проби. На думку Малковича, було непогано, але потрібне смішніше закінчення. Я прийшов додому, відкрив ще раз книжку і побачив, що переклад цього вірша Андрухович зробив разом із Малковичем... А закінчив, між іншим, я потім справді краще. Вірш був про їжачка Миколку, кожушок у голках, який заблукав у сад, потім назбирав стиглий виноград, ліг заснути під малиновим кущем, діти віднайшли, в ковдру загорнули, в хату принесли. Їжачок Миколка спати ліг біля кошенят, а зранку здивував усіх і народив їжачат. Причому спочатку я написав «знову втік у сад», а Малкович же казав смішніше. Тоді я подумав, що коли ми знаходимо їжачків, навіть не задумуємося про те, що це може бути «вона» — обов'язково «самець»...
А ще одна нова тема, яку я зараз досліджую, — саунддизайн. От коли ми дивимося кіно, особливо на домашній техніці, здається, що, крім картинки і діалогів, нічого немає. Але якщо ти прислухаєшся до світу, то почуєш, що десь далеко гудуть машини, співають пташки і під землею їздить метро — наш світ складається з мільйона звуків. Саунддизайнери якраз і відтворюють цю атмосферу в фільмах. Як мені здалося, сьогодні звук робить 50, якщо не більше, відсотків успіху всього кіно. Ми з другом — арабо-українцем створили агенцію «Чорний піар». І саме зараз вийшли на фінішну пряму з роботою над новим фільмом Шапіро «БЕС ПОРNО», також працюємо з його музичним оформленням. А до цього Карім уже працював із Шапіро у HAPPYPEOPLE.
— А чому у «Щасливих людях» не було твоїх саундтреків?
— Були. Коли головні герої десь на початку стрічки в туалеті придумували собі гру, а потім гуляли, розмахуючи гумовим членом. Зверни увагу — дуже красиве місце (сміється. — Авт.)
— А от у «БЕС ПОРNО» ти уже зіграв роль другого плану.
— Так я граю 17-річного школяра...
— ?
— Так подивися в мої очі (знімає задимлені окуляри -«крапельки». — Авт.), вони ж іще дуже молоді. Насправді я прийшов на майданчик, щоб працювати зі звуком, а була вакантна роль. Ну і грати у Шапіро — дуже цікаво, на мій погляд, зараз він найактуальніший український режисер.
— Подібно до того, як «М1» зараз наймасовіший музичний канал. До речі, ти сам придумуєш концепції своїх телевізійних програм? Вони вирізняються креативністю.
— Ідея антихіт-параду «Поп UA» була моєю. А «Тон-парад», який з'явився не так давно, за задумками спонсорів, повинен був вести я — реальний, хоч і намагався «з'їхати» з цього проекту. А тут на радість випустили платівку «Зеркало мира» з мальованим гавриком на обкладинці, і питання вирішилося само собою. Те, що замість мене програму веде комп'ютерний персонаж із голосом Кувалдіна також полегшує мені життя в тому плані, що на роботу можна з'являтися один раз на тиждень — на прямі недільні ефіри. Сідаю в студії, записую голос і відсилаю по інтернету на канал.
А до концепції «Міністерства-прем'єр» я теж маю опосередковане відношення. І з приводу підбору кліпів — хочу трохи розвiяти iлюзiї в глядачів — я теж їх не вибираю. В ефір іде те, що відбирають музичні редактори каналу, я тільки можу порекомендувати.
— Знаю, багатьох мучить запитання: навіщо міністру прем'єр-секретарка Оля?
— Можете розслабитися, її вже немає. Спонсори хотіли бачити білявку — щоб була гармонія «Мак кофе».
— Мабуть, точно обдумуєш кілька нових ідей для програм?
— Так, я зараз розробляю розважально-освітню програму, з допомогою якої можна би було вчити іноземні мови, завдяки популярній музиці. Думаю, вже в жовтні можна буде побачити і, найімовірніше, теж на «М1». Він справді найкращий, інакше я б на ньому не працював.
