На фото: Парад велосипедистів, присвячений VI Всесвітньому фестивалю молоді і студентів. 1957. По середині Тетяна Кульвінська, трудяща ДДРЕС.
Термін "велосипед" (vélocipède) придумав французький винахідник Жозеф Ньєпс. Він модернізував самокат Дреза, забезпечивши його сідлом із змінною висотою та назвав цю конструкцію звичним нам словом "велосипед". Цікаво, що Жозеф Ньєпс прославився не як конструктор велосипеда, а в першу чергу як творець геліографії і один з перших винахідників фотографії.
У 1839 році шотландський коваль Кіркпатрік Макміллан удосконалив винахід Карла Дреза, оснастивши його педальним приводом. Педалі чинили не звичний нам круговий, а зворотно-поступальний рух і штовхали заднє колесо, з яким були з'єднані металевими стрижнями за допомогою шатунних передач.
У 1868 році французька фірма "Мейер і Ко" розпочала виробництво велосипедів з ланцюговим приводом на заднє колесо. Велосипедний ланцюг на цій конструкції розміщувалася праворуч від рами, і ця традиція збереглася до сих пір. Справа в тому, що раніше, вершники сідали на коня, як правило, з лівого боку. Це пояснювалося тим, що багато кавалеристів носили шаблі біля лівого стегна, які заважали б посадці з правого боку. На перші велосипеди люди теж сідали за звичкою з лівого боку, як і на коня. Тому, щоб ланцюг і провідні зірки не заважали посадці, їх розмістили праворуч від рами.
На фото: Толя і Вова Термінак. 02.08.1954.
На стадіоні ДЮСШ № 2 сьогодні (23 червня) відбувся півфінальний футбольний матч між командами "Атлетик" і "Газовик" в залік турніру, зібрані кошти на якому підуть на допомогу ЗСУ.
Так вже співпало, а можливо організатори навмисно провели гру саме в день завершення Олімпійської естафети в рамках Міжнародного Олімпійського дня. В перерві юні представники ДЮСШ № 3 (тренерська бригада Андросовичів - Раїса, Віктор і Сергій) провели легкоатлетичну естафету.
Гру відвідали начальник управління молоді і спорту міської ради Едуард Коряк, майже всі директора міських ДЮСШ, а також "Спорт для всіх" та "Інваспорту", які були присутні на церемонії відкриття матчу.
Матч розпочався без всякої розвідки, адже гравці обох команд являються в чемпіонатах міста давніми суперниками, знаючими всі тонкощі гри візаві. Та вже з перших хвилин гра стала набувати жорткості, яка переросла в жорстокість. Арбітр матчу Ігор Зеленський рядом "гірчичників" намагався врамувати пристрасті.
Бордові ("Атлетик") почали з центру поля навантажувати свої нападників м`ячом. І як результат забили гол. Пас с центру поля на правий фланг і Данило Кириченко на 15-й хвилині відкрив рахунок. З таким рахунком завершився перший тайм.
Дальше більше, гравці обох команд стали застосовувати брудні прийоми, із-за яких голкіпери обох команд були вилучені з поля. Спочатку за те, що навмисно після свистка арбітра демонстративно наступив на ногу лежачому гравцеві, завершив гру воротар "Газовика" Валерій Головнюк. А потім в кінці другого тайму пішов з поля його візаві Ярослав Яровенко, агресивно і занадто жорстко зіграший за межами штрафного майданчика. В цоьму проміжку гри Богдан Кучер з команди "Газовик" скористався помилкою воротаря і захисника суперника, які неподілили мяч, і забив гол. Потрібно зазначити, що в основний час були виконано пенальті, який не реалізував "Газовик". Основний час матчу закінчився з рахунком 1:1.
Ну, а дальше була лотерея - післяматчеві пенальті, які краще виконали футболісти "Газовика" - 4:3. У фіналі 28 червня о 18:00 на стадіоні СШ № 18 зустрінуться "Газовик" і "Дзержинець".
Фотоальбом https://www.facebook.com/photo/?fbid=122991463758725&set=a.123002640424274
На озері Мальта, що в польскому місті Познань, з 16 по 19 червня проходив другий етап Кубка світу з академічного веслування.
Україну представляли одинадцять екіпажів. У головному фіналі четвірка парна легковагова з Дніпропетровської області стали призерами.
Вихованець Заслужених тренерів України Наталії Опенчук і В`ячеслава Стефашина з Кам`янської ДЮСШ № 1 Денис Дяченко разом з партнерами Олексієм Сябро, Романом Бедарєвим та Владиславом Яхнієнко отримали срібні медалі, показавши результат 6.03.25
"Хлопці "на зубах" вирвали друге місце, поступившись тільки спортсменам із Данії", - прокоментувала Заслужена тренерка України з академічного веслування Наталія Опенчук.
Продовжується кваліфікація до турніру у Вімблдоні (Великобританя) з призовим фондом £16,320,000.
