С 22 по 24 мая в ДЮСШ № 2 проводится чемпионат области по международным шашкам. После второго дня соревнований у мужчин лидирует группа из четырех спортсменов, Анастасия Лашкова возглавила зачет у женщин.
Впервые за последние годы на соревнования в наш город приехали спортсмены из четырех городов области. За доски сели 18 мужчин и 7 женщин из Днепропетровска, Днепродзержинска, Кривого Рога и Никополя.
Состав женского турнира получился исключительно днепродзержинским. В отсутствие главных претендентов на «корону» – гроссмейстера Елены Короткой, мастера ФМЖД Ольги Губаревой, кандидата в мастера спорта Алены Губаревой, за победу развернулась острая и бескомпромиссная борьба. Перед последним днем соревнований шансы на борьбу за первое место имеют четыре из семи участниц (речь идет о реальных шансах). Пока стопроцентный результат демонстрирует неоднократная чемпионка Украины кмс Анастасия Лашкова (на фото), которая все свои партии выиграла. Такой же результат могли продемонстрировать и чемпионки страны Дарья Короткая и Вера Попруга. В первый день соревнований Вера победила Дашу, а во второй уступила Алене Вовк. В свою очередь Алена не устояла перед натиском Дарьи. Остальные игры девочки выиграли и теперь являются основными конкурентками А.Лашковой в борьбе за главный приз.
У мужчин после четырех туров на вершине турнирной таблицы группа из четырех спортсменов. Неожиданно основной пелотон претендентов возглавил юный перворазрядник из Днепропетровска Михаил Шевченко, у которого оказался наивысший коэффициент. Также, как и Михаил, по 6 очков набрали перворазрядник Сергей Буркацкий, кмс Игорь Губарев и мастер спорта Николай Прокопенко.
Все решится сегодня, 24 мая, после последних трех туров. Начало соревнований – в 10:00.
Текст и фото: В.Попруга.
Источник: http://sports.dp.ua
В Ивано-Франковске с 18 по 26 мая проводится лично-командный Кубок Украины по шашкам-64 среди мужчин и женщин. В команде Днепропетровщины играют две шашистки из Днепродзержинска, сестры Губаревы, Алена и Ольга. 23 мая в турнире по классическим шашкам Ольга Губарева завоевала серебряную медаль. Сегодня начнется турнир по быстрым шашкам.
Текст: Виктор КУЛЕНКО.
Еще в феврале библиотека им. Т.Шевченка, молодежный литературно-художественный клуб "VivArt" при поддержке управления культуры Днепродзержинского городского совета объявили городской молодежный литературный конкурс "VivArt". С 15 февраля по 10 апреля нынешнего года принимались работы на конкурс в двух номинациях: "поэзия" и "проза". А сегодня, 23 мая, в читальном зале библиотеки им. Т.Шевченка лауреаты получили свои премии. Но сначала перед награждением литераторов, учащимся компьютерной грамотности были вручены сертификаты.
"В стенах нашей библиотеки сегодня такой маленький церемониальный, презентабельный, наградительный день лауреатов литературного конкурса. А награды, шутя мы называем маленькой Нобелевской премией днепродзержинского разлива, - улыбаясь сказала директор библиотеки им. Т.Шевченка Татьяна Герасюта. - Пусть будет и так. Но мы ей очень гордимся. Потому, что сегодня люди будут получать сертификаты и награды в разных номинациях: в области литературы и изучения компьютерных технологий. Мы специально пригласили на подведение литературного конкурса наших учеников и учениц, посещающих курсы компьютерной грамотности в библиотеке, для того чтобы молодое поколение ими гордилось. Потому, что самому старшему из посетителей курсов было 92 года! Конечно за это время вы освоили не все, да и не надо. Двери библиотеки всегда для вас открыты. Приходите в любое время. Ваш учитель Лариса Анатольевна Денисюк готова и дальше помогать вам".