— Він найпопулярніший в першу чергу тому, що має найбільшу територію покриття і є єдиним молодіжно-розважальним каналом. Але змінювати в кращий бiк у його програмах є що...
— Дивись, у Великобританії щотижня випускається 250 альбомів, існують спеціальні інстанції, чарти, які це відслідковують. Тому ЗМІ є спеціалізовані, в них є місце і для важкої, легкої, чи навіть нікому не потрібної музики. В Україні цього поки що немає, тому треба зважати на реалії. Стосовно ведучих, які не вміють розмовляти українською, то ти не задумуєшся, що суржик деколи може стати мостом між російськомовним населенням і тими, хто розмовляє державною? От чому Вєрка Сердючка така популярна? І потiм, ти ж розумієш, що знайти в ЗМІ якісь ідеали не можливо. Крім того, розважальний канал створюється для того, щоб давати людям продукт, який вони хочуть побачити і почути. Програми рейтингові, тому нічого змінюватися не буде. А якщо чиїсь смаки не вдовольнилися, може дивитися DVD чи слухати записи і взагалі не дивитися телебачення...
КРИВЕ МУЗИЧНЕ ДЗЕРКАЛО
— Немає бажання створити щось на зразок «Території А» в її зоряні часи? Тоді було добре для української музики взагалі, і для групи «The Вйо» зокрема.
— А зараз до цього все йде. Наприклад, знову ж таки на «М1» з'явився рекординг і, думаю, до «концертів у вашому місті» залишилося недовго... А от у чому був феномен «Території А» — вони працювали на всю країну, були єдиними україномовними. І було не 30 каналів, а п'ять, тому такий хіт-парад важко було не помітити.
— Щодо твоєї теперішньої музичної діяльності — як справи з дебютним сольником?
— З альбомом погано справи — не продається і для цього нічого не робиться. Але мені він подобається, з музики такого напряму в музичних магазинах «Зеркало мира» — один із найкращих.
— Мені видається, якби тебе не обмежували форматом, то працював би з чистим реггі, а не з реггі-попом.
— Можливо. Коли ми працювали з реггі, це нікому не було потрібно. Через якийсь час кажуть: а де ж музика реггі? А ще наша агенція «Чорний піар» — це так само і група, в яку входить багато музикантів, на зразок американського реперського об'єднання D12 (найвідоміший представник — Емінем). Деколи щось творимо. От записали один трек із Муріком (учасником «Грін Грея»), зі Стьогановим (учасник «ВУЗВ»).
— А чим займається твій колега по «The Вйо» Сергій Підкаура?
— Пише зі своєю дружиною Наташею Лей для всіх українських виконавців. Починаючи з «Полюби меня такой» до «Я не люблю — это просто мания». Крім того, має вже готовий сольний альбом із піснями, які можуть тримати в напрузі весь дівочий гуртожиток.
— Якось уже забувся той момент, чому розпався гурт «The Вйо»...
— Проекти помирають знаєш чого? Тому що найбільше шоу, яке може показати музикант, — з кульмінаційною точкою — смертю. В цьому феномен Ігоря Соріна або Віктора Цоя, який залишається завжди живим. Єдине, чим можна здивувати людей — вмерти, бажано на сцені. Але ми вирішили сказати про смерть проекту, хоча з Сергієм залишаємося дуже хорошими друзями.
ДЗЕРКАЛО СВІТУ
— У тебе екзотична зовнішність. Розкажи про своїх батьків. Правда, що твою маму змушували зробити аборт?
— Моя мама-українка з батьком-нігерійцем познайомилися на медичному факультеті Запорізького університету. Тоді ж такі справи були «під ковпаком», а мама була ще й якимсь там комсоргом, ну і медичний факультет, тобто справді її змушували... в мене навіть є пісня про це. І ми з батьком жили у Дніпродзержинську, а коли мені виповнилося 4 роки, він поїхав в Африку, а мама переїхала в містечко Кобеляки Полтавської області.
