Після перейменування, площа Дзержинського в Дніпродзержинську стала носити ім`я Калнишевського. Хто ж він такий Петро Іванович Калнишевський?
Петро Калнишевський - останній кошовий отаман Запорозької Січі
Сьогодні в історії України Петро Іванович Калнишевський вважається видатною історичною постаттю. Але так було не завжди. Пам'ять про останнього кошового отамана Запорозької Січі стала відроджуватися лише в 1980-х роках за часів перебудови, коли знято було заборону на дослідження окремих сторінок в історії козацтва.
Останній кошовий отаман Петро Калнишевський прожив 112 років (1690-1803), рубежі трьох століть - XVII, XVIII і XIX пройшли через його долю. Цей міцний тілом та духом чоловік провів останні 27 років в ув’язненні на Соловках. При чому перші 16 років - в одиночній кам’яній камері. Проте достовірні дані, підтверджені архівними документами про його діяльність, відомі лише за час його перебування в останній Запорозькій Січі, яка звалася Підпільненською або Новою й існувала в 1734-1775 роках. Цей період біографії Калнишевського став відомим передусім завдяки унікальному архіву Коша Запорозької Січі, що чудом зберігся до нашого часу. Період 25-річного перебування Петра Калнишевського в ув'язненні в Соловецькому монастирі, де він і закінчив своє життя, відбито в документах архівного фонду архангельського губернатора та інших архівів.
Батьки Петра Калнишевського, очевидно, прийшли на Сумщину з правобережної України у 1620-30 рр. 17 ст. Про ранній період його життя знаємо тільки легенди та усні перекази. Впевнено можна сказати, що народився Петро в 1691 році у селі Пустовійтівка біля міста Ромни. У зрілі вже роки Петро Калнишевський побудував у рідному селі церкву. В документах, пов'язаних із її будівництвом, фіксується місце народження Калнишевського та ім'я його батьків: мати Агафія, батько - Іван. У нього були двоє братів (Петро найстарший у сім’ї). Відомо, що одного з його братів звали Степаном.
Ім'я Петра Калнишевського виринає в документах архіву Коша Запорозької Січі з початку 50-х років XVIII ст., коли він займає вищі старшинські посади. Спочатку був військовим осавулом, котрий відповідає за стан і організацію війська, потім - військовим суддею, тобто третьою особою після кошового отамана, яка входить до складу Коша (запорозького уряду). З 1762 р. - він короткий час був кошовим. І, нарешті, в 1764-1775 роки Калнишевський - беззмінний кошовий отаман. Він керує Запорозькою Січчю упродовж десятиліття, що передувало катастрофі - остаточному знищенню російським царизмом Запорозької Січі. Як військовий діяч Петро Калнишевський брав активну участь у російсько-турецьких війнах 1735-1739 і 1768-1774 роках, відзначився разом з запорожцями при взятті Очакова, Кінбурна, Бахчисараю, Хаджибею та ін.
Заслуги Петра Калнишевського перед Україною неоціненні. За час керівництва Січчю, він створив на її землях потужну сільськогосподарську економіку, зберіг для України вихід до Чорного моря, сприяючи поширенню української економічної присутності у запорозьких степах та перешкоджаючи реалізації колонізаційних планів Росії. За 10 років кошового отаманства Калнишевського з’явилося на Запоріжжі 45 нових сіл, 4 000 хуторів земельників, у яких до 1775 року було населення близько 55 тисяч чоловік.
Він запроваджував хліборобство, нові форми господарювання, земельники. Це якщо порівняти з сучасністю, очевидно, що це були такі фермерські господарства, і там розвивалося не тільки хліборобство, а й тваринництво, і інші види господарської діяльності. Діяльність кошового залишилась навіки уславленою у приказці: "Як був кошовим Лантух, то не було хліба й для мух, а як став кошовим Калниш, то лежав на столі цілий книш".
Територія Підпільненської або Нової Запорозької Січі називалася "Вольності Війська Запорозького" і займала великий простір на південь від річок Тясмина та Орелі в межах сучасних Запорізької, Дніпропетровської, Донецької, Кіровоградської, Луганської, Херсонської та Миколаївської областей.
