В Дніпрі пройшов відкритий Чемпіонат міста з легкої атлетики в манежі.
В змаганнях прийняла участь і збірна команда Кам'янського коледжу фізичного виховання. Як повідомила тренер Марія Полковникова, її вихованці посіли десять призових місць (4+3+3). Найбільше нагород для команди завоював Назар Шелепов. В його активі з золотих і одна бронзова медалі.
Першими стали: Н.Шелепов (60 м з/б), І.Штанько (спортивна ходьба), Н.Шелепов (1500 м з перешкодами), Н.Шелепов (60 м).
Друге місце здобули: Я.Антоненко (спортивна ходьба), Д.Олейніченко (1500 м з перешкодами), Я.Антоненко (1500 м з перешкодами)
Третє місце посіли: А.Томас (60 м з/б), Н.Шелепов (висота), В.Михайлова (60 м).
Нові автобуси
На подвір`ї автотранспортного підприємства № 03111 можна побачити новий синій автобус. Привабливий він і в середині. Зручні сидіння, великі вікна пропускають багато світла.
Це перший швидкісний автобус нової конструкції ЛАЗ-695М, що надійшов недавно у наше місто. З нового року 15 таких автобусів вийдуть на маршрут № 5 "Прометей - соцмісто", що значно поліпшить обслуговування пасажирів.
С.Орлянська
"Дзержинець" 20 грудня 1969 року.
"Говорить Дніпродержинськ"
Цими словами розпочинає свої передачі редакція місцевого радіомовлення, яку очолює журналіст О.Парахневич.
Раніше радіопередачі проводилися на громадських засадах один раз на тиждень. Тепер випуски редакції радіодомовлення можна почути в понеділок, середу, четвер і п`ятницю о 18 годині 40 хвилин.
В.Павленко.
"Дзержинець" 19 грудня 1969 року.
У Харкові з 9 по 11 грудня проводився Всеукраїнський відкритий турнір "Kharkiv Open - 2020" з греко-римської та вільної боротьби.
Кам'янське було представлено вихованцями тренерів ДЮСШ № 3 Юрія Нікітенка та Євгена Лютого. Додому борці привезли дві нагороди. Бронзові медалі завоювали Іван Стефанський (на фото в чорному светрі), який виступав у ваговій категорії до 55 кг, а також Данило Середа (до 51 кг).
У нашому місті випустили незвичайний календар на 2021 рік.
Тираж видання - всього 50 екземплярів. Щомісяця даного календаря представлений мозаїкою з фото. На знімках зображені члени кам'янської громадської організація "Лелека". Вона об'єднує городян, змушених пересуватися в інвалідних колясках, повідомляє https://sobitie.com.ua/novosti/12-istoriy-o-zhitelyah-kamenskogo-okazavshihsya-silnee-obstoyatelstv?fbclid=IwAR1mN3K44R8qXpVlD91DWho4I7FX_nqyzLo-bDE6COTDQuXrfPJXuFIVa14
На знімках видно, що, незважаючи на обставини, ці люди знаходять в собі сили вести повноцінне життя і позитивно дивитися на світ.
За словами Людмили Лазаренко, голови "Лелеки", сьогодні в цю громадську організацію входять 95 осіб. На 2021 рік у "Лелеки" вже є свої плани і проекти. Правда, реалізація їх почнеться з березня, коли погода і епідеміологічна обстановка почнуть налагоджуватися.
Людмила Лазаренко підкреслила, що "Лелека" - не благодійний фонд, сюди не звертаються за кілограмом крупи або цукру. У організації інші цілі. По-перше, створити в Кам'янському таку інфраструктуру, щоб люди в інвалідних візках могли по ньому безперешкодно пересуватися (до речі, сьогодні в цьому напрямку зроблено вже багато). По-друге, допомогти людям зазначеної категорії зажити повноцінним життям і подолати певний психологічний бар'єр, який часто виникає в подібних життєвих обставинах.
А ось вказаний календар активісти "Лелеки" роздали керівникам міських служб. Ініціатори акції вважають, він буде нагадувати чиновникам Кам`янського про потреби людей в інвалідних візках.
Редакція, в свою чергу, розміщує календар на сторінках нашого видання. Висловлюємо надію, що він допоможе нашим читачам не здаватися під натиском життєвих обставин і знаходити в наших непростих реаліях позитивні моменти.
Контактний телефон Людмили Лазаренко, голови громадської організації "Лелека": 067-892-82-90.
Ігор Кузьмінський
P.S. 11 грудня, під час церемонії нагородження переможців та призерів змагань "Ти зможеш, якщо я зміг" календарі отримали начальник управління молоді та спорту Едуард Коряк і директор "Інваспорту" Юрій Коновалов (на нижньому фото).
ЖИТТЯ, ВІДТВОРЕНЕ У ФАРБАХ
"Дзержинець" 17 грудня 1971 року.
"Дзержинець" 9 грудня 1971 року.
Два дні, 13-14 грудня, в Кам'янському 25-метровому басейні "Дніпровець" проводився зимовий Кубок з плавання Swim Sharks Junior.
За нагороди змагалися 290 спортсменів 2009 року народження і молодші з Києва, Борисполя, Запоріжжя, Харкова, Кременчука, Южноукраїнська, Кривого Рогу, Дніпра, Кам'янського. За підсумками Кубку на рахунку плавців Кам`янського СК "Промінь" 13 нагород (1+3+9). Найбільше медалей завоювала Анастасія Котелевець, вихованка тренера Людмили Литвиненко. В копилку збірної нашого міста дівчина поклала три "бронзи" і одне "срібло". Єдину золоту медаль, та дві бронзові, отримала Марія Пасічник (тренер Галина Вишницька). У Кіри Масалікіної (тренер Геннадій Коломоєць) два "срібла" і одна "бронза". Анастасія Головко, підопічна тренера Інни Краєвської, отримала два бронзові медалі, а Альбіна Пилипенко (тр. Л.Литвиненко) одну медаль такої ж проби.