— Пам'ятаєш батька?
— Як позитивну темну пляму. А коли я нещодавно з'їздив в Африку і побачився з родиною, то в декому згадав його риси. А сам батько живе на Фіджі, тому, може, повезу онука на якісь зимові канікули... Продав свою клініку і переїхав на острови, каже, «тому що там затишно». Ми з ним поки що по iнтернету спілкуємося.
А пропозиція розшукати мою африканську родину з'явилася у ВВС, які запропонували зробити кілька передач на цю тему. Взагалі-то я вже обдумував такий план після народження Корнія. Словом, поїздка в Нігерію тривала близько тижня і за цей час я познайомився з усім своїм плем'ям ічікірі. В лайфджорналі я використовую цей нікнейм для щоденника. З'ясувалося що ічікірі... тут таких людей називають Рюриковичі (витягає з кишені маленький гаманець, а звідти — грошову купюру зеленого кольору. — Авт.). От для «України молодої» спеціально прихопив національну валюту — це 20 наіра, по-моєму приблизно 1 гривня. А на 50 наіра можна побачити якось мого родича, хоча насправді всі чорні люди між собою брати. А для мене ще білі теж брати. Хоча з іншого боку я відчував до себе підвищену увагу: «Ти білий, несправжній».
А рід у них, до речі, ведеться по матері. Ми потрапили в якусь закриту шлагбаумом місцину, в палац з мармуровими підлогами і портретами членів сім'ї на стінах, а слуги нам носили кока-колу. До речі, про неї. Кока-кола в Нігерії та сама, а рекламні щити дуже схожі на наші, єдине, що колір шкіри людей на бігбордах інший.
— Не було бажання залишитися там? З палацами, слугами — просто казка...
— Так Господь же теж щось собі думає... якщо я не виїхав у дитинстві, значить, так було треба, значить, моє місце в Україні.
— Зрештою, тут можна створити діаспору: Гайтана, Кароліна Ашіон, ведуча погоди на «5-му каналі» Габріела Масанга, гурт «Чорнобривці»...
— Я свого часу співпрацював з цього приводу з ООН і мав намір втілити щось таке в життя. Треба буде взятися за це.
А взагалі в Нігерії я пережив багато цікавого. Наприклад, мене там вкусив павук. Я повертався після реггі-вечірки і проводив кореспондента ВВС до готелю. І раптом відчуваю, як віднімається ліва нога, холод піднімається по хребту, врешті німіє ліва півкуля мозку і рука... швиденько до готелю, запитувати, «вот із дис ф... ш...». А вони: «Шо там, шо там? Павук. Нічого страшного, скоро попустить». Я тоді швиденько записав на камеру заповіт — кому які відсотки... Ну, все на дружину записав, вона вже розбереться. А що в мене є? Тільки відсотки від альбому The Вйо і якісь наробки в комп'ютері. А коли зняв сандалі, звідти випав такий маленький павучок. Якби я був розміром з пацюка, напевно, заповіт би знадобився.
— А яким чином ви розшукали твою родину?
— Спочатку ми зв'язалися з університетом, де батько вчився, запитали стару адресу. Приїхали туди — уже давно ніхто не проживає. А крім цього, в Нігерії я зустрівся з батьком Кароліни Ашіон, який працює інженером на пивному заводі i нам дуже допоміг. У відділі кадрів їхнього заводу працює тітонька, яка родом з того ж місця, звідки моя родина, вона зателефонувала до найстаршого представника племенi. Той розповідає їй історію племені, як вони поїхали першими навчатися в Європу і таке інше... Він зателефонував ще комусь... словом, така циганська пошта, якої вже не існує в комп'ютеризованій Європі. А там люди такі, як у нас: а посидіти, а поговорити, а за зустріч...