А ще кошовий отаман приділяв велику увагу розвитку культури та духовності. Його коштом було споруджено понад 30 православних храмів, зокрема, церкви у Лохвиці, у Межигірському монастирі, у Ромнах, у його зимівнику (нині село Петриківка). В роки його перебування кошовим отаманом Кіш фінансував будівництво Троїцького собору в Самарі (тепер Новомосковськ) та в селах Поорілля (Могилів, Бабайківка, Личківка, Гупалівка та ін.). При монастирях та церквах діяли школи та шпиталі для знедолених. Троїцькому собору Калнишевський подарував величне Євангеліє півметра висотою, 32 см шириною, і воно на той час коштувало 600 карбованців золотом. Зараз це Євангеліє знаходиться у Роменському краєзнавчому музеї.
За запровадження незалежної економічної політики та обстоювання засад української автономії цариця Катерина II ліквідувала Запорозьку Січ у червні 1775 року. Самого Калнишевського і декількох представників козацької старшини було заарештовано, а їхнє майно конфісковано. Петро Іванович Калнишевський указом імператриці Катерини ІІ, даним 10 червня 1776 року за № 1419, був спроваджений на заслання для постійного проживання в Соловецький монастир. Припровадили його секунд-майор першого московського піхотного полку Александр Пузиревський, унтер-офіцер і п'ять рядових. Везли його через Москву інкогніто, ніде не згадуючи вголос імені. Кортеж складався з 9 підвід: на трьох конвой з арештантом, на решті – майно. В Архангельськ прибули 11 липня, де губернатор Головцин частково замінив конвой. За переказами, арештант був середнього зросту, але широкоплечий і здоровий, але скоро постарів і схуд. На Соловках він перебував 25 років одноосібно в темниці, але гордо переносив жахливі умови перебування, жодного разу не звернувшись за помилуванням.
Російський діяч Колчин описує, в яких умовах там міг перебувати в’язень. “Житло в’язня має форму лежачого зрізаного конуса з цегли завдовжки чотири аршини, заввишки з сажень. Стіни вогкі, запліснявілі, повітря затхле, задушливе. У вузькому кінці камери є маленьке віконце, вершків шість в квадраті. Промінь світла, немов крадькома, через три рами і двоє ґрат тьмяно освітлює цей страшний каземат. При такому світлі читати можна тільки в найсвітліші дні, та й то з великим напруженням зору. Якщо в’язень намагався подивитися крізь вікно на світ Божий, то бачив, що одне кладовище прямо перед вікном”.
Є свідчення, що в’язня не відпускали з цієї камери навіть за природною потребою. Лише один-два рази на рік у Великий піст та в Успенський піст його під конвоєм водили до церкви говіти, і при цьому конвоїри застерігали людей, котрі намагалися до нього заговорити, що з цим чоловіком не можна розмовляти. Є й такі свідчення, що там в’язня заїдали пацюки, нападали цілими юрбами на нього. Він не мав, чим відбитися. А для того, щоб дати палицю, посилали клопотання аж до Петербурга.
Лише після амністії нового імператора Олександра I у 1801 році, він вийшов на волю немічним старцем і останні 2 роки свого страдницького життя прожив серед ченців цього ж монастиря. 2008 року Помісний Собор УПЦ КП благословив приєднання праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського) до лику святих. Пам'ять праведного Петра Багатостраждального відзначають 14 жовтня в день Покрови Пресвятої Богородиці, покровительки козацтва.
Як Петро Калнишевський потрапив на Січ
Про те, як Петро Калнишевський восьмирічним хлопчиком потрапив на Січ, існує легенда, яка була записана у 1969 році:
"Восьмирічний Петрик, син козацької вдови Агафії, пас худобу за селом, коли побачив невеличкий кінний загін запорожців. Дехто з них смалив люльки. До одного з них звернувся хлопчак з проханням дати і йому спробувати козацької люльки. Це розважило запорожців, вони зупинилися й почастували пастушка "носогрійкою".
— А куди ж ви йдете? — той до них. — На Січ, хлопче!
— Так візьміть же й мене з собою!