РЕЗУЛЬТАТИ ПРИЗЕРІВ-КАМ`ЯНЧАН
ПЕРШЕ МІСЦЕ
ПАСІЧНИК Марія 100 м брас (2011 р.н.) - 1:53.61
ДРУГЕ МІСЦЕ
КОТЕЛЕВЕЦЬ Анастасія 50 м в/с (2011 р.н.) - 38.30
МАСАЛІКІНА Кіра 100 м на спині (2010 р.н.) - 1:27.03
МАСАЛІКІНА Кіра 50 м батерфляй (2010 р.н) - 38.25
ТРЕТЄ МІСЦЕ
ПИЛИПЕНКО Альбіна 200 м брас (2009 р.н) - 3:46.30
КОТЕЛЕВЕЦЬ Анастасія 50 м брас (2011 р.н.) - 50.59
ПАСІЧНИК Марія 100 м на спині (2011 р.н.) - 1:46.00
ПАСІЧНИК Марія 50 м на спині (2011 р.н.) - 47.70
ГОЛОВКО Анастасія 100 м к/п (2012 р.н. та мол.) - 1:53.25
КОТЕЛЕВЕЦЬ Анастасія 100 м к/п (2011 р.н.) - 1:37.49
МАСАЛІКІНА Кіра 100 м к/п (2010 р.н.) - 1:25.75
ГОЛОВКО Анастасія 50 м батерфляй (2012 р.н. та мол.) - 57.53
КОТЕЛЕВЕЦЬ Анастасія триборство (2011 р.н.)
ПО НАШОМУ МІСТУ
Зростає наше місто. На знімку: нові дитячі ясла для дітей трудящих будівництва Дніпродзержинської гідроелектростанції, споруджені на вулиці Кармелюка.
Фото М.Василенка.
"Дзержинець" 9 грудня 1959 року.
"МУШКЕТЕРИ" СХРЕЩУЮТЬ ЗБРОЮ
"Дзержинець" 5 грудня 1959 року.
Вже більше п'ятнадцяти років волейбольна команда Придніпровського державного металургійного коледжу під керівництвом тренера Петра Васильовича Гричука бере участь у передноворічному турнірі, який проводиться в Кобеляках Полтавської області.
Не пропустили дружні зустрічі волейболісти ПДМК і в цей раз. Як повідомив тренер, в 2020 році в турнірі взяли участь чотири колективи. Обігравши всіх, переможцем став перший склад команди ПДМК. Радість перемоги з капітаном Вадимом Малюком розділили члени команди Роман Малюк, Ілля Малюк, Микита Стражник, Андрій Новоселець, Артур Шевчук, Сергій Гаркуша. Команда другого складу кам'янчан, а по суті це дублери старших товаришів, замкнула четвірку учасників. В її складі грали Максим Берковський, Артур Альохін, Роман Петров, Михайло Малиш, Олександр Антоній, Данило Гарбуз, Михайло Бочко. У турнірній таблиці між колективам з Кам'янського розмістилися збірна міста Кобеляки та Кобеляцька ДЮСШ.
Після фінальної зустрічі на Кубок міста з більярду, Владлен Скляров поділився враженнями про турнір, і про саму гру.
"Важко було грати. І півфінал, і фінал вийшли важкими. Суперники молоді, їм, звичайно, було простіше грати, - коментує В.Скляров. - Я хоча й не трохи їх старше, тим не менше ... Нервував. А коли нервуєш , важко боротися з суперником. Можливо, десь пощастило, десь досвідом взяв. Все це в комплексі з бажанням виграти Кубок дало свої результати. Зараз я трохи заспокоївся, прийшло відчуття задоволення. Тепер можна і посміхнутися. А так до цього було важко. Ну і суперники були гідні. Саша Авдєєв це мій учень, мій друг, та й працюємо ми разом. Тиск, так би мовити, був потрійний. Взагалі я прийшов до висновку, що в більярд треба грати тільки з хорошим настроєм".
Переможець Кубка міста закінчує рік на мажорній ноті. Правда, в 2020 році в зв'язку з пандемією, в Україні не було великих турнірів. "Я двічі брав участь в турнірах, що проводяться в столиці. Хоча там особливих результатів не показав. Важко боротися з молодими суперниками. Буду готуватися до змагань наступного року, до захисту титулу чемпіона України серед сеньйорів та ветеранів", - говорить Скляров.
Більярду Владлен Скляров віддав понад чверть століття. Для нього ця гра значить багато. "У більярдну, яка знаходилася в міському парку, я прийшов перший раз у своєму житті в 1993 році, - згадує Влад. - Навчався у сусідній шістнадцятій школі. Можливо, під час чергового прогулу уроків я і потрапив в шаровню (так ще називали більярдні кімнати). Зайшов, і побачив гру, відомих, на той час, в місті більярдистів. І я якось відразу закохався в гру. Після школи п'ять років навчання в інституті, і весь цей час я практично щодня проводив в більярдній. Майстерність росла сама по собі, без тренера. Та й про якого тренера можна було говорити, коли в той час більярд вважався як би напівкримінальним. Тому батьки не дозволяли дітям відвідувати місця, де грали в нього. Але за великим рахунком з цією грою я був знайомий з четвертого класу. В нашому дворі була піонерська кімната, в якій стояв маленький більярдний стіл. Ми тоді особливо і не розуміли, що це за гра. Тепер я не шкодую, що більярд пов'язав мене по руках і ногах. Хоча маючи дві вищі освіти , я міг працювати за іншою спеціальністю".