— Застілля теж таке, як у нас?
— Схоже. Але вони починають з того, що поминають спочатку мертвих, відливаючи їм символічно на землю якогось напою. Той алкоголь, який я куштував, називався угугуру. Він складався з близько 130 трав'яних складників. І все це п'ється по 30 грам на день і вважається найкращим замінником віагри. І батько чоловіка, який мені це розповідав, останню дитину мав у 90 років.
— Так ти дію перевірив?
— Перевірив. Не пробував віагри, але ця подіяла...
— А де ви познайомилися з дружиною?
— На «Червоній руті-91», вона була бек-вокалісткою «Братів Гадюкіних». З того ж часу товаришую з Алеком «Мохнатим» Гнатівом, який тепер продюсер «Перкалаби» і є хрещеним батько Булата.
— У ТНМК є пісня про стосунки чорношкірого чоловіка і карпатської українки, і про «шок у громадян». Так-от як сприйняла гуцульська родина дружини твою появу.
— Мама була, мені здається, рада: я сказав російською «Здравствуйте, мама!» і ми подружилися (сміється. — Авт.) Коли вона приїздить до нас у гості, Корній просить її розмовляти з ним «на понятном языке».
— ?
— Та це він придурюється. Хоча ми з дружиною розмовляємо російською. Я хочу тобі по секрету сказати, що за походженням я більше росіянин, ніж українець. Але ж ти розумієш, що не важливо, хто тебе народив, а важливо робити щось корисне. Так я і роблю!
Текст: Дарина ГОРОВА. 2006 рік.
Люблю теплу зиму, хоча народився у хрещенські морози, при мінус 35", — розповідає музикант і ведучий каналу "М1" Мирослав Кувалдін. Мирослав замовляє дві кави й закурює.
2004-го Кувалдін їздив до Нігерії. Хотів знайти батька. Востаннє бачив його 25 років тому.
— На початку 70-х Джон Васамі Окоро приїхав до України, — розповідає. — Учив російську мову на підготовчому факультеті Запорізького медінституту. Там познайомився з моєю мамою, Тамарою, і народився я. Потім його перевели до медінституту в Краснодарі. А коли мені було п"ять років, батько повернувся до Нігерії. Мама відмовилася їхати з ним. Вона була комсомолкою, старостою групи. Батько поїхав із іншою жінкою — Стеллою. З нею теж познайомився в медінституті.
Зізнається, долею тата не цікавився, доки в самого не народився син.
— Поїхав на два тижні до Нігерії. Адреси не мав. Знав, що батько живе в 20-мільйонному місті Лагос. Спершу зустрівся з татом Кароліни Ашіон (теж ведуча на "М1". — "ГПУ"). Він — інженер на пивзаводі. Разом із ним працював чоловік із прізвищем, як у мого батька. Та то виявився однофамілець. Мене звели з жінкою, котра знала моїх родичів. Зателефонувала їм: "Тут якийсь білий приїхав. Каже, ваш родич".
Батька я так і не побачив. Він продав свою гінекологічну клініку в Лагосі і зі Стеллою поїхав на острів Фіджі, що в Тихому океані. Списався з ним по електронній пошті. Дізнався, що маю брата Беніньйо і сестру Тельму. Брат вчиться на фармацевта, сестра закінчує школу. Обоє живуть у Штатах.
А когось із нігерійської родини бачили?
— Познайомився з дядьками й тітками, їхніми дітьми. Усього людей сорок. Влаштували родинну вечерю. Але спочатку перевірили мої щиколотки. У нас спільні риси шукають по обличчю, а в Африці дивляться на щиколотки.
Мама вийшла заміж?
— Навіть двічі! — відпиває кави. — Маю сестру Аню, на вісім років молодшу. Працює медсестрою і вчиться в Полтаві на економіста. Мама живе в Кобеляках під Полтавою, вона терапевт. Вітчим помер 15 років тому на операційному столі. І мама майже в сорок років вийшла заміж вдруге.