Сертификаты об окончании курсов компьютерной грамотности получили:
Евтушенко Руслана Викторовна
Пономаренко Зинаида Николаевна
Капуста Любовь Константиновна
В клубе "VivArt", которому в июне этого года исполнится ровно 10 лет, в пятый раз подряд проводился городской молодежный литературный конкурс. Под звуки бурных аплодисментов награды лауреатам вручали члены жюри: поэтесса, писательница Екатерина Кравченко, писательница, общественный деятель Евгения Яворская, член Союза писателей Украины, поэтесса Юлия Купич, член Союза писателей Украины, писательница, руководитель молодежного литературного клуба "VivArt" Мария Дружко, директор Днепродзержинской библиотеки им. Т.Шевченка, почетный член жюри Татьяна Герасюта.
Призеры-поэты, после получения наград, прочитали свои стихотворные произведения.
"Всім бажаю розвитку, - отметил иеромонах Феодосий. - Адже коли людина не розвивається, вона стоїть на одному місці, топчеться, топчеться, а далі йде вниз, вниз, вниз. І в якому би конкурсі вас не оцінили першим чи іншими місцями, ви в першу чергу маєте писати не для того. Ви пишите для людей. І коли ви вже написали, цей твір вам вже не належить. Вже люди самі оцінять, добре ви написали, чи погано. А коли ви пишете, очікуючи якусь нагороду аби десь там показати себе, то доброго з цього нічого не вийде. Тому я бажаю писати для своїх читачів, для людей, ділитися своїм якимись міркуваннями і ніколи не зупинятись".
Свои призы также вручили Валерия Волошина, спонсор конкурса, председатель молодежного крыла Днепродзержинской политической партии "Удар" и Светлана Волошина, заместитель директора Днепродзержинской благотворительной организации "Центр культуры и искусств "Златоуст".
"Любой проигрыш это победа, которая вас раззадоривает, некоторых злит, но дает возможность двигаться. Поэтому я вас прошу, не останавливайтесь", - пожелала всем Т.Герасюта.
После награждения присутствующие прослушали произведения музыкальных классиков в исполнении Елены и Александра Пролесских.
ПОБЕДИТЕЛИ КОНКУРСА "VIVART-2015"
ПОЭЗИЯ
МЛАДШАЯ ГРУППА
1 место - Клименков Станислав
3 место - Красота Дарья, Кулиниченко Дарья
Поощрительный приз за активную гражданскую позицию - Блощинская София
СТАРШАЯ ГРУППА
1 место - Пузатова Анна
2 место - Карамушка Полина
3 место - Маганова Александра
ПРОЗА
МЛАДШАЯ ГРУППА
1 место - иеромонах Феодосий Алисов
2 место - Кан Ольга
СТАРШАЯ ГРУППА
Диплом "за здобутки на ниві дитячої творчості" - Федина Елена
НОМИНАЦИЯ "ПЕРВЫЕ ШАГИ"
Черненко Иван
Текст: Виктор КУЛЕНКО.
23 травня в Дніпропетровську проходив етап дитячої Ліги з дзюдо серед юнаків 1999-2000 р.н. За повідомленням тренера Дніпродзержинського СК "Прометей" Василя Григоровича Мосьпана, четверо його вихованців стали призерами. На їх рахунку одно перше, одно друге та два третіх місць.
ПРИЗЕРИ-ДНІПРОДЗЕРЖИНЦІ
ПЕРШЕ МІСЦЕ
+90 кг - Степаненко Денис
ДРУГЕ МІСЦЕ
+90 кг - Соловйов Максим
ТРЕТЄ МІСЦЕ
55 кг - Лукавий Роман
90 кг - Гончарь Радим
Текст: Віктор КУЛЕНКО.
В бассейне "МиКомп" 23 мая прошел открытый чемпионат Днепродзержинска по плаванию. На голубых дорожках состязались около 170-ти спортсменов из нашего города и Днепропетровской школы олимпийского резерва. Как сообщил главный судья соревнований Геннадий Коломоец, это последний чемпионат города перед школьными летними каникулами. "Но впереди еще два важных старта. В июне нас ждет чемпионат области, который состоится в Днепропетровске, - говорит Г.Коломоец. - А в середине лета, там же на "Метеоре", пройдет чемпионат Украины".