— Ну, коли ти вже й люльку козацьку смалиш, то сідай ззаду,— дозволив сотник, той, що "носогрійку" йому позичив.
— Ти, видать, хлопець бідовий, будеш мені джурою. Петрика двічі просити не довелося — він відразу вихопився на коня.
— А батько ж що скаже? — спитав сотник.
— А нема в мене батька, — похнюпився Петрусь.— Загинув.
— Ну то будеш мені й за сина.
І подалися вони туди, де "Луг — батько, а Січ — мати", і побрела череда в село сама, вже без пастуха..."
Цікаві факти
* Петро Калнишевський визнаний видатною історичною особою, входить до числа 100 найбільш відомих в світі українців.
* Постать Петра Калнишевського є однією з головних у системі образів історичного роману "Журавлиний крик" сучасного письменника Романа Іваничука.
* Його людські якості добре розуміли запорожці, 10 разів поспіль обираючи кошовим отаманом.
* Коли Калнишевський був випущений з камери, то на тих радощах, якщо це можна назвати радістю, він для місцевого монастиря придбав Євангеліє, котре коштувало 2 435 рублів, воно важило десь біля 40 кг.
* В 1773 році йому було присвоєно звання генерал-лейтенанта російської армії.
* У 1991 році при в'їзді до міста Ромни, на місці, де до 1908 року знаходилася Покровська церква, йому встановлено пам'ятник.
* 28 червня 2004 року було встановлено пам'ятник Петру Калнишевському на території Соловецького монастиря.
* 10 лютого 2009 року відділу прикордонної служби Сумського прикордонного загону «Шалигіне» присвоєно ім'я Петра Калнишевського.
* 24 жовтня 2012 року пам'ятник Петру Калнишевському відкрили на Сумщині.
* 29 березня 2012 року Національним банком України введена до обігу срібна пам'ятна монета номіналом 10 гривень. Монета належить до серії "Герої козацької доби".
* 23 грудня 2014 року Українська Православна Церква Московського патріархату приєднала до лику святих Петра Калнишевського.
* 19 лютого 2016 року одна з вулиць Житомира названа ім'ям Петра Калнишевського.
Пам`ятник Калнишевському в центрі Недригайлова Сумської області. Фото В.Рєзніченка.
Підготував Віктор КУЛЕНКО
Джерело:
referatua.org.ua
radiosvoboda.org
litsa.com.ua
Фото Вікіпедія
Очередная порция фотографий Днепродзержинска 70-х годов прошлого века. На снимках, предоставленных О.Н.Морозом, изображены СШ № 31, автовокзал № 1 и Базарный спуск, упирающийся в старую проходную Днепровского металлургического завода им.Ф.Э.Дзержинского.
Виктор КУЛЕНКО.
Сьогодні на Землі налічується близько 6 тисяч різних мов - унікальних і неповторних. Майже половина з них находиться на межі зникнення. Для підтримки мовного та культурного різноманіття та багатомовності та з метою збереження мов від вимирання ХХХ сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО проголосила про Міжнародний день рідної мови, який з 2000 року відзначається 21 лютого.
До Дня рідної мови бібліотекар філії № 5 Какуша Ганна підготувала лінгвістичний диліжанс "Рідна мова. Крапка. Українська". Цей захід протягом тижня з 15 по 19 лютого відвідали учні 3 - 4-х класів СШ № 29 та дитячого протитуберкульозного санаторію.
Діти намагалися дати відповіді на такі питання: "Що ж таке рідна мова?", "Чи для кожного рідна мова однакова?", "Що потрібно робити, щоб рідна мова була чистою, красивою, культурною?". Зрозуміти, наскільки добре для свого віку діти знають рідну мову, допомогли різноманітні конкурси, якими бібліотекар розважала малечу.
Школярі складали українські прислів'я та приказки з окремих слів, які їм були надані, вставляли у вірші необхідні слова за змістом, а не за римою, брали участь в конкурсі на кращого скоромовця та разом з викладачами розповідали усмішки, байки та анекдоти.