Коли Ліля була на четвертому місяці, розписалися в Кобеляках
Каже, почав монтувати фільм про поїздку до Нігерії.
— Але закінчу його, коли зустрінуся з батьком, — обіцяє. — Можливо з наступної зими поїду на Фіджі, коли діти підростуть. А потім відправлятиму їх на Фіджі на зимові канікули, а влітку — в Кобеляки.
Кувалдін має півторарічного сина Булата та чотирирічного Корнія. Дружина Ліля — колишня бек-вокалістка гурту "Брати Гадюкіни". І зараз іноді співає з ними.
— Уперше зустрів її в Херсонесі на фестивалі "Червона рута", — згадує, як познайомилися. — Побачив здалеку і подумав, що зможу прожити з нею до старості. Але Ліля жила з вокалістом Кузьою. Сім років ми тепло ставилися одне до одного, але це не був секс. П"ять років тому обоє стали вільними і обвінчалися в Печерській лаврі. А коли Ліля була на четвертому місяці, розписалися в Кобеляках. Хотіли по-тихому, але нас чомусь прийшов привітати мер міста. Виявилося, ми були 50-ю парою 2002-го.
Чому чекали Лілію так довго?
— Бо є правило: не руйнувати чужі родини і не спати з дружинами друзів.
Хто називав дітей?
— Ми з дружиною. Спочатку хотіли назвати Булатом старшого сина. Булат Кувалдін — звучить як бренд. Але вирішили не псувати дитині життя. А потім почали шкодувати. Другого сина таки назвали Булатом. Він народився в серпні, а у вересні харківський тракторний завод вперше за роки незалежності випустив новий танк "Булат". Булат агресивніший за Корнія. Буває, Корній плаче й скаржиться, що боїться Булатика. Корній був би гарним виконавцем, а Булат продюсером, — міркує.
Як дружина вас називає?
— Міра, як мама. А ще зайчик або "где был, гад?" — сміється.
Волосся Мирослава заплетене в довгі дреди.
— Із такою зачіскою вже 14 років, — хвалиться. — Узимку голову мити не хочеться, бо дреди сохнуть добу. А фен пересушує волосся.
Згадує, як на фестивалі "Червона рута-95" гурт "The ВЙО" вперше заспівав пісню "Ганжа" (назва марихуани на молодіжному сленгу. — "ГПУ").
— Я починав пісню зі слів "Ганжа милка, Ганжа душка, Ганжа мягка як подушка", — сміється. — Усе журі врубалося, що це ім"я жінки. Лише одна жінка, що прожила кілька років у Америці, сиділа, втиснувшись у крісло і дивувалася: яка у вас демократична країна!
Пробували наркотики?
— З 16 до 20 років. Із тих чотирьох років нічого не пам"ятаю, — каже відверто. — Люди, які зі мною починали, помирали у 20 років. Мені кинути було неважко. Зараз важче кинути курити.
Каже, знімає квартиру. Власного авто не має.
— Їжджу на таксі: не треба думати, де поставити машину, — пояснює. — Господарством займається дружина. Я виношу сміття і купую продукти.
Правда, що маєте три незакінчені освіти?
— Учився на біологічному факультеті Полтавського медінституту. Потім вступив до Харківського університету культури на режисера. Перевівся до київського, де моїм куратором був Василь Вовкун (режисер інавгурації Ющенка. — "ГПУ"). Зрештою, вступив до Інституту практичної психології. Там мені було цікаво. Але і його не закінчив, бо інститут закрили.
1975, 19 січня — народився у Дніпродзержинську Дніпропетровської області, в родині росіянки та нігерійця
1979 — батько повернувся до Нігерії
1991 — створив гурт "The ВЙО"
1995 — лауреат фестивалю "Червона рута"
2002 — обвінчався з Лілією, народився син Корній
2004 — шукав у Нігерії батька
2005 — з"явився на світ син Булат
Автор: Оксана ФАРИНА. 2006 рік.