Нажаль, вихованець Кам`янського СК "Прометей" Ілля Марченко (№275 ATP) завершив боротьбу.
У півфіналі відбору 22 червня наш земляк програв Джейсону Жуну із Китайського Тайбею (№263 ATP) – 6:7(5), 2:6.
У першому сеті Марченко зумів відігратися з рахунку 2:5, вигравши три гейми поспіль, і потім перевів гру на тай-брейк, під час якого програв два розіграші на своїй подачі і у відповідь зробив один міні-брейк.
Зазначимо, що Ілля втретє поспіль програв у другому колі кваліфікації Вімблдону. Востаннє він грав в основній сітці трав'яного мейджору у 2017 році.
Джерело https://btu.org.ua
У італійському місті Ріміні сьогодні розпочалися п`ятиденні міжнародні змагання на роликових ковзанах-квадах.
Вперше в турнірі покажуть свої навички на міжнародному паркеті українські квадистки. В складі команди з України виступлять юні вихованки тренерського дуету Тамари і Вікторії Цимбал з Кам`янської Академії фігурного катання на роликових ковзанах - Олександра Підгородецька, Марія Гриб та Олександра Погорєлова. Побажаємо вдалого дебюту нашим землячкам.
В часи Радянського Союзу й уявити неможливо було людей, які збиралися в магазин чи на базар, без однієї речі - авоськи.
Що ж таке авоська? Це в'язана з жорстких ниток господарська сумка, схожа на сітку, яка раніше використовувалася переважно для перенесення продуктів харчування та різної побутової продукції з ринків та магазинів. Перевага в тому, що в складеному вигляді авоська займала дуже мало місця, тому аксесуар зручно було брати з собою в дамську сумочку, чоловічий портфель або просто в кишеню верхнього одягу.
Для людей тієї епохи авоська була справжньою паличкою-виручалочкою, бо поліетиленові пакети дістати було дуже складно, а носити продукти та предмети побуту десь треба було. Тому ще авоську в народі називали "годувальницею". Звідки ж пішла назва цього незамінного атрибуту? Споконвічно російська частка "авось" ("може"), що означає надію на випадковий успіх, стала уособлювати назву аксесуара "авоська". Кажуть, що авоська народилася, коли наприкінці 1935 року в СРСР було скасовано продовольчі картки, але постачання товарів господарського користування та продуктів все ще здійснювалося нерегулярно, зі збоями. Тоді було введено обмеження щодо видачі товарів в одні руки, але все одно продуктів не вистачало. Люди змушені були пристосовуватися до нових умов і вчитися жити за принципом "а може щось перепаде". Трудящі після роботи, бігали по магазинах та товкучках, сподіваючись хоч щось купити їстівного.
Кажуть, що слово "авоська" вперше прозвучала у жовтні 1939 року зі сцени Колонної зали Будинку спілок на I Всесоюзному конкурсі артистів естради з уст молодого сатирика Аркадія Райкіна. Сюжет мініатюри "Авоська" переказував знайому глядачам картину: роботяга СРСР, виходячи з дому, неодмінно бере із собою дві господарські сітки. Одна з них "авоська", призначена для необхідних речей ("авось щось куплю"), а друга "напраска" ("марна") - для непотрібних речей. Ця сатира принесла Райкіну премію на конкурсі та відкрила чудові перспективи майбутнього. Жартівлива назва сумки-сітки розлетілася по всьому Союзу і намертво приклеїлася у мові.
Та є і інші версії походження назви господарської сіткої, плетеної з міцної нитки. На почесне звання винахідників авоськи претендують чехи: нібито в 1920-і роки саме вони налагодили виробництво "ситівок" (з чеської мови sitovka), прив'язавши ручки до сітки для волосся.
Більшість радянських сіток в'язали інваліди (у навчально-виробничих комбінатах та артілях Всеросійського товариства сліпих) та ув'язнені. У виправних установах було обладнано спеціальні цехи для плетіння сіток з відходів прядильної промисловості. Для незрячого майстра норма виробітку становила близько 30-ти сіток на день, у місцях позбавлення волі – 7 або 8. Авоська промислового державного зразка була сіткою з 14 рядів по 24 ятки. Коштувала така розкіш (враховуючи, що служила вірою та правдою сумка не один десяток років) у 1950-ті 3 рублі (старими грошима), у 1980-ті – 2 рублі 55 копійок.
За часів хімізації, у період 1960-х, авоськи стали в'язати з капронових ниток, що зробило аксесуар ще компактнішим і практично невагомим. Капрон був набагато міцніший і еластичніший за бавовну. Авоська такого формату витримувала навантаження до 70 кілограмів. Проблема була лише в тому, що сумка досить боляче врізалася в руки, тому ручки народ став обертати штучною шкірою чи каучуковими трубочками. Колірна гама сіток у 1960-ті розширилася, і черги зарясніли ошатними аксесуарами.
На фото: Кароліна і Володимир Дубина (з архіву Л.В.Алексієвської). 1950-і роки.
