Плакат Кубка України з картингу, який проводився в місті 18 жовтня 2015 року.
У змаганнях з армрестлінгу, які пройшли в КСЦ "Дніпровець", взяли участь як працівники комбінату, так і городяни. У ваговій категорії понад 90 кг переміг Євген Пафьонов. Другим став Олександр Кислий. Третє місце дісталося Дмитру Катериничу. 17.07.2016.
У районі Червоного каменя Дніпропетровська відбулися традиційні зимові змагання в дисципліні крос-кантрі. Численної делегацією було представлено наше місто в категорії Аматори. Кирило Мацієвський, що йшов третім, на першому ж колі не впорався з крутим підйомом і пропустив перед собою велику групу велогонщиків. Він приїхав практично одночасно з Євгеном Тітковим - 20 і 21 місця відповідно. 26.01.2013.
Першим майстром спорту з боксу в нашому місті став Володимир Прокопович Кургузов.
В спортзалі СШ № 20 минулої суботи пройшли дві незвичні спортивні зустрічі. В гандбольному шоу "Діти проти батьків" грали команди дітей і їхніх батьків, а вірніше матусі проти дочок, а татусі проти синів.
Ідея проведення гандбольних зустрічей між батьками і їхніми дітьми прийшла в голову тренеру гандбольної команди ДЮСШ № 1 Олегу Петровичу Усенку. "Я бачив як за кордоном проводять такі матчі, тому подумав, що непогано було і нам запозичити їх досвід, - розповідає Олег Усенко. - У нас в команді є діти, чиї батьки колись теж займалися цим видом спорту. Коли запропонував цю ідею втілити в життя і у нас, відгукнулися багато батьків. І не тільки татусі і матусі, а і навіть дідусі підтримали проведення такої зустрічі. Нічого не зближує так тісно як спорт. Батьки за звичай майже постійно дивляться, як грають їхні діти. І навпаки, менші майже не знають, що зможуть показати на ігровому майданчику дорослі. У нас уже є навіть гандбольні династії. Наприклад мама (Лариса) і тітка (Наталія) Жені Чорного свого часу грали в гандбол. Мама була голкіпером, по її слідам пішов і син, який теж захищає ворота. Батьки (Марина і Олександр) і тітка (Інна) Владислави Кочедері теж були ганболістами. А тато Іллі Буханцева являється випускником гандбольної команди нашої ДЮСШ".
Крім гандболістів на майданчику в команді батьків виступала Тетяна Мельник із відомої волейбольної сім`ї. Її тато Олексій Васильович Чоха і чоловік Олександр Мельник теж волейболісти.
Перед матчами для батьків були проведені розминочні "Веселі старти". На майданчик юні гандболістки вийшли в новенькій формі. "Ми довго чекали на нову форму. Хочемо, щоб після виграшів у команд батьків, на які ми сподіваємося, форма стала для нас фартовою", - сказав О.Усенко. І прогноз тренера оправдався, форма принесла перемогу дівчаткам.
Піісля п`ятихвилинної розминки на майданчик вийшли команди мам і їхніх дочок. Незважаючи на вік, старші товариші чинили опір. Але його вистачило не надовго. В результаті двадцятихвилинна гра завершилась перемогою дочок з рахунком 10:4 (4:1).
Більш жвавішою, я б сказав контактною грою, стала наступна зустріч, в якій сини змагалися з татами. Все ж таки чоловіки є чоловіками. Силовий опір чинили як одні, так і інші, що призводило до відчайдушної боротьби за м`яч. І все ж таки молодість перемогла досвід. Хлопці виграли з рахунком 13:10 (5:4).
В Центрі позашкільної роботи і дитячої творчості пройшла презентація нової книжки дитячого письменника Олега Майбороди.
Над книгою під назвою «А ти знаєш, що я знаю» працював дружний колектив кам'янчан: директор Центральної бібліотечної системи Тетяна Герасюта, літературний редактор Дмитро Кубанов, видавець Андрій Яловий. Проілюструвала книгу київська художниця Вікторія Дунаєва. Видання книги Олега Майбороди також стало можливим за підтримки секретаря міської ради Олександра Залевського та місцевого депутата Ігоря Максимовича. Олег Майборода написав 75 книг, які видавалися в різних містах України. Книга «А ти знаєш, що я знаю» стала першою збіркою, виданою в Кам'янському і першим виданням із серії "Моє Кам'янське". За словами секретаря міськради, основна мета цієї серії - видавати книги про місто і книги авторів з Кам'янського.
"А ти знаєш, що я знаю" - являє собою збірку дитячих віршів, загадок і веселих оповідань, написаних українською мовою. Ознайомитися з нею маленькі читачі зможуть в бібліотеках міста, а також в середніх і дошкільних навчальних закладах.
Для учасників зустрічі підготували насичену програму. Вихованці Центру позашкільної роботи показали чудове акторська майстерність, розповідаючи вірші Олега Майбороди. Талановиті артисти співали і танцювали на сцені, даруючи глядачам позитивні емоції.
Свої таланти дітям і дорослим продемонстрував і сам автор. Олег Майборода віртуозно зіграв на саксофоні, і тим самим довів, що талановита людина талановита в усьому.
В кінці зустрічі письменник вручив свої книги трьом дітям, які виконали кращі малюнки-ілюстрації до його творів.
БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА
Олег Вікторович Майборода народився 2 червня 1971 року в Кам'янському. Закінчив медичне училище за спеціальністю "Сестринська справа". З 1992 року працює масажистом в Центрі первинної медико - санітарної допомоги №1.