Автор фото: Андрій ШМАТОВ
http://gazeta.ua/articles/people-newspaper/_miroslav-kuvaldin-ne-strigsya-14-rokiv/145392
Кувалдін Мирослав Джонович (19 січня 1975, Дніпродзержинськ) — український співак, музикант, телеведучий, лідер гурту «The ВЙО». Батько співака — з Нігерії, навчався у Запорізькому медичному інституті. Після закінчення навчання поїхав назад на батьківщину, а Мирослава виховувала мати.
У 1979 році Мирослав з матір'ю переїхали в маленьке місто Кобеляки, неподалік Полтави. Мирослав навчався у Полтавському педінституті, згодом вступив у Харківський університет культури на спеціальність «режисер». Із часом перевівся в Київський університет. Урешті-решт, вступив в Інститут практичної психології.
У 1991 році разом з Сергієм Підкаурою створив гурт «The Вйо», який у 1995 році став лауреатом фестивалю «Червона рута» із піснею «Ґанджа». У 2000 році Мирослав Кувалдін розпочинає кар'єру телеведучого на каналі М1. У 2004 році Мирослав Кувалдін бере участь у Помаранчевій революції, а у 2005 році записує сольний альбом «Зеркало Мира». У 2013 році під час Євромайдану Мирослав Кувалдін разом із гуртом «The ВЙО» підтримував протестувальників своїми виступами.
The Вйо на Євромайдані 17 грудня 2013
Мирослав був звукорежисером в українських фільмах «Кастинг» і «Las Meninas» (2008 р., режисер Ігор Подольчак), а також зіграв головну роль у фільмах «Бес Пор No» та «Кастинг». Одружений, має двох дітей.
Джерело - https://uk.wikipedia.org
Вблизи села Лозоватка под Кривым Рогом, где погиб украинский музыкант Андрей Кузьменко (Кузьма Скрябин), в субботу, 11 июля, открыли памятный знак.
В мероприятии приняли участие родные и близкие Андрея Кузьменко, в частности, его отец, жена, дочь, поклонники его творчества, священники, сообщает http://gorod.dp.ua/news/105953
Как рассказала организатор мероприятия Анастасия Кириченко, гранитный памятный знак высотой два метра, что завершается крестом, был изготовлен на средства, собранные общественностью. На памятнике высечены слова молитвы «Отче наш» и строки из песни Кузьмы «Пусти меня».
Как отметила Анастасия Кириченко, во время церемонии священники отслужили молебен за упокой душ всех погибших на этом месте и освятили памятный знак. По ее словам, Андрей Кузьменко был 17-м погибшим на этом участке автотрассы. По рассказам местных жителей, ранее, во время Второй мировой войны, это место было местом массового расстрела людей.
В этот же день, вечером, в Кривом Роге поклонники творчества Кузьмы Скрябина организовали видеопросмотр концерта памяти певца «Споем так, чтобы было слышно на небе», который состоялся в мае во Львове. Посмотреть запись собрались более полутора тысяч человек.
Днепропетровский "Днепр" в контрольном матча сыграл вничью с голландским клубом "Зволле".
"Днепр" продолжает сбор в Голландии. Днепропетровский клуб дважды был в роли проигрывающей команды, но Калинич и Селезнев справились с задачей реализации пенальти и помогли клубу избежать второго подряд поражения.
"Днепр" - "Зволле" 2:2
Голы: Калинич, 44 (с пенальти), Селезнев, 62 (с пенальти) - Дрост, 9, Велдвийк, 49 (с пенальти)
"Днепр": Бойко, Федецкий, Дуглас, Гуйе, Матос, Канкава (Чеберячко, 60), Ротань (Бохашвили, 86), Безус (Селезнев, 52), Гама, Матеус, Калинич (Баланюк, 77)
"Зволле": Бегойс, Ван Полен Брам (Леонардо, 31; Ван Полен Брам, 46), Барт (Томас, 65), 7. Шеральдо (Кингсли, 46), Велдвийк (Воутер, 60), Дрост (Шунтаро, 77), Мбенде (Квида, 77), Деккер (Лазич, 60), Шенквельд, Рейнстра (Буйтенхуйс, 77), Райан (Сеймак, 60)
Напомним, что днем ранее днепряне со счетом 1:4 проиграли греческому ПАОКу.