В сегодняшних соревнованиях подводились итоги прошедшего учебного года. "Для некоторых детей эти соревнования стали первым серьезным испытанием в их начинающейся спортивной жизни, - рассказывает тренер Дмитрий Краевский. - Тренеры подводят итоги работы со своими воспитанниками. Вместе с ними выступают и уже маститые пловцы. Среди них соревнуются полсотни пловцов из Днепропетровской школы олимпийского резерва".
Пополнением года, можно назвать переход 22-летнего полтавского мастера спорта Любомира Лемешко в Днепродзержинск. Парень начал заниматься плаванием в семилетнем возрасте в Полтаве у тренера Галины Астаповой. В прошлом году стал чемпиони Украины и финалистом чемпионата Европы. "В Днепродзержинск я переехал с перспективой на улучшение своих результатов. Здесь же снимаю квартиру, - говорит Любомир. - Сейчас тренируюсь у Дмитрия Краевского. Усиленно готовлюсь к выступлениям во Всемирной Универсиаде, которая пройдет в Корее".
Любомир Лемешко получет установку на заплыв от тренера Дмитрия Краевского.
Текст: Виктор КУЛЕНКО.
Фотоальбом - http://vk.com/album84493189_216359514
Детский теннисный турнир "Прометей" считается самым старым в Украине. 23 мая уже в 46-й раз прошли соревнования, носящие имя мифологического героя.
Как сообщил судья национальной категории Григорий Васильевич Никифоров, на корты, считавшиеся одними из лучших и образцовых в СССР, выходили 37 юных теннисистов из Днепродзержинска. "Играли 20 мальчиков и 17 девочек в возрасте от шести до четырнадцати лет, - говорит Г.Никифоров. - Их тренируют Михаил Шипунов, Сергей Козченко, Светлана Драгун, Александр Олейник, Владимир Гаврысь, Игорь Палочкин. Есть и мои воспитанники. Вообще, уже давно выступало так много детей. Да и зрителей пришло не меньше. Самой известной является 14-летняя Елизавета Камнева, которая временно переселилась с родителями из Донецка. Девочка постоянная участница чемпионатов Украины. Сейчас она тренируется у Владимира Гаврыся. Примечательно, что 10-летняя Лика Персыпкина стала второй в категории до 14 лет. А ее сверстник Семен Агинский занял в этой же категории аналогичное место Это явный успех юных теннисистов. Все призеры получили медали и грамоты, приобретенные на средства родительского комитета".
ПРИЗЕРЫ ТУРНИРА
ДО 9 ЛЕТ
ДЕВОЧКИ
1 - Чернякова Анастасия (тр. С.Драгун)
2 - Тютюнник Мария (тр. С.Драгун)
3 - Мищенко Анастасия (тр. Г.Никифоров)
МАЛЬЧИКИ
1 - Табакан Андрей (тр. А.Олейник)
2 - Козченко Никита (тр. С.Козченко)
3 - Персыпкин Леон (тр. А.Олейник)
ДО 14 ЛЕТ
ДЕВОЧКИ
1 - Камнева Елизавета (тр. В.Гаврысь)
2 - Пересыпкина Лика (тр. А.Олейник)
3 - Боброва Богдана (тр. С.Драгун)
ДО 12 ЛЕТ
МАЛЬЧИКИ
1 - Сивоглаз Даниил (тр. С.Козченко)
2 - Хорольский Сергей (тр. Г.Никифоров)
3 - Овсянка Егор (тр. С.Козченко)
ДО 14 ЛЕТ
МАЛЬЧИКИ
1 - Цветков Илья (тр. А.Олейник)
2 - Агинский Семен (тр. И.Палочкин)
3 - Туробойский Стефан (тр. С.Драгун)
Текст: Виктор КУЛЕНКО.
20-22 травня в Сумах проходив Кубок України з боротьби дзюдо серед чоловіків та жінок. Як повідомив тренер СК "Прометей" Василь Григорович Мосьпан, в складі збірної команди Дніпропетровської області місто Дніпродзержинськ представляв його вихованець Олексій Акімов. "Олексій виступав в ваговій категорій 90 кг і зайняв третє місце, - говорить тренер. - Таким чином спортсмен вперше виконав норматив майстра спорта України з дзюдо. Цей успіх молодого борця був отриманий завдяки цілеспрямованій роботі на тренуваннях та підтримки департаменту молоді і спорту міської ради, керівництва спортивного клубу "Прометей", торгової марки "Наяда", ПАО "ДніпроАзот".