Напередодні свята в дитячій бібліотеки-філії №8 пройшов поетичний зорепад «Ти до рідної прислухайся мови». Завідувачка бібліотеки Тетяна Гончар ознайомила дітей з книжково-ілюстративною виставкою «І звучить, як пісня, українська мова». На виставці представлені твори українських поетів, які возвеличували українську солов’ їну мову й нашу неньку – Україну.
З уст читачів - учнів 3-Б класу СШ №20 звучали поетичні рядки та пісні про рідну мову: Т. Шевченка, Л. Українки, В Симоненко, В. Сосюри, Д. Білоуса.
.Бібліотека-філіал № 9 презентувала годину - спілкування "Дзвенить струмочком рідна мова", яка відбулася у рамках культурно - просвітницької акції "Розмовляємо, пишемо, думаємо українською". Учні 7-б класу середньої школи №40 ознайомилися з книжковою виставкою "Мови рідної краса". Бібліотекар Чуйкова Л.І. розповіла про те , що немає народу , байдужого до рідної мови , до своєї землі , тієї , на якій він народився й живе.
Красу і чарівність рідної мови присутні відкрили для себе у конкурсі віршів таких поетів як І. Франко, Л. Українка, Б. Грінченко , В. Самійленко, М. Куліш, О. Олесь.
Була проведена мовна вікторина "Мова - одяг думок" та переглянута слайд-презентація "Мова - серце нації".
Рідна українська мова – це наша мала Батьківщина, де ми вперше почули мамину колискову, пізнали світ. Рідна українська мова – це мова нашого народу, ми повинні дорожити і вірно служити ії, бути патріотами своєї держави.
Тетяна Дороніна, заступник директора з реклами та маркетингу Дніпродзержинської ЦБС
Сегодня в Днепродзержинском клубе "Юные таланты" прошли встречи пятого тура шахматного турнира Сhess Open. В классической программе встречались 16 игроков. Также были сыграны пропущенные партии: второго тура - Стрельник Александр - Москаленко Святослав 0:1, и четвертого тура - Шевелев Юрий - Крестьянинов Олег 0,5:0,5. После пяти туров единолично лидирует Вадим Евсевич (на фото), набравший 4,5 очка.
Очередной, шестой тур, состоится в среду, 24 февраля.
ИТОГИ ПЯТОГО ТУРА
Евсевич Вадим - Титов Сергей 1:0
Кузминец Александр - Волков Антон 0:1
Москаленко Святослав - Шевелев Юрий перенесена
Крестьянинов Олег - Паркеев Николай 0,5:0,5
Василенко Виктор - Черданцев Виктор 0:1
Стрельник Александр - Даник Виктор 0:1
Безуглая Елизавета - Науменко Олег 0:1
Корниенко Александр - Скобельский Руслан 0:1
В ШЕСТОМ ТУРЕ ИГРАЮТ
Даник Виктор - Евсевич Вадим
Волков Антон - Москаленко Святослав
Титов Сергей - Крестьянинов Олег
Черданцев Виктор - Кузминец Александр
Скобельский Руслан - Паркеев Николай
Науменко Олег - Шевелев Юрий
Корниенко Александр - Стрельник Александр
Безуглая Елизавета - Василенко Виктор
Текст: Виктор КУЛЕНКО.
Ека Згуладзе заявила, що готова віддати життя на захист кожного поліцейського, однак покривати порушення законодавства ніхто не буде. Перший заступник глави МВС закликала поліцейських не розчарувати людей, яких вони повинні захищати.
19 лютого, під час присяги нових патрульних у Чернігові, Ека Згуладзе заявила, що хоче у "відкритому форматі" обговорити з поліцейськими вчорашню ситуацію у Печерському суді столиці, де обиралася міра запобіжного заходу співробітнику Управлінні патрульної служби.
В ФОТОГАЛЕРЕЕ сайта появились две фотографии, предоставленные О.Н.Морозом. На одной мы видим Днепродзержинский Дворец тенниса, открытый 5 декабря 1973 года. На второй - трамвайная остановка "Гостиница "Заря". На линии 510-й трамвай маршрута № 1.
Текст: Виктор КУЛЕНКО.
Кипить, вирує життя на будівельному майданчику, де споруджується нова агломераційна фабрика заводу імені Дзержинського. Обличчя споруди міняється щодня. Вже приступили до монтажу колон корпусу підготовки шихти, а на головному корпусі колектив дільниці "Доменбуд" виконує бетонні роботи.