Источник: http://sport.bigmir.net
Фото ФК "Днепр".
На территории базы отдыха "Солнечная соната" девятого июля завершились сборы четвертого тренировочного лагеря "10 спартанцев". Как сообщил руководитель лагеря, тренер вин чун Андрей Шамардин, сборы прошли замечательно, быстро и увлекательно. "Задача этих сборов была - откорректировать базовые спортивные навыки, разобрать и начать практиковать дань чи сао (одноручное чисао), пун сао (катящиеся руки), - рассказывает А.Шамардин. - С задачей "спартанцы" справились на все сто процентов. Более того, был проведен конкурст "Неистовая пятерка", в котором 17 "спартанцев" оспаривали между собой право называться знатоком (экспертом) в пяти различных областях этого восточного боевого искусства. Путем голосования на шестой день сборов были определены лучшие эксперты:
1. Основы вин чун - Лашин Максим;
2. Техника кюнь тао - Берковский Иван;
3. Техника контактных рефлексов (лап сао, чи сао) - Пильтий Михаэль;
4. Техника дуи конг чой - Накевхришвили Елена;
5. Основы общей физической и специальной подготовки - Дегтяренко Владислав.
"Спартанцы" не только тренировались, потому что задача состояла не только в улучшении навыков в вин чун. Целью было также оздоровление и раскрытие способностей детей. Поэтому юные бойцы принимали участие во всевозможных конкурсах и мероприятиях - степ дэнс, аква дэнс, "Бэтмен "Солнечной сонаты", "Мисс "Солнечная соната" и т.д. В конкурсе "Бэтмен "Солнечной сонаты" приняли участие 11 мальчишек. Победителем и собственно говоря Бэтмэном "Солнечной сонаты" стал Богдан Шамардин. Титул "Мистер улыбка" получил Иван Берковский; "Мистер обаяние" - Дмитрий Грищак; "Мистер мачо" -Даниил Щербина. В женском конкурсе красоты титул "Мисс "Солнечная соната" зрители отдали Анне Шамардиной. А Елена Накевхришвили стала вице-мисс. Мальчишки активно принимали участие во всем, даже в танцах и дефиле. Так команда "спартанцев" одержала победу в дэнс батле - "Танцуй нонстоп", неоднократно выигрывали в командных эстафетных конкурсах. Хотя и проигрывали тоже, не всегда ведь побеждать! Независимо от того, победили или проиграли, "спартанцы" вели себя достойно, чем снискали к себе благорасположение от всех отдыхающих, а также от персонала базы отдыха "Солнечная соната".
С шестого по восьмое июля воспитанники ЦБИ "Спарта" приняли участие в соревнованиях "Кубок "Солнечной сонаты", который проводился в четырех номинациях и двух весовых категориях.
В первой номинации кюнь тао и свободно составленный комплекс прошли предварительные выступления, затем полуфиналы и финал. Здесь призерами стали: Шамардина Анна, Маслов Богдан, а также поделившие третье место - Накевхришвили Елена и Игитов Даниил.
Так же прошли соревнования и в дуи чак (постановочный поединок, смена пар, 15 минут на составление нового поединка). Первое место занял дуэт Грищак Дмитрий/Шамардин Богдан. Следом разместились пары Маслов Богдан/Лашин Максим и Лысенко Михаил/Дегтяренко Владислав.