Текст: Віктор КУЛЕНКО.
Гандболистки ужгородских "Карпат" завоевали серебряные медали чемпионата Украины. Как сообщает клубный сайт, трехкратные чемпионки страны" переиграли в "серебряном" поединке херсонскую "Днепрянку" со счетом 34:23 (19:14). Награду вместе с командой получила и наша землячка Дарья Кот, пропустившая половину сезона из-за травмы.
Текст: Виктор КУЛЕНКО.
Світлій пам'яті почесного громадянина міста Дніпродзержинська Миколи Михайловича Ктітарєва присвячується цей нарис.
Справжній господар Дніпродзержинська, – говорили одні.
Ото був дійсно хазяйський голова, – згадували ще довго інші, коли у 1981 році після 18 років роботи на посаді голови Дніпродзержинського міськвиконкому Микола Михайлович Ктітарєв переїхав до Києва. І хоч прожив він у столиці ще 33 роки, однак до нестями любив своє рідне місто на Дніпрі – місто трударів: металургів, хіміків, енергетиків, будівельників, місто справжніх талантів.
Саме у місті Кам'янському (з 1936 року – Дніпродзержинськ) 21 квітня 1925 року в робітничій сім'ї народився Миколка. У школі навчався добре, був допитливим, кмітливим, мрійливим, однак світлі мрії хлопчини затьмарила чорна хмара воєнного лихоліття. Старший брат Іван (як і батько, металург) добровольцем у липні 1941-го пішов на фронт, а вже в серпні, захищаючи білоруське місто Гомель, загинув. Микола був тоді ще непризовного віку, але фашисти полювали і на його ровесників для відправки до Німеччини. Хитрощами (з допомогою сестри Марії, яка, працюючи медсестрою у першій міській лікарні, разом з іншими підпільниками рятувала наших людей, робила ін.'акції тощо) та переховуючись у сусідньому селі Миколаївці, хлопець зміг уникнути каторжних робіт на чужині. А відразу після визволення рідного міста 25 жовтня 1943 року Микола Ктітарєв повернувся до рідної оселі, і вже за тиждень пішов на фронт, до лав діючої армії. Брав участь у боях на ІІ Білоруському та ІІІ Прибалтійському фронтах . Після закінчення війни ще служив у північній групі військ, довелося працювати там, де потрібно було державі, тому додому повернувся лише у 1950 році.
Працюючи у ремісничому училищі №23, одночасно закінчив вечірню школу-десятирічку, а потім – металургійний інститут ім.. М.Арсенічева. Вже тоді у М.Ктітарєва проявився і талант журналіста, через що його у 1951 році призначили на посаду редактора міського радіомовлення, а з 1952 року він починає редагувати багатотиражну газету «Серп і молот» хімічного комбінату (нині – ПАТ «ДНІПРОАЗОТ»). Після закінчення вузу М.М. Ктітарєв почав працювати механіком на цьому ж підприємстві, та невдовзі його висувають на посаду секретаря парткому. І вже у 1961-63 р.р. він – другий секретар міського комітету КПУ. Його видатні організаторські здібності, плідна робота переконливо довели, що він готовий очолити орган міського самоврядування навіть у такому багатопрофільному промисловому місті, як Дніпродзержинськ.
1963- 1981 роки – період, коли Микола Михайлович очолював виконком міської ради, тобто, по суті, був міським головою. Важко перерахувати, скільки добрих справ для розвитку промислового потенціалу, соціальної інфраструктури, для піднесенні рівня освіти, культури, медичного обслуговування населення – буквально всіх галузей міського господарства – вдалося зробити Миколі Михайловичу за 18 років невтомної роботи на цій відповідальній посаді. Саме при ньому до середини 70-х років минулого століття вдалося всіх городян переселити з бараків та «комуналок» у новобудови, добитися дозволу перенесення житлового будівництва на лівий берег Дніпра та ще більше десяти років безпосередньо очолювати забудову лівобережного масиву.