Альпініст Віктор Бобок в столиці Непала місті Катманду. 22.03.2004. Верхнє фото.
Ігор і Ілля Марченко з Кам'янського хоча і не домоглися високих результатів у фігурному катанні та тенісі, зате стали першими в Україні рідними братами, котрі виступали на зимових і літніх Олімпійських іграх. Ігор як фігурист - на Олімпіаді в Нагано (1998 г.), а тенісист Ілля - в Ріо-де-Жанейро (2016 г.). У шестирічному віці майбутній учасник Олімпійських ігор в Нагано Ігор Марченко почав займатися фігурним катанням на ковзанці "Хімік" у тренерів Ігоря Павловича Захарова та Юрія Володимировича Сухоленцева. Перший успіх прийшов, коли семирічний Марченко на льоду "Хіміка" в одиночному катанні на турнірі "Кубок жовтенят" став першим. "За цю перемогу я отримав модель космічного корабля, - згадує Ігор. - Прикро було, що точно таку модель до цього мені подарували батьки на якесь свято". На фото елемент "ластівка" у виконанні І. Марченко (1982 г.).
У ДЮСШ № 4 пройшла першість міста зі стрибків на акробатичній доріжці. В змаганнях брали участь дівчатка і хлопчики у віці від 5 до 10 років, які були розділені на три категорії. Молодша - виступала за програмою першого юнацького розряду, середня - другий і третій дорослі розряди, старша - перший дорослий розряд. На фото тренер Дар`я Кравець зі своїми вихованцями. 19.12.2013.
Призер багатьох змагань з автомодельного спорту Анна Анікіна ще займається бальними танцями в ТСК "Лілея". "Бальні танці - це мистецтво, а автомодельний спорт - технічна творчість, - розмірковуючи пояснює А.Анікіна. - Але мені дуже подобається і те, і інше. Так що вибрати важко. Я віддаю своїм захопленням весь вільний час і отримую від цього величезне задоволення". 10.06.2014.
У Кременчуці на базі спортивного комплексу політехнічного університету (колишній спортивний клуб КРАЗа) пройшов чемпіонат України з важкої атлетики серед юнаків та дівчат не старше 15 років. Майже 200 юних атлетів боролися за право піднятися на п'єдестал пошани. А на кону стояла ні мало ні багато, а можливість потрапити на перші юнацькі Олімпійські ігри серед спортсменів не старше 17 років, які пройдуть в 2010 р в Сінгапурі. Микита Івашина, срібний призер подібних змагань минулого року, спільно з тренером Сергієм Петерімовим, поставили перед собою тільки одну задачу - зійти на найвищу сходинку п'єдесталу пошани. Все інше їх ніяк не влаштовувало. І Микита із завданням упорався блискуче. У свої 15 років він вже перегнав в зрості батька, в минулому теж відомого штангіста, і виглядає таким собі молодцем-богатирем. Наш земляк спрацював у всіх шести підходах до важкоатлетичного снаряду чітко і красиво. Остаточний його результат: 243 кг (111 + 132) і титул чемпіона України. 24.10.2009.
Темою засідання, що проходило 8 лютого в приміщенні Центральної міської бібліотеки, стала спроба встановити правдивість чуток про відвідини нашого міста в 1942 році рейхсміністром східних територій Альфредом Розенбергом і рейхскомиссаром України Еріхом Кохом.
Перед присутніми виступили дослідники теми краєзнавці Олександр Слоневський і Людмила Глок.
За словами А. Слоневського, проблема полягає в тому, що свідки приїзду начебто є, а ось документів офіційних про це немає. Причому офіційна радянська історіографія заперечувала факт приїзду нацистських бонз в наше місто на тій підставі, що в окупованому Дніпродзержинську, нібито, діяло сильне підпілля, і в разі візиту Коха і Розенберга їх просто знищили б.
А ось що говорять свідки, які пережили окупацію. Покійний нині житель міста Сергій Дробот, якому влітку 1942 року було 16 років, стверджував, що бачив приїзд Коха і Розенберга на нинішній площі перед театром. Він спостерігав за цим з-за паркової огорожі. За його словами, під'їхали три машини, в першій і останній з яких сиділа охорона, з них вийшли рейхсміністр (портрети Розенберга друкувалися в тогочасних газетах Кам`янського) і рейхскомісар України. Їх зустрічав голова міської управи Самойленко в супроводі дівчат в українському вбранні. Крім того, високим гостям вручила квіти 10-річна дівчинка. Дівчинку звали Меліта Ахтенберг. Пізніше вона також підтвердила приїзд до нашого міста високопоставлених нацистів. До речі, саме Меліті належали знамениті фото з видом театральній площі, на якій замість пам'ятника Леніну, була встановлена фігура з рейхс-орлом.
Ще одне, правда непряме свідчення, належить Ользі Бухман - куховарки одного з високопоставлених німецьких чиновників - пана Гербе. Він займався питаннями продовольчих поставок з України в Рейх і в війська. А тому вважався за матеріальним становищем мало не вище, ніж комендант міста. Так ось, приблизно в той же час, на яке вказують і інші джерела, Гербе викликав до себе кухарку і повідомив, що до нього пообідати приїдуть дуже високі гості, навіть вище ніж він, і поцікавився чи впорається вона. Імовірно високими гостями і могли бути Розенберг і Кох.
Виступила перед слухачами і Людмила Глок, яка провела свої дослідження. Добре порившись в архівах тодішніх газет - як наших, так і Дніпропетровських та Верхньодніпровських, вона знайшла замітки про прибуття видних нацистів до нашого міста. А відповідно чутки, які свого часу спростовували радянські історики, отримали своє підтвердження.