Гуо сао - бой с предварительным контактом на средней дистанции - так называлась третья номинация. Спортсмены выступали в двух весовых категориях Призерами стали: до 37кг - 1. Лашин Максим; 2. Гищак Дмитрий; 3. Шамардин Богдан и Казаков Матвей. Свыше 37 кг - 1. Берковский Иван; 2. Накевхришвили Елена; 3. Маслов Богдан и Шамардина Анна.
В четвертой номинации дуи конг чой (свободный поединок) бойцы соревновались в двух категориях. Призерами стали в первой категории: 1. Шамардин Богдан; 2. Лашин Максим; Угримов Елисей и Грищак Дмитрий. Во второй категории: 1. Берковский Иван; 2. Маслов Богдан; 3. Дегтяренко Владислав, Пильтий Михаэль и Шамардина Анна.
По результатам многоборья по вин чун победу одержал Маслов Богдан. Вторым стал Шамардин Богдан. и третье место досталось Лашину Максиму.
"Все дни соревнований ребят поддерживали зрители, - продолжает рассказывать Андрей Шамардин. - А в последний день, зная выступающих по именам, отдыхающие, просто как фанаты, горячо за них болели. Ну, и конечно, кульминацией стало закрытие сборов. В этот день "спартанцы" одержали заслуженные награды - 47 грамот и дипломов. Ребята выступили с показательными упражнениями.
Хочется выразить огромную благодарность начальнику детского оздоровительного лагеря, ди-джею и шоумэну в одном лице Дмитрию Владимировичу Ламзе, а также главному администратору базы Наталье Петровне Петровской и всему обслуживающему персоналу "Солнечной сонаты". Спасибо и ребятам прошедших четвертый сбор. Это были незабываемые десять дней, за которые вы окрепли, оздоровились, стали дружнее и добрее, в вас раскрылось множество талантов и способностей. Вместе мы провели незабываемое время. Сбор закончился и стало немного грустно. Но, перефразируя известное выражение "Король умер! Да здравствует Король!" скажу - Сборы окончены. До встречи на новых сборах!".
Текст: Виктор КУЛЕНКО.
Отец певицы из Днепродзержинска Веры Брежневой Виктор Галушко скончался после продолжительной болезни от остановки сердца.
Проблемы со здоровьем у отца певицы начались в прошлом году. Тогда, летом в больнице у него остановилось сердце. В течение получаса врачи смогли реанимировать пациента, после чего он впал в кому. Вскоре Виктор Михайлович вышел из комы: постепенно он начал реагировать на голоса близких. Однако лечение опытных лекарей помогло ненадолго. Как сообщает сайт https://news.mail.ru/inworld/ukraine/society/22631530 несколько дней назад отец известной артистки ушел из жизни.
На фото: Родители Веры Галушко с ее сестрами Викой и Настей.
Почесне звання - нашому земляку
Наш земляк Іван Гаврилович Першудчев - відомий радянський скульптор. Разом з радянськими воїнами він пройшов як військовий художник шляхами війни від Дону до Берліна, створивши десятки скульптурних портретів рядових воїнів і полководців. Біля палаючого рейхстага він виліпив портрети Героїв Радянського Союзу М.О.Єгорова і М.В.Кантарія, які водрузили Прапор Перемоги. Його різцю належать скульптурні портрети партизанських командирів С.А.Ковпака і О.О.Федорова, багатьох видатних радянських полководців.
Роботи І.Г.Першудчева експонуються в Третьяковській галереї, Центральному музехї Радянської Армії в Москві, у музеях багатьох інших міст.
У нашомі місті височать пам'ятники В.І.Леніну і Ф.Е.Дзержинському роботи скульптора І.Г.Першудчева. Він автор і металевого фризу при в'їзді на греблю Дніпродзержинської ГЕС.
Недавно за заслуги в галузі радянського образотворчого мистецтва Івану Гавриловичу Першудчеву присвоєно почесне звання заслуженого художника РРФСР.
"Дзержинець" 12.07.1975.