Йому так хотілося завершити все задумане... Ось як писав М.М.Ктітарєв з цього приводу у вірші «Моє лівобережжя»:
Не строить нам больше канал и дома...
Хотелось, подольше чтоб пела весна.
Чтоб снова кипела твореньями жизнь,
Мечтанья хотелось свои завершить.
Увидеть, как встанут мосты над Днепром,
И люди расскажут о подвиге том.
Я верю, что вспомнят, кто все начинал,
И верою светлой других убеждал.
Не випадково саме в часи, коли він очолював міськвиконком, Дніпродзержинськ завоював першість у республіканському змаганні та був названий містом високопродуктивної праці, високої культури і зразкового громадського порядку.
Усі свої сили, енергію, ентузіазм і натхнення Микола Михайлович до останку віддавав на благо міста, в ім'я підвищення добробуту його мешканців. Тому й основні трудові нагороди припадають на період його роботи у Дніпродзержинську – орден Трудового Червоного Прапора (1971 р.), Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР (1981 р.), два ордени «Знак Пошани» (1966 та 1981 р.р.), два ордени «За мужність» – ІІ та ІІІ ступенів (1999 р.), 26 медалей.
Така виснажлива робота давалася нелегко. Розрадою для нього були приємні хвилини творчих пошуків: писав вірші, вивчав історію рідного краю, видавав художньо-документальні нариси. Так, у 1964 році в обласному видавництві вийшла його перша книга у співавторстві з М.І. Аронським (заступником редактора міської газети «Дзержинець») – «В степу під Баглієм» про історію Дніпродзержинського азотно-тукового заводу. Вже працюючи в Києві на посаді уповноваженого Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР при українському уряді (цій роботі він також віддав 18 років – 1981-1999 р.р.), завершив роботу над другою книгою, і у 1985 році вийшла з друку документальна повість про дніпродзержинських підпільників «Двобій». У 2003 році М.М.Ктітарєв видав збірку віршів «По зову сердец».
Справді, творчість не заважала, а навпаки, сприяла його плідній роботі на відповідальних посадах. Згодом, у більш солідному віці. Микола Михайлович деякий час був керівником секретаріату ради з питань виставкової роботи при українському уряді. Він мешкав у Києві, а серцем був з Дніпродзержинськом. Протягом багатьох років ми надсилали Миколі Михайловичу міські газети. Він часто телефонував на батьківщину, цікавився новинами. Цілком заслужено М.М. Ктітарєву 26 серпня 1986 року було присвоєно звання почесного громадянина міста.
Він завжди залишався палким патріотом рідного міста і навіть з життя пішов з його символами. На надгробній плиті Миколи Михайловича, за його бажанням, викарбуваний герб Дніпродзержинська. І цим усе сказано...Можна додати лиш те, що наш видатний земляк мав філософський погляд на життя, яке для кожного з нас колись закінчується. Тому так щемно сприймається його заповіт, викарбуваний на надгробній плиті:
Ты не плачь на могиле моей,
Я все сделал, что думал успеть.
Я всю жизнь посвятил для людей,
Мои дети не будут краснеть.
Ты не плачь на могиле моей,
Приходи лишь почаще сюда,
Улыбнись мне улыбкой своей,
Вспоминай прожитые года.
И детей, и внучат приведи,
Чтоб услышал я их голоса,
Ведь у них своя жизнь впереди,
И сухими пусть будут глаза.
Отдал все, что я мог, для людей,
Я любил и тебя, и детей.
И во имя всех прожитых дней
Ты не плачь на могиле моей.
21 квітня йому б виповнилося 90... Трохи більше півроку не дожив Микола Михайлович до цієї знаменної дати. Але у пам'яті сотень і тисяч дніпродзержинців, і, насамперед, ветеранів, він залишиться назавжди великим патріотом рідного міста, зразковим міським головою, людиною талановитою і неординарною.
Ніна Циганок, член НСЖУ, заступник голови ради міської організації ветеранів України.
Джерело: http://azot.dp.ua