На цьому об'єкті працює бригада бетонників т.Усова. Вона бореться за звання колективу комуністичної праці. Всі члени бригади працюють добре, але найкраще за всіх Віра Момот. Подивишся на неї, тендітна, невеличка на зріст, не повіриш, що вона залишає позаду досвідчених бетонників-чоловіків. Видно, справа не у фізичній силі, а у спритності, в умінні Віри організувати працю.
Вже кілька місяців вона утримує першість серед будівельників. В січні, наприклад, Віра виконала норми виробітку на 158 процентів, а це означає, що тільки вона щодня вкладає понад план один кубометр монолітного бетону.
Добре знають і поважають Віру в колективі, де дівчина працює вже п'ять років. Всі будівельники повинні рівнятися на неї.
Н.Фролов, старший виконроб "Доменбуду".
"Дзержинець" 20.02.1962.
* Як і весь радянський народ, трудящі Дніпродзержинська активно борються за дальший розквіт Батьківщини. Змагаючись за дострокове виконання п'ятирічки, колективи промислових підприємств нашого міста достроково виконали план 1954 року. За рік вироблено валової продукції майже на 18 процентів більше, ніж за 1953 рік.
* У місті працює 23 підприємства місцевої і кооперативної промисловості. За два роки, що минули після попередніх виробів до місцевих Рад, ці підприємства випустили товарів народного споживання на 110,2 мільйона карбованців більше, ніж за 1951 та 1952 роки. За останні два роки ними виготовлено, зокрема, 44.734 ліжка, 100.312 пар взуття, на 5.499 тис. карбованців різної меблі.
* За останні два роки у місті відкрито 14 нових майстерень і комбінат побутового обслужування. Зараз у нас працюють 136 різних майстерень, які за ці два роки виготовили дніпродзержинцям замовлень на 32,3 мільйона карбованців.
* За два роки в місті відкрито нових і переобладнано 29 магазинів, в тому числі на околицях міста 12 магазинів, а також відкрито 19 нових їдалень і буфетів. У Дніпродзержинську зараз працюють 179 магазинів, 68 їдалень і чайних, 82 буфети і закусочні, 236 кіосків і лотків (не враховуючи сезонних). В 1954 р. трудящим міста продано різних товарів на 44,1 мільйона карбованців більше, ніж у 1953 році.
"Дзержинець" 17.02.1954.
В четвертому турі після тривалої боротьби торішній чемпіон міста Віктор Литвинов переміг Мелешка і вийшов на перше місце. Недбало почав партію проти першорозрядника Білякова Матвієвський. Пізніше він мав перевагу проти свого суперника, але припустив помилку і зазнав першої поразки. Кандидат в майстри спорту Микола Яловий переміг Москаленка. Гемай зіграв унічию з Галаком. Глибченко в чудовому стилі переміг Габрієля, а Бурчак - Мартиненка. Бобиш на сорок третьому ході здав партію Борисову.
В п'ятому турі знов відбулась зміна лідерів. Центральною зустріччю була партія між Яловим і Литвиновим. На тридцять третьому ході Литвинов зупинив свій годинник і потиснув руку кандидату в майстри спорту, поздоровляючи його з черговою перемогою. Два очки на свій рахунок записав Микола Гемай, який виграв у Мартиненка і Борисова. Знову спіткнувся Матвієвський. Цього разу його переміг чемпіон "Авангарду" Глибченко. Лобанов змусив до здачі Бурчака. Ця перемога дозволила Лобанову ввійти в п'ятірку лідерів.
Інші зустрічі закінчились так: Гулак переміг Мелешка, Габрієль - Бобиша, Чайка - Білякова. Інші партії дограватимуться.
Після п'яти турів лідирує Микола Яловий, у якого чотири очки з чотирьох можливих. У Галака також чотири очки, але після п'яти ігор. У Литвинова і Глибченка по три з половиною очка.
Сьогодні відбудеться шостий тур.
В.Скакунов, головний суддя змагань. "Дзержинець" 20.02.